Шевченко л.о. – начальник кафедри загальної та прикладної психології і педагогіки ннІпес хнувс, кандидат психологічних наук, доцент

ЗАСТОСУВАННЯ ТРЕНІНГУ У СИСТЕМІ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ ПРАВООХОРОННОЇ СФЕРИ

В системі освіти у ВНЗ МВС основною метою тренінгів може бути навчання курсантів врегулюванню соціальних ситуацій, формуванню достатньої компетентності в правоохоронній діяльності.

В системі МВС застосування професійного тренінгу має свої особливості, так як діяльність робітника ОВС характеризується постійною напруженістю, стресогенністю, кризовістю та дефіцитарністю.

Використання психотренінгу в професійному навчанні працівників ОВС сприяє, зокрема адаптації курсантів ВУЗів МВС до умов навчання в новому соціальному середовищі, яким є вищий заклад освіти, де відбувається процес становлення людини як особистості, громадянина, майбутнього фахівця і взагалі підготовки курсантів до умов майбутньої професійної діяльності. Для прискорення темпів професійного навчання та підвищення його ефективності можна використовувати два шляхи: перший пов’язаний з інтенсифікацією навчання за рахунок вдосконалення традиційних методів та засобів навчання, а другий – із засвоєнням активних методів навчання, коли курсант може глибше засвоїти великий обсяг інформації та отримати стійкі практичні навички за менш тривалий час.

Науково обгрунтовані методи психологічного впливу на людину в цілях забезпечення її професійної діяльності та професійної підготовки почали застосовуватися на практиці на початку ХХст. Якщо розглядати минаюче сторіччя з позиції психології, то воно, безсумнівно, є епохою психотерапії, професійних тренінгів. Тренінгова технологія виникла як наслідок спроби інтенсифікувати процес навчання людей різним видам діяльності, як спосіб формування й удосконалювання професійних знань, умінь, навичок через різні психотерапевтичні процедури (гри, моделі, вправи і т.п.). Під тренінгом розуміється «спосіб перепрограмування наявної в людини моделі керування своїми поводженням і діяльністю». Він визначається як процес створення нових функціональних утворень (або розвитку вже існуючих), керуючих поводженням, або як «група методів розвитку здібностей до навчання й оволодіння будь-яким складним видом діяльності», що особливо важливо в навчально-виховному процесі.

Однією з сфер практичної психології, що інтенсивно розвиваються в ВУЗах, є адаптація закордонних і розробка вітчизняних тренінгових, психокорекційних і психотерапевтичних технологій.

Основні методи, що застосовуються в тренінгу знаходяться на стику психотерапії, навчання та психокорекції. Внаслідок цього цілі тренінгової роботи можуть бути різноманітними, але мають місце загальні цілі, що об’єднують різні за змістом та напрямком тренінгові групи, а саме:

вивчення психологічних закономірностей, механізмів та ефективних засобів міжособистісної взаємодії для створення основи більш ефективного та гармонічного спілкування з людьми;

розвиток самосвідомості та само дослідження учасників для корекції або попередження емоційних порушень на основі внутрішніх та поведінкових змін;

сприяння процесу особистісного розвитку, реалізації творчого потенціалу, досягненню оптимального рівня життєдіяльності, відчуття щастя й успіху;

дослідження психологічних проблем учасників групи та надання допомоги в їхньому вирішенні;

поліпшення суб’єктивного самопочуття та зміцнення психологічного здоров’я.

Під час професійного навчання можливо застосування як групової, так і індивідуальної форм психотренінгу. До основних функцій тренінгу можна віднести перетворюючу, коригуючу, профілактичну та адаптаційну. Завдяки тренінгу, відбувається створення нових функціональних утворень, або розвиток вже існуючих, які керують поведінкою людини. Зміні в ході тренінгу підлягають когнітивні структури, настанови, вміння, навички.

Специфічними рисами тренінгів, сукупність яких дозволяє виділити серед інших методів практичної психології є:

наявність постійної групи, що працює безупинно протягом 2-5 днів, або періодично збирається на зустрічі;

дотримання низки принципів групової роботи;

визначена просторова організація;

об’єктивізація суб’єктивних почуттів та емоцій учасників групи, вербалізована рефлексія;

розкутість та свобода спілкування учасників;

наявність клімату психологічної безпеки;

застосування активних методів групової роботи.

Доцільно використовувати в навчально-виховному процесі наступні види тренінгу:

функціональний тренінг – дає можливість оптимізувати функції психічних процесів у відповідності з вимогами професійної діяльності людини; до цієї групи відносяться методи тренування уваги, пам’яті, сприйняття – тих якостей, які є досить важливими в професійній діяльності співробітника ОВС;

інтелектуальний тренінг – спрямований на формування навичок розумових операцій з образами професійних об’єктів; в умовах навчання в ВУЗі цей вид тренінгу дозволяє навчити прийняттю рішень в умовах невизначеності, ризику; доцільне застосування цього виду тренінгу в навчальній діяльності, зокрема при проведенні профілюючих дисциплін, де досить важливим є вплив викладача як вихователя, носія професійно значущих вмінь, знань;

тренінг спеціальних вмінь – орієнтований на розвиток у старшокурсників спеціальних вмінь та навичок, самоуправління, впевненості в собі, розв’язанні конфліктів в діяльності ОВС, встановленню контактів у спілкуванні, прийнятті рішень, аналізу проблеми.

До переваг тренінгу в професійному навчальному процесі доцільно віднести його можливості по створенню інформаційно насиченого середовища, адекватної вимогам майбутньої професійної реальності, інтенсивність, концентрованість впливу, який дозволяє структурувати існуючий досвід та включати в нього нові знання, вміння, навички, які дозволяють виробити курсантам ефективні форми поведінки й діяльності.

Особливістю нашого менталітету є те, що група — звична форма організації нашої спільної діяльності, нам звичні колективні форми життєдіяльності, звично всі проблеми вирішувати в колективі і через колектив. Тому найбільш ефективним методом, який використовується в тренінгу курсантів є групова дискусія. Групова дискусія в психологічному тренінгу – це спільне обговорення якогось суперечливого питання, що дозволяє прояснити думки, позиції та настанови учасників групи в процесі безпосереднього спілкування. Групова дискусія може бути використана як із метою надання можливості учасникам побачити проблему з різних боків, так і в якості засобу групової рефлексії через аналіз індивідуальних переживань. Використання ігрових методів у тренінгу на першій стадії групової роботи корисне як засіб подолання скутості та напруженості учасників, як умова безболісного зняття психологічного захисту. Дуже часто ігри стають інструментом діагностики та самодіагностики, що дозволяє ненав’язливо, м’яко, легко виявити наявність труднощів у спілкуванні та у наявності серйозних психологічних проблемах. Завдяки грі інтенсифікується процес навчання, закріплюються нові поведінкові звички, набуваються засоби оптимальної взаємодії з іншими людьми, що здавалися недоступними раніше, тренуються і закріплюються вербальні та невербальні комунікативні методи.

Найбільший інтерес викликають такі види групових дискусій:

– тематичні дискусії з обговоренням питань і проблем, значимих для всіх членів групи, а саме: "конфлікти з однолітками в навчальній групі", "конфлікти з керівництвом", "конфлікти з батьками й педагогами", "як керувати собою в складних ситуаціях";

– з біографічною орієнтацією, у ході якої група аналізує труднощі особистого життя окремого учасника. Для активізації учасників використовують процедури типу: висловлення по колу; метод естафети — кожний передає слово тому, кому вважає потрібним; висловлення за визначений проміжок часу (наприклад, кожному на виступ дається 10-15 сек);

– з орієнтацією на взаємодію. Цей тип орієнтований на динаміку групової дискусії, на те, що відбувається між членами групи, які їхні відносини і взаємні реакції. У ході дискусії використовуються ситуації двох видів: "тут і тепер" (обговорюються ситуації, що відбулися в групі чи з її окремими учасниками, які є типовими, наприклад: позачерговий наряд, нестача часу) і "там і тоді" (випадки з особистого життя, що мають значимість для учасника чи групи, наприклад: розлука з батьками, туга за домівкою – для першокурсників, труднощі в адаптації). Завдяки обговоренню, курсанти одержують можливість звертатися до досвіду інших і аналізувати конкретні ситуації.

Способи аналізу конкретних ситуацій можуть бути наступні:

1) група розбивається на 2-3 підгрупи, кожна з який вирішує задачу самостійно, потім думки підгруп зіштовхуються;

2) задану ситуацію кожний вирішує індивідуально. Ситуації можуть бути описані в вільний час, вдома і принесені в групу для обговорення.

Групові методи тренінгу мають свої особливості. Вони найбільш ефективні при формуванні навичок, вмінь та настанов майбутніх фахівців, чия професійна діяльність пов’язана із спілкуванням з людьми. Групова форма підвищує пізнавальну активність та працездатність всіх членів групи. Переваги групової форми полягають у наступному: груповий досвід протидіє відчуженості, допомагає вирішенню міжособистісних проблем, дає можливість одержання зворотнього зв’язку та підтримки від людей із подібними проблемами. У групі людина може навчатися новим умінням, експериментувати з різноманітними стилями відношень серед рівних партнерів, може ідентифікувати себе з іншими. Взаємодія в групі створює напругу, що допомагає прояснити психологічні проблеми кожного, група полегшує процеси саморозкриття, самодослідження та самопізнання.

В результаті психолого-виховного впливу тренінгу в курсантів виробляються нові форми поведінки, відбуваються зміни в настановах, більш ефективною стає міжособистісна взаємодія, укріплюється групова згуртованість. Групова дискусія – спосіб організації спілкування учасників групи. У ході дискусії відбувається колективне зіставлення думок, оцінок, інформації з обговорюваної проблеми. Психологічна цінність дискусії для курсантів полягає в тому, що завдяки принципу зворотного зв'язку і майстерності психолога кожний із учасників одержує можливість побачити, як по-різному можна підійти до рішення однієї і тієї ж проблеми, які різноманітні індивідуальні розходження людей у сприйнятті й інтерпретації тих самих ситуацій, спробувати побудувати різні моделі власної поведінки.

Як допоміжний метод роботи з курсантами можна використовувати проективне малювання. Достоїнствами проективного малювання є, по-перше — можливість діагностувати й інтерпретувати утруднення в спілкуванні, по-друге цей метод дозволяє працювати з почуттями, які курсант не усвідомлює по тим чи іншим причинам.

Теми малюнків підбираються відповідно пропонованій темі дискусії, щоб курсанти мали можливість виразити графічно чи малюнком свої почуття, думки, емоції. Існує два способи роботи з готовими малюнками: демонстрація всіх малюнків одночасно, перегляд і порівняння, знаходження спільними зусиллями загального і відмітного в змісті; розбір кожного малюнка окремо (він переходить з рук у руки, і учасники висловлюються про його психологічний зміст).

В процесі тренінгу необхідне постійне співвідношення реальної поведінки та результатів діяльності учасника з метою тренінгу й моделями ефективної поведінки курсантів. Це дає можливість регулювати їх поведінку, ведучим механізмом регуляції поведінки є зворотний зв’язок. Групова дискусія та психомалюнок дозволяють курсанту отримуючи зворотний зв’язок усвідомлювати дефіцит навичок, вмінь, власних стереотипів та заміняти використовувані ним засоби діяльності новими, більш ефективними, коригувати свої знання, вміння, навички, емоції.

Застосування активних і різноманітних методів психотренінгової роботи з курсантами сприяє розвитку їхнього самопізнання і взаєморозуміння, що особливо важливо при організації професійного навчання працівників ОВС.