Психолого-педагогічна складова підготовки працівників системи МВС - Матеріали науково-практичної конференції (Гіренко С.П.)

Воробйова І.в. ст. викладач кафедри загальної та прикладної психології і педагогіки хнувс, кандидат психологічних наук

КОНФЛІКТОЛОГІЧНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ЯК ЧИННИК ФОРМУВАННЯ ПОЗИТИВНОГО ІМІДЖУ ПРАЦІВНИКА МІЛІЦІЇ

Діяльність органів внутрішніх справ пов’язана з безліччю проблем, що викликані її специфікою. Органи внутрішніх справ виконують численні функції щодо охорони громадського порядку, боротьби зі злочинністю, забезпечення безпеки дорожнього руху, захисту прав і свобод людини і громадянина, проголошених Конституцією України. Охороняючи правопорядок, органам внутрішніх справ доводиться застосовувати запобіжні засоби, обмежувати окремі права особистості або тимчасово позбавляти їх, застосовувати примусові заходи. Саме тому діяльність працівників ОВС насичена різноманітними ситуаціями конфліктної взаємодії та агресивного, за своєю формою, спілкування.

Професійна взаємодія працівників міліції в умовах агресивного комунікативного середовища можлива як із правопорушниками, так і з законослухняними громадянами. Але, на практиці, на жаль, виявляється, що більшість працівників ОВС у своїй свідомості не розрізнюють правопорушників та законослухняне населення. Це означає, що у кожному з громадян вони вбачають потенційного злочинця. Таке негативне та недовірливе ставлення до оточуючих з боку працівників правоохоронних органів, в свою чергу, спричиняє відповідну реакцію й у населення, що згодом стає неусвідомлюваним пусковим механізмом у конфліктах громадян із працівниками міліції.

Високий ступінь конфліктності міліціонерів у стосунках з населенням провокує певне ставлення громадян та виконує роль додаткового стимулу для неадекватно-агресивної поведінки працівників міліції. До таких поведінкових особливостей працівника міліції відносять:

нетактовне поводження з громадянами – звернення на «ти», роздратована інтонація, неврахування віку громадян, образлива форма запитань;

порушення службової етики – змішана форма одягу, зухвалий зовнішній вигляд, використання асоціального жаргону та ненормативної лексики;

некваліфіковане проведення службових дій – затримання, вилучення доказів та речей без аргументованого пояснення причин, огляд та обшук без попередження, недбалість при оформленні документів;

наявність стереотипів поведінки, що викликають роздратування, – міміка, жести, специфічні пози.

Необхідно зазначити, що саме через використання працівниками міліції специфічних (неуставних) жестів та поз під час несення служби формується зовнішній, публічний аспект іміджу працівника міліції. Так, стосовно працівників ППСМ було виявлено сім характерних поз та неусвідомлюваних (автоматичних) дій, які мають місце в контактах з громадянами під час виконання службових обов’язків: руки поза спиною; руки попереду, великі пальці закладені за ремінь; ліва рука лежить на рукояті кийка, права рука брязкає наручниками; обидві руки тримаються в кишенях брюк; поплескування кийком по долоні іншої руки; обертання наручників на пальцях рук; часте розстібування клапанів кобури, спеціальних засобів на поясному ремені. Такі дії мають досить загрозливий характер, викликають виражено агресивні емоції у населення і на неусвідомлюваному рівні спонукають до дистанціювання від працівників міліції або, навпаки, провокують відкриті конфлікти. Таким чином, недопрацювання у формуванні корпоративних засад функціонування системи МВС (виховання, підвищення освітнього, культурного та етичного рівнів працівників) негативно позначається на ставленні споживачів міліцейських послуг (пересічних громадян) до системи МВС у цілому.

Наведені факти певною мірою пояснюють той рівень конфліктності у стосунках із населенням, котрий самі працівники міліції вважають надмірним і виділяють як окремий стресовий фактор службової діяльності. Високий рівень конфліктності обумовлює й та обставина, що практично вся діяльність органів внутрішніх справ пов’язана із злочинними діями або порушенням норм і правил громадської поведінки, через що процес спілкування міліції з населенням нерідко має певні елементи екстремальності. Але навіть при негативному ставленні громадян до міліціонера останній повинен будувати спілкування таким чином, щоб нормалізувати стосунки з оточуючими, встановити необхідний рівень порозуміння та виконати свій службовий обов’язок. Отже, працівник міліції завжди має бути прикладом високої культури, поведінки і дисципліни, шанобливого ставлення до громадян, дотримуватися з кожним своїм вчинком і словом зміцнення авторитету, підвищення престижу міліції України та поваги до неї з боку громадян.

Працівник ОВС повсякчас повинен піклуватися про свій імідж, робити все для того, щоб громадяни відчували його компетентність, об’єктивність, доброзичливість, психологічний такт, чуйність, інтерес до людей, здатність швидко орієнтуватися в різних проблемних ситуаціях та розв’язувати їх. Адже, готовність до гармонійних взаємовідносин з оточуючими, вміння прогнозувати, попереджати та розв’язувати протиріччя, що виникли у процесі виконання службових обов’язків, – все це є важливим чинником у формування іміджу міліціонера та системи МВС взагалі, а також основним критерієм у досягненні успіху в професійній діяльності.