Психолого-педагогічна складова підготовки працівників системи МВС - Матеріали науково-практичної конференції (Гіренко С.П.)

Цимбал о.п. психолог цпп хнувс

До проблеми попередження формування поведінкової залежності у працівників ОВС

Головною метою вищих навчальних закладів системи МВС є підготовка висококваліфікованих співробітників для практичних органів. З цим фактом важко сперечатися, однак, останні дослідження психологічних особливостей роботи працівників міліції свідчать, що настав час розширювати завдання, що ставляться на етапі підготовки курсантів. Молодий правоохоронець має не лише досконало володіти професійними навиками, знати та вміти застосовувати на практиці нормативно-правову базу, але й бути захищеним перед небезпеками, які виникають у сучасному суспільстві та при виконанні професійних обов’язків.

В процесі роботи працівник, особливо на посадах дільничних інспекторів, слідчих та оперативних працівників, переживає стресові ситуації, зтикаютсья з низкою фруструючих факторів, високими психоемоціними навантаженнями в умовах дефіциту часу та постійного контролю з боку керівництва та громадськості. В той же час через специфіку роботи, працівники постійно зіштовхуються з деструктивними формами поведінки: алкоголізмом, наркоманією, токсикоманією, та іншими її формами.

Адекватною реакцією психіки на негативні умови праці є залучення компенсаторних механізмів для гармонізації внутрішнього світу особистості. Такі реакції базуються на інстинктах самозбереження та збереження цілісності системи психіки. Адекватною формою компенсації психологічної напруги на роботі було б, на приклад, розведення квітів, однак, через відсутність навичок саморегуляції, інтроспекції та самоаналізу, в умовах жорсткого дефіциту часу, адаптація до умов служби може набувати деструктивних форм.

В роботі ми зупинимось на аналізі механізмів та особливостей формування залежності, як однієї з форм девіантної поведінки і можливих шляхах її профілактики в ОВС.

За визначенням Короленко та Донскіх, адиктивна (залежна) поведінка – це вид девіантної поведінки, при якій формується прагнення людини до «втечі від реальності» шляхом штучної зміни свого психічного стану за допомогою вживання деяких речовин або постійної фіксації уваги на певних видах діяльності з метою розвитку і підтримки інтенсивних емоцій. В даному визначені відображена дуалістичність форм феномену залежності: хімічна (вживання певних активних речовин, результатом чого є включення їх до процесу метаболізму та формування залежності) та психологічна залежність (тут відбувається заміна активних речовин на патерн діяльності, фіксація на якому дозволяє отримати особі ефект втечі від реальності, а замість включення нового елементу до процесу обміну речовин, відбувається зосередження на діяльності для підтримання позитивного ефекту – свого роду включення діяльності до системи психічної реальності). На перший погляд, нехімічні (поведінкові) залежності, як заміна хімічним, є можливим шляхом рішення проблем алкоголізму та наркоманії, однак такі ідеї є утопічними та небезпечними.

Перебуваючи під постійним пресом стресогенних факторів, працівник міліції шукає можливості для зменшення навантаження на психіку, використовуючи адаптивні механізми особистості. Однак, як вже було зазначено, при відсутності навичок релаксацій та самоаналізу, в умовах хронічного браку часу, працівник часто буває неспроможній віднайти адекватні форми діяльності, які б могли компенсувати значний негативний вплив професійної діяльності. Додатковим негативним фактором можуть виступати проблеми в сімейному житті або відсутність постійних близьких стосунків із протилежною статтю, що також є поширеним

для молодих працівників. В результаті значно підвищується вірогідність формування деструктивних форм адаптації, зокрема, різного роду залежностей. Схематичне зображення дихотомії виборів видно із рисунку 1.

Таким чином, в результаті формування залежності, працівник намагається трансформувати реальність, наповнивши її позитивними емоційними переживаннями за допомогою відповідних речовин або дій.

На нашу думка, цілком вірогідно, що виникненню хімічних форм залежності передує формуванню саме поведінкових (психологічних) форм, як більш «легких», а відтак менш помітних як для оточуючих, так і для самого працівника. Для поведінкових залежностей є характерним несвідоме заміщення реально існуючої актуальної проблеми, певними діями (гра на комп’ютері, статеві девіації, азартні ігри, участь в сектах, тощо). На деякий час особі вдається відійти від проблеми і зменшити психологічне навантаження. У міжособистісних стосунках навіть складається враження, що така особа змогла впоратись із проблемою.

 

 

Однак це хибне враження, оскільки аналізуючи механізм розвитку залежності, стає зрозумілим, що з часом для підтримання позитивного психологічного стану та штучно сформованої реальності, особі доводиться докладати все більше і більше зусиль. Загальна динаміка розвитку поведінкової залежності відображена на рисунку 2: поле 1 – період формування залежності та її становлення в системі психічної реальності особистості. На даному етапі відбувається відчутне переживання позитивних емоцій від об’єкту залежності, а напруга, що виникла в результаті дії стрес факторів спадає. Поле 2 – період сталого протікання поведінкової залежності, підчас якого дія стрес факторів компенсується позитивними відчуттями від об’єкта залежності. Поле 3 – зниження інтенсивності позитивних переживань від об’єкта залежності. Особа відчуває руйнування штучної реальності, що була створена на попередньому етапі, відбувається посилення впливу середовища, зокрема стресогенних факторів. Особа намагається відновити штучний баланс через підвищення інтенсивності відповідної діяльності, проте значного ефекту це не приносить. Саме після завершення третього етапу залежна особа перебуває в пошуку іншої форми підтримання сталого психологічного стану – більш інтенсивного. За таких умов підвищується вірогідність заміщення недієвого об’єкту залежності більш сильним. Як варіант може виступати алкоголь, наркотичні або психотропні речовини.

Найбільш ефективним механізмом протидії формуванню поведінкових залежностей є зменшення впливу стресогенних факторів у процесі роботи та розвиток у працівника міліції навичок саморегуляції і релаксації. Перший компонент вже давно гостро стоїть перед керівництвом ОВС і сьогодні активно йде пошук можливостей зменшення дії негативних факторів на працівника правоохоронної системи. Також впроваджується система психологічної підготовки працівників ОВС. Одним з прикладів навчання міліціонерів механізмам самозахисту від дії стрес факторів є проведення тренінгового комплексу «Комунікація-Стрес-Безпека», участь у якому беруть працівники практичних органів. Та все ж значна частина співробітників залишається поза програмами навчання, а по-друге, сформованій особистості набагато важче опановувати нові техніки та прийому психологічного самозахисту. Саме тому сьогодні стоїть питання про впровадження до програми підготовки курсантів комплексу навчальних заходів щодо формування їх психологічної захищеності.

Такий курс є актуальним саме серед курсантів, оскільки, в умовах навчання курсант переживає (особливо на початкових курсах) низку фруструючих чинників, пов’язаних із службовою та навчальною діяльністю, а також зі зміною умов існування. Аналізуючи емпіричні дані, можна сказати, що для значної частини курсантів характерним є знижений рівень адаптивних здібностей, високий рівень депресивності, дефіцит психологічного тепла. Виходячи зі специфіки навчального закладу, можна говорити про те, що протягом терміну навчання, курсанти перебувають в ситуації залежності (обмеження свободи) через контроль з боку керівництва і можливості для їх самореалізації також є дещо ускладненими. Відтак, досить високою є вірогідність, що в процесі адаптації курсанти не схильні до формування довготривалої життєвої стратегії, лише до ситуативної адаптації. Зі зміною виду діяльності (від навчання до практичної роботи) відбувається різке посилення негативних факторів, що, при відсутності довготривалої життєвої стратегії та комплексу адаптивних здібностей виступає як додатковий чинник фрустрації. Отже, цілком можна припустити, що схильність до поведінкової залежності починає формуватися ще в період навчання. Це зайвий раз підкреслює необхідність перегляду концепції роботи керівного складу курсів в напрямку розширення можливостей для самореалізації курсантів та збільшення їх особистісної свободи.

Паралельно з цим необхідно включити до програми навчання курсантів тренінговий курс із формування адекватних механізмів адаптації та ефективних технік психологічного захисту від дії стресогенних факторів. Якісне проведення комплексної психологічної підготовки курсантів може гарантувати підвищення рівня готовності майбутніх працівників до умов служби в ОВС – головної задачі нашого навчального закладу.