Психолого-педагогічна складова підготовки працівників системи МВС - Матеріали науково-практичної конференції (Гіренко С.П.)

Греса н.в. викладач кафедри загальної та прикладної психології та педагогіки ннІ пес хнувс

ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ПОПЕРЕДЖЕННЯ ЗЛОЧИННОСТІ СЕРЕД НЕПОВНОЛІТНІХ

Злочинність неповнолітніх є складовою частиною злочинності взагалі, але й має свої специфічні особливості, що дозволяє розглядати її як самостійний об'єкт психологічного вивчення. Неповнолітні є своєрідним "барометром", який визначає стан морального "здоров'я" суспільства. Щорічно в Україні неповнолітніми скоюється більше 40 тисяч правопорушень, що складає 8,8\% від загального числа злочинів, зареєстрованих в цілому по державі. Характерною рисою злочинності неповнолітніх стають насильство і жорстокість, спостерігається тенденція до "омолоджування" злочинності цього контингенту, підвищення їх кримінальної активності, зростає кількість злочинів, скоєних неповнолітніми на грунті пияцтва, токсикоманії і наркоманії. Тому однією з найважливіших задач є профілактика злочинної поведінки серед неповнолітніх, в тому числі – вторинна профілактика.

Спеціалізованим органом щодо попередження злочинності неповнолітніх є кримінальна міліція у справах неповнолітніх. В той же час науковці вказують на необхідність розширення участі у справах неповнолітніх фахівців (педагогів, психологів, лікарів). Зокрема, обов'язковою є психолого-педагогічна діагностика неповнолітнього, а при необхідності – судово-психологічна, психолого-психіатрична експертизи. Фахівці в галузі кримінального права вказують на те, що більш прогресивними засобами профілактики злочинності серед неповнолітніх є не каральні, а примусові заходи виховного характеру, бо вони базуються на принципі виховуємості.

Першим та основним етапом процесу перевиховання неповнолітнього правопорушника, на думку провідних науковців, є усвідомлення ним своєї вини, розкаяння у скоєному злочині та щире каяття. Саме тому психолого-виховна робота повинна починатися з діагностики ступеня усвідомлення вини неповнолітнім правопорушником. Методичним інструментарієм такої діагностики може стати розроблена нами анкета.

Не дивлячись на те, що процес усвідомлення того чи іншого явища – це, насамперед, когнітивний процес, ми пропонуємо виділяти три компоненти усвідомлення вини: когнітивний, емоційний та поведінковий. Когнітивний компонент усвідомлення вини, на нашу думку, відбиває оцінку неповнолітнім кримінально–правових наслідків злочинного діяння, кримінальної відповідальності, усвідомлення своєї ролі та ролі інших людей, обставин у скоєному злочині і оцінку ступеня своєї вини. Поведінковий компонент усвідомлення вини відбиває ймовірність скоєння злочину у майбутньому (з точки зору неповнолітнього), мотивацію та певні дії щодо скоєного злочину (бажання зізнатися у скоєному злочині, осудити свої дії перед іншими засудженими та інше). А психологічні особливості емоційного компоненту усвідомлення вини відбиває емоційно-оціночне ставлення до скоєного злочину, його наслідків, потерпілого та вироку суду. З урахуванням вищевказаного нами була розроблена та апробована анкета, яка дозволяє проводити експрес-діагностику ступеня усвідомлення вини неповнолітніми правопорушниками.

Дослідження проводилося на базі Куряжської виховної колонії для неповнолітніх ім. А.С. Макаренка. В ньому при­йняли участь неповнолітні правопорушники віком 16-17 років, загалом 87 осіб, які скоїли злочини різного ступеня тяжкості та спрямованості.

Результати дослідження когнітивного компоненту усвідомлення вини неповнолітніми злочинцями представлено в таблиці 1.

 

Таблиця 1

Когнітивний компонент усвідомлення вини неповнолітніми злочинцями

Питання анкети

Відповіді

n

\%

1

У тому, що я скоїв злочин винен (і): 

 

 

 

а) я сам;

40

45,9

б) друзі;

23

26,4

в) батьки;

 

 

г) обставини.

24

27,6

д) інше

 

 

2

Чи вважаєте Ви себе відповідальним за скоєний злочин?

а) так;

29

33,3

б) швидше так, ніж ні;

8

9,2

в) швидше ні, ніж так;

12

13,8

г) ні.

 

 

38

43,7

3

У тому, що я потрапив в колонію винен(і):

 

 

 

а) я сам;

37

42,5

б) друзі;

21

24,1

в) батьки;

 

 

г) обставини;

20

23,0

д) працівники міліції;

9

10,4

е) судді.

 

 

ж) інше

 

 

4

Чи знали Ви, яке може бути покарання за скоєне правопорушення?

а) знав;

20

23,0

б) знав, але не точно;

42

48,3

в) не знав.

25

28,7

5

Як Ви думаєте, яка частка вашої провини в злочині, за який Ви отримали покарання?

а) повністю винен;

28

32,2

б) більше винен, ніж ні;

14

16,1

в) більше невинний, ніж так;

33

37,9

г) повністю невинний.

12

13,8

6

Якою мірою винні в скоєному злочині обставини, інші люди?

а) повністю винні обставини, інші люди;

21

24,1

б) провина обставин, інших людей більше половини;

16

18,4

в) обставини, інші люди винні

наполовину.

20

23,0

г) провина обставин, інших людей менше половини;

9

10,4

д) обставини, інші люди невинні.

21

24,1

З таблиці 1. видно, що десь близько половини неповнолітніх (45,9\%) вважають себе винними у скоєному злочині та в тому, що потрапили в колонію (42,5\%). Відповідно, більшість досліджуваних покладають свою провину та звинувачують в тому, що попали в колонію інші фактори (друзі - 26,4\% та 24,1,\%, обставини - 27,6\% та 23,0\%, працівників міліції - 10,4\%). Відповідальність за скоєний злочин 42,5\% неповнолітніх беруть на себе (відповіді «так», «швидше так, ніж ні»), а 57,5\% досліджуваних вважають, що вони не несуть відповідальності за скоєний ними злочин. При цьому лише 23,0\% неповнолітніх точно знали, яке може бути покарання за скоєний злочин; інші досліджувані знали, але неточно, яке покарання вони отримають (48,3\%) та взагалі не мали уяви про покарання (28,7\% ). Більше половини досліджуваних в скоєному злочині вважають винними обставини та інших людей, і тільки 34,5\% неповнолітніх правопорушників впевнені, що обставини та інші люди невинні.

Результати дослідження поведінкового компоненту усвідомлення вини неповнолітніми злочинцями наведено у таблиці 2.

Таблиця 2

Поведінковий компонент усвідомлення вини неповнолітніми злочинцями

Питання анкети

Відповіді

n

\%

1

Після скоєння кримінального злочину чи було у Вас бажання признатися у всьому до арешту?

а) було;

21

24,1

б) і да, і ні;

в) не було.

18

50

20,7

55,2

 

 

 

2

Чи зможете Ви відкрито засудити свої злочинні попередні дії перед іншими осудженими?

а) так, у будь-який час і годину;

19

21,8

б) так, серед друзів або індивідуально;

44

27,6

в) ні.

44

50,6

3

Вчинили б Ви правопорушення, якби ще раз опинилися в аналогічній ситуації?

а) так;

20

23,0

б) ні;

31

35,6

в) не знаю.

36

41,4

Дані таблиці 2 свідчать, що більшість неповнолітніх правопорушників (55,2\%) не мали бажання після здійснення злочину признатися у всьому до арешту, а також 50,6\% досліджуваних не змогли б відкрито засудити свої злочинні попередні дії перед іншими осудженими. Відповідно менша частка неповнолітніх правопорушників майже були готові зізнатися у скоєному злочині до арешту - 44,8\% (відповіді «було» та «і так, і ні») та 49,4\% згодні відкрито засудити свої дії у будь-який час та серед друзів або індивідуально. 64,4\% досліджуваних вчинили б правопорушення, якби опинилися в аналогічній ситуації (відповіді «так» та «не знаю»).

Як бачимо з таблиці 3, 85,0\% неповнолітніх злочинців розкаюються у скоєному злочині (відповіді «так» та «швидше так, чим ні»), і 66,7\% - співчувають потерпілому. Відповідно менша частка досліджуваних не розкаюється у скоєному злочині (15,0\%) та не співчуває потерпілому (33,3\%). В цілому, 61,2\% досліджуваних вважають, що заслуговують даного покарання (відповіді «так» та «швидше так, чим ні») та 86,2\% неповнолітніх вирок суду вважають майже справедливим (відповіді «вирок повністю справедливий» та «вирок частково справедливий»). 36,8\% неповнолітніх злочинців вважають, що не заслуговують такого сурового покарання та 13,8\% вважають вирок суду взагалі несправедливим.

                                                                        Таблиця 3

Емоційний компонент усвідомлення вини неповнолітніми злочинцями

Питання

Відповіді

n

\%

1

Чи розкаюєтеся ви у скоєному злочині?

а) так

64

73,5

б) швидше так, ніж ні

10

11,5

в) швидше ні, ніж так

8

9,2

г) ні

5

5,8

2

Як Ви вважаєте, чи заслуговуєте даного покарання?

а) так

40

46,0

б) швидше так, ніж ні

15

17,2

в) швидше ні, ніж так

7

8,1

г) ні

25

28,7

3

Яке ваше ставлення до вироку суду?

 

а) вирок повністю справедливий;

29

33,3

б) вирок частково справедливий;

46

52,9

в) вирок дуже несправедливий;

10

11,5

г) вирок повністю несправедливий.

2

2,3

4

Чи співчуваєте Ви потерпілому по Вашій справі?

а) так;

58

66,7

б) ні.

 

29

33,3

Отримані результати за трьома компонентами усвідомлення провини свідчать про те, що більшість неповнолітніх правопорушників розкаюється у скоєному злочині, вважають, що заслуговують покарання, співчувають потерпілому та вирок суду вважають справедливим (емоційний компонент провини), в той час як винним, відповідальним за скоєний злочин більшість досліджуваних вважають інших людей, обставини, працівників міліції та не в повній мірі розуміють, яке може бути покарання за скоєне ними правопорушення (когнітивний компонент усвідомлення провини). При цьому більшість досліджуваних не знають, чи вчинили б вони правопорушення, якби опинилися в аналогічній ситуації (поведінковий компонент усвідомлення провини). Таким чином усвідомлення вини неповнолітніми злочинцями більш відбувається на емоційному рівні, ніж на поведінковому та когнітивному.

Отримані дані було доповнено за допомогою модифікованої нами методики «незакінчені речення».

На підставі проведеного аналізу когнітивного, поведінкового, емоційного компонентів усвідомлення провини всіх неповнолітніх правопорушників було поділено на три групи залежно від ступеня усвідомлення ними провини.

Першу групу склали неповнолітні злочинці у кількості 18 осіб з високим рівнем усвідомлення вини; другу групу - 43 неповнолітніх, які частково усвідомлюють вину (середній рівень її усвідомлення); до третьої групи увійшли 26 злочинців, у яких практично відсутнє усвідомлення і переживання факту скоєного ними злочину (низький рівень усвідомлення).

Для першої групи випробовуваних характерно практично повне усвідомлення своєї вини. У емоційному плані вони повністю переживають факт того, що скоїли злочин, а також повністю готові нести відповідальність за свої вчинки і поведінку в цілому. Дана група неповнолітніх правопорушників у своєму злочині розкаюється, переживає почуття сорому, вважає, що вирок повністю справедливий, і в тому, що з ними відбулося, вони винні самі. Деякі особи скоєний злочин вважають найбільшою помилкою у своєму житті. Найбільшим бажанням неповнолітніх є прагнення виправитися у майбутньому, слухатися старших і не повторювати свої помилки, які привели їх до скоєння злочину.

Для другої групи неповнолітніх правопорушників характерно часткове усвідомлення провини.