Готельно-ресторанний бізнес: Менеджмент - Навчальний посібник (Нечаюк Л. І., Нечаюк Н. О.)

2.2. види організацій сфери готельно-ресторанного бізнесу україни

Організації, з наданням їм статусу юридичної особи створюються і функціонують в нашій країні відповідно до її законодавства (закони, декрети, укази, постанови, розпорядженння тощо). Основними формами підприємницької діяльності у готельно-ресторанному бізнесі України є товариства, кооперативи, приватні підприємства, які функціонують згідно із основними законодавчими актами України про підприємництво.

На сучасному етапі економічного реформування в Україні відбувається процес як демонополізації та розукрупнення підприємств так і процес зворотнього порядку, що зумовлює формування нових виробничих зв'язків між підприємствами. Великі підприємства на основі високого кваліфікаційного рівня кадрів, значного досвіду в області менеджменту і маркетингу, прагнуть до закріплення досягнутих позицій щодо лідерства, чим створюють несприятливі умови для діяльності малих підприємств. Разом з тим, існує ряд проблем щодо функціонування приватних підприємств галузі. Отже, здійснення економічного реформування в Україні зумовлює необхідність встановлення взаємовідносин між суб'єктами виробничої сфери якісно нового типу.

Світова практика формування підприємницьких структур готельно-ресторанного призначення свідчить про доцільність встановлення між великими й малими підприємствами цього виду бізнесу системи фран-чайзингових договірних відносин. Ці відносини передбачають укладення угод між великими підприємствами (франчайзери) та малими й дуже малими (франчайзі) на засадах системи взаємовигідних пільг та привілеїв. При такому співробітництві франчайзер надає право дрібним підприємствам працювати згідно з укладеною угодою на певній території протягом обумовленого часу. При цьому велике підприємство забезпечує франчайзерів споживачами послуг, рекламою, ефективними технологіями, фірмовими знаками тощо. Малі підприємства, здійснюючи свою підприємницьку діяльність під патронатом франчайзера, розширюють його обізнаність у сфері менеджменту і маркетингу шляхом надання інформації щодо споживчого попиту на готельно-ресторанні послуги в окремих регіонах країни.

До переваг системи франчайзингових договірних відносин належать:

скорочення витрат на рекламу й забезпечення її більш високої якості;

стандартизація послуг та скорочення витрат на їх виробництво й реалізацію;

-розширення комерційних можливостей щодо освоєння нових ринків;

забезпечення високого кваліфікаційного рівня кадрів шляхом підготовки та підвищення їхньої кваліфікації;

залучення кваліфікованої робочої сили на основі наукових підходів;

встановлення зв'язків з надійними постачальниками ресурсів та розширення кола споживачів послуг;

зниження ризику у підприємницькій діяльності;

пільгове фінансування та кредитування сторін, що уклали угоду;

забезпечення ефективного використання інвестицій.

Взаємини між франчайзерами та франчайзі будуються на відрахуванні певних коштів франчайзерам на основі укладених угод, проте такі відносини для дрібних підприємств є надзвичайно вигідними. Наприклад, у США щорічно такими угодами охоплюється понад 500 тис. фірм — представників малого бізнесу. У Західній Європі учасниками франчайзингових угод переважно є представники приватних підприємств.

Створення і функціонування підприємств даної галузі в Україні має свої особливості, які визначаються умовами перехідного періоду від адміністративно-командної системи економіки до ринкової.

У готельно-ресторанному бізнесі України функціонують підприємства з різним майновим статусом:

державні (муніципальні) підприємства — створені за рахунок бюджетних коштів (загальнодержавна власність);

унітарні підприємства — підприємства, не наділені правом щодо власності на майно, надане власником;

повні товариства — створюється за рахунок вкладів учасників на основі угоди про повну солідарну відповідальність;

товариства з обмеженою відповідальністю — створюється за рахунок вкладів учасників на основі угоди про обмежену фінансову відповідальність;

довірчі товариства — товариства, до яких приєдналися члени-вкладники, що несуть фінансову відповідальність в межах своєї частки вкладеного капіталу;

акціонерні товариства відкритого типу — майно товариств формується за рахунок продажу шляхом відкритої підписки акцій, володіння якими визначає право щодо управління й отримання прибутку;

акціонерні товариства закритого типу — майно товариств формується за рахунок продажу акцій у формі закритої підписки серед членів товариства;

змішані акціонерні товариства — товариства, частиною акцій яких володіє держава;

приватні підприємства — створюються за рахунок коштів громадян і передбачають індивідуальну відповідальність з наданням права найму робочої сили;

індивідуальні підприємства — засновані на приватній власності фізичної особи та виключно на її праці;

сімейні підприємства — засновуються на власності й праці громадян, що є членами однієї родини;

негласні товариства — створюються на базі приватного підприємства за рахунок вкладів фізичних осіб (партнерів);

спільні підприємства — підприємства, які створені за участю українських та іноземних юридичних осіб. Вони мають право мати на території України у власності майно, необхідне для здійснення діяльності, визначеної установчими документами.

Спільні підприємства створюються на основі:

установчого договору про спільні довготермінові цілі;

об'єднання капіталів (в грошовій і майновій формах), консультативних та інших послуг;

здійснення визначених завдань через спільне управління шляхом створення для цього відновідних органів управління;

розподілу прибутків і ризиків;

спільного призначення виконавчих директорів.

Поряд із зазначеними формами в готельно-ресторанному бізнесі можливе впровадження більш ефективних організаційних форм, які добре зарекомендували себе у світовій практиці функціонування малого і середнього бізнесу. Серед найпоширеніших підприємств, з якими вітчизняним підприємствам готельно-ресторанного бізнесу доводиться співпрацювати на міжнародному рівні, є такі організаційні об'єднання:

концерни — статутні об'єднання підприємств на основі повної фінансової залежності від одного чи групи підприємців;

консорціуми — статутні об'єднання промислового й банківського капіталу, які співпрацюють заради досягнення загальної мети;

холдинг-компанії — об'єднання підприємств, більша частина акцій яких (понад 50\%) належить спільному фонду;

конгломерати — материнська фірма з кількома філіалами;

венчурні підприємства — договірні об'єднання підприємств і приватних осіб, створені на період виконання певних проектів;

офф-шорні компанії — компанії з реєстрацією юридичної адреси в країні з податковими пільгами та сферою діяльності за її межами;

кооперативні об'єднання — добровільні об'єднання фізичних осіб задля досягнення загальної мети;

публічні компанії — об'єднання підприємств як юридичних осіб з відокремленим майном, які є державними органами;

асоціації, союзи — добровільні об'єднання підприємств і приватних осіб;

картелі — форма об'єднання підприємств на основі угод, які регламентують ціни, обсяг виробництва, умови найму робочої сили, межі ринків збуту;

синдикати — об'єднання підприємств у формі картеля з централізацією функції щодо реалізації продукції (послуг) і придбання сировини. Учасники синдикату мають виробничу й фінансову самостійність, але втрачають комерційну;

трести — об'єднання підприємств навколо одного центру управління виробничою й комерційною діяльністю, під контролем одного власника (юридичної особи).

Однією із найспецифічніших ознак організації є її зв'язок із зовнішнім середовищем, яке може бути представлене різними угрупованнями. Саме тому менеджери готельно-ресторанного бізнесу повинні орієнтуватись у правових формах організацій та їх різновидами у світовому співтоваристві.

Контрольні питання

Наведіть приклади горизонтального поділу праці на підприємствах готельно-ресторанного бізнесу.

Дайте характеристику зовнішніх факторів прямої та непрямої дії.

Підприємства з якими майновими формами функціонують у готельно-ресторанній галузі України?

Що являє собою «змішане акціонерне товариство» та «спільне підприємство»?

З якими організаційними об'єднаннями співпрацюють підприємства готельно-ресторанного бізнесу України?

Рекомендована література

Ансофф И. Стратегическое управление: Пер. с англ. — М.: Экономика, 1989.

Веснин В.Р. Основы менеджмента. — М.: Триада, ЛТД, 1997.

Виханский О.С., Наумов А.И. Менеджмент. — М.: Гардарика,

1998.

Герчикова И.Н. Менеджмент. — М.: Банки и биржи. ЮНИТИ, 1995.

Глухов В.В. Основы менеджмента. — СПб: «Спец. литература»,

1995.

Комаров М.А. Менеджмент. — М.: ЮНИТИ,1998.

Максимцов М.М., Игнатьева А.В. Менеджмент. — М.: Банки

и биржи, ЮНИТИ, 1998.

Мескон М.Х., Альберт Н., Хедоури Ф., Основы менеджмента. — М.: Дело, 1992.

Фалмер Р.М. Энциклопедия современного управления. — М.:

1992.