РоздІл vІІІ. державний реЄстр правочинІв

Реєстратор видає сторонам правочину  або уповноваженим ними особам примірник витягу.

До Державного  реєстру правочинів  можуть вноситися зміни, які вносяться  до правочину  та відомості про припинення його дії. Зміни до запису в Реєстрі  вносяться  нотаріусом  одночасно з нотаріальним посвідченням правочину,  на підставі якого вносяться  зміни та відо- мості про припинення дії правочину.

Датою державної реєстрації змін, внесених до правочину  чи відо- мостей про припинення його дії, вважається дата та час внесення змін до запису в Реєстрі.

Видача дубліката  правочину,  що зберігається у справах держав- ної нотаріальної контори  чи приватного  нотаріуса, є підставою вне- сення запису до Реєстру. Запис  про видачу дубліката правочину  міс- тить такі відомості:

– реєстраційний номер основного правочину;

– номер дубліката в Реєстрі для реєстрації нотаріальних дій;

– дата видачі дубліката правочину;

– номер  та серія  спеціальних бланків  нотаріальних документів, на яких викладено  текст дубліката правочину;

– дані  про  приватного  нотаріуса,  назва  державної  нотаріальної контори  або державного  нотаріального архіву, що видали  ду- блікат правочину.

У випадку,  коли  запис  про правочин,  дублікат  якого  видає  но- таріус, відсутній у Реєстрі,  реєстратор  вносить запис про цей право- чин. Після цього реєстратор  реєструє дублікат правочину. Оплата  за реєстрацію  дубліката  правочину  стягується відповідно  до тарифу  за реєстрацію правочину.

Враховуючи  особливу  увагу як з боку кредиторів,  так і боржни- ків до правовідносин, які випливають з іпотечних договорів, цікавим питанням  для нотаріусів є здійснення державної реєстрації  договору іпотеки у Державному реєстрі правочинів.

Щоб проаналізувати цей правочин,  необхідно звернутися до За- кону України  «Про іпотеку» (ст. 4), який  передбачає,  що державній реєстрації  підлягає  обтяження нерухомого майна іпотекою. Зако- нодавець  дає визначення іпотеки  у ст. 1 зазначеного  Закону,  зокре- ма іпотека  розглядається не як  договір,  а як  вид забезпечення ви- конання  зобов’язань  нерухомим  майном.  Про  державну  реєстрацію

конкретного договору іпотеки нічого не зазначено.  При цьому дого- вір іпотеки є дійсним, навіть якщо він не буде зареєстрований у дер- жавному реєстрі правочинів, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету  відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на пе- редане в іпотеку нерухоме майно.

Щодо  недійсності   іпотечного  договору  ст.  18  Закону   України

«Про іпотеку» встановлює випадки, коли такий договір може бути ви- знаний недійсним на підставі рішення суду, а саме — у разі відсутності у ньому хоча б однієї з істотних умов, передбачених згаданою статтею.

Державна  реєстрація правочинів  та державна  реєстрація іпотеки мають різну правову природу та мету. Таким чином, відповідно до п. 1

Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек, затвердженого по- становою Кабінету Міністрів України від 31.03.2004 № 410, державна реєстрація іпотек здійснюється з метою реалізації переважного права іпотекодержателя у задоволенні вимог за рахунок  предмета  іпотеки перед іншими іпотекодержателями незареєстрованих або зареєстро- ваних пізніше прав чи вимог на предмет іпотеки; надання в інтересах фізичних  чи юридичних  осіб інформації  про обтяження нерухомого майна іпотекою або про відсутність  такого обтяження.  Згідно  із по- становою Кабінету  Міністрів  України  від 26.05.2004 № 671 «Про за- твердження Тимчасового  порядку  державної реєстрації  правочинів» державна реєстрація правочинів  здійснюється для забезпечення реа- лізації фізичними і юридичними особами права на визнання держа- вою правочинів, щодо яких передбачена державна реєстрація.

Державна реєстрація іпотек є добровільною та здійснюється на під- ставі заяви іпотекодержателя. Таким чином, реєстрація в Державному реєстрі  іпотек відомостей  про іпотеку є процедурою  незалежною  від державної реєстрації  правочинів.  При цьому із Закону  України  «Про іпотеку» обов’язкової реєстрації зазначених правочинів не вбачається.

У більшості випадків саме на даному етапі дослідження питання щодо необхідності державної реєстрації іпотечних договорів закінчу- ється, і тому нотаріус (реєстратор) приймає  рішення  не реєструвати його у Державному реєстрі  правочинів,  але деякі  нотаріуси  — реє- стратори дотримуються дещо іншої думки, а тому і ця точка зору за- слуговує на увагу та відповідний правовий  аналіз.

Так, до державної реєстрації правочинів слід також застосовувати і Закон  України  «Про державну  реєстрацію  речових прав на нерухо-

ме майно та їх обтяжень»,  який  регулює відносини,  пов’язані з дер- жавною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

За вимогами ст. З зазначеного Закону, зокрема, державна реєстра- ція прав є обов’язковою та інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Оскільки державна  реєстрація прав на нерухоме майно в поряд- ку, визначеному Законом України  «Про державну  реєстрацію  речо- вих прав на нерухоме майно та їх обтяжень»  у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, який міститиме  відомості про пра- ва на нерухоме майно, їх обтяження,  а також про об’єкти та суб’єктів цих прав, буде здійснюватися з 01 січня 2012 року, то на сьогоднішній день відповідно  до вимог  статті 210 Цивільного кодексу  вважаємо, що договір іпотеки все-таки підлягає державній реєстрації у Держав- ному реєстрі правочинів  шляхом внесення відповідного запису.

Програмне  забезпечення Державного  реєстру  правочинів  побу- доване у відповідності  до чинних нормативно-правових актів Украї- ни та передбачає можливість внесення до вказаного Реєстру, зокрема, і відомостей про іпотечні договори.

Інформація з Реєстру надається  у формі витягів з Реєстру.

Витяг з реєстру — це документ, який містить інформацію про знайдені  за певними  параметрами пошуку правочини,  зареєстровані у Реєстрі.

Такий витяг містить наступні відомості:

– порядковий номер запису та дату державної реєстрації;

– відомості про сторони правочину;

– опис  нерухомого  майна,  щодо  якого  вчинений   правочин,  та якого  достатньо  для  його ідентифікації, та/або його реєстра- ційні дані;

– строк дії правочину;

– відомості про нотаріальне посвідчення правочину;

– відомості про реєстратора.

Витяги з Реєстру видаються на спеціальних бланках встановленої форми та завіряються підписом реєстратора,  скріпленим  печаткою.

Відповідно  до пункту 18 Тимчасового  порядку  державної  реєст- рації правочинів одержати інформацію з Реєстру можуть сторони правочину  або уповноважені ними особи, а також суди, органи про- куратури,  внутрішніх  справ, державної  податкової  служби,  служби

безпеки й інші органи державної  влади, якщо запит вищезазначени- ми органами  зроблено  у зв’язку  із здійсненням ними  повноважень, визначених  законодавством.

Таким чином, на відміну від приписів Положення про Єдиний ре- єстр заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, затвердженого наказом  Міністерства юстиції України  від 09.06.1999 №31/5, зареє- строваного  в Мін’юсті України  10.06.1999 за №364/3657 (із змінами та доповненнями), Порядку  ведення  Державного  реєстру  обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Укра- їни 05.07.2004 №830, Порядку державної реєстрації іпотек, затвердже- ного постановою Кабінету Міністрів України 31.03.2004 №410, якими передбачено  надання  реєстраторами інформації  із реєстрів, функціо- нування  яких регламентовано зазначеними нормативно-правовими актами, на письмовий запит будь-якої фізичної та юридичної особи, Тимчасовий порядок  державної реєстрації  правочинів,  затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 №671, вста- новлює лише право сторін правочину отримати інформацію з Реєстру.

Надання витягу з Реєстру здійснюється реєстратором  на підставі письмового  запиту про надання  витягу з Державного  реєстру право- чинів. За одним запитом можна отримати тільки один витяг.

У запиті про надання  витягу зазначається одна або кілька таких відомостей:

– порядковий номер запису в Реєстрі;

– відомості про сторони правочину;

– опис  нерухомого  майна,  щодо  якого  вчиняється правочин  та якого  достатньо  для  його ідентифікації, та/або його реєстра- ційні дані;

Заповнення запитів повинно бути розбірливим, всі відомості вно- сяться друкованими літерами. Дати у запитах заповнюються араб- ськими  цифрами у форматі: «День, місяць, рік» (зразок Запиту про надання витягу з Державного реєстру правочинів додається).

Розміри плати за  внесення запису до  Державного реєстру правочинів, а також змін до запису та видачу витягів:

– за внесення запису до Державного реєстру правочинів, змін до запису — 17 гривень (з урахуванням податку на додану вартість);

– за  видачу витягу з Державного реєстру правочинів — 17 гривень (з урахуванням податку на додану вартість).