РоздІл vІІІ. державний реЄстр правочинІв

Відповідно  до статті 210 Цивільного кодексу України  державній реєстрації  підлягають  правочини  у випадках  встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Постановою   Кабінету  Міністрів   України   №671  від  26.05.2004 року «Про затвердження Тимчасового  порядку  державної реєстрації правочинів» створений  Державний реєстр правочинів  та затвердже- ний Тимчасовий порядок його ведення.

Державний реєстр правочинів  це єдина комп’ютерна база даних, яка містить інформацію про правочини, що підлягають державній ре- єстрації, забезпечує її зберігання, видачу та захист від несанкціонова- ного доступу.

Держателем цього реєстру є також Міністерство юстиції України, Адміністратором — його підприємство Держінформ’юст, а Реєстрато- рами — нотаріуси.

Державній  реєстрації підлягають такі правочини:

1) договір купівлі-продажу, міни земельної ділянки, єдиного май- нового комплексу,  житлового  будинку  (квартири) або іншого нерухомого майна;

2) договір про передачу нерухомого майна під виплату ренти;

3) договір довічного утримання (догляду), за якими  передається набувачеві у власність нерухоме майно;

4) договір найму будівлі або іншої капітальної  споруди (їх окре- мої частини),  укладений на строк не менше ніж один рік;

5) договір управління нерухомим майном;

6) інші правочини,  державна  реєстрація яких  передбачена  зако- ном.

Нотаріуси, посвідчивши вищезазначені договори, зобов’язані від- разу здійснити державну реєстрацію правочинів шляхом внесення відповідного  запису до Державного  реєстру  правочинів.  Датою дер- жавної реєстрації  правочину  вважається дата та час внесення  відпо- відного запису до Реєстру.