КровообІг

з артерій  кишечника;  10 —  ворітна вена  печінки;  11 —  печінкова  вена;

12 —   правий   шлуночок;   13,   15 —

нижня й верхня порожнисті  вени; 14

—  праве  передсердя;  16 —  легенева артерія; 17 — лімфатичні судини).

По малому  колу кров рухається з правого шлуночка  легеневою арте- рією до капілярної сітки легень, де вона  збагачується на кисень,  віддає вуглекислий газ і по легеневих венах надходить в ліве передсердя.

З великого кола кровообігу кров надходить до всіх органів і тканин організму в різних кількостях залеж- но від інтенсивності  їх діяльності.  З лівого шлуночка кров тече в аорту, далі в артерії, артеріоли, в артеріаль- ну та венозну капілярну сітку, з них у венули, вени середнього діаметра й по двох (передній  та задній)  порож- нистих венах повертається до пра- вого передсердя.

Під час систоли з правого та ліво- го шлуночків  серця викидається од-

Рис. 70

накова кількість крові: це так званий

систолічний об’єм крові. Об’ємна швидкість  руху крові однакова  на всіх ділянках  тому, що кровоносна  система замкнена.  Ця швидкість визначається кількістю  крові, яка проходить  через загальний  попе- речний  переріз  судин за одиницю  часу. Це означає,  що за 1 с через аорту пройде така ж кількість  крові, як і через загальний  поперечний діаметр капілярів. Лінійна швидкість руху крові обернено пропорцій- на діаметру судин. Вона характеризується відстанню, яку проходить частина крові за одиницю часу. В аорті лінійна швидкість  становить

0,5 м/с, а в капілярах  0,5 мм/с, бо загальний  просвіт капілярів у сотні раз більший за діаметр аорти.

Робота 64. Спостереження за рухом крові в кровоносних судинах язика, легень,  брижейки і плавальній перетинці жаби

Неперервність руху крові в артеріальних судинах забезпечується за рахунок різниці тиску крові біля серця й на рівні капілярів.  Ця різ- ниця  тиску крові створюється скороченням серця (під час систоли) та еластичністю судин (під час діастоли). Рух крові по венах забез- печується  не тільки  різницею  тиску крові, а й ще двома факторами: негативним тиском в грудній порожнині, що сприяє присмоктуванню крові до серця, і скороченням скелетних  м’язів, які, натискаючи  на вени, витискують з них кров. Напрямок руху крові до серця  забез- печується клапанами вен.

Мета досліду: ознайомитись з рухом крові в дрібних артеріях, ве- нах, капілярах.

Для роботи необхідно: жаби, коркові пластинки з круглими  отво- рами (віконцями), набір інструментів для препарування, мікроскопи, ефір, 0,6 \%-й розчин кухонної солі, піпетки, скляні ковпаки, вата.

Хід роботи. Ватний тампон змочують ефіром і кладуть під скля- ний ковпак. Туди ж впускають  чотирьох жаб. Коли у тварин зникне рухова реакція, їх фіксують шпильками на коркових пластинках  так, щоб біля віконця знаходився передній край щелеп у одної, плавальна перетинка у другої й бік черева в двох інших (рис. 71, це 1 — брижей- ка; 2 — язик; 3 — легені; 4 — плавальна перетинка). В першої жаби обережно  пінцетом  витягують  язик  і фіксують  його  над  віконцем

Рис. 71

шпильками, у другої подібним  чином фіксують  плавальну перетин- ку, а у двох інших жаб розрізають  збоку черевну стінку і витягують петлю кишечника  в однієї та легеневу альвеолу  в другої. Петлю ки- шечника фіксують шпильками так, щоб її брижейка знаходилась над віконцем. Для зручності виведення легеневої альвеоли  назовні в го- лосову щілину  жаби вставляють  скляну  канюлю з гумовою трубоч- кою, через яку  піддувають  легені. При  цьому  одна з альвеол  вихо- дить назовні, що дає можливість  розмістити  її над віконцем коркової пластинки і накрити  покривним скельцем.  Слід  зауважити,  що під час фіксації згаданих органів та частин тіла не слід їх сильно розтягу- вати, бо при цьому кровоносні  судини звужуються і рух крові в них припиняється.

Після такої підготовчої роботи коркові пластинки ставлять  на предметні  столики  мікроскопів і під малим  збільшенням знаходять ділянки, де в полі зору добре видно рух крові (еритроцитів) по крово- носних судинах. Звертають увагу на те, що кров рухається  в середині судини швидше, ніж біля її стінок, що зумовлено  тертям крові об су- дину. Можна бачити капіляри, що заповнені кров’ю, яка не рухається. Це свідчить  про те, що в органах, які не працюють, значна  частина капілярів не функціонує. Еритроцити завдяки  своїй еластичності проходять  по капілярах,  діаметр  яких  вужчий  за діаметр  еритроци- та. Слідкуючи  за напрямком руху крові в судинах, можна відрізнити артерії від вен. В останніх кров рухається  з кількох гілок в одну, а в

Рис. 72

артеріях — навпаки. На рис. 72 зображено судини плавальної перетинки жаби (під мікроско- пом),  де 1 — артерія;  2, 3 — ар- теріоли  при  великому  й  мало- му збільшенні;  4, 7 — капілярна сітка при великому й малому збільшенні; 5 — венули; 6 — хро- матофори; 8 — вена. В деяких артеріальних судинах кров ру- хається  поштовхами  (пульсую-

чи) відповідно  до систоли та діастоли  серця. Такий  пульсуючий  рух крові зникає на рівні капілярів.

Контрольні запитання

1. Які фактори  зумовлюють  рух крові по артеріальних та венозних суди- нах?

2. Як слід розуміти об’ємну та лінійну швидкість руху крові?

3. Як розпізнати артерії та вени, розглядаючи їх під мікроскопом?

Робота 65. Дослід Бернара на судинах вуха кроля

Регуляція просвіту кровоносних судин здійснюється рефлектор- но та гуморально.  Встановлено,  що парасимпатичні нерви  здебіль- шого є вазодилятаторами, тобто розширювачами просвіту  судин,  а симпатичні  — вазоконстрикторами, які звужують  судини. Існують  і змішані  нерви, наприклад,  симпатичні,  в яких  є гілочки, що розши- рюють просвіт судин.

Симпатичні нерви  на відміну  від парасимпатичних постійно  ді- ють на гладенькі м’язи кровоносних судин, забезпечуючи їх тонус, що створює постійний  судинно-звужувальний ефект. Вазодилятатори розширюють  судини тільки в періоди, коли органи та тканини інтен- сивно працюють і потребують багато крові судинно-звужувальну дію симпатичних нервів дослідив Клод Бернар  (1851).

Мета  досліду:  відтворити  дослід  Бернара  і впевнитись   у пос- тійній судинно-звужувальній дії симпатичних нервів.

Для роботи необхідно: кролик,  станок для фіксації,  набір інстру- ментів для препарування, ефірно-хлороформна суміш (2:1),  ватний тампон, джерело індукційного  струму, настільна лампа, штатив.

Хід  роботи.  Кролика   фіксують  в  станку  і  наркотизують, три- маючи біля ніздрів тампон, змочений  ефірно-хлороформною суміш- шю. На шиї роблять  розріз шкіри за сагітальною лінією. Далі препа- рувальною  голкою відсепаровують тканини  збоку трахеї і знаходять симпатичний нерв, який розміщується поруч з блукаючим нервом та сонною артерією. Під нього підводять нитку, кінці якої зв’язують. Те- пер кролика  фіксують  в сидячому  положенні,  а вуха його, з’єднавши слабеньким  затискачем,  розміщують  вертикально і в такому поло- женні ниткою прикріплюють до штатива. Спереду  ставлять  настіль- ну лампу так, щоб світло її було спрямоване  на вуха кроля.

ниткою.   Переконуються,   що   судини вух  на  боці, де перерізаний нерв,  зна- чно   розширюються   (рис.   73).   Вухо стає червоним  порівняно з іншим, бо перерізання нерва усуває постійну судинно-звужувальну дію його на су- дини. Далі, злегка  витягнувши нерв за нитку,  накладають  на нього  електроди від індукційної котушки. Підбирають слабку силу струму і подразнюють нерв протягом  3–4  с, спостерігаючи  швидке звуження судин. Тепер  вони мають та-

кий же вигляд, як і в контрольному вусі,

Рис. 73

або ще вужчі. Вухо стає блідим.

Контрольні запитання

1. Які нерви є вазодилятаторами і вазоконстрикторами?

2. Яка різниця  в дії симпатичних і парасимпатичних нервів  на просвіт кровоносних судин?

3. Про що свідчить дослід Бернара?

Робота 66. Рефлекторні зміни просвіту  кровоносних судин

(спряжені судинні рефлекси)

Розширення просвіту судин відбувається завдяки  дії парасим- патичних  нервів або симпатичних вазодилятаторів. За участю цих нервів відтворюються судинно-розширювальні спряжені  рефлекси, тобто розширення судин  однієї  ділянки  тіла  разом  з розширенням судин іншої ділянки.  Цей вплив  здійснюється рефлекторно за учас- тю центральної нервової системи або за рахунок так званих місцевих рефлексів.

Мета  досліду:  експериментально впевнитись  в наявності  спря- жених судинно-рухових рефлексів.

Для  роботи необхідно: кролик  (краще  білий),  настільна  лампа, банка з водою, нагрітою до 45–50°С, рушник.

Хід роботи. Кролика  загортають  в рушник,  залишивши відкри- тими голову та одну з передніх кінцівок. Вуха кролика з’єднують сла- беньким  затискачем,  утримуючи  вертикально, і в такому положенні прикріплюють ниткою до штатива. Спереду ставлять  настільну  лам- пу так, щоб світло було спрямоване  на вухо кроля.

Звертають увагу на стан кровоносних судин  в нормі, далі лапу кролика занурюють у теплу воду. Через деякий час спостерігають, що судини вуха з боку кінцівки, яка нагрівається, розширюються. Після того як вухо стане червоним, воду в банці міняють на холодну. Як наслідок, судини вуха звужуються.  Така зміна діаметра кровоносних судин здійснюється за рахунок периферичних рефлексів, рефлектор- ні дуги яких замикаються в нервових  гангліях, що розташовані поза межами центральної нервової системи.

При  застосуванні  больових  подразнень  кровоносні  судини  обох вух звужуються.  Це відбувається під впливом  симпатичних нервів гуморально,  під дією гормону надниркових залоз — адреналіну, який швидко  синтезується в значних  кількостях,  коли  організм  відчуває біль.

Слабкі місцеві подразнення вуха (стукання пальцями або на- тиранням  ваткою  з ефіром)  викликають розширення судин. Такий вплив може здійснюватись за рахунок аксон-рефлексів (без участі нервових центрів).

Контрольні запитання

1. За участю яких нервів регулюється просвіт кровоносних судин в ор- ганізмі?

2. Як слід розуміти спряжені  периферичні рефлекси  і де замикаються їх рефлекторні дуги?

3. Що таке адреналін і як він впливає  на просвіт кровоносних  судин?

Робота 67. Дослідження пульсу в сільськогосподарських тварин

Пульсом називають  коливання стінок артеріальних судин, зу- мовлене  систолічним підвищенням тиску  крові. У венозній  системі тиск крові не залежить  від систоли  та діастоли,  тому пульс у венах відсутній.  Венозний  пульс  можливий тільки  в устях  порожнистих вен і виникає в момент скорочення правого передсердя, коли кров на- штовхується на закритий отвір і її зворотня хвиля коливає стінки вен. У випадках, коли кільцеві м’язи нещільно закривають  отвір і кров по- вертається назад у вени, венозний  пульс підсилюється і передається на яремну вену. Таке коливання яремної вени, яке називають ундуля- цією, свідчить про недостатню роботу серця.

Мета досліду: дослідити пульс в різних сільськогосподарських тварин, вивчити його характеристику.

Для роботи необхідно: коні, корови  та інші сільськогосподарські тварини, секундомір.

Хід роботи. Пульс можна досліджувати на будь-якій  артерії, що доступна пальпації, але зручно і тому прийнято це робити в коней на підщелеповій  артерії в ділянці  судинної  вирізки  нижньої  щелепи,  в корів — по краю жувального  мускула  на лицьовій  артерії, в дрібних тварин (кіз, овець) — на ділянці паху, на стегновій артерії, в свиней — на хвостовій артерії.

Прощупуючи  пучками пальців, знаходять зазначені артерії й під- раховують  кількість  пульсових  хвиль за хвилину,  користуючись се- кундоміром. Отримані  дані порівнюють з кількістю  серцевих циклів у нормі.

Досліджуючи   пульс,  звертають  увагу  на  його  характеристику, а саме: ритмічність (ритмічний і аритмічний  з неоднаковими про-

міжками часу між ударами); частоту (частий і рідкий); на висоту (ви- сокий і низький,  коли стінка судини піднімається на незначну  висо- ту); напруженість (твердий та м’який, коли кровонаповнення судини слабке й при незначному  натисканні  на артерію рух крові припиня- ється). Після дослідження пульсу в спокійному  стані тварину приму- шують пробігти і знову досліджують пульс. Звертають увагу на зміну як його частоти, так й інших характеристик. За пульсом роблять  ви- сновки про роботу серця та стан кровоносних судин.

Пульс вдається  записати  графічно за допомогою приладу — свіг- мографа. Крива пульсу зветься свігмограмою. За відсутності свігмо- графа запис можна зробити  на кімографі  за допомогою капсули  Ма- рея, що сполучається гумовою трубкою з маленькою лієчкою, широка частина якої затягнута гумовою плівкою. Останню прикладають до ділянки, де розміщується артерія.

Контрольні запитання

1. Що зветься пульсом?

2. Якими ознаками  характеризується пульс?

3. Про стан яких органів можна судити, досліджуючи  пульс?

Робота 68. Визначення тиску крові за методом  Короткова

Тиск крові на стінки кровоносних судин зумовлений роботою серця. У міру віддалення  від серця тиск крові знижується: у лівому шлуночку  (при  систолі)  він досягає  26,6 кПа, а в аорті — 19,5–23,9; в артеріях — 13,3–15,9, в артеріолах — 2,66–5,32, в капілярах  — 1,33–

2,66, у венах — 0,66–1,06, в устях порожнистих вен — 0 (під час вдиху тиск негативний), в передсердях —4,65–5,32 (під час систоли),  в пра- вому шлуночку — 7,98–9,31 кПа.

Тиск   крові   відносно   стабільний,   але  незначно   змінюється   в зв’язку з систолою  (максимальний) і діастолою (мінімальний) шлу- ночків, під час вдиху та видиху, а також відповідно  до зміни тонусу блукаючих нервів. Підвищення тонусу веде до зниження тиску крові, й навпаки.

Мета  досліду:  оволодіти  методом визначення тиску крові за до- помогою спеціальних приладів.

Для роботи необхідно: тварини  (кінь, корова),  прилади  для вимі- рювання  тиску крові (сфігмоманометри, тонометри), фонендоскопи або стетоскопи.

В цей момент стрілка тонометра або ртутний стовп сфігмоманометра

1 показує максималь- ний (систолічний) тиск крові. Шуми в артерії з’являються  тому, що в момент систоли порція крові проходить через стиснену  ділянку  і по-

Рис. 74

трапляє  в порожню  ар- терію.

Щоб визначити мінімальний (діастолічний) тиск крові слід про- довжувати  випускати повітря  з манжети  до зникнення шумів. Вони зникають тому, що тепер кров тече безперервно під час систоли та діастоли.  Момент  зникнення шумів свідчить  про мінімальний тиск крові.

Вимірювання тиску  крові в дрібних  сільськогосподарських тва- рин проводять так само на серединних артеріях передніх кінцівок.

Контрольні запитання

1. Які фактори  зумовлюють  незначне коливання тиску крові?

2. Якими приладами  вимірюють тиск крові?

3. За якими показниками визначають  максимальний і мінімальний тиск крові?

Робота 69. Порівняльна оцінка кров’яного тиску в артеріях і венах. Вплив адреналіну на кров’яний тиск

Для  порівняння тиску  крові в артеріях  і венах використовують кривавий метод, тобто з’єднують ці судини  з манометрами  (водним або ртутним) і вимірюють тиск крові в кілопаскалях. Таку порівняль- ну оцінку можна зробити візуально, з’єднавши артерію і вену з скля- ними трубками,  що утримуються поруч у вертикальному положенні на штативі.

Мета досліду:  наочно впевнитись  в значній різниці тиску крові в одній з гілок аорти й у венозному синусі жаби.

Для роботи необхідно: жаба, коркова пластинка,  набір інструмен- тів для препарування, маленький пінцет, скляні канюлі для венозно- го синуса і аорти у вигляді капілярної трубочки, зігнутої під прямим кутом, нитки, голка, 0,6\%-й розчин кухонної солі, розчин адреналіну (1:1000).

Хід  роботи. Жабу  декапітують,  руйнують  спинний  мозок,  фік- сують  на  корковій   пластинці   черевцем   догори,  оголюють  серце. Голкою підводять  лігатуру  під праву  (товщу) гілку  аорти.  На  цьо- му ж рівні аорту надрізають  маленькими ножицями і вводять  в неї канюлю-капіляр, фіксуючи  її ниткою. Кров поштовхоподібно підні- мається капілярною трубочкою вгору, характеризуючи тиск крові на ділянці аорти біля серця. Рівень крові в капілярі  піднімається, якщо затиснути  другу гілку аорти пінцетом або перев’язати її ниткою.

Щоб мати уявлення про тиск крові у венозній  системі, під гілки аорти підводять нитку маленьким пінцетом. Серце перекидають на спинку так, щоб лігатура розмістилася під венозним синусом, в ниж- ній частині якого роблять надріз і вводять в нього канюлю, фіксуючи лігатурою. Кров у цій канюлі не піднімається вгору, бо тут її тиск до- рівнює нулю, тоді як в аортальній  трубочці вона знаходиться на ви- соті 80–100  мм. Скляні  канюлі заздалегідь слід промивати  5\%-м роз- чином лимоннокислого натрію, щоб запобігти зсіданню крові.

Щоб упевнитись  в судинно-звужувальній дії гормону адреналіну і разом з тим в підвищенні  тиску крові, необхідно у венозну канюлю додати  1–2  мл фізіологічного розчину  та одну краплю  адреналіну. При цьому друга гілка аорти не повинна бути перетиснена,  через ко- роткий час рівень крові в канюлі-капілярі піднімається, що свідчить про підвищення її тиску за рахунок звуження кровоносних судин.

Контрольні запитання

1. Чим пояснюється різниця  тиску крові в артеріальній та венозній  час- тинах кровоносної системи?

2. Які фактори  можуть змінювати  тиск крові?

3. Якими методами визначають тиск крові?

Робота 70. Реєстрація тиску крові в гострому досліді на собаці

Мета досліду:  ознайомитися в гострому досліді з графічною реє- страцією тиску крові та впливом  на роботу серця блукаючого нерва, адреналіну, іонів кальцію і калію.

Для роботи необхідно: собака, етамінал натрію, насичений розчин сірчанокислої магнезії, розчин адреналіну  (1:1000),  0,85\%-й фізіоло- гічний розчин, набір хірургічних інструментів,  три скляні канюлі для кровоносних судин середнього діаметра, ртутний манометр з поплав- цем і записувачем,  кімограф, дві скляні трубки довжиною 2,5 м і діа- метром  4–5  мм, встановлені вертикально на високому  штативі,  три затискачі Діффенбаха, джерело індукційного  струму, трахеотубус.

Хід роботи. Для наркозу  великому  собаці внутрішньовенно вво- дять 1–1,25  г етаміналу  натрію. Коли настане сонливий  стан, собаку фіксують у спеціальному  станку черевом догори. В ділянці середньої третини  шиї роблять  розріз шкіри за сагітальною лінією, знаходять  і надрізають трахею, вставляють  в неї трахеотубус. Розділяючи ткани- ни з боку трахеї препарувальною голкою, знаходять сонну артерію та вагосимпатичний нервовий  стовбур.

Блукаючий нерв  знаходиться нібито  в чохлі  симпатичного  нер- ва, тому  його слід  відпрепарувати і взяти  на лігатуру.  Сонну  арте- рію, звільнивши від  тканин,  перетискують   затискачем   Діффенбаха і перев’язують  ниткою вище на 2–3 см від затискача.  Між останнім і лігатурою роблять надріз, вставляють  канюлю з гумовою трубкою, за- повненою  5\%-м розчином  лимоннокислого натрію. Подібним  чином вставляють  і фіксують лігатурами  канюлі в яремну і стегнову вени. Останню з’єднують з бюреткою на штативі, де знаходиться фізіологіч- ний розчин, а канюлю сонної артерії з’єднують з ртутним манометром Людвіга.

Дослід починають,  знявши  затискач  з сонної артерії. Тиск крові передається через розчин сірчанокислої магнезії на ртуть манометра, і вона змінює  своє положення.  За  шкалою,  яка  знаходиться поряд, визначають  тиск крові в міліметрах  ртутного  стовпчика.  Змінюючи положення,  ртуть піднімає  поплавець  із записувачем,  і на кімографі реєструється кров’яний тиск у вигляді кривої з хвилями трьох поряд- ків. Часті  хвилі відповідають  зміні тиску крові залежно  від систоли та діастоли  серця. Хвилі другого порядку  відображають  зміни тиску крові внаслідок  вдиху та видиху, а більш пологі хвилі  свідчать  про зміну тиску крові в зв’язку із зміною тонусу блукаючого нерва.

Далі  під  блукаючий   нерв  підводять  електроди   і  подразнюють нерв індукційним струмом. При цьому тиск крові різко знижується тому, що блукаючий  нерв сповільнює  роботу серця і розширює  про- світ кровоносних судин. При сильному подразненні блукаючого нер- ва спостерігається короткочасна  зупинка серця.

Адреналін стимулює  роботу серця і звужує просвіт кровоносних судин, що веде до підвищення тиску крові. Щоб упевнитись у цьому, через канюлю в стегнову вену вводять  0,5 мл адреналіну  й промива- ють канюлю  фізіологічним розчином  з бюретки.  Майже  одночасно з введенням  адреналіну  крива тиску крові на кімографі  швидко під- німається  вгору. Через  2–3 хв тиск крові повертається до норми, бо адреналін швидко інактивується.

Подібним  чином собаці вводять  розчин  кальцію  хлориду  та ка- лію хлориду. Спостерігають відповідно підвищення та зниження кров’яного тиску, бо іони кальцію стимулюють, а іони калію гальму- ють роботу серця. Тиск крові зростає при збільшенні  її кількості в кровоносному руслі. Вводять у стегнову вену 200–300  мл фізіологіч- ного розчину (37°С) і кров’яний тиск підвищується.

Наприкінці досліду канюлю яремної  вени сполучають  з скляною трубкою у штативі, яка заздалегідь заповнюється підфарбованим фізі- ологічним розчином. Канюлю сонної артерії сполучають з іншою труб- кою на штативі, яка заповнена  антикоагулянтом — насиченим  розчи- ном сірчанокислої магнезії (10–15 мл). Далі знімають затискачі з вени та артерії і спостерігають, як фізіологічний розчин  входить у яремну вену. Рівень його в трубці встановлюється на рівні собаки, що свідчить про майже нульовий тиск крові на цій ділянці. В другій трубці розчин- антикоагулянт разом з кров’ю піднімається високо вгору, що свідчить

про значний  тиск крові в артеріях. Собаці вводять ще раз трохи адре- наліну і спостерігають, як кров у трубці різко піднімається вгору.

Робота 71. Лімфатичні серця жаби

Рух лімфи по лімфатичних судинах забезпечується переважно тими ж трьома факторами, що й рух крові по венах. Це різниця тиску лімфи в судинах, що на периферії, та в грудній порожнині. Це присмоктувальна дія грудної порожнини, тому що в ній тиск трохи нижчий за атмосфер- ний. Третій фактор — скорочення скелетних м’язів. Лімфатичні судини здебільшого  розташовані між м’язами, які, скорочуючись,  витісняють лімфу, а клапанний апарат лімфатичних судин спрямовує рух лімфи до грудної лімфатичної протоки і далі в порожнисту вену до серця.

Крім цих основних факторів, руху лімфи сприяють автоматичні скорочення  окремих  ділянок,  лімфатичних судин, або так звані лім- фатичні серця. їх можна знайти в певних ділянках тіла жаби і спосте- рігати, як вони скорочуються.

Мета  досліду:  відпрепарувати лімфатичні серця  в жаби та спо- стерігати їх роботу.

Для роботи необхідно: жаба, набір інструментів  для препаруван- ня, коркова пластинка,  шпильки.

ритмі, як і серце.

Рис. 75

Контрольні запитання

1. Які фактори  забезпечують  рух лімфи по лімфатичних судинах?

2. Що таке лімфатичні серця?

3. Що забезпечує  рух лімфи в напрямку  до серця?