ФІзІологІя м’язІв І нервІвНервова, м’язова та залозиста тканини, крім подразливості, ма- ють також збудливість. Збуджуючись, нервова тканина проводить імпульси, м’язова скорочується, а залозиста виділяє секрет. У лабораторних умовах процеси збудження вивчаються на нер- вово-м’язовому препараті жаби. Робота 119. Виготовлення нервово-м’язового препарату Мета досліду: ознайомитися з технікою виготовлення препарату. Для роботи необхідно: жаба, 0,6\%-й розчин хлористого натрію, емальований тазик, коркова пластинка, ножиці анатомічні та очні, хірургічний та анатомічний пінцети, скляний гачок, металевий зонд, марлева серветка, піпетка очна.
Однією рукою фіксують край хреб- та, а іншою — край шкіри з боку спини і швидким рухом здирають шкіру із задніх кінцівок (рис. 102), вилучають куприкову кістку. Препарат кладуть на коркову плас- тинку, змочену 0,6\%-м розчином хлористо- го натрію. На дорсальній поверхні стегна в борозні між двоголовим та напівперетин- частим м’язами знаходять сідничний нерв Рис. 102
Рис. 105
Рис. 104 і відокремлюють його від близьких тка- нин, а стегно перерізають посередині. На рис. 103 показано дорсальну поверх- ню задньої кінцівки жаби: оголений сід- ничний нерв; гачком відсунутий вгору двоголовий м’яз стегна, а вниз — нап- півперетинчастий м’яз; 1 — литковий м’яз; 2 — передній великогомілковий м’яз. Піднявши кінцівку, сідничний нерв обережно відпрепаровують очни- ми ножицями до хребта. Кінець хребта перерізають вздовж і впоперек, відділя- ючи його від тазових кісток. Нерв з за- лишком невеличкого шматочка хребта перекидають на гомілку, після чого на- вколо стегна обрізають м’які тканини. Так готується нервово-м’язовий пре- парат у вигляді реоскопічної лапки, коли за скороченням м’язів спостерігають без приладів (рис. 104, де 1 — сідничний нерв; 2 — стегнова кістка; 3 — гомілка; 4 — лапка; 5 — залишок хреб- та). Якщо скорочення м’язів необхідно записати на кімографі, готують класичний нервово-м’язовий препарат (рис. 105), який складається з сідничного нерва 2, литкового м’яза 3, частини стегнової кістки 1 та задишка хребта 5. Для цього ахіллів сухожилок 4 литкового м’яза реоскопічної лапки захоплюють пінцетом і ножицями підрізають на п’ятковому бугрі. Литковий м’яз відділяють від тканин, а гомілку й сто- пу вилучають, перерізаючи гомілкову кістку нижче колінного суглоба. Готувати препарат потрібно швидко, не торкаючись нерва паль- цями та металевими предметами (ножицями, пінцетом). Щоб препа-
рат не висихав, його потрібно періодично зволожувати 0,6\%-м роз- чином хлористого натрію. Контрольні запитання 1. Як готується нервово-м’язовий препарат у вигляді реоскопічної лапки? 2. З чого складається класичний нервово-м’язовий препарат? Робота 120. Вплив різних подразників на нервово-м’язовий препарат Мета досліду: ознайомитись з дією подразників на нервово-м’я- зовий препарат. Для роботи необхідно: жаба, 0,6\%-й розчин NaCl, дрібні криста- лики NaCl, набір для препарування, штатив, спиртівка, індукційний апарат, акумулятор або випрямляч, ключ Дюбуа, піпетка очна. Хід роботи. Готують реоскопічну лапку і фіксують на штативі. Нерв подразнюють механічно, стискуючи анатомічним пінцетом, пі- дігрітим на спиртівці металевим зондом, кристаликами NaCl, елек- тричним струмом. Звертають увагу на швидкість виникнення збудження та дію хі- мічного подразника (NaCl) та електричного струму. Контрольні запитання 1. Що таке подразнення, подразливість, збудливість і збудження? 2. Специфічні та неспецифічні ознаки збудження. 3. Розподіл подразників за їхнім походженням і біологічним значенням. 4. Перевага електричного струму порівняно з іншими подразниками. Робота 121. Пряме і непряме подразнення м’яза Мета досліду: встановити різницю між прямим і непрямим по- дразненням м’яза і порівняти його реакцію на подразнення. Для роботи необхідно: жаба, набір для препарування, штатив, міо- граф, кімограф, акумулятор або випрямляч, індукційний апарат, ме- талеві електроди, ключ Дюбуа.
Хід роботи. Готують класичний нервово-м’язовий препарат і фік- сують його на міографі, закріпленому на штативі. Ахіллів сухожилок з’єднують з реєструючим важелем. Під сідничний нерв підводять електроди вторинної обмотки індукційного апарата і, підібравши середню силу струму, вмикають і вимикають ключем струм. Відбу- вається скорочення литкового м’яза (непряме подразнення). Елек- троди швидко переносять до литкового м’яза і діють електричним подразником (пряме подразнення). Контрольні запитання 1. Умови виникнення збудження в м’язі. 2. Що таке пряме і непряме подразнення м’яза? 3. При якому з двох подразнень скорочення м’яза буде більшим і чому? Робота 122. Визначення порога збудливості Мета досліду: встановити поріг збудливості сідничного нерва в жаби. Для роботи необхідно: жаба, набір інструментів для препаруван- ня, акумулятор або випрямляч, індукційний апарат, ключ Дюбуа, електроди, штатив. Хід роботи. Готують реоскопічну лапку і фіксують на штативі. Складають коло для подразнення препарату поодиноким індукцій- ним ударом. Вторинну котушку максимально віддаляють від первин- ної. Підвівши електроди під нерв, котушки поступово наближають, одночасно вмикаючи та вимикаючи ключем електричний струм. Мінімальна сила подразника, яка викликає найменший відповідний ефект, і буде порогом збудливості. Спочатку встановлюють поріг збудливості на вмикальні удари електричного струму, а потім — на вимикальні. Віддаль між котушками індукційного приладу в санти- метрах відображує поріг збудливості. Збудливість тієї чи іншої тканини визначається за порогом по- дразнення — найменшою силою подразника, здатною викликати збу- дження. Чим нижча порогова сила подразника, тим вища збудливість, і навпаки.
Контрольні запитання 1. Що таке корисний час? 2. Що називають реобазою і хронаксією? 3. Що називають порогом збудливості? Робота 123. Поодиноке скорочення нестомленого і стомленого м’яза Мета досліду: вивчити особливості скорочення нестомленого і стомленого м’яза. Для роботи необхідно: жаба, 0,6\%-й розчин NаСl, набір інстру- ментів для препарування, акумулятор або випрямляч, індукційний апарат, електроди, ключ Дюбуа, кімограф, міограф, відмітчик часу, електрокамертон, марлева серветка, очна піпетка, шпильки. Хід роботи. З метою економії часу готують нервово-м’язовий препарат, не перерізаючи хребет і не видаляючи нутрощі жаби. Піс- ля декапітації та руйнування спинного мозку роблять лінійний роз- різ шкіри на дорсальній поверхні гомілки і стегна правої ніжки. Від- препаровують сідничний нерв, беруть його на лігатуру і занурюють між м’язами. Потім на цій же кінцівці підрізають ахіллів сухожилок і відділяють литковий м’яз від сусідніх тканин. Шпильками препарат фіксують на міографі. Сухожилок литкового м’яза з’єднують з важе- лем міографа, до якого підвішують вантаж 5–10 г. Під нерв підводять електроди індукційного апарата, який під’єднують до джерела струму без переривача, щоб отримати поодинокі індукційні удари. Потім до цього ж кола приєднують відмітчик часу. Електромагнітний камер- тон вмикають в окреме електричне коло. Пера міографа, відмітчика часу і камертона приводять в контакт із закопченою стрілкою кімо- графа по одній вертикалі. Індукційні котушки встановлюють на та- кій відстані одна від одної, щоб при замиканні або розмиканні струму отримати максимальне скорочення м’яза. Для швидкого обертання циліндра кімографа останній відділяють від фрикційної передачі під- няттям догори нижнього гвинта. Рукою запускають кімограф на ве- лику швидкість. Потім вмикають електрокамертон і замикають коло індукційного апарата. Камертон записує на барабані хвилеподібну криву. Одна хвиля дорівнює 0,01 с. Відмітчик часу реєструє початок і
Рис. 106
тривалість подразнення, а перо міографа записує криву поодинокого скорочення м’яза (рис. 106). Аналізуючи криву поодинокого ско- рочення відмічають: а — латентний пері- од — від моменту подразнення до почат- ку скорочення м’яза (0,01 с); б — період скорочення — від початку скорочення до його максимуму (0,04 с); в — період розслаблення від кінця скорочення до кінця розслаблення м’яза (0,05 с); г – дія еластичних волокон. Тривалість поодинокого скорочення 0,1 с. Подразнюють литковий м’яз індукційним струмом до його утоми, після чого записують поодиноке скорочення. По- рівнюють криву поодинокого скорочення нестомленого та стомлено- го м’яза. Стомлення м’яза супроводжується збільшенням латентного періоду, зменшенням висоти скорочення, подовженням періоду ско- рочення і розслаблення. Контрольні запитання 1. Що таке латентний період? 2. Динаміка зміни збудливості м’яза в момент його скорочення. 3. Поняття про абсолютну та відносну рефрактерність. Робота 124. Тетанічне скорочення м’яза Мета досліду: вивчити вплив частоти подразнень на характер скорочення м’язів. Для роботи необхідно: все те, що і для отримання поодинокого скорочення м’яза (за винятком електрокамертона). Хід роботи. Готують нервово-м’язовий препарат і фіксують, його на міографі (див. роботу 123). Під сідничний нерв підводимо, електро- ди індукційної котушки. Складаємо коло для отримання поодиноких індукційних ударів. Сюди ж вмикаємо відмітчик часу. Наближаючи котушки індукційного апарата, вибираємо максимальну силу струму. Годинниковий механізм барабана кімографа приводимо в рух. Одно- часно ритмічно, з інтервалом 0,5–1 с замикаємо і розмикаємо первин- не коло. На закопченій стрічці кімографа записуємо криві 1 (рис. 107)
поодиноких скорочень. Замикають і розмикають коло з частотою 10–15 с–1. Одержують зубчастий, або непо- вний тетанус 2. Індукційний апарат під’єднують до джерела струму через переривач, а барабан кімографа пус- кають з більшою швидкістю. Подраз- нення м’яза протягом кількох секунд
Рис. 107 при замкненому колі дасть гладенький, або повний тетанус 3. Зверніть увагу, що криві тетанічного скорочення вищі за криві поодиноких скорочень. Контрольні запитання 1. Які скорочення м’язів називають тетанічними? 2. Коли настає поодиноке, а коли тетанічне скорочення м’яза? 3. Які скорочення м’язів виникають в організмі тварини і людини? Робота 125. Еластичні та пластичні властивості м’язів Мета досліду: ознайомитись з еластичністю та пластичністю м’язової тканини. Для роботи необхідно: жаба, 0,6\%-й розчин NaCl, набір інструмен- тів для препарування, міограф, кімограф, штатив, набір тягарців 10, 20, 50 г, марлева серветка, піпетка очна.
пряму лінію довжиною в 1 см. Потім до важеля міографа почергово підвішують тягарці (20, 40, Рис. 108 60 г) і записують довжину м’яза. Отримують криву розтягання м’яза у вигляді драбини (рис. 108), де цифрами позначено масу підвішува- ного вантажу. Зменшують навантаження в зворотній послідовності й записують криву скорочення м’яза, яка підтверджує його еластич- ність (здатність м’яза повертатись після розтягування до попередньої довжини). Для визначення вихідного стану м’яза проводять лінію,
повертаючи циліндр кімографа на 360°. Розміщення лінії нижче по- чаткової позначки свідчить про пластичні властивості м’яза. Контрольні запитання 1. Особливості будови поперечно-смугастих та гладеньких м’язів. 2. Перелічити властивості м’язів. 3. В яких м’язах (червоних, білих) найбільш виражені еластичні та плас- тичні властивості? Робота 126. Вплив навантаження на роботу м’яза Мета досліду: визначити залежність роботи м’яза від наван- таження. Для роботи необхідно: жаба, 0,6\%-й розчин NаСl, набір інстру- ментів для препарування, штатив, кімограф, міограф, індукційний апарат, акумулятор або випрямляч, електроди, ключ Дюбуа, циркуль, лінійка, олівець, марлева серветка, піпетка очна, набір тягарців. Хід роботи. Готують нервово-м’язовий препарат (див. роботу 123) і фіксують його на міографі. Сухожилок з’єднують з важелем, якому за допомогою підпірки надають горизонтального положення. До важеля підвішують тягарець 10 г і подразнюють сідничний нерв індукційним струмом максимальної сили. Скорочуючись, м’яз запи- сує висоту підняття вантажу. Далі циліндр кімографа щоразу пере- сувають на 5–10 мм, записуючи скорочення м’яза при поступовому збільшенні вантажу. Сила струму при цьому залишається постійною. Олівцем відмічають масу вантажу внизу кривої м’язового скорочен- ня. Дослід продовжують до того часу, поки м’яз не зможе підняти ван- таж. Вимірявши висоту підняття вантажу, вираховують роботу м’яза в грам-міліметрах. Результати заносять в табл. 15. Таблиця 15 Залежність виконаної роботи від навантаження
Аналіз отриманих даних свідчить про те, що найбільшу роботу м’яз виконує при середньому навантаженні. Усувають підпірку важе- ля і повторюють дослід з подразненням м’яза при великих наванта- женнях. Робота м’яза, розтягнутого вантажем, значно збільшується. Контрольні запитання 1. Від чого залежить значення м’язової роботи? 2. Хімічні процеси в м’язі при його збудженні. Робота 127. Динамометрія Мета досліду: ознайомитися з методикою визначення сили м’язів людини. Для роботи необхідно: ручний і становий динамометри. Хід роботи. Взявши в руку ручний динамометр (рис. 109), мак- симально стискають пружину останнього, після чого відмічають, на якому числі внутрішньої шкали зупинилася стрілка. Це число і по- каже силу м’язів однієї руки в кілограмах. Силу обох рук визначають шляхом розтягування пружини. Показником цієї сили буде стрілка зовнішньої шкали динамометра.
Рис. 109 Розтягуючи пружину станового динамометра (рис. 110), встанов- люють максимальну масу, яку може підняти людина.
Рис. 110 1. Що таке втома? 2. Теорії втоми.
Контрольні запитання 1. Що таке динамометрія? 2. Абсолютна сила м’яза. Робота 128. Локалізація втомлення Мета досліду: встановити, де первісно в нервово-м’язовому препараті виникає втома. Для роботи необхідно: монтажна установ- ка для запису кривої поодинокого скорочення м’яза. Хід роботи. Індукційним струмом под- разнюють сідничний нерв доти, поки лит- ковий м’яз не перестане скорочуватись. Після цього електроди переносять на м’яз. При без- посередньому подразненні м’яз знову починає скорочуватись. Аналізують результати дослі- дження і визначають місце виникнення втоми. Контрольні запитання 3. Синапси та їхня будова. Робота 129. Перший дослід Гальвані Мета досліду: відтворити дослід Гальвані з металом. Для роботи необхідно: жаба, набір інструментів для препаруван- ня, штатив, мідний гачок, з’єднані між собою мідна й цинкова плас- тинка або пінцет Гальвані. Хід роботи. Після декапітації в жаби видаляють нутрощі й пере- різають її навпіл. Знявши із задньої частини тіла шкіру, під 7–10-й спинномозкові нерви підводять мідний гачок, яким препарат підві- шують до мідної пластинки, закріпленої разом з цинковою на штати- ві. Дотикаючись до цинкової пластинки, лапки скорочуються. Таке ж
Рис. 111 скорочення лапок можна спостерігати й за допомогою гальванічного пінцета. На рис. 111, а показано задні кінцівки жаб без шкіри, коли до сідничного нерва підведений мідний кінець гальванічного пінцета, на рис. 111, б — скорочення м’язів задніх кінцівок в момент дотикання лапки до цинкового кінця пінцета. Контрольні запитання 1. Як пояснював скорочення лапок жаби в першому досліді Гальвані фі- зик Вольта? 2. Якими явищами супроводжуються збудження в тканинах? Робота 130. Другий дослід Гальвані Мета досліду: відтворити дослід Гальвані без металу. Для роботи необхідно: жаба і набір інструментів для препару- вання. Хід роботи. З однієї кінцівки готують реоскопічну лапку, а дру- гу перерізають навпіл в ділянці стегна. Сідничний нерв препарату накидають одночасно на пошкоджену (перерізану) і непошкоджену частини лапки (рис. 112, відповідно 1 і 2). В момент накидання нерва спостерігають скорочення лапки.
Рис. 112 Контрольні запитання 1. Причина скорочення м’яза в другому досліді Гальвані. 2. Дайте характеристику біострумів спокою, пошкодження та дії. Робота 131. Реєстрація струму пошкодження за допомогою стрілочного гальванометра Мета досліду: підтвердити виникнення біострумів у разі пош- кодження тканин. Для роботи необхідно: жаба, набір інструментів для препаруван- ня, неполяризуючі електроди, універсальний штатив, стрілочний гальванометр. Хід роботи. Неполяризуючі електроди, виготовлені з двох скля- них трубочок довжиною 3–4 см і діаметром 4–5 мм, закріплюють на штативі. Нижні кінці трубочок закривають каоліном, замішаним на фізіологічному розчині. Трубочки заповнюють насиченим розчином сірчанокислого цинку, вставляють амальгамовані цинкові пластинки з мідними провідниками, які з’єднуються з гальванометром. Перері- зану навпіл лапку (див. роботу 129) прикладають до неполяризуючих електродів, при цьому один електрод стискається з непошкодженою, а інший — з пошкодженою частиною. Відхилення стрілки гальвано- метра свідчить про наявність струму пошкодження.
Контрольні запитання 1. Як реєструються струми спокою, пошкодження та дії? 2. Теорії виникнення біострумів. Робота 132. Вторинний тетанус (дослід Матеуччі) Мета досліду: підтвердити виникнення біострумів при збуд- женні тканини. Для роботи необхідно: жаба, набір для препарування, акумулятор або випрямляч, індукційний апарат, електроди, ключ Дюбуа, коркова дощечка.
індукційним струмом. Виникає тета- Рис. 113 нічне скорочення м’язів обох лапок. Скорочення м’язів другої лапки зумовлене появою струму дії в м’язах першої лапки. Контрольні запитання 1. Яке практичне значення має реєстрація біострумів? 2. Періоди (фази) потенціалу дії. Робота 133. Парабіоз нерва Мета досліду: вивчити фази парабіозу. Для роботи необхідно: жаба, 0,6\%-й розчин NaCl, ефір, набір для препарування, акумулятор або випрямляч, індукційний апарат, елек- троди, ключ Дюбуа, кімограф, міограф, вата, марлева серветка, піпет- ка очна. Хід роботи. Готують нервово-м’язовий препарат (див. роботу 123) і закріплюють на міографі. Електроди від індукційного апарата підводять під нерв. На кімографі реєструють скорочення литкового
Рис. 114
м’яза при слабкому, середньому та сильному подразненні. При кож- ному скороченні відмічають силу струму — віддаль між котушками (рис. 114 а, де сл. — слабке подраз- нення; ср. — середнє; с. — сильне). Потім, відступивши від електродів на 1 см в бік сухожилка, на нерв накладають ватний тампон, змочений ефіром. Через 8–10 хв нерв знову подразнюють слабким, середнім та сильним струмом. Незважаючи на збільшення сили подразника, ви- сота скорочення м’яза залишається однаковою (трансформуюча, або зрівнювальна, фаза парабіозу рис. 114, б). При подальшій дії ефіру в результаті зниження збудливості та провідності нерва м’яз на слаб- ке подразнення відповідає більшим скороченням, ніж на середнє та сильне (парадоксальна фаза, рис. 114, в). Нарешті, м’яз повністю втрачає збудливість і провідність і не реагує на подразнення будь- якої сили (гальмівна фаза). Щоб дія наркотичної речовини на нерв під час досліду не припи- нялась, через кожні 2–3 хв очною піпеткою на вату наносять кілька краплин ефіру. Отримавши всі три фази парабіозу, ватку з ефіром усувають, а нерв добре промивають 0,6\%-м розчином хлористого на- трію. Після цього збудливість і провідність нерва поступово віднов- люється, проходячи стадії парабіозу в зворотному порядку. Контрольні запитання 1. Охарактеризувати фази парабіотичного процесу за Введенським. 2. Що таке лабільність, або функціональна рухливість? 3. Коли виникає збудження, а коли гальмування? 4. Що таке гальмування за Введенським?
Робота 134. Полярний закон Мета досліду: встановити, що: 1) під дією постійного струму на живу тканину збудження виникає у відповідь на вмивальний і вими- кальний удари; 2) постійний струм подразнює тканину на місці входу (анод) та виходу (катод); 3) на катоді збудження виникає в момент замикання кола, а на аноді — в момент розмикання. Для роботи необхідно: жаба, 0,6\%-й розчин NаСl, концентрований розчин аміаку, набір інструментів для препарування, акумулятор, ключ Дюбуа, реохорд, комутатор (перемикач Віппа), неполяризуючі електроди, штатив із затискачами, марлева серветка, піпетка очна. Хід роботи. Готують неполяризуючі електроди, реоскопічну лапку закріплюють на штативі. Нерв препарату накидають на не- поляризуючі електроди. Збирають коло постійного струму (рис.
редню силу струму (м’яз відповідає скороченням на замикання й роз- микання). Визначають напрямок струму. Якщо ближче до м’яза буде катод, напрямок струму низхідний (рис. 116, а), а якщо анод — висхід- ний (рис. 116, б). Для підтверджен- ня того, що збудження виникає на полюсах, нерв між електродами вбивають краплиною розчину амі- аку (щоб краплина не розтікалась по нерву, йому надають увігнутої форми). Через 4–5 хв нерв подраз- нюють, спочатку при низхідному, а потім при висхідному струмі. Напрямок струму змінюється за допомогою комутатора; якщо ко- мутатора немає — переміщенням цинкових пластинок неполяризу- ючих електродів. При низхідному Рис. 115
тільки в момент замикання ланцюга. Збудження, що виникає при розмиканні на аноді, не може пройти через мертву ділянку нерва. При висхідному струмі м’яз реагує лише на розмикальний удар, оскільки при такому розміщенні електродів збудження доходить до м’яза тільки від анода. Контрольні запитання 1. Який струм називають постійним? 2. Чому збудження виникає в момент замикання або розмикання лан- цюга? 3. Висхідний та низхідний напрямки струму. Робота 135. Фізіологічний електротон Мета досліду: простежити зміну збудливості та провідності тка- нини на полюсах в період замикання й розмикання кола постійного струму. Для роботи необхідно: жаба, 0,6\%-й розчин NaCl, набір інстру- ментів для препарування, акумулятор, реохорд, комутатор, два ключі Дюбуа, неполяризуючі електроди, індукційний апарат з металевими електродами, штатив із затискачами, марлева серветка, піпетка очна. Хід роботи. Реоскопічну лапку, неполяризуючі електроди та інші прилади розміщують так само, як і в досліді, що підтверджує поляр- ний закон. Потім електроди індукційного апарата (1 на рис. 117) під- водять під нерв поряд з неполяризуючим електродом, розміщеним ближче до м’яза. Встановивши поріг збудливості на індукційний струм, підбирають середню силу постійного струму. Замикають коло постійного низхідного струму і відразу ж, розмикаючи ключ вто- ринної котушки, подразнюють нерв індукційним струмом порогової сили. В результаті підвищення збудливості нерва біля катода (вона позначена штриховою лінією на рис. 117) скорочення м’яза значно збільшується (кателектротон). Змінюють напрямок струму (анод, позначений як «+» ближче до м’яза) — і, зближуючи котушки, збіль- шують силу індукційного струму. Коло постійного висхідного струму замикають і знову подразнюють нерв індукційним струмом. Внаслі- док зниження збудливості нерва біля анода скорочення м’яза змен- шується (анелектротон).
Рис. 117 Підвищення збудливості й провідності на катоді пояснюється розрихленням тканини, скупченням великої кількості одновалентних катіонів і посиланням подразнювального струму виникаючими екс- траструмами. Зниження збудливості та провідності на аноді — результат ущіль- нення тканин — виникнення місцевих екстраструмів, які, маючи зво- ротний до основного струму напрям, послаблюють силу подразню- вального струму. Контрольні запитання 1. Що таке фізіологічний електротон? 2. Зміна чутливості нерва на аноді та катоді під дією постійного струму. Робота 136. Закон скорочення Мета досліду: встановити реакцію нервово-м’язового препарату на подразнення постійним струмом залежно від його сили та напрямку. Для роботи необхідно: жаба, 0,6\%-й розчин NaCl, набір інструмен- тів для препарування, акумулятор, реохорд, комутатор, ключ Дюбуа, неполяризуючі електроди, штатив із затискачами, марлева серветка, піпетка очна. Хід роботи. Реоскопічну лапку, неполяризуючі електроди та інші прилади розміщують, як і в попередньому досліді. Слабким (поро- говим) струмом подразнюють сідничний нерв при низхідному та висхідному струмі. М’яз буде скорочуватись на замикання кола не- залежно від напрямку струму. В момент замикання на катоді вини- кають зміни, які викликають подразнення. На аноді при розмиканні такі зміни не виникають.
Нерв подразнюють струмом середньої сили — як при низхідному, так і при висхідному напрямку. Збудження виникає на замикальні й розмикальні удари струму, незалежно від його напрямку. Обумовле- но це тим, що зміни на аноді в момент розмикання досягають сили, яка викликає скорочення м’яза. Потім на препарат діють сильним струмом. При низхідному стру- мі в момент замикання збудження, що виникає на катоді, доходить до м’яза і викликає його скорочення. При розмиканні збудження, ви- никнувши на аноді, воно не доходить до м’яза. Причина цього — зни- ження збудливості та провідності на катоді. При висхідному струмі в момент замикання збудження, ви- никнувши на катоді, не може дійти до м’яза через сильне зниження збудливості та провідності на аноді. При розмиканні цього струму збудження, виникнувши на аноді, доходить до м’яза. Результати досліду заносять в табл. 16. Таблиця 16 Реакція нервово-м’язового препарату на подразнення постійним струмом
Контрольні запитання 1. З чим пов’язана зміна збудливості на катоді та аноді? 2. Коли застосовується постійний струм в клініці?
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
