ЛактацІяЛактація — це складний фізіологічний процес утворення, накопи- чення і виділення молока з молочної залози тварин. В ньому беруть участь всі системи організму. Рівень молочної продуктивності тва- рин залежить не лише від молочної залози, а й від розвитку і діяль- ності всіх систем організму (травлення, серцево-судинної, дихальної, ендокринної та ін.). У продуктивних корів усі системи організму до- бре розвинені. Молоко утворюється в епітеліальних клітинах альвеол і най- дрібніших молочних ходів з складових частин плазми крові — «попе- редників молока». Для синтезу 1 л молока через вим’я корови повинно пройти 400–500 л крові. Але складові частини не просто переходять з крові в молоко, а зазнають значних перетворень в залозистій тканині вим’я. Про це свідчить те, що в плазмі крові немає деяких постійних складових частин молока: білка — казеїногену, молочного цукру — лактози, а також молочного жиру. Молоко утворюється безперервно і накопичується в місткісній системі вим’я. Залежно від місця знаходження молока у вим’ї його умовно поділяють на цистернальне, альвеолярно-протокове і залиш- кове. Робота 109. Отримання окремих частин молока Мета досліду: ознайомитися з методикою отримання окремих частин молока. Для роботи необхідно: лактуюча тварина (корова або коза), пітуї- трин, спирт, молочний катетер, мірний циліндр, посудини для моло- ка, шприц з голкою, вата. Хід роботи. Лактуючу тварину фіксують в станку. Підмивають і насухо витирають вим’я. Дезинфікують кінчики дійок і обережно вводять в канал дійки стерильний катетер. Молоко витікає крізь ка- тетер; збирають і вимірюють його об’єм (цистернальне молоко).
Альвеолярно-протокове молоко одержують після видалення цис- тернального. Масажують молочну залозу і видоюють молоко з другої частки. Через катетер виділяється альвеолярно-протокове молоко. Вимірюють його об’єм. Залишкове молоко одержують після введення тварині внут- рішньом’язово пітруїтину (корові — 15–18, козі, вівці — 3 од.). Після введення препарату молоко починає швидко витікати через катетер. Вимірюють його об’єм. Встановлюють співвідношення між цистер- нальною, альвеолярно-протоковою і залишковою порцією молока. Контрольні запитання 1. Де і з чого утворюється молоко? 2. Яку роль відіграє окситоцин в молоковіддачі? Робота 110. Визначення внутрішньоцистернального тиску в лактуючої кози до і під час доїння Мета досліду: ознайомитися з методикою визначення внут- рішньоцистернального тиску в лакту-
Для роботи необхідно: лактуюча тварина (корова, коза, вівця), спирт, вазелін, ртутний або пружинний ма- нометр з катетером і затискачем, вата. Хід роботи. Тварину фіксують в станку. Миють дійки, витирають їх насухо і кінчики протирають спир- том. Стерильний катетер змащують вазеліновим маслом і обережно вво- дять в канал однієї з дійок (рис. 98). Катетер 4 з’єднують гумовою трубкою 5 з манометром через трійник 6. Ма- нометр складається з металевого фут- ляра 1 (шкала від 0 до 70 мм рт. ст.), ручки 2 та відростка 3 для з’єднання з гумовою трубкою. На трубки 5 і 6 на- дівають затискачі 7 і 8. Рис. 98
Знімають затискач 7і вимірюють тиск у цистерні. Закривають за- тискач 7, відкривають затискач 8, визначають об’єм цистернального молока. Закривають затискач 8, відкривають затискач 7, видоюють молоко вручну з другої частки. Через 1–1,5 хв тиск в манометрі зно- ву почне збільшуватися і через 2 хв досягне максимуму. Вимірюють тиск. Відкривають затискач 8, випускають молоко і вимірюють його об’єм (альвеолярна порція). Контрольні запитання 1. Як впливає тиск у вим’ї на утворення молока? 2. Чому після масажу молочної залози підвищується тиск в молочній цистерні? Робота 111. Визначення ємності вим’я в корів Ємність вим’я у корів залежить від породи, віку, молочної про- дуктивності, кількості лактацій і тривалості лактаційного періоду. Мета досліду: ознайомитися з методикою визначення ємності вим’я в корів. Для роботи необхідно: лактуюча корова, молокомір. Хід роботи. Ємність вим’я в корів краще визначати за другою або третьою лактацією. Тварину доять три рази на добу кілька днів підряд. Визначають розмір кожного надою. Для визначення ємнос- ті вим’я пропускають обіднє доїння і доять лише вранці та ввечері. Кількість молока, видоєного ввечері, характеризує ємність вим’я. Вона трохи менша, ніж обідній і вечірній надої разом взяті. Контрольні запитання 1. Від чого залежить ємність вим’я та для чого її визначають? 2. Яка середня ємність вим’я у корови?
Робота 112. Вироблення умовного рефлексу на виділення молока Мета досліду: ознайомитися з впливом умовних подразників на процес виділення молока. Для роботи необхідно: лактуюча тварина (корова, коза, вівця), фі- зіологічний розчин, пітуїтрин, спирт, катетер, шприц з голкою, дзво- ник, мірний циліндр, посудина для молока, вата. Хід роботи. В лактуючої тварини виробляють умовний рефлекс на дзвоник. Як безумовний подразник використовують пітуїтрин. Після 10–15 повторень дзвоника з введенням пітуїтрину в дозі 0,04 мл на 1 кг живої маси у тварини виробляється умовний рефлекс. Якщо замість пітуїтрину тварині ввести підшкірно фізіологічний розчин через 3–5 с після дзвоника, то спостерігається посилення ви- ділення молока. Контрольне запитання Значення умовних рефлексів у процесах молоковіддачі. Робота 113. Визначення швидкості молоковіддачі Виділення молока в корів при доїнні відбувається протягом 5–7 хв. У деяких корів цей час збільшується, що пов’язано з про- дуктивністю, періодом лактації, віком тварин та ін. Мета досліду: визначити час молоковіддачі в корів різного віку і рівня продуктивності. Для роботи необхідно: корови різного віку й продуктивності, мір- ні посудини, секундомір, рушник, тепла вода. Хід роботи. Миють вим’я теплою водою, витирають і роблять ма- саж. Відмічають початок і кінець доїння ручним або машинним мето- дом. Молоко збирають в мірну посудину і визначають, скільки його виділилося за 1 хв і весь час при повному видоюванні. За допомогою апарата «Імпульс» можна визначити швидкість молоковіддачі одно- часно з всіх частин вим’я корови. Результати порівнюють і аналізу- ють, а тварин розділяють на групи за швидкістю моловіддачі. Контрольні запитання 1. У яких випадках визначають швидкість молоковіддачі? 2. Від чого залежить швидкість молоковіддачі?
Робота 114. Визначення фізичних властивостей молока Для дослідження проби молоко відбирають після першого доїння в стерильні пляшки або пробірки. Відразу ж після взяття проб, його досліджують, а якщо цього зробити не можна, то консервують хіміч- ними речовинами (перекисом водню — 2–3 краплі на 100 мл моло- ка), двохромовокислим калієм — 1–2 мл 10\%-го розчину на таку ж кількість молока. Можна зберігати молоко при температурі 0–6°С не більше 4–6 год. Органолептично визначають колір, запах, смак і консистенцію молока. Мета досліду: ознайомитися з методикою визначення фізичних властивостей молока. Для роботи необхідно: досліджуване молоко, циліндри, спиртівка, стаканчики ємністю 50 мл. Хід роботи. Наливають досліджуване молоко в циліндр про- зорого скла і визначають його колір. В здорових корів колір молока білий або жовтуватий. Жовтуватий відтінок зумовлений наявністю в молоці каротину та ліпохромів молочного жиру. Жовтий відтінок молока буває в корів, хворих на гемоспоридіоз, туберкульоз вим’я, жовтяницю тощо. Синій або голубий колір молока спостерігається при маститах. Переливають молоко з одного циліндра в інший і визначають його запах. Запах молока приємний, специфічний. При недотриманні ветеринарно-санітарних правил зберігання молока, а також при дея- ких захворюваннях запах може змінюватись. Запах ацетону спостері- гається при ацетонемії корів, а запах аміаку — при наявності в молоці мікробів з групи кишкової палички. Наливають у хімічний стакан 10 мл молока і підігрівають його до температури 30–35°С. Визначають смак молока. Він звичайно солод- куватий. Солонуватий смак молока може бути в разі домішок моло- зива, запаленні вим’я різного походження. Гірке молоко буває в корів при поїданні деяких рослин (полину, цибулі, польової гірчиці) та від деяких лікарських речовин (камфорної олії, сабуру та ін.). Переливають молоко з однієї посудини в іншу і визначають його консистенцію. В здорових тварин молоко рідке, а при запальних про- цесах вим’я — тягуче, внаслідок наявності в ньому слизу, мікробів, злущених клітин епітелію молочної цистерни та молочних ходів. У
разі катарального маститу молоко водянисте, а за інших його форм — сироподібне. Контрольні запитання 1. З якою метою визначають фізичні властивості молока? 2. Які показники можна визначити органолептично? Робота 115. Спостереженая за жировими кульками молока під мікроскопом Молочний жир складається з ефірів гліцерину та жирних кислот. Близько 30 жирних кислот може бути в молочному жирі. Жир міс- титься в молоці у вигляді емульсії (краплин) — у свіжому, або у ви- гляді суспензії (жирових кульок) — в охолодженому. Молочні куль- ки діаметром від 2 до 3,5 мкм, оточені білковою оболонкою. В 1 мл молока їх може бути до 3,5 млрд. Після центрифугування або якщо молоко постоїть, молочні кульки, маючи густину, меншу за густину молока, перемішуються вгору і утворюють вершки. При скисанні мо- лока верхній жировий шар буде теж кислий (сметана). Мета досліду: з’ясувати, в якому фізичному стані (емульсії або суспензії) міститься жир в молоці. Для роботи необхідно: молоко цистернальне, альвеолярно-прото- кове і залишкове, дистильована вода, мікроскоп, піпетки, стаканчики ємністю 50 мл, предметні й покривні скельця, скляні палички, камера Горяєва, мірні колби ємністю 50 і 250 мл.
в кожній досліджуваній краплі (рис. 99). Рис. 99
Найбільше жирових кульок міститься в залишкових порціях молока і найменше — в цистернальному молоці, розмір кульок 0,5–20 мкм. 1 мл добре змішаного молока вносять в мірну колбу ємністю 250 мл. Доводять вміст колби дистильованою водою до позначки і старанно змішують. Наносять краплю розведеного молока на поверхню лі- чильної камери Горяєва і проводять підрахунок жирових кульок мо- лока за тією ж методикою, що й еритроцитів крові. Контрольні запитання 1. В якому вигляді міститься жир в молоці? 2. В яких порціях молока буде найбільше жирових кульок? Робота 116. Визначення процента жиру в молоці Мета досліду: ознайомитися з методикою визначення жиру в мо- лоці.
Рис. 100 Для роботи необхідно: молоко, сірчана кислота (гус- тина 1,81–1,82), ізоаміловий спирт, мірний циліндр єм- ністю 10 мл, піпетки-автомати ємністю 1 і 11 мл, штатив, бутирометри, водяна баня, центрифуга. Хід роботи: Беруть два бутирометри (рис. 100). В кожний, дотримуючись зазначеної послідовності, нали- вають 10 мл сірчаної кислоти, 10,77 мл молока, 1 мл ізоа- мілового спирту. Щільно закривають бутирометр гумо- вою пробкою і обережно змішують вміст (притримуючи пробку). Після цього вмішують бутирометри на 3–5 хв у водяну баню (температура 56°С), потім у патрони центри- фуги і центрифугують 5 хв при 1000 хв–1. Переносять бу- тирометри у водяну баню (пробками вниз) на 3–5 хв при температурі 65°С. Витягують бутирометри, протирають і за шкалою визначають процент жиру в молоці. Контрольне запитання Яка жирність молока в різних видів тварин?
Робота 117. Визначення кислотності молока Кислотність свіжого молока зумовлена наявністю в ньому фос- форнокислих, лимоннокислих солей і розчиненої вуглекислоти, а та- кож кислотним характером казеїну. Кислотність молока виражається в градусах Тернера (°Т). Під умовним градусом розуміють кількість мілілітрів 0,1 н. розчину їдкого натрію, яка необхідна для нейтраліза- ції 100 мл молока. Мета досліду: ознайомитися з методикою визначення кислот- ності молока. Для роботи необхідно: 0,1 н. розчин їдкого натрію, 0,1\%-й розчин фенолфталеїну, колби ємністю 50–100 мл, піпетки, бюретки. Хід роботи. У колбу наливають 10 мл молока, 20 мл дистильо- ваної води і 2–3 краплі 0,1\%-го розчину фенолфталеїну. Старанно перемішують вміст колби і титрують 0,1 н. розчином їдкого натрію до появи слаборожевого забарвлення, яке не зникає протягом 2 хв. Кількість їдкого натрію, яка пішла на титрування 10 мл молока, перемножують на 10 (перерахунок на 100). Це й буде кислотність мо- лока в градусах Тернера: Кислотність свіжого молока корови складає 15–18; що постояло, — 20–22; те, що не зсілося, але зсідається при кип’ятінні — 24–26°Т. Контрольні запитання 1. З якою, метою визначають кислотність молока? 2. Що розуміють під 1° кислотності? Робота 118. Визначення густини молока Мета досліду: ознайомитися з методикою визначення густини молока. Для роботи необхідно: порції досліджуваного молока, молочний ареометр (лактоденсиметр), циліндр ємністю 200 мл. Хід роботи. Перемішують молоко і обережно наливають у циліндр по його стінці так, щоб не було піни. Молока наливають у циліндр на 3/4 його об’єму. Чистий, сухий лактоденсиметр занурюють у циліндр з молоком, щоб він не торкався стінок. Через 2–3 хв визначають число
Рис. 101
на місці стикання молока з поділками лактоден- симетра за верхнім краєм меніска (рис. 101, де 1 — шкала термометра; 2 — ареометра). Звертають увагу на температуру досліджуваного молока й темпера- туру, на яку розрахований лактоденсиметр. Якщо вони відповідають одна одній (20°С), то одержаний показник прямо характеризує густину досліджува- ного молока. Якщо ж температура досліджуваного молока вища або, нижча 20°С, то робиться поправка на різ- ницю температур. На кожний градус різниці в тем- пературі вносять поправку до показника лактоден- симетра, яка дорівнює 0,0002. Якщо температура молока нижча 20°С, то число 0,0002 перемножують на різницю температур і до- буток віднімають від показника лактоденсиметра; у разі, якщо температура вища 20°С, добуток додають до показника лактоденсиметра. Приклад. За лактоденсиметром густина молока 1,030. Температура молока 17°С. Визначаємо температурну різ- ницю:
Робимо поправку на температуру: 20 — 17 = 3°С. 0,0002 3 = 0,0006. Показання лактоденсиметра з поправкою на температуру: 1,030 — 0,0006 = 1,0294. Густина молока — 1,0294. Доброякісне молоко корови має густину 1,028–1,033. Контрольні запитання 1. З якою метою визначають густину молока? 2. Як визначити густину молока?
|
|
