9.1. класифікація та загальні характеристики надзвичайних ситуаційВсі відомі НС за причинами їх походження можна розділити на групи: 1) стихійні лиха; 2) техногенні аварії; 3) антропогенні та екологічні катастрофи; 4) соціально-політичні конфлікти. Стихійні лиха, промислові аварії, катастрофи на транспорті, застосування су- противником у випадку війни різноманітних видів зброї створюють ситуації, небезпечні для життя і здоров’я великій кількості людей. Часто самі люди стають причиною надзвичайних ситуацій техно- генного характеру, з-за недостатності знань, навичок. Це основні причини зростання НС техногенного характеру. Серед надзвичайних ситуацій природного походження в Украї- ні найчастіше трапляються: – геологічні небезпечні явища (зсуви, обвали та осипи, просадки земної поверхні); – метеорологічні небезпечні явища (зливи, урагани, сильні сніго- пади, сильний град, ожеледь); – гідрологічні небезпечні явища (повені, паводки, підвищення рівня грунтових вод та ін.); – пожежі лісових та хлібних масивів; Надзвичайні ситуації природного походження ділять на групи: геологічні, географічні, метеорологічні, агрометеорологічні, морські гідрологічні, гідрологічні небезпечні явища, природні пожежі тощо.
За умови високого ступеня антропогенізації території України, з перевищенням техногенного навантаження на природне середови- ще у 5–6 разів, порівняно з іншими розвинутими країнами, окремо виділяється група природно-техногенних небезпечних явищ. Вони пов'язані з експлуатацією гребель, водосховищ, проведенням захо- дів з меліорації і водопостачання, гірничих видобувних робіт. З іншого боку, завжди є загроза дії стихійних явищ на різні про- мислові об'єкти, споруди тощо. Руйнування чи пошкодження таких об'єктів з небезпечними ви- робництвами може призвести до пожеж, вибухів, викидів небезпеч- них речовин, затоплення територій, радіоактивного забруднення. Стихійні лиха можуть призводити до аварій на транспорті, в елек- троенергетичних спорудах. Відомо, що існує кореляція між динамікою зростання кількос- ті НС техногенного характеру та природного, бо часто ініціатором останніх теж є людина, суспільство. Кожна НС має фізичну сутність, свої, тільки їй властиві причи- ни виникнення, рушійні сили та характер розвитку, свої особливості впливу на людину і середовище. Виходячи з цього всі НС можна класифікувати за рядом ознак. За швидкістю поширення небезпеки всі НС ділять на рапто- ві – землетруси, вибухи, виверження вулканів, транспортні аварії, стрімкі – пожежі, гідродинамічні аварії з утворенням хвилі прори- ву, аварії з викидом газоподібних сильно діючих отруйних речовин, повільні – з невеликою швидкістю поширення – посухи, епідемії, аварії на промислових, очисних об’єктах, забруднення води шкідли- вими хімічними речовинами. Найважливіша ознака НС – масштабність, яка характеризує не тільки розміри території, яка піддалася впливу вражаючих чинни- ків, але і можливі непрямі наслідки. Вони можуть викликати сер- йозні порушення економічних, соціальних, природних, організацій- них та інших зв’язків у суспільстві та природі. Ці ознаки враховують тяжкість наслідків, які при малій площі прояву, можуть сприяти дуже значним і трагічним загальним ре-
Ця комплексна ознака складається з п’яти типів: локальні (об’єктні), місцеві, регіональні, національні та глобальні НС. При локальних (об’єктових) НС наслідки обмежуються розмі- ром об`єкта народного господарства – промислового або сільсько- господарського і можуть бути усунуті за рахунок сил та ресурсів підприємства. Місцеві НС мають масштаби поширення у межах населено- го пункту, в тому числі великого міста, адміністративного району, кількох районів або навіть області, але і в цьому випадку наслідки можуть бути усунені власними силами. Регіональні НС охоплюють території кількох областей, тобто проявляються на досить великій площі території держави. Коли ж наслідки НС охоплюють всю територію однієї або кіль- кох держав, то треба казати відповідно про НС національного або глобального масштабів. Надзвичайна ситуація, незалежно від походження, масштабу, має чотири характерних стадії: ініціювання, зародження, кульмі- нація, затухання, кожна з яких потребує певних дій, робіт. В стадії ініціювання велику роль відіграє людський фактор, зокрема різні помилки, невірні дії. За статистичними даними так виникають 60\% аварій. На стадії зародження активізуються несприятливі процеси – природні, антропогенні. Проявляються проектно-виробничі де- фекти споруд, об’єктів, з ладу виходять різні пристрої, системи. Цю стадію можна передбачити за допомогою регулярного аналіза статистичних даних кількості неполадок, відхилень у процесах – природних, техногенних. Кульмінаційна стадія – зовнішня проява НС супроводжується різкими змінами у системі – вибухами, пожежами, отруєнням се- редовища, загибеллю людей, тварин, рослин у великій кількості. Її тривалість порівняно невелика. Стадія затухання – зменшення активності НС до повного при- пинення явищ і можна приступати до ліквідації наслідків. Іноді три- валість цієї стадії може складати роки, навіть десятиріччя. Ліквіда-
Отже, щоб зменшити негативні наслідки НС треба бути завжди готовим до її прояву. Для цього необхідно заздалегідь спланувати дії на випадок виникнення аварії, надзвичайної ситуації. Це осно- вна функція керівництва, центральна ланка у забезпеченні безпеки життєдіяльності. Це дозволяє досягти цілей, які забезпечують змен- шення втрат. Планування дій на кожній стадії грунтується на наукових про- гнозах обстановки, яка складається на певний момент часу, на все- бічному аналізі та оцінці людських і матеріальних ресурсів, а також на досягнутому рівні розвитку теорії і практики захисту населення в надзвичайних ситуаціях. Найбільш поширені надзвичайні ситуації обумовлені природ- ними або антропогенними причинами. Вони виникають в резуль- таті впливу зовнішніх або внутрішніх чинників, що призводять до старіння або корозії матеріалів конструкцій, споруд і зниженню їх міцностних якостей. Часто причиною НС є проектно-виробничі дефекти споруд – по- хибки ще на початкових стадіях проектування і будівництва об’єкта, низька якість будівельних матеріалів, конструкцій, а також неякісне виконання будівельних робіт. У виробничій сфері НС виникають через відхилення від правил техніки безпеки при будівельних і ре- монтних роботах. Надзвичайні ситуації виникають в результаті порушень техно- логічних процесів промислового виробництва. Коли навантаження перевищують допустимі норми, виникають високі температури, вібрації, діють агресивні середовища, можуть спалахнути мінеральні масла, нафтопродукти. Інша причина – порушення правил експлуатації обладнання, що сприяє вибухам котлів, хімічних речовин, вугільного пилу і мета- ну в шахтах, деревинного пилу на деревообробних підприємствах, пилу на зернових елеваторах. Дуже небезпечна військова діяльність, особливо у непередба- чених ситуаціях. В результаті виникає надзвичайна ситуація, го- ловною властивістю якої є гостра необхідність у захисті людей від впливу небезпечних чинників. Ефективним засобом проти надзви- чайної ситуації є цивільний захист.
1. Які групи та ознаки надзвичайних ситуацій Ви знаєте? 2. Охарактеризуйте стадії надзвичайних ситуацій 3. Що характерно для техногенних катастроф? 4. Види техногенних катастроф? 5. Що є причинами техногенних катастроф.? 6. Наведіть приклади наймасштабніших техногенних ката- строф 2.2. Антропогенні небезпеки Природно-техногенні небезпеки: кислотні опади – дощі, роси, сніги, тумани; пилові бурі, зсуви, селі, тектонічні явища, ерозія грунтів та зменшення їх родючості, процеси зпустелю- вання. Природно-соціальні небезпеки – епідемії інфекційних хвороб, захворювання венеричними хворобами та вірусними інфекціями людини. Соціально-техногенні небезпеки – профе- сійний травматизм та захворюваність. Психічні відхилення та захворювання. Антропогенні небезпеки, або комбіновані – це небезпеки в осно- ві яких пусковим механізмом є діяльність людей, суспільства. Такі небезпеки можна називати антропогенними, або соціогенними. Їх можна розділити на дві групи. Перша – це природно-техногенні, коли через техногенну, вироб- ничу діяльності проявляються дуже небезпечні природні явища у вигляді глобальних, регіональних екологічних проблем. Друга – природно-соціальні, коли соціальна нерівність провокує епідемії інфекційних хвороб, зміни психічного стану людини. Техногенна діяльність людини, суспільства породила соціальні небезпеки у вигляді професійних захворювань та травматизму (з-за низького рівня охорони праці, відсталих технологій), психічні роз- лади, захворювання, які часто набувають масового характеру (через стресові перевантаження). Особливе занепокоєння викликає втручання у свідомість та під- свідомість людини за допомогою засобів масової інформації та тех- нічних засобів – психотронна зброя (зомбування, навіювання). Антропогенні катастрофи – це негативні природно-техногенні зміни природного середовища, довкілля – біосфери, викликані дією
Катастрофа (гр. – гибель, руйнування) – результат дії певних чинників, сил, через які об’єкт руйнується так, що його відновлення неможливе. Сучасна прискорена деградація природного середовища – резуль- тат розвитку урбанізації, різкого розширення масштабів господар- ської діяльності людства, його споживчого відношення до природи. В результаті збільшилася кількість надзвичайних ситуацій (НС) екологічного характеру – землетрусів, повінів, ураганів, зсувів в ба- гатьох регіонах планети. Наприклад, в грудні 1967 р. відбувся землетрус у 8 балів у райо- ні водосховища на плато Декан (Індія) – загинуло 180 людей. Відбулися землетруси від 5 до 7 балів у США на озері Мід, в Африці на водосховищі на річці Замбезі, у Китаї – водосховище Гуаньчжоу, у Таджикістані Нурекське водосховище на річці Вахш. Наведені, штучні землетруси на нафтових родовищах у США (м. Рейнджел, 4–5 балів), на вугільних шахтах Луганська (Україна) у 1995–1996 рр. потужністю 3–5 балів, на Стрілковому родовищі при- родного газу у Криму зареєстровано 10 поштовхів до 4 балів. Надзвичайні стани екологічного характеру – це інтенсивна де- градація грунтів через його забруднення важкими металами (нікель, кадмій, свинець, ртуть, хром) і агрохімікатами, забруднення всього довкілля шкідливими хімічними речовинами, шумом, електромаг- нітними, радіоактивними випромінюваннями, температурними ін- версіями над промисловими містами. Все це передбачили Закони Українм «Про захист населення і територій від надзвичайних ситу- ацій техногенного та природного характеру» і « Про зону надзви- чайної екологічної ситуації». Забруднення, засмічення і виснаження всіх ресурсів не тільки знижують якість життя людей, але і загрожують життю. Через ак- тивну антропогенну діяльності проявляються негативні екологічні зміни або стани, які можна поділити на п’ять груп. Умовно сприятливий стан – виникає в ландшафтах, які незначно змінені діяльністю людини, що не впливає на їх структуру, функції. Друга група – задовільний екологічний стан, який характеризу- ється змінами у навколишньому природному середовищі, що актив-
Третя група – напружений екологічний стан, для якого характер- ні активні негативні зміни в окремих екосистемах. Критичий екологічний стан (четверта група) виникає при за- брудненні грунтів, повітря, вод, для яких рівень параметричного забруднення (фізичні, фізико-хімічні фактори) та хімічного – шкід- ливими речовинами перевищує їх гранично допустимі значення (майже вся територія на сході України, її великі промислові міста). Для таких територій характерно руйнування екосистем, зникнення умов для подальшого існування живих компонентів – людей, тва- рин, рослин. П’ята група – катастрофічний екологічний стан, при якому іс- нування в незміненому, тобто нормальному стані людей, тварин, рослин (виникають шкідливі, летальні мутації) неможливо. На території України в стані екологічної катастрофи знаходить- ся Чорнобильська зона. Тут нормальна діяльність людей буде не- можливою на протязі десятків тисяч років, через забруднення раді- оактивними речовинами. За час свого існування людство безповоротно знищило біля 300 млрд т кисню, замінивши його шкідливими сполуками, з яких в про- цесі фотосинтезу кисень уже не може утворитися. В атмосферу що- річно надходить 800 млн т пилу, 200 млн т сполук сірки і 100–150 млн т оксидів азоту. Це сприяє виникненню кислотних опадів, які шкідливо впливають на всі живі організми, сприяючи руйнації мета- левих, мінерально-карбонатних об’єктів із мармуру, вапняку, туфу, прискорюючи їхню корозію, руйнацію. Подолання цих негативних наслідків потребує великих матері- альних, моральних витрат. Орієнтовна економічна оцінка регіональ- них негативних антропогенних змін в Україні наведена в таблиці 6. Отже, навмисне неграмотне, необгрунтоване втручання людей у природні процеси провокують надзвичайні ситуації. Прикладами цього є сучасні глобальні екологічні проблеми: руйнування озоно- вого шару, парниковий ефект, кислотні опади – дощі, тумани, сніги, пилові бурі, збільшення площ пустель, деградація грунтів, зсуви, селі, землетруси, цунамі, урагани.
Прояви природно-антропогенних небезпек та їх оцінка
Отже, навмисне неграмотне, необгрунтоване втручання людей у природні процеси провокують надзвичайні ситуації. Прикладами цього є сучасні глобальні екологічні проблеми: руйнування озоно- вого шару, парниковий ефект, кислотні опади – дощі, тумани, сніги, пилові бурі, збільшення площ пустель, деградація грунтів, зсуви, селі, землетруси, цунамі, урагани. В результаті антропогенної діяльності температура атмосфери з початку XХ сторіччя вже зросла приблизно на 2–3 градуси за Цель- сієм. До 2050 року збільшиться ще на три, а в порівнянні з початком ХХ сторіччя ще на 6 градусів. Таке підвищення температури може призвести до повного зникнення льодових полів у Північному оке- ані. Вже тепер, за останні 50 років рівень Світового океану підви- щився на 10 см, а в ХХ1 ст. він буде зростати на 3–5 см за рік, якщо цей процес не буде зупинено. Для цього підписано ряд міжнародних договорів про зменшення викидів в атмосферу газів, які сприяють цьому ефекту. Відбувається всепланетне забруднення і виснаження грунтів, які є літосферним утворенням і основою життя для всіх організ- мів. Грунт має всі властивості, характерні живій і неживій природі і складається з генетично пов’язаних структур. Грунт – верхній ро- дючий шар літосфери.
За даними ООН щорічно до 57,5 млн кв. км пустель світу (47 \% площі суші) додається по 7 млн га колишніх сільгоспугідь планети. А це означає втрату продуктів харчування, достатніх для харчування 21 млн людей на протязі року. Однією з причин руйнації грунтів є над- мірне використання агрохімікатів. Вони зменшують кількість гумусу, погіршують якість грунтів, обумовлюють всі види ерозії (лат. еродере – руйнувати). Вітрова – виникають пилові бурі. Водна – через зменшен- ня концентрації гумусу вода легко розмиває грунт, вимиваючи його з кожного гектара до 70 т, замулюючи водойми. Хімічна – за рахунок аг- рохімікатів зменшується якість і вміст гумусу, а отже і родючість. Цей вид ерозії посилює природні види ерозії (вітрова і водна), сприяє за- брудненню природного середовища. Іде страшна, катастрофічно швидка руйнація середовища життя людини в найбільш уразливому для його існування місці – педосфе- рі – грунтовому покрову планети. Це в країні, де В.І. Вернадський створив вчення про біосферу і ноосферу, а В.В. Докучаєв дав людству нову науку – грунтознавство. «Усе починає земля...» – пророкував біля 2000 років тому древньоримський філософ Тит Лукрецій Кар. Слід знати і про випадки недбалого, злочинного поводження з радіоактивними речовинами окремими особами, про ядерний те- роризм. Так, на території Київа з 1962 р. існувало звалище радіоак- тивних відходів поряд з музеєм архітектури під відкритим небом. У 1979 р. на Краматорському каменедробильному заводі ампула з радіоактивним ізотопом (цезій-137) потрапила у щебінку, яку вико- ристали для виготовлення домової панелі, радіоактивний фон якої складав 200 Р/г, з-за чого загинуло 4 людини. У 1991 р. таку ж ампулу було знайдено на території одного з ки- ївських санаторіїв, у 1993 р. затримані люди, які самі возили уран по Москві. В морському порту Одеси затримали групу з 6 чоловік, які намагалися вивезти 2 кг радіоактивної речовини. У 1995 р., після ви- воду військової льотної частини Бердянського гарнізону, було зна- йдено дві ампули з радіоактивним ізотопом цезію-137 на території військового містечка. До речі вони були знайдені випадково насе- ленням за допомогою побутових дозиметрів.
Як правило антропогенні катастрофи – результат політики гіган- тизму, про що попереджали вчені ще на початку ХХ століття, зокрема В.І. Вернадський. Будь-яка система, яка складається з великої, критичної кіль- кості взаємодіючих елементів – інтерактивна система стає некерованою. Існує теорія самоорганізованої критичності, згідно якої складові елементи системи еволюціонують, самозмінюються до критичного ста- ну під дією внутрішніх (наприклад механічні напруги, старіння матері- алу, генетичні зміни), зовнішніх причин (корозія, дія випромінювань). Такими системами є не тільки складні механізми, їх комплек- си, а і все народне господарство, його окремі галузі. Якщо прийняти за 100\% деякий критичний рівень антропогенного навантаження, після якого відбуваються незворотні зміни, то близько 80\% такого рівня досягли Луганська, Запорізька, Івано-Франківська області та Кримська автономна республіка. Суспільство, цивілізація при сучасному стані технологій, можли- востях біосфери, досягли критичної межі через перенаселеність пла- нети при низькій комфортності заселених територій. Тому в 1992 р. з’явилася аналітична праця братів Герберта та Джона Медоузів «За межами», яка аналізує сучасний стан планети і висуває для невід- кладного вирішення три проблеми. Перша – скоротити населення планети до 1 млрд людей, виділивши на 2020 рік квоту для кожної держави. Для Росії – 50 млн, для України – 10-15 млн Друга – держа- вам третього світу заборонити розвиток промисловості по західному типу, а орієнтувати їх на «зелену революцію». Третя – всім державам скоротити матеріально-речовинні потреби, підвищивши духовні. Але чи можливо це за такий короткий час і чи не призведе це до різкого погіршення загального стану антропогенної системи, що може про- явитися непередбачуваними наслідками. Питання 1. Що таке антропогенні небезпеки, яка їх структура? 2. Як класифікують надзвичайні стани екологічного характеру? 3. Що таке ерозія, її види та небезпеки? 4. Які перспективи покращання безпеки в Україні? |
Їх
виникненню сприяє ряд факторів, зокрема, особливості гео- графічного
положення України, атмосферні процеси, наявність гір- ських масивів,
підвищень, близькість теплих морів та ін. Також, як не прикро це визнавати,
величезною «рушійною силою» природних стихійних явищ є людська діяльність.
Читать: 1.1. Історія виникнення та розвитку теорії безпеки життя та діяльності
людини