8.1. стан довкілля і безпека людини

В сучасному світі в багатьох країнах вже у ХV111–Х1Х ст.ст. з’явилися  закони,  які регламентували відношення людини  до при- роди, її ресурсів, компонентів.  Виникла  необхідність наукового ана- лізу змін, породжених  діяльністю  людей, тобто антропогенних змін (гр. антропос  – людина, генос – породжувати). Ці зміни стали на- стільки очевидними,  що в 1913 р. у Швейцарії був скликаний Пер- ший Міжнародний з’їзд з охорони природи.

Катастрофічні зміни у природі, що виникли  у першій половині ХХ ст. – світові війни, революції у багатьох країнах світу призвели до знищення  природних  ресурсів і руйнації світового господарства, а потім – для його відновлення знадобилися знову таки величезні матеріальні  ресурси,  що бралися  з природи.  Це призвело  у 50–60 роки до початку глобальної кризи, яка стала слідством суперінду- стріалізації  і супермілітаризації всіх сфер людської діяльності,  про що свідчить наведена карта екологічного стану в Україні.

В результаті  сформувалися сучасні всесвітні актуальні  пробле- ми збереження  природи як єдиного цілого. Людство стало геологіч- ною, космічною силою, яка змінює усі природні сфери – літосферу,

атмосферу, гідросферу планети – її географічну оболонку. Катастро- фа в тому, що відбувається отруєння всіх сфер життя живих істот.

Інтенсивність життя  в Світовому  океані  зменшилася на 30\%, тому що в нього щорічно потрапляє біля 600 млрд т отруйних речо- вин. З атмосфери  вилучається біля 80\% кисню, який продукується наземною рослинністю.  Саме тому в 1994 р. було прийняте рішення ООН про  зменшення  використання органічних  видів  палива  для виробництва енергії. Збереження природи  як єдиного цілого стало найактуальнішою проблемою  сучасності.  Довгий  час люди вважа- ли, що ресурси природи і її можливості  самовідновлення безкінечні. Тепер таке відношення до неї може привести сучасну цивілізацію до катастрофи.

Організм  людини  еволюціонував протягом  багатьох  мільйонів років, а тепер, нездатний  пристосуватися до швидких змін у навко- лишньому середовищі, він може бути виключений із подальшої ево- люції природи.

Виникли глобальні, біосферні проблеми: демографічні – перена- селеність  при відсутності  екологічно  збалансованих, нешкідливих технологій;   соціально-економічні –  безмежне   зростання   потреб людства, що виснажує природу і тому видатний український учений медик, засновник медичної кібернетики академік Н. Амосов вважає, що людство повинно неминуче обмежити свої потреби. Без цього всі існуючі проблеми  ще більше загостряться – атмосферні – хімічне забруднення, виникнення парникового ефекту, руйнація  озоносфе- ри; гідросферні – виснаження запасів прісної води, забруднення Сві- тового океану; літосферні – руйнація  грунтів, нераціональне вико- ристання  земних надр; мінерально-енергетична криза, яка призвела до руйнації біосферних зв’язків між рослинним і тваринним світами і як наслідок – зникнення багатьох видів рослин і тварин.

Як наслідок  майже на всій поверхні планети  сформувався еко- логічно  небезпечний стан, а в деяких  регіонах  екологічно  надзви- чайний,  як наприклад на значній  території  України,  що представ- лено на рис.4.

На оцінку екологічного стану, умов проживання людей вплива- ють концентрація виробництва – промислового, сільськогосподар- ського, густота населення, антропогенне забруднення природного середовища  – речовинного,  параметричного, ступінь ураженості території  несприятливими процесами  – ерозія  грунтів, зсуви, селі, підтоплення, повіні, посухи.

Рис. 4. Умови проживання в Україні, її регіонах

У зв’язку з сучасним станом природи в світі актуальним є ви- значення  характеристик екологічного стану. В науковій  літературі виділяють  п’ять його ступенів  – від умовно  сприятливого до ката- строфічного.  Умовно  сприятливий стан характеризується окремими незначними, непостійними змінами у ландшафтах,  тобто антропопри- родних об’єктах. Другий ступінь – задовільний, коли спостерігаються окремі, стійкі зміни у ландшафтах.  Третій – напружений екологічний стан, який пов’язаний із змінами в окремих екосистемах. Четвертий – критичний, або кризисний стан, для якого характерна низька здатність до компенсації  змін, які несуть загрозу  переходу до катастрофічного стану. П’ятий ступінь – катастрофічний, коли виникають дуже глибокі зміни, несумісні з цілісністю екосистем, тобто з подальшим існуванням найбільш вразливих об’єктів – людей, тварин.

Щоб визначити ступінь екологічного  стану треба оцінити  біля

150 показників:  соціально-економічних, екологічного стану пові- тряного  та водного басейнів і окремо морських,  константність еко- логічного складу зооценозів,  фітоценозів, грунтів, ландшафтів, біо- геохімічних змін в середовищі. Водночас ці показники вказують  на якість сучасних взаємовідносин людства з природою.

Проблему взаємовідносин між людиною, суспільством  і середови- щем (це питання сучасної соціальної екології) розглядали античні мис- лителі – Аристотель, Теофраст, Гіппократ. Вже в цей час з’явилися за- чатки наївного вчення про антропосферу – сферу діяльності людини.

Антропосфера почала формуватися з часів, коли людина за до- помогою розумової діяльності  створила знаряддя праці і почала перетворювати природу (біосферу) на свою користь. Цей процес триває  і часто його результати протирічать законам  природи. Щоб змінити такі відношення між природою і суспільством  необхідно розробити науково-раціональне ставлення до природи – ноосферне. Найбільшого загострення ці проблеми  набули  наприкінці Х1Х ст., коли через бурхливий розвиток  промислового виробництва, руйна- ція природи  стала очевидною. Тому виникла  необхідність  в науці, що могла б проаналізувати ситуацію  і створити  методи, технології запобігання деградації прирди. Такою наукою стала екологія, яка виникла  у 1865 р. працями австрійського  дослідника  Е. Геккеля.

Пізніше  – на початку  ХХ ст. великий  внесок в її розвиток  зро- бив всесвітньо  відомий  український вчений В.І. Вернадський. Його вважають засновником майже всіх розділів сучасної екології, теорії ноосфери – про вплив розумової діяльності людини на природу Зем- лі – біосферу. Ця теорія є основою глобальної  екологічної  безпеки, теорії глобалізації.

Питання

1.   Які причини глобальних екологічних проблем та їх прояви?.

2.   Як характеризують ступені екологічного стану?

3.   Коли  і чому загострився екологічний стан у світі,  в Україні?