Безпека життєдіяльності людини та суспільства - Навчальний посібник (Мягченко О. П.)

3.7. методи мінімізації  небезпек, шкідливих  факторів

Для зведення шкідливої дії небезпечних факторів до мінімуму використовують різноманітні заходи, прийоми  – законодавчі,  орга- нізаційні,  управлінські, технічні. Одним  з важливих  таких заходів є колективний договір між роботодавцем і трудовим колективом, окре- мим працівником про забезпечення кожної людини безпечними умо- вами праці. Це передбачає  трудове законодавство України,  зокрема Закони  України: «Про охорону праці», «Про колективний договір».

3.7.1.  Роль  стандартів у безпеці людини

На державному  та міжнародному рівнях  стандартизація вимог до безпеки діяльності  полягає  в обмежені використання та реаліза- ції шкідливих  і небезпечних  речовин.  Важливим є підвищення ви- мог до виробничих процесів, які шкідливо  впливають  на природне середовище,  здоров’я людини.  Стандарти про безпечну  працю  ви- магають  утилізації,  знешкодження шкідливих  і радіоактивних ре- човин, забезпечення працівників належною інформацією про не- безпеку виробничих процесів і продукції. Необхідним є визначення припустимих рівнів  речовинного  та параметричного забруднення, уніфікація вимог до засобів індивідуального захисту.

За цими напрямкам здійснюють  свою діяльність  технічні комі- тети Міжнародної організації стандартизації, що відображено в між- народних  стандартах:  ТКISO 11 «Котли  та судини,  що працюють під тиском», ТКISO 92 «Іспити  будівельних  матеріалів»,  ТКISO 94

«Засоби  індивідуального захисту.  Захисний одяг і устаткування», ТКISO 96 «Вантажопідйомні крани», ТКISO 142 «Устаткування для очищення  повітря  та інших газів». Існують  комітети  Європейської організації  стандартизації та їх нормативні  документи: ТК/CEN 79

«Респіраторне захисне  устаткування», ТК/CEN  85 «Устаткування для захисту зору», ТК/CEN 70 «Переносні  вогнегасники», ТК/CEN

72 «Системи автоматичної  сигналізації пожежонебезпеки».

На основі міжнародних стандартів приймають і вводять в дію наці- ональні стандарти з охорони праці. Для цього використовують наступ- ні етапи введення нормативних документів: ознайомлення з керівними документами  і директивами міжнародних  організацій,  добровільний перехід від національних стандартів на міжнародні.  Це забезпечує високий  рівень сприйняття і розуміння необхідності  постійного  удо- сконалення державних  документів. Таким чином, з огляду на реакцію національних комітетів з безпеки праці, готується ґрунт для широкого впровадження міжнародних  стандартів  систем  управління безпекою праці (МС СУБП), відомі як стандарти ISO серії 9000 та 14000.

Впровадження стандартів на системи управління безпекою пра- ці у Великобританії, Австралії, Новій Зеландії, Данії, Норвегії спри- яло зниженню  як загального  рівня виробничого  травматизму, так і кількості смертельних  випадків у виробництві.

У країнах, де стан безпеки праці вкрай низький, рівень виробни- чого травматизму дуже високий. До таких країн відносяться Украї-

на, Росія, Бєларусь. Щоб цьому запобігти необхідно впроваджувати систему управління безпекою праці у найширшому її розумінні  – у виробничій, побутовій сферах.

3.7.2.  Система  управління безпекою

Система  управління безпекою праці (СУБП) спрямована  на за- хист людини  від дії небезпечних  та шкідливих  факторів.  Її основу складають законодавчі акти, підзаконні акти. Аналіз ефективності функціонування СУБП на підприємстві проводиться в певній  по- слідовності. Наявність цільових  програм з попередження виробни- чого травматизму і професійних захворювань, усуненню їх причин. У разі відсутності  таких програм їх потрібно розробити.  Важливим є: цілеспрямованість щорічних  комплексних заходів, інших планів роботи  з попередження виробничого  травматизму і профзахворю- вань, підвищення рівня ефективності безпеки праці в будь-якій сфе- рі діяльності. Виконання цих планів, заходів, розпоряджень, пропо- зицій, посадових інструкцій  з безпеки праці – обов'язкове.

Створення мотивації до безпечної роботи полягає в застосуванні організаційно-розпорядницьких, соціально-психологічних і еконо- мічних методів управління, тобто виконання наказів, розпоряджень, заходів з охорони праці, право-виховна робота з персоналом.  Важ- ливою є оцінка і стимулювання робіт з безпеки праці, відшкодуван- ня збитків  потерпілому,  створення і використання фонду охорони праці.

Важливим є впровадження і виконання вимог системності управління охороною праці (СУОП) – навчання,  інструктаж  з без- пеки праці, контроль  наявності  вимог з охорони праці в конструк- торській і технологічній  документації, матеріально-технічному забезпеченні засобами індивідуального і колективного захисту. Сис- тема управління безпекою праці вимагає безпечного стану будинків, споруд, устаткування, виробничих процесів, нормалізації санітарно- гігієнічних умов праці, режиму праці і відпочинку.

Важливим є забезпечення людей санітарно-побутовими примі- щеннями,  лікувально-профілактичним обслуговуванням. Необхідно ролводити  професійний відбір кадрів, застосовувати протиаварійний захист, страхування працівників від нещасних випадків, впроваджува- ти соціальний  захист потерпілих.  Дуже важливим  є протипожежний захист, охорона навколишнього природного середовища. Для ефектив-

ного функціонування СУБП на підприємстві складається відповідний план заходів, який відображається в колективному договорі.

Комплексне,  системне  управління охороною  праці, що охоплює всі задачі і функції управління, застосування аудита цієї діяльності – запорука успіху в попередженні травматизму, профзахворювань, ава- рій і пожеж на виробництві. Важливим в процесі аудиту є не тільки перевірка організаційно-технічного стану безпеки, але і правильність добору кадрів, застосування при цьому сучасних методів для форму- вання психологічно  сумісного колектива.

Питання

1.   Яка роль стандартів безпеки

2.   Які  основні державні та  міждержавні вимоги до  безпеки праці?

3.   Чому   необхідно  впроваджувати  уніфіковані  міжнародні стандарти безпечної праці?

4.   В чому  значення СУБП ?

3.7.3.  Методи добору кадрів

Застосування наукових  методів при доборі кадрів сприяє  змен- шенню загальної небезпеки, збільшує психічну стійкість колективу, окремого працівника. Це важливо для здійснення моніторингу  про- фесійно  важливих  якостей,  для отримання комплексної картини функціонального стану людини-оператора, кількісної оцінки ступе- ню напруги її адаптаційних можливостей і співвіднести дані моніто- рингу з психофізіологічними вимогами до професії.

Психофізіологічний моніторинг, тобто неперервне спостережен- ня за станом людини, може також виконувати експертну  функцію. Його результати можуть бути використані для контролю успішнос- ті виробничої  та побутової  стратегії діяльності  людини.  Для  цього в Україні існує певна нормативно-правова, методична база. На дер- жавному  рівні  цьому  слугує  Закон  «Про  охорону  праці»  (ст. 19), який регламентує професійний добір. Важливість  цієї проблеми  ві- дображає постанова  від 20.04.2000 року №1659-III Верховної  Ради України  «Про інформацію Кабінету Міністрів України  про стан ви- конання  законодавства з питань охорони праці».

Проблема людського фактора у виробництві розглядається в по- станові №64 від 27.01.93 року Кабінету  Міністрів  «Про заходи для виконання Закону  України «Про охорону праці». Постанова №1320

Кабінету Міністрів  «Про затвердження Національної програми  по- ліпшення  стану безпеки, гігієни праці і виробничого  середовища  на

2001–2005 роки» затвердила відповідну Національну програму. Не- обхідним для формування професійного психофізіологічного добо- ру кадрів є ряд спеціальних наказів Міністерства охорони здоров'я України  і Державного  комітету  з нагляду  за станом безпеки  праці. Це наказ від 23.09.94 р. № 263/121 «Про затвердження Переліку ро- біт, де необхідний професійний добір» і наказ № 102/85 від 06.06.95 р. «Про внесення  змін у Перелік  робіт, де необхідний  професійний добір». На міжнародному рівні діє Директива №89/391/ЄЕС  Ради Європейського Економічного Співтовариства від 12.06.89 року «Про проведення  заходів з метою поліпшення безпеки і захисту здоров'я робітників  під час роботи». Пункт  2 ст. 6 цього документа  підкрес- лює необхідність  прийняття до уваги людського  фактора  в роботі, а пункт  3б пропонує  прийняти до уваги придатність робітника  до роботи, з огляду на його безпеку і збереження  здоров'я.

Проведення обов’язкового  професійного психофізіологічного добору передбачено  для наступних  видів робіт: всі види підземних робіт; робота в кесонах; барокамерах; замкнутому просторі; водо- лазні  роботи; роботи на висоті, верхолазні  роботи, роботи зв'язані з підйомом  на висоту; роботи з обслуговування діючих електроус- тановок; роботи із застосуванням вибухових матеріалів, роботи у вибухо- і вогненебезпечних виробництвах; роботи, виконання яких передбачає носіння вогнепальної  зброї; аварійно-рятувальні роботи і роботи з гасіння пожеж; роботи зв'язані з нервово-емоційною на- пругою (авіадиспетчери, диспетчери  на залізничному транспорті; оператори  енергетичних  систем);  роботи  з технічного  обслугову- вання  та експлуатації компресорних нафтоносних і газорегулятор- них станцій,  лінійних  систем магістральних нафто-  і газопроводів; роботи  зв'язані з бурінням,  видобутком  і переробкою  нафти,  газу, конденсату  і підготовкою їх до транспортування та збереження;  ро- боти, безпосередньо  зв'язані з виробництвом чорних  і кольорових металів.

Інженерна психологія  вивчає  діяльність  людини  у взаємодії  з машиною, тобто систему «Людина-техніка-середовище», психічні якості, процеси, які супроводжують діяльність людини–оператора у всіх сферах діяльності. Основу інженерної психології складають ін- телектуальні властивості людини – мислення, пам'ять, увага, емоції, воля та інші психічні якості людини.

Важлива функція людини-оператора – опрацювання інформації. Для цього необхідні такі функції як об’єм оперативної пам’яті, здат- ність до інтерполяції та коригування помилок.  Пам’ять дозволяє людині  використовувати досвід минулої  діяльності.  Але крім цьо- го потрібно враховувати ще ряд психічних характеристик, без яких професійний відбір буде неефективним. Під час добору виявляють психічні якості, пов’язані з нейрофізіологічними особливостями людини, її потенційною  здатністю  оволодіти  необхідною системою знань, вмінь та навичок, вольовими здібностями. Професійний відбір можна здійснювати різними методами: стихійний, медичний, кон- курсний та інженерно-психологічний.

Стихійний відбір кандидатів  на посаду оператора – коли з групи претендентів  відбирають  необхідну кількість  претендентів  без ура- хування їх індивідуальних здібностей. Така група людей може бути працездатною, але для неї буде характерним високий рівень ризику травматизму, аварій і навіть створення надзвичайних ситуацій.

Медичний відбір враховує лише один фактор – стан здоров’я, як правило  фізичний.  Такий відбір часто використовують для вико- нання низькокваліфікованої або короткочасної роботи.

Конкурсний  відбір – проводять  за  результатами перевірки  ін- дивідуальних здібностей  шляхом  іспитів або конкурсу  документів. Найбільш ефективний – інженерно-психологічний, або професій- ний відбір.

Інженерно-психологічний відбір найбільш повно враховує антро- пологічні, фізіологічні,  психічні дані. В основі цього методу лежать два основних принципи: активність та етапність добору. Активність добору означає подальше  навчання  кандидатів  на посади з наступ- ною перевіркою  засвоєних  знань, врахування їх пропозицій  з удо- сконалення методів навчання  та управління майбутнім об’єктом.

Важливим у цьому методі є використання тестів (Айзенка,  Ан- фімова). Етапність відбору дає можливість  за допомогою таких, або інших  тестів,  перевірок  виділити  найперспективніших претенден- тів на дану посаду Для формування емоційної стійкості в колективі при розподілі  функціональних обов’язків  на відповідальні  посади потрібно призначати людей, які мають найвищу емоційну стійкість. По можливості  в складі групи потрібно мати декілька  операторів  з високою емоційною стійкістю.

Результат професійного добору  – вміння  відібраного  персона- лу ідентифікувати потенційні  небезпеки,  визначати їх просторові  та

часові координати,  прогнозувати можливість  прояву небезпечних, шкідливих  та вражаючих факторів на людину. Суттєвим  у професій- ному доборі працівників є знання  ними  нормативно-правової бази безпечної  життєдіяльності, вміти планувати заходи щодо створення здорових та безпечних умов для праці та відпочинку  людини в сучас- ному середовищі життя. Особливо  важливим  для керівного складу є уміння  використовувати в своїй практичній діяльності  громадсько- політичні, соціально-економічні, правові, технічні, природоохоронні, медико-профілактичні та освітньо-виховні заходи, спрямовані  на за- безпечення  здорових і безпечних умов життєдіяльності людини.

При доборі кадрів для створення ефективно працюючого колек- тиву велике значення  має людський  та особистісний  фактори.  Пер- ший пов’язаний  з працездатністю системи «Л–М», а другий визна- чає індивідуальні характеристики людини безвідносно до технічних властивостей машини. Ці фактори  мають вирішальне  значення  у раціональній організації  діяльності   колективу і  вони  передбача- ють аналіз його структури.  При цьому треба враховувати характер спілкування між членами колективу та розподіл функціональних обов’язків  між  ними,  інтелектуальні якості  кожного  працівника. Але часто виникає  необхідність корекції поведінки, професійної ді- яльності людини. Для цього розроблені методи психофизіологічна реабілітація як фактор підтримки  професійної працездатності.

Згідно  ДСТУ  2293-93  «Професійна реабілітація»  – це віднов- лення здібностей працівника до праці за своєю професією  і кваліфі- кацією або за іншою адекватною  професією.  Психофізіологічна ре- абілітація  складається з декількох  понять  – превентивна,  клінічна, функціональна, психологічна,  соціально-професійна. Реабілітація повинна  проводитися на основі дотримання принципів законності, гуманності,  прав людини,  добровільності,  доступності,  необхіднос- ті, достатності  здійснюваних  заходів відповідних  сучасному  рівню знань

Питання

1.   Що таке професійний психофізіологічний добір?

2.   Для яких професій необхіден психофізіологічний добір?

3.   Що таке психологія праці?

4.                     Які методи  професійного добору  використовують, охарак- теризуйте їх?

5.   Що таке психофизіологічна реабілітація,її види та цілі?

3.7.4.  Біоритми – фізіологічні основи запобігання небезпеки, прояву  ризику

Про ритмічні зміни в організмі людини знав за 300 років до на- шої ери лікар Герофікл з Александрії, який спостерігав зміни рит- мічності пульсу у людини. Вивчали біоритми К. Лінней, Ч. Дарвін, К. Тімірязєв, О. Чижевський. Більше п'ятдесяти років тому була видана праця  М. Перна «Ритми  життя  і творчості»,  в якій він прийшов  до висновку,  що існують 7-, 14-, 21-, 28-, 42- та 47 добові ритми. Саме через ці періоди фіксуються  періоди чіткого мислення,  сексуально- го сприйняття, працездатності.

За біоритмами  всіх людей можна умовно розділити  на «Жайво- ронків» та «Сов». Перші слідують за сонцем – просинаються рано, з сонцем і їх працездатність різко знижується в другій половині  дня. Інші можуть працювати  до 2–3 годин ночі, просинаються пізно і в першій половині дня не активні. Біоритми пов’язані з ендогенними, тобто внутрішніми причинами – циклічні  хімічні реакції в організ- мі та екзогенними,  зовнішніми  – космічні впливи,  земні процеси – обертання планети, флуктуації геомагнітних  полів, стан атмосфери, погодно-кліматичні умови.

Біоритми корелюють  з  мікропульсаціями геомагнітного  поля та акустичними коливаннями, які виникають  під час геомагнітних збурень  на частоті біля 8 Гц. Є дані про існування  біоритмів, спів- падаючих з коливаннями пульсацій  Сонця  з періодом 2 години 40 хвилин. Досліджено впливи погодних факторів – температури пові- тря, атмосферного  тиску, вологості на біоритми  людини, її фізіоло- гічні стани – значення артеріального  тиску, зміни у частоті дихання, м’язової сили.

Людина  – частина  Космосу,  природи,  де діють їм притаманні циклічні  процеси. На організм впливають  добові фактори  або цир- кодіанні, пов’язані зі світлом – мають основний сонячний  24 годин- ний ритм та сезонно-річний. Місячні  ритми – 24,8 годинна доба та

29,5 діб у місяці (особливо характерний для жіночого організму – з таким періодом відбуваються менструації, місячні). Дослідження показали, що штучний «добовий» цикл з періодом 23,5 години в експерименті негативно впливає на здоров’я, самопочуття людей. Важливим фактором  є температурний, який  впливає  на швидкість біохімічних  реакцій  і певне  магнітний  – земний  магнетизм,  який має дуже малі, але суттєві добові коливання.

Всі разом діючі фактори  впливають на внутрішньоклітинні про- цеси, які регулюються  нервовою та ендокринною  системами.  Через це спостерігаються коливання температури тіла людини – підвищен- ня в другій половині дня і зниження, відносно 36,6 градусів уранці. Нирки активні вдень та пасивні вночі, засвоєння  речовин, особливо лікарських,  теж коливається на протязі  доби. Ритмічно змінюється больова  чутливість  – вона максимальна біля  22 годин і мінімаль- на біля 11 годин. Зубний біль максимально проявляється з півночі до 6 годин, а з 18 до 24 він мінімальний. Ритмічно коливаються на протязі  доби народжуваність (вона найбільша  між годиною ночі та сьомою ранку),  смертність  (більшість людей умирає  біля 6 години та 16).

Працездатність (фізична та розумова)  теж ритмічно  змінюють- ся на протязі доби – мінімальна  між другою та шостою годинами та після полудня  (менший пік). Сукупність внутрішніх  коротких рит- мів в організмі людини  обумовлює  більш тривалі  – фізичний з пе- ріодом 23 доби, емоційний – період у 28 діб та інтелектуальний – 33 доби. Їх початкові фази співпадають з моментом народження. Кож- ний цикл – синусоїдальна крива, верхня (позитивна) половина якої відображає  збільшення інтенсивності  процесу, а нижня  – навпаки. Момент  перетинання з абсцисою – критична  дата, для якої харак- терні несподівані, частіше всього негативні, події. Таку криву легко побудувати й встановити періоди зниження або підйому відповідної функції  – фізичної,  емоційної  або інтелектуальної. Для  цього по- трібно кількість  прожитих  діб (враховуючи високосні  роки)  на мо- мент побудови графіка розділити  на тривалість  відповідного циклу. Слід пам’ятати, що цикл складається з позитивної та негативної час- тин, які відповідно  складаються з нарастаючої  чверті та спадаючої. Знання біоритмів важливе для ряду професій, які пов’язані з відпо- відальністю за життя великих кількостей  людей.

Питання

1.   Охарактеризуйте основні біоритми людини.

2.   Чому  безпека людини залежить від її біоритмів?

3.   Які  фізіологічні процеси організму ритмічно змінюються, чому?