1.4. потреби. закон зростання потреб

Нестатки що прийняли форму конкретної необхідності людей у визначених благах, товарах, послугах, називають потребами. Коло потреб сучасної людини вкрай різноманітне, тим більше, що людські потреби включають не тільки індивідуальні нестатки, але і потреби родини, соціальної групи, виробничого колективу, населення, народу, держави.

Кількість благ, товарів, послуг, у яких відчувають потребу люди, обчислюється вже багатьма мільйонами. І в той же час коло їх безупинно розширюється, потреби зростають і в кількісному й у якісному відношенні. Ця підтверджувана багаторічною історією людства закономірність заслуговує виділення і може бути названа законом зростання потреб, прояв якого зумовлений не тільки прагненням до кількісного зростання споживання, але меншою мірою зміною структури потреб, розширенням їхнього кола, розмаїтості, зрушенням пріоритетів, розвитком взаємозамінності, якісним удосконаленням. Прогрес людства, ріст його культури, знань, перевага духовних основ, що розширюють можливості, неминуче обумовлюють підвищення потреб як закономірність людської цивілізації.

Потреби різноманітні. Можуть бути матеріальні і духовні, раціональні й ірраціональні, абсолютні і дійсні. Залежно від вибраного критерію, потреби можна класифікувати на певні групи:

1. За рівнем необхідності (першочерговості): а) потреби в предметах першої необхідності (харчі, житло, одяг); б) потреби в предметах розкоші (яхти, норкові шуби...). 2. За об'єктами: а) матеріальні потреби; б) духовні потреби. 3. За суб'єктами: а) особисті потреби; б) потреби фірм; в) державні потреби. 4. За формами задоволення: а)потреби, які задовольняються індивідуально; б) потреби, які задовольняються колективно (водопостачання, газопостачання та ін.) 5. За роллю в суспільному відтворенні: а) потреби в предметах споживання; б) потреби в засобах виробництва.

Можна виділити й групи відповідно до інших критеріїв. У західній економічній літературі найбільшого поширення в класифікації потреб людини набула так звана «піраміда потреб» відомого соціолога зі США А. Маслоу, яка відображає рівні пріоритетності. В основі такої піраміди знаходяться основні матеріальні (фізіологічні) потреби - у продуктах харчування, одязі, житлі, відтворенні людського роду. Наступний рівень - потреби «у безпеці», тобто захист як від негативних зовнішніх факторів (посягання на волю та життя), так і від соціальних проблем (від безробіття, злиднів, допомоги в оздоровленні). Третій рівень потреб передбачає потреби в стосунках між людьми, які основані на доброзичливості, любові. Четвертий - характеризує повагу до людини з боку інших людей та самоповагу. Вершину піраміди складає потреба, що відтворює людину як особистість у суспільстві, тобто така, яка реалізується через розвиток та примноження здібностей, інтелекту і т.д.

Матеріальні і духовні потреби практично безмежні, а це означає, що повністю задовольнити їх за допомогою товарів та послуг неможливо. Ця ознака властива саме сукупності потреб.

Що ж стосується потреби в конкретному товарі або послузі, то її, звичайно можна задовольнити: скажімо, протягом короткого періоду можна купити потрібний одяг, піти в театр. Інша річ, коли йдеться про сукупні потреби. Розвиток виробництва завжди породжує нові потреби, які відзразу задовольнити неможливо. Більше того, задоволена одна потреба породжує іншу: це загально соціологічний закон, що діє як на рівні конкретної особи, так і на рівні груп людей або інститутів, які складають суспільство. Це стосується як загальних матеріальних потреб людини (харчі, одяг, житло), так і специфічних потреб, що обумовлюються соціальним і культурним середовищем, у якому знаходиться людина.

Потреби є в індивідів, у груп людей, у соціальних верств, класів, держави. Головна особливість потреб полягає в їх безмежності, тому що: 1) людство розвивається, розвиваються і його потреби - історично і соціально; 2) підвищується культурний рівень людей, і їхні потреби в цьому аспекті зростають; 3) будь-який новий винахід стає потребою і породжує ланцюг нових потреб; 4) засоби масової інформації дуже оперативно роблять дану потребу надбанням усіх людей, поза залежністю від того, до якого класу вони належать, чи у якій країні проживають; 5) потреби ростуть кількісно залежно від зростання народонаселення Землі.

Таким чином, висновок однозначний і аксіоматичний: в економічному змісті має місце необмеженість потреб людини в матеріальних благах і послугах. У цьому і полягає вся проблема, оскільки ці потреби треба задовольнити, що з об'єктивною неминучістю і невідворотністю наштовхується на обмеженість ресурсів, а отже, на обмежені можливості задоволення потреб на всіх рівнях.

У тісному зв'язку з потребами знаходяться й економічні інтереси як форма прояву економічних потреб, форма прояву економічних відносин людей у виробництві, розподілі, обміні і споживанні. Економічні інтереси виражають господарську користь, вигоду, реалізуючи які, господарський суб'єкт забезпечує самостійність, саморозвиток. Без цього він не може бути гідним партнером у наступному циклі господарських зв'язків, не може зберегти і відтворити себе, тому що збанкрутує.

Намагаючись задовольнити потреби, суспільство в кожний даний момент зустрічається з відносною обмеженістю ресурсів. Вся економічна діяльність людини завжди і скрізь була спрямована на подолання обмеженості ресурсів з погляду задоволення своїх потреб Основна суперечність економічного розвитку саме й полягає в протиріччі між постійно зростаючими потребами й обмеженістю виробничих ресурсів.