3.6. сукупні витрати і ввп

Варто враховувати, шо за сукупним попитом (АБ) стоять сукупні витрати, а за сукупною пропозицією (АЬ) - виробничий

ВВП.

У реальному економічному кругообігу рівновага забезпечується тоді, коли економіка витрачає стільки, скільки необхідно для закупівлі виробничого ВВП.

Рівноважний ВВП можна визначити двома методами:

витрати - випуск;

вилучення - ін'єкції.

Перший метод ґрунтується на рівності сукупних витрат і ВВП, шо економіка пропонує для продажу.

В умовах закритої приватної економіки ця рівність виглядає

так:

У=Е=С+І, де

Е - сукупні витрати.

За цією формулою рівноважний ВВП визначається:

У=С+І.

У процесі економічного кругообігу, сукупні витрати звичайно не збігаються з ВВП.

Якпю Е<У,то це значить, шо економіка виготовляє продукції більше, ніж цього вимагає сукупний попит.

Така ситуація свідчить про виникнення перевиробництва, шо супроводжується збільшенням товарних запасів і незапланованим приростом інвестицій у товарні запаси (+Г). За цих умов у підприємств з'являється мотивація зменшити виробництво до рівня попиту, шо приводить до відновлення рівноваги між ВВП і сукупними витратами.

Якщо Е>У, то це є ознакою недовиробництва, що супроводжується незапланованим зменшенням інвестицій у товарні запаси           і служить для підприємства підставою

збільшення виробництва до рівня попиту, тобто завдяки йому виникає тенденція відновлення рівноваги.

Незаплановані інвестиції виконують балансуючу роль в економіці.

Завдяки цим інвестиціям фактичні сукупні витрати (Е±І') завжди рівні ВВП: У - Е ± I .

Модель «витрати - випуск». «Кейнсіанський хрест»

В основі методу «вивільнення - ін'єкції» лежить та обставина, що в економічному кругообігу постійно має місце вивільнення (зменшення витрат) чи ін'єкції (збільшення витрат).

Вивільнення здійснюється у формі заощаджень, податків, імпорту. Ін'єкції здійснюються у формі інвестицій, державних закупівель, експорту.

Економічна рівновага існує лише за умови, коли вивільнення дорівнює ін'єкціям.

У спрощеному варіанті, яким є приватна економіка закритого типу, вивільнення здійснюються тільки у формі приватних заощаджень, а ін'єкції - у формі приватних інвестицій.

За цих умов, модель економічної рівноваги має вигляд: 8=І, де І - заплановані інвестиції.

Фактичні інвестиції, як правило, відхиляються від запланованих на величину незапланованих інвестицій і дорівнюють І ± І'.

3 *

Завдяки незапланованим інвестиціям фактичні інвестиції завжди дорівнюють заощадженням 8=І ± /'.

Згідно з малюнком, тільки У є рівноважним, так як виробляється в умовах, коли заощадження дорівнюють запланованим інвестиціям 8=1, а І=0.

У2 більше рівноважного, тому що вивільнення у формі заощаджень більше запланованих інвестицій 81>І, а Г>0.

У менше рівноважного, тому що вивільнення у формі заощаджень менше запланованих інвестицій 81<І, а /'<0.

Відзначимо, що заощадження є функцією доходу (У), а заплановані інвестиції - елемент сукупних витрат. Тому перевищення заощаджень над запланованими інвестиціями свідчить про перевищення доходу порівняно із сукупними витратами. Це означає, що якщо 82>І, то У >Е, що погоджує між собою 2-а методи визначення рівноважного ВВП.

Рівновага в економіці може забезпечуватися в умовах повної і неповної зайнятості: на інфляційній основі чи на основі стабільних цін. Це залежить від співвідношення між сукупними витратами і потенційним ВВП.

Ідеальним є такий варіант, коли сукупні витрати рівні потенційному ВВП.

Як, правило, сукупних витрат не вистачає для закупівлі потенційного ВВП чи вони перевищують його.

Перший варіант спостерігається в умовах неповної зайнятості. Виникає рецесійний розрив.

.А

Як бачимо, потенційному ВВП (У ) відповідають витрати на рівні Е2. Однак, фактично економіка витрачає Е]<Е2, тому фактичний ВВП (У) менше потенційного ВВП (У )У<У - це явище називається «рецесійний розрив».

Графічно рецесійний розрив - це відстань по вертикалі між лініями Е] і Е2.

Кількісно рецессійний розрив - це величина, на яку автономні витрати повинні були б вирости, щоб забезпечити збільшення фактичного ВВП до потенційного рівня без росту цін.

Для кількісного визначення рецессійного розриву скористаємося формулою, за якою визначається приріст реального ВВП у безінфляційних умовах:

АУ = т -АГ,

замість а У - підставимо У-У. Звідси виходить формула рецессійного розриву:

У * -У

т

т - мультиплікатор витрат.

Інфляційний розрив

Відповідно до рисунка, для закупівлі ВВП на потенційному рівні економіка повинна здійснювати витрати на рівні Е2. Однак, її витрати складають Е]: Е1>Е2,, унаслідок чого фактичний ВВП номінально перевищує потенційний ВВП: У ">У .

Це явище одержало назву «інфляційний розрив».

Графічно інфляційний розрив є відстанню по вертикалі між лініями Е] і Е2.

Кількісно інфляційний розрив - це величина, на яку автономні витрати повинні були б скоротитися, щоб забезпечити зменшення фактичного ВВП до потенційного рівня тільки за рахунок зниження цін.

Для кількісного визначення інфляційного розриву згадаємо, що в умовах інфляції збільшення автономних витрат викликає ріст номінального ВВП на величину:

АУ" = т ■ АІап, тому що в умовах інфляційного розриву фактичний ВВП перевищує потенційний ВВП тільки за рахунок цін. Отже,

У»=У*.Р АУ" = У * -У", АУ" = У * -У *Р = У *(1 - Р), тобто АУ" = У *(1 - Р), АУ" = тАІа",

АІ" =   т          ~~ формула інфляційного розриву.