3.2. основні макроекономічні показники

Національний обсяг виробництва - показник, призначений для того, щоб установити обсяг продукції і послуг, вироблених у суспільстві за визначений період часу.

За методикою багатьох країн, зроблену національну продукцію чисельно виражають показником ВВП (Валовий Внутрішній продукт).

ВВП визначають як сумарну ринкову вартість усіх кінцевих товарів і послуг, зроблених у країні за рік.

Кінцевий продукт - це частина ВВП, що виходить за межі поточного виробництва і використовується для споживання, нагромадження, експорту, а також для заміщення витрачених засобів виробництва.

Кінцевий продукт включає продукцію:

використовувану     для     особистого     і суспільного споживання;

призначену для заміщення вибулих основних виробничих і невиробничих фондів;

використовувану на приріст виробничих і невиробничих фондів;

спрямовану на приріст виробничих і споживчих запасів;

використовувану на чистий експорт.

ВВП не включає проміжних товарів, тобто тих товарів, які використовуються для виробництва інших (сировина, матеріали, паливо, енергія інструменти, послуги вантажного транспорту, оптової торгівлі, рекламних агентств, платежі за оренду приміщень).

У протилежному разі мав би місце повторний рахунок, тому що вартість проміжних продуктів входить до складу вартості кінцевих товарів і послуг.

Термін "валовий" у визначенні ВВП означає, що при визначенні ВВП із вартості не віднімається споживання основного капіталу (амортизація).

Існує три способи виміру ВВП:

по доданій вартості (виробничий метод);

по витратах (метод кінцевого використання);

по доходах (розподільчий метод).

При підрахунку ВВП виробничим методом підсумовується вартість, додана на кожній стадії виробництва кінцевого продукту.

Додана вартість - це різниця між виторгом від реалізації і вартістю матеріальних витрат на виробництво та реалізацію продукції.Додаткова вартість включає заробітну плату, прибуток і амортизацію.

При розрахунку ВВП по витратах складаються витрати на кінцеве споживання товарів і послуг домашніх господарств, держави, валові приватні інвестиції, чистий експорт.

ВВП = С+І+в+Хп, де

С - особисті споживчі витрати (не включають витрати на покупку житла)

І - валові інвестиції (чисті інвестиції + амортизація) -(витрати на придбання нових виробничих підприємств, устаткування); інвестиції в житлове будівництво, інвестиції в запаси (ріст запасів - «+», зменшення - «-»).

Чисті інвестиції - витрати на придбання дорогоцінних металів, каменів, антикваріат, ювелірні вироби, що раніш враховувалися в складі споживчих витрат.

в - державні закупівлі товарів і послуг - витрати на будівництво і утримання шкіл, доріг, армії, державного апарату керування. Ці витрати включаються в держбюджет. Сюди не входять трансфертні платежі - виплати державних органів, не зв'язані з рухом товарів і послуг:

-допомога по безробіттю;

-пенсії;

-благодійні внески.

Хп - чистий експорт товарів і послуг за кордон, що розраховується як різниця експорту й імпорту.

Наведене рівняння ВВП називається основною макроекономічною тотожністю. Розбіжності між складовими ВВП - С, I, в, Хп - базується на розбіжності між типами покупців, що здійснюють ці витрати, а не на розбіжності благ.

При розрахунку ВВП по доходах (розподільчим методом) складаються первинні доходи, виплачені з доданої вартості виробничими одиницями - резидентами.

Резидентами вважаються всі економічні одиниці (підприємства, домашні господарства) незалежно від їхньої національної належності і громадянства, що мають центр економічного інтересу на економічній території даної країни (займаються виробництвом або проживають у країні не менш року).

Інше трактування ВВП, розрахунку по доходах, засноване на американській практиці, припускає підсумовування наступних видів первинних доходів: оплати праці; прибутку корпорацій, що залишається після виплат працівникам і кредиторам (у ній виділялися дивіденди, нерозподілений прибуток і податки на прибуток); ренти; відсоток (крім відсотка по державному боргу); доходів власників (нерозподілений прибуток + податок на прибуток).

До цих доходів додавалися дві статті, що не вважалися доходами - непрямі податки і споживання основного капіталу (амортизація).

Для обліку всіх доходів, отриманих резидентами даної країни в зв'язку з їхньою участю у виробництві як ВВП даної країни, так і ВВП інших країн, використовується показник валового національного доходу (ВНД) З кількісної точки зору ВНД відрізняється від ВВП на сальдо первинних доходів, отриманих з за кордону, тобто різницю між доходами резидентів даної країни, отриманими з за кордону, і доходами нерезидентів, переданими за кордон з даної країни (виплаченими резидентами даної країни нерезидента) Цю різницю називають також «чистим доходом з-за кордону».

ВНД=ВВП + сальдо первинних доходів з-за кордону.

ВВП і ВНД відносяться до всієї економіки, але ВВП -вимірює випуск, а ВНД - доход. ВНД ідентичний ВНП, використовуваний у старій редакції СНС.

Показники ВП і НД можуть бути розраховані як на валовій, так і на чистій основі.

Відповідно, в першому випадку, ми маємо ВВП і ВНД, а віднімаючи з них споживання основного капіталу (амортизацію), одержуємо чистий внутрішній продукт (ЧВП) і чистий національний дохід (ЧНД):

ЧНД = ВНД - амортизація.

Показник особистого доходу (ОД) виходить шляхом вирахування з ЧНД внесків на соціальне страхування, непрямих податків (з урахуванням нового трактування НД, що включає в себе і суму непрямих податків), нерозподіленого прибутку корпорацій, податків на прибуток корпорацій і «+» трансфертних платежів.

Необхідно також відняти процентні доходи бізнесу і додати особисті доходи, отримані у вигляді відсотків, у т.ч. відсоток по державному боргу.

Наявний особистий дохід обчислюється зменшенням ОД на суму податку на прибуток і деяких неподаткових платежів державі.

Номінальний ВВП розраховується в цінах поточного року. Реальний ВВП розраховується у порівнянних (тобто постійних, базисних) цінах, що дає можливість оцінювати зміну фізичного обсягу випуску за визначений проміжок часу.

На величину номінального ВВП впливають такі процеси:

динаміка реального обсягу виробництва;

динаміка рівня цін.

Реальний ВВП розраховується за допомогою коректування номінального ВВП на індекс цін:

Реальний ВВП = номінальний ВВП / індекс цін

Якщо величина індекс цін < 1, то відбувається коректування номінального ВВП убік збільшення - називається інфліруванням.

Якщо величина індекс цін > 1, то відбувається дефлірування -коректування номінального ВВП убік зниження.

Індекс цін використовується для оцінки зміни темпів інфляції, динаміки вартості життя.

Індекс споживчих цін (СРІ- consumer prise index) показує зміни середнього рівня цін «кошика» товарів і послуг, звичайно споживаних середньою міською родиною. Склад споживання кошика фіксується на рівні базисного року.

Індекс споживчих цін (ІСЦ) розраховується по типу індексу Лайспейреса (набір благ фіксований по базисному року):

2 Р°а° і=і

Р° і Р( - ціни і-го блага, відповідно в базисному (ПРО) і поточний (і) періоді;

Оіі - кількість і-го блага в базисному періоді.

ІСЦ не бере до уваги змін у структурі споживання в поточному періоді, наприклад, заміну дорожчих благ більш дешевими в умовах росту цін. Це приводить до завищення росту вартості життя.

Індекс цін - неявний дефлятор ВВП, чи коротко - дефлятор ВВП - розрахований по типу індексу Пааше, тобто індекса, де як ваги використовується набір благ поточного періоду.

2 р*р х о:

Рр = ^  , де

Р          п '

! = 1

0 - кількість і-го блага в поточному періоді.

Якщо замість 0 ми підставимо весь набір благ, представлений у ВВП, а замість Р - їх ціни, то одержимо дефлятор ВВП.

Дефлятор ВВП = номінальний ВВП/ Реальний ВВП

На відмінну від індексу Ласпейреса, індекс Пааше дещо занижує ріст рівня цін в економіці.

Індекс Фішера частково усуває недоліки індексів Ласпейреса і Пааше, усереднюючи їхнє значення:

Рґ = VРьРр .