3.3. макроекономічна нестабільність: економічні цикли, безробіття, інфляціяЕкономічний цикл характеризується періодичним зростанням і падінням ділової активності, що виявляється в невідповідності попиту та пропозиції. Основною особливістю промислового циклу є коливання темпів росту ВВП за період часу, коли економічна система проходила 4-и послідовні фази: пожвавлення; підйом; бум (пік); падіння (спад). ▲ пік
ВВП Тренд фактичного ВВП ( y)
пік спад 'підйом N. Тренд потенційного ' ВВП (у*)
[нижча точка спаду (пожвавлення) зкономічний цикл Роки
Реальний ВВП відхиляється від номінального - ці коливання фіксуються дефлятором ВВП. Коливання фактичного обсягу випуску навколо потенційного ВВП характеризуються показником: _ у * gap GDP = у * , - коньюнктурний розрив ВВП, де У - фактичний обсяг виробництва; у* - потенційний обсяг виробництва. Потенційний ВВП (чи економічний потенціал) - обсяг виробництва при повній зайнятості ресурсів. Повна зайнятість ресурсів припускає підтримку частки незавантажених виробничих потужностей на рівні 10\% - 20\% від їхнього загального обсягу і природного рівня безробіття в розмірі 6,5\% - 7,5\% від загальної чисельності робочої сили. В усіх випадках повна зайнятість ресурсів виключає їх 100\% використання. Тривалість падіння виміряється часом між вищою і наступною нижньою крапками ділової активності, а підйом - між нижньою і наступною вищою крапками. Серед найважливіших причин циклічності в економіці більшість економістів називають коливання співвідношення між споживанням і інвестиціями. Рецесія (спад) - падіння обсягу національного виробництва протягом 6 місяців і до року. Депресія - падіння обсягу національного виробництва, що супроводжується високим рівнем безробіття і триває кілька років. Одним з проявів макроекономічної нестабільності є безробіття. Безробітними вважаються ті, хто не має роботи на момент проведення статистичного обстеження, але активно шукають її. До категорії зайнятих відносяться люди, що мають роботу, а також усі зайняті неповний робочий день або тиждень. Сукупність зайнятих і безробітних утворює робочу силу. Особи, що не мають роботи й активно її не шукають, вважаються вибулими зі складу робочої сили. До складу робочої сили також не включаються особи, що знаходяться тривалий час в інституціональних установах (псих. лікарнях, в'язницях). Рівень зайнятості визначається за рівнем безробіття, як співвідношення чисельності безробітних і чисельності робочої сили. Рівень безробіття = Чисельність безробітних / Чисельність робочої сили * 100\% Закон Оукена зв'язує коливання рівня безробіття з коливанням ВВП: У - У * , * =-Р(и - и ) де, У - фактичний обсяг виробництва; У - потенційний ВВП; и - фактичний рівень безробіття; и - природний рівень безробіття; Р - емпіричний коефіцієнт чутливості ВВП до динаміки циклічного безробіття (параметр Оукена) Якщо фактичний рівень безробіття вище природного на 1\%, то фактичний обсяг виробництва буде нижче потенційного на Р \% (2,5\%). Р - різний у різних країнах (2\% - 3\%), свідчить про значні втрати ВВП, викликані циклічним безробіттям. У - У- = 2,5\%(и - и-1), де У-1 У - фактичний рівень виробництва в поточному році; У_і - фактичний обсяг виробництва у попередньому році; и- фактичний рівень безробіття в поточному році; и.і - фактичний рівень безробіття у попередньому році. При незмінному фактичному рівні безробіття стосовно показника попереднього року, темпи росту реального ВВП складуть 3\% у рік (ріст населення, нагромадження капіталу, НТП). При кожнім збільшенні рівня безробіття на 1\% (стосовно показника минулого року) темп росту реального ВВП знижується на 2\%. Іншим індикатором економічної нестабільності є інфляція -стійка тенденція до підвищення середнього (загального) рівня цін. В умовах інфляції різні види цін змінюються нерівномірно: одні ціни збільшуються швидко, інші повільно, треті -залишаються без змін. Дефляція - стійка тенденція до зниження середнього (загального) рівня цін. Рівень інфляції (темп росту цін) - це відносна зміна середнього (загального) рівня цін. Р - Р і = ±- х100\% де Р -1 Р - середній рівень цін у поточному році; Р-і - середній рівень цін торік. Середній рівень цін виміряється індексами цін. Нерідко, для розрахунку рівня інфляції виконують індекси споживчих цін (СРІ) П _ СРІ - СРІ _1 - срі _1 , де СРІ - індекс споживчих цін у поточному році; СРР] - індекс споживчих цін у попередньому році. Дезінфляція - зниження рівня цін. Інфляція попиту виникає як наслідок надлишкових сукупних витрат (сукупного попиту) в умовах, близьких до повної зайнятості. Інфляція витрат виникає як наслідок підвищення середніх витрат на одиницю продукції і зниження сукупної пропозиції. Це тип інфляції приводить до стагфляції - одночасному росту інфляції і безробіття на фоні спаду виробництва (стагнація з інфляцією). Види інфляції: Помірна (повзуча) - характеризується повільним ростом цін (до 10\% за рік); Висока (галопуюча) - ріст рівня цін від 10\% до 200\%; Дуже висока (гіперінфляція) - коли ціни зростають на 1000\% за рік і більше. Вплив інфляції на рівень доходів суперечлив. Інфляція по-різному впливає на перерозподіл доходів у залежності від того, чи є вона очікуваною чи непередбаченою. У разі очікуваної інфляції одержувач доходів може вжити заходів, щоб запобігти чи зменшити негативні наслідки інфляції, що, у противному разі, відіб'ються на величині його реального доходу. Коректування номінальних доходів може бути виконано з урахуванням рівняння Фішера: і=г + Пе, де і, г - номінальна і реальна ставки відсотка; Пе, - рівень очікуваної інфляції. При темпах інфляції, що перевищують 10\%, рівняння Фішера: і - Пе г _ 1 + Пе . Непередбачена інфляція приводить до зниження усіх видів фіксованих доходів. В умовах несподіваної інфляції одержувачі позичок виграють за рахунок кредиторів, тому що борги повертаються грошима, що знецінилися. Збільшення зайнятості і зниження безробіття супроводжується ростом інфляційного попиту. Зниження рівня інфляції попиту може бути досягнуто тільки шляхом обмеження зайнятості і збільшенням безробіття. Це означає, що в короткостроковому періоді між рівнями інфляції і безробіття виявляється зворотна залежність, обумовлена як крива Філіпса. У будь-який момент часу уряд може вибрати на кривій Філіпса визначену комбінацію рівнів інфляції і безробіття для короткострокового тимчасового інтервалу. Чим вище очікувана інфляція, тим вище крива Філіпса. Компроміс між інфляцією і безробіттям може бути представлений у вигляді: П _ Пе + /(УуУ-) + є, де П - фактичний рівень інфляції; є - зовнішній ціновий шок (інфляція витрат). У - У * / ( у* ) - інфляція попиту Відповідно до закону Оукена; рівняння короткострокової кривої Філіпса набирає вигляд: П=Пе - у (и-и*) + Є, де и і и* - фактичний і природний рівень безробіття; у - емпіричний коефіцієнт. |
| Оглавление| |