РегІональнІ особливостІ Іноземного Інвестування в економІку украЇниПроблема іноземного інвестування в Україні перебуває в центрі уваги вітчизняних економістів. Україна має певні переваги для міжнародної взаємодії порівняно з іншими державами. До них насамперед належать: значна ємність внутрішнього ринку практично з усіх товарних позицій, вигідне географічне місцезнаходження, наявність кваліфікованої та дешевої робочої сили, родючих земель, багатих покладів природних ресурсів. Проте реалізація цих переваг на практиці блокується багатьма стратегічними вадами. Негативним явищем української економіки є висока норма нагромадження виробничих потужностей при відсутності реальних інвестицій. Кошти переважно концентруються в обігу. Підприємницька діяльність найактивніше здійснюється у сфері малого і середнього бізнесу та банківсько-фінансовому секторі. Істотна частина коштів відпливає за кордон, виробники та населення уникають заощаджень. Цьому сприяє і чинна податкова система, через яку 55\% підприємств належать до «тіньової» економіки (в Югославії — 45\%, Італії — 31\%, Хорватії — 25\%, Польщі — 16\%) [1, с. 67]. За період інфляції до тіньового сектора перейшло приблизно 8 млрд. дол. при вартості національного продукту в 10 млрд. грн. [2, с. 2]. В Україні — класична структурна криза. Її проявами є загальне зниження норми прибутку, моральне старіння техніки, падіння ефективності інвестицій, незавантаженість потужностей та їх надлишок. Найбільшу питому вагу в українському потенціалі мають галузі паливно-енергетичного та металургійного комплексів — понад 42\% основних виробничих фондів. Застаріла економічна структура не дає змогу оптимально використовувати обмежені виробничі ресурси. Ефективному використанню сприятливих умов у сільському господарстві заважає відсталість технічної бази і нерозвиненість харчової промисловості. Інфраструктура — виробнича та не виробнича — перебуває на низькому рівні, з малою значущістю сектора послуг. Як наслідок, питома вага збиткових підприємств збільшилась з 11\% у 1990 р. до 50\% у 1997 р. [3, с. 6]. Найвідчутніше економічна криза відбилася на інвестиційній сфері, її стан засвідчує про активізацію дестабілізуючих процесів через невизначеність цільових установок та послаблення або втрати адміністративних важелів. Продовжується спад інвестиційної діяльності в Україні, хоча спостерігається її пожвавлення в окремих регіонах. Вимога подальшого згортання капітального будівництва зафіксована в Указі Президента України «Про запровадження режиму жорсткого обмеження бюджетних видатків та інших державних витрат, заходи щодо забезпечення надходження доходів до бюджету і запобігання фінансовій кризі» від 21 січня 1998 р.: «заборонити розпочинати будівництво нових об’єктів за рахунок коштів Державного бюджету України та державних цільових фондів» [4, с. 9—10]. Розраховувати на швидке оздоровлення економіки та стабілізацію в Україні не доводиться. Для реалізації перетворень потрібен тривалий час. На наш погляд, дефіцит капіталів, що необхідні для виходу з кризи, становить небезпеку для соціально-економічної стабільності. Розрахунок лише на національні зусилля невиправданий, вкрай проблематичний і суперечить природі ринкових відносин, інтернаціональних за своєю суттю. Для подолання теперішнього стану вкрай актуальним є використання міжнародних чинників і зарубіжних надходжень. Залучення іноземних інвестицій становить одну з ключових проблем економічної реформи в Україні. Потрібні великі інвестори, оскільки масштабна централізована економіка складається з регіональних економік. Успішний розвиток економіки країни стане реальним з успішним розвитком економіки регіонів. Надходження іноземних інвестицій у Придніпровський регіон пов’язується з проведенням структурних реформ та реалізацією антикризових програм: реконструкцією і модернізацією основних виробничих фондів; залученням передової зарубіжної техніки та технології. Володіючи високим інвестиційним потенціалом, Придніпровський регіон привертає увагу багатьох зарубіжних інвес- торів. За 1995—1998 рр. обсяг надходжень прямих іноземних інвестицій у підприємства тільки міста Дніпропетровська досяг близько 600 млн. дол. [5]. Найбільш привабливими для іноземних інвесторів є торгівля, харчова та металообробна промисловість, машинобудування, транспорт, — тобто ті галузі, які забезпечують високий прибуток завдяки швидкому обігу капіталу. Підвищений інтерес викликає машинобудування. Продукція машинобудівних підприємств регіону відома в багатьох країнах світу. У 1998 р. капіталовкладення в цю галузь становили близько 30\% від загального обсягу інвестицій у промисловість. Водночас загалом по Україні прямі іноземні капіталовкладення в машинобудування і металообробку становлять тільки 8,2\%[4]. Збереження цієї тенденції дозволяє припустити (за наявності сприятливих умов) подальше зростання виробництва і експорту машинобудівної продукції. За останні три роки в 3,5 раза збільшились капіталовкладення в транспорт, що може зумовити випереджуючий розвиток цієї галузі. Показники з іноземних інвестицій у харчову промисловість і торгівлю не перевищують середньоукраїнського рівня. Дослідження показують, що основна частка іноземних інвестицій у регіоні припадає на країни далекого зарубіжжя, хоча процент капіталовкладень країн СНД і Балтії постійно зростає. У 1998 р., порівняно з 1997 р., частка прямих іноземних інвестицій у регіон країн ближнього зарубіжжя збільшилась з 3,2\% до 9,4\%. У період з 1995 до 1998 рр. іноземні інвестиції були залучені на 264 підприємства регіону (у тому числі понад 100 виробничих). З країн далекого зарубіжжя інвестиції надійшли на 215 підприємств. Завдяки залученню іноземних інвестицій в регіон виникла можливість поновлювати старі і вводити нові технологічні лінії, створювати додаткові робочі місця. У роботі підприємств з іноземними інвестиціями спостерігається стабільність і зростання обсягів виробництва. Так, у 1997 р. на підприємствах з іноземними інвестиціями було вироблено продукції на 23 млн. грн., а в 1998 р. уже майже 40 млн. грн. До 1997 р. переважна більшість регіональних інвести- ційних проектів одержувала капіталовкладення в розмірах, що не перевищували 50 тис. дол. У 1998 р. ця ситуація змінилася: понад 60\% одержаних капіталовкладень становили не менше 100 тис. дол. У 1999 р. цей процес тривав, що свідчить про зростання довіри з боку іноземних інвесторів. Обсяг інвестицій постійно збільшується, хоча в цілому їх ще явно недостатньо і вони не відповідають інвестиційним потребам ре- гіону. Наші дослідження показують, що в Дніпропетровській області функціонують підприємства, які здатні швидко реагу- вати на ринкові зміни, продукція яких характеризується високою якістю і користується високим попитом. Існує чимало перспективних інвестиційних проектів, спрямованих на розвиток міського господарства, комерційних структур і підприємництва. Придніпровський регіон одним з перших відгукнувся на пропозицію взяти участь у виставці-презентації «Україна. Погляд у ХХІ століття», яку проводить Європейський банк реконструкції та розвитку. На ній було представлено низку проектів як від акціонерних товариств, так і від приватних підприємців. Одним з найяскравіших прикладів інвестиційної ефективності в регіоні є Дніпропетровський олійноекстракційний завод. Щоб налагодити виробництво і поновити устаткування для забезпечення випуску продукції, конкурентоздатної на світовому ринку, були необхідні кошти не лише оборотні, а й на технічне переобладнання підприємства. Вільних коштів не було. Виникла необхідність пошуку інвесторів. У цей час німецький банк разом з аудиторами провадив маркетингові дослідження п’яти заводів масложирової галузі України. Дніпропетровський завод виявився одним з найперспективніших в інвестиційному плані. Іноземним інвестором стала швейцарська компанія «Ілта-Холдинг», і в 1994 р. були зареєстровані іноземні інвестиції в розмірі 1 млн. дол. У 1995 р. завод досяг, порівняно з попередніми роками, найвищих показників з усіх параметрів. Кожний заводчанин одержав надбавку до зарплати. Цього ж року змогли встановити доплату до пенсій колишнім працівникам заводу. Потужності використовувались на 78,6\%, тобто, працюючи в безперервному режимі, щодобово завод переробляв 670 т соняшникового насіння при потужності 850 т на добу[5]. Виробіток олії на одного робітника промислово-виробничого персоналу становив 156 т за рік, тоді як у 1994 р. всього лише 100 т, тобто в 1,6 раза більше. У 1995 р. завод був повністю забезпечений паливно-енергетичними ресурсами, соняшниковим насінням, допоміжними ресурсами. Щоб одержати сировину, для сільського господарства було поставлено понад 46 т пального, потрібного для збиран- ня врожаю. Більшість господарств розраховувалась із заводом соняшником. Так почали розвиватися партнерські стосунки із сільським товаровиробником. Після одержання іноземних інвестицій у 1995 р. завод значно поліпшив свої техніко-економічні показники. Так, обсяг виробництва продукції зріс у 4,2 раза, використання потужностей збільшилось з 42,3\% до 78,6\%, розпочалось оновлення основних виробничих фондів, і вже у 1995 р. коефіцієнт зносу устаткування становив 30,7\% проти 54,1\% у 1994 р. Експортні поставки олії, виготовленої на заводі, зростали, надходила іноземна валюта, яку продавали Нацбанку України, що було вигідно і державі, і підприємству. Життєвий рівень працівників заводу став значно вищим від середнього по країні. У травні 1995 р. Європейський банк реконструкції та роз- витку спільно з інститутом економіки ім. А. Сміта провели нараду в Лондоні. Рада директорів, задовольняючи прохання заводу, після експертної оцінки надала 8,5 млн. дол. стро- ком на 6,5 років для технічного переоснащення заводу. Швейцарська фірма «Ілта-Холдинг» внесла до статутного фонду 3,2 млн. дол. у формі устаткування. У 1997 р. було заверше- но план переоснащення заводу. Весь комплекс обійшовся в 18 млн. дол. Жорсткі вимоги з боку Євробанку щодо дотримання всіх строків і графіків змусили керівництво заводу перейти на міжнародний стандарт системи фінансово-бухгалтерського обліку. Упровадження нового виробництва дало змогу збільшити прибуток за рахунок гнучкості цін на готову продукцію, дало додаткові відрахування в бюджет і надбюджетні фонди. Використання потужностей у 1996 р. досягло 82,1\%, у 1997 р. — 86,9\%, у 1998 р. — 88,1\%, у 1999 р. — 94,6\%. Здійснені заходи не тільки збільшили обсяг виробництва і реалізації продукції, а й підвищили технічний рівень виробництва до світових стандартів, значно поліпшили якість продукції і забезпечили її конкурентоздатність. Все це стало можливим завдяки залученню іноземних інвестицій. Література
Business Central Europe. — 1997. — Р. 67. Голос України. — 1997. — 6 лютого. — С. 2. Урядовий кур’єр. — 1998. — 17 січня. — С. 6. Урядовий кур’єр. — 1998. — 27 січня. — С. 9—10. Г. В. Мартиненко, здобувач |
| Оглавление| |