Проблеми дотримання прав людини в діяльності ОВС України - Матеріали науково -пракичної конференції

Мороз алла вікторівна

науковий співробітник НДЛ СПР в ОВС ХНУВС

особливості дотримання прав, основних свобод і соціальних гарантій працівників овс україни:  гендерний аспект

«Порівняно з чоловіком жінка повинна бути вдвічі кращою, щоб досягти вдвічі меншого». Відомий афоризм вдало ілюструє реальний стан чоловіків та жінок в сучасному українському суспільстві.

Сьогодні проблема дотримання прав жінок досить актуальна в Україні. Протягом XX століття була прийнята низка документів, що регламентують правову діяльність на міжнародному, світовому та європейському рівнях, в яких наголошується на необхідності ліквідації будь-якої нерівності між чоловіками та жінками в суспільстві, але, на жаль, руйнування будь-якої гендерної дискримінації частіше залишається лише на папері. Процес становлення демократичної держави і громадянського суспільства, їх соціальної орієнтованості, правового забезпечення, реалізації взятих на себе міжнародних зобов’язань, з виконанням яких пов’язане рівноправне входження країни до світового та європейського співтовариства, вимагає концептуального визначення, проектування та здійснення гендерної політики у всіх сферах суспільного життя.

Для вирішення цього завдання в 2006 р. була розроблена Державна програма по затвердженню гендерної рівності в українському суспільстві на 2006-2010 рр. та відповідний План заходів, кожний пункт якого є певним завданням для виконання конкретними органами влади згідно зі встановленим терміном. Однак, проаналізувавши дану програму, можна говорити про окремі фрагментарні, а іноді й одноразові заходи, виконання яких навряд чи призведе до впровадження гендерної рівності в суспільстві. Так, сфера діяльності МВС України в ході реалізації гендерної політики обмежується лише зовнішньою діяльністю, що направлена на проведення гендерної експертизи навчально-методичної літератури для навчальних закладів та інформаційно-роз’яснювальну кампанію відносно попередження насилля та гендерної дискримінації. При цьому повністю відсутні конкретні, деталізовані заходи, направлені на затвердження гендерної рівності в самій системі.

Гендер є предметом вивчення філософії, історії, психології та соціології, в рамках яких його дослідженням займаються такі вчені, як І. О. Головашенко, С. М. Оксамитна, Н. Д. Чухим, Н. В. Лавриненко, В. Л. Лапшина, Є. О. Могильовкін, К. Б. Левченко та ін. Міріам Джонсон розглядає функціональний підхід в теорії гендера; Джанет Чафетс вивчає проблему гендера в аналітичній теорії конфлікту; Кетрін Б. Уорд – у теорії світових систем. Однак в цих теоріях недостатньо уваги приділяється соціальним проблемам та наслідкам, що випливають зі статусу жінки в системі, що традиційно вважається суто чоловічою.

Для ефективної імплементації принципу гендерної рівності в діяльність органів внутрішніх справ України, насамперед, необхідно детально вивчити існуючу ситуацію, основні причини, наслідки та форми прояву гендерної нерівності та дискримінації за статевою ознакою. Дослідження стану захищеності прав, основних свобод і соціальних гарантій працівників ОВС України, проведене співробітниками науково-дослідної лабораторії соціальної та психологічної роботи в ОВС Харківського національного університету внутрішніх справ у 2007р., довело, що гендерна нерівність та гендерна дискримінація в органах внутрішніх справ існує, причому як відносно жінок, так і відносно чоловіків.

Найбільші, на думку респондентів, порушення гендерної рівності працівників ОВС спостерігаються у важкості покладених завдань (на це вказали майже половина опитаних), у доступі до керівних посад (40,7\%), у тривалості робочого дня (37,9\%), в умовах праці (35,6\%), а також у просуванні по службі (34,5\%). Дещо меншою є кількість респондентів, які вказали на порушення рівності прав між жінками й чоловіками-співробітниками у забезпеченні обмундируванням (28,8\%), у винагородах (24,5\%) та у грошовому забезпеченні (20,7\%).

Слід зазначити, що відповіді респондентів стосовно порушення гендерної рівності в ОВС значно різняться залежно від статі респондентів. Так, значно більший відсоток чоловіків, порівняно з жінками, вважають, що гендерна нерівність проявляється у важкості покладених завдань, тривалості робочого дня та умовах праці, в той час як жінки, більше за чоловіків, вважають нерівними права працівників різної статі у доступі до керівних посад, просуванні по службі, обмундируванні, винагородах та грошовому забезпеченні. Найменші розбіжності у відповідях чоловіків і жінок при оцінюванні порушень гендерного паритету були зафіксовані відносно грошового забезпечення.

Це дає змогу висновок, що жінки в ОВС почувають себе більш привілейованими у функціональних аспектах служби – характеристиках, важкості та умовах праці, а у інших характеристиках – відчувають прояви дискримінації. Це, на нашу думку, можливо пояснити загально розповсюдженим культурним стереотипом, що служба в ОВС – чоловіча справа. Тому чоловіки і вважають нерівними, більш складними для жінок, умови праці, важкість покладених завдань та тривалість робочого дня.

Одночасно дослідження виявило, що факти дискримінації через стать є найбільш розповсюдженими серед працівників ОВС разом із фактами дискримінації через власні переконання та майновий стан. Це визначають 6,1\% респондентів з 3000 опитаних. Відповіді респондентів стосовно фактів їх дискримінації через стать різняться залежно від області, у якій проводилося опитування. Найбільший процент таких фактів спостерігається у Рівненській (10,2\%), Одеській (8,6\%), Кіровоградській (6,7\%) та Київській (6,5\%) областях. Одночасно рівень прояву дискримінації через стать залежить від служби ОВС. Найвищий процент фактів зафіксовано у КМСН (20\%), НДЕКЦ (17,2\%), підрозділах по роботі з персоналом (15,5\%), підрозділах слідства та дізнання (14,7\%), судової міліції (12,1\%), а також служби БОЗ (11\%). Найменше фактів дискримінації за статтю відзначається серед підрозділів ДСО (1,1\%), ВБНОН (2\%), ПС (2,6\%), ДАІ ДПС (2,9\%).

В ОВС України жінки значно частіше, ніж чоловіки, відчувають прояви дискримінації через стать. На питання: «Чи були на службі відносно Вас факти дискримінації Ваших прав та свобод через Вашу стать?» серед жінок відповідь «так» звучала на 13 разів частіше (27,2\%), ніж серед чоловіків (2,1\%).

Існування дискримінації відносно жінок-працівників ОВС України також підтверджується результатами опитування «Система традицій ОВС України», що проводилося в 2007 р. працівниками Науково-дослідної лабораторії соціальної та психологічної роботи в ОВС України Харківського національного університету внутрішніх справ. В ході опитування було проведено 30 поглиблених інтерв’ю з працівниками міліції з різних областей та служб ОВС України. Важливо зазначити, що в інтерв’ю не було окремого питання стосовно існування в міліції дискримінації через стать. Проте кожна третя жінка, незалежно від підрозділу та віку, віднесла до традицій, що приносять шкоду системі ОВС України або окремим її елементам, дискримінацію стосовно жінок через їх стать.

Таким чином, результати опитування підтверджують, що жінки-міліціонери відчувають певний тиск та негативне ставлення до них з боку колег-чоловіків, при цьому вважають таке ставлення несправедливим й дуже емоційно на нього реагують. Факти дискримінації негативно впливають на їх психічний стан та відношення з колегами-чоловіками.

Отже, дані проведеного дослідження дозволяють зробити висновок, що гендерна нерівність в органах внутрішніх справ існує за багатьма ознаками. Чоловіки частіше за жінок при виконанні службових завдань ризикують життям і здоров’ям, стикаються із підвищеною загрозою зараження інфекційними хворобами; чоловікам у п’ять разів частіше навмисно спричиняли фізичні страждання або застосовували до них протизаконне фізичне насильство і на третину частіше – протизаконне психічне насильство (шантаж, залякування, погрози, приниження); чоловіки майже вдвічі частіше свідчили про факти зазіхання на їх честь та репутацію, пов’язані з виконанням службових обов’язків; соціально-трудові права чоловіків порушуються частіше; тривалість робочого дня та робочого тижня у чоловіків більша, ніж у жінок. Так, чоловіки-правоохоронці «оберігають» жінок, беручи на себе більш складні та ризиковані завдання. Але жінкам за це доводиться «платити» тим, що вони утиснуті у кар’єрному зростанні; їм втричі частіше доводиться бути об’єктом знущань, протизаконного психічного насильства з боку інших працівників міліції; вони набагато частіше свідчать про факти втручання у їх приватне та сімейне життя з боку керівництва або інших працівників ОВС; більш утиснуті в правах щодо прийняття на службу, у забезпеченні форменим одягом, у якісному медичному забезпеченні. 27\% жінок свідчили про факти дискримінації на службі їх прав та свобод через стать (серед чоловіків тільки 2\%), наприклад, коли жінці-правоохоронцю відмовляють у підвищенні у посаді лише через те, що вона жінка, а «жінок треба оберігати».

Вважаємо за необхідне провести комплексне статистичне і соціологічне дослідження сучасного стану дотримання принципу гендерної рівності в ОВС для виявлення типових форм гендерної дискримінації, гендерних стереотипів і упереджень, їх причин; гендерних міжособистісних та внутрішньоособистісних конфліктів, їх причин та розробки оптимальних методів їх усунення. Отримана інформація дозволить виробити оптимальні та пристосовані до специфіки органів внутрішніх справ методи утвердження гендерної рівності та удосконалити збір відомчих статистичних даних про кадровий склад для моніторингу процесу змін у гендерній площині.

Доцільним було б проведення гендерної експертизи законодавчих та нормативно-правових актів, що регламентують трудові правовідносини, а також порядок соціального забезпечення працівників органів внутрішніх справ України, привести їх у відповідність до принципу рівних прав і можливостей чоловіків і жінок.

Політику гендерних змін можна розпочати з того, щоб запропонувати керівному складу ОВС взяти участь у семінарах-тренінгах з формування у працівників гендерної толерантності та гендерної культури. В програму підвищення кваліфікації керівного складу ГУМВС (УМВС) України ввести курс навчальних семінарів з гендерної проблематики, а також запровадити обов’язкове тестування на знання основ гендерно-чутливого менеджменту, форм, методів та прийомів вирішення конфліктів, що виникають у сфері відносин «чоловіки-жінки», перед призначенням на керівну посаду.

Обов’язковий крок на шляху до гендерної рівності – забезпечення гендерно-недискримінаційної відомчої освіти. Для цього необхідно провести гендерну експертизу навчальних програм, посібників, методичного забезпечення; розробити методичні рекомендації, посібники, спеціальні курси, факультативи з гендерної проблематики для курсантів навчальних закладів системи МВС; провести науково-практичні семінари, конференції з гендерної проблематики, конкурси наукових праць курсантів.

Для формування у працівників ОВС гендерної толерантності та гендерної культури в рамках службової підготовки доцільно розробити посібники, тренінги, методичні рекомендації (у т.ч. у відео форматі та для самопідготовки) з гендерної проблематики для соціально-гуманітарної підготовки особового складу.

У рамках просвітницької діяльності щодо реалізації гендерної політики бажано було б щомісячно публікувати матеріали з гендерної проблематики у відомчій пресі МВС України, а саме: висвітлювати кращий досвід впровадження принципу гендерної рівності; утвердження паритетних відносин, подолання гендерних стереотипів щодо ролі чоловіків і жінок у сім'ї та суспільстві.

Для успішної реалізації гендерної політики, на наш погляд, необхідно, по-перше, створити гендерно недискримінаційні умови рекрутингу персоналу, несення служби та кар’єрного зростання в ОВС. Для цього треба попереджати факти гендерно дискримінаційної популяризації професії правоохоронця як суто «чоловічої»; виробити єдині, гендерно недискримінаційні умови прийняття на службу.

Для створення гендерно недискримінаційних умов несення служби та кар’єрного зростання в ОВС треба виробити єдині, але пристосовані і до жінок, і до чоловіків умови несення служби; створити належні умови для навчання дівчат-курсантів та роботи жінок–працівників ОВС; забезпечити дотримання санітарно-гігієнічних норм в умовах праці.

Для створення гендерно недискримінаційних умов кар’єрного зростання в ОВС доцільно запровадити політику квотування при створенні резерву на заміщення керівних посад та забезпечити участь жінок у конкурсах на заміщення вакантних керівних посад (з урахуванням відсотка жінок у підрозділі); запровадити процедури обов’язкового винесення мотивованого, аргументованого, розгорнутого рішення кадрових комісій у випадку звільнення жінки з ОВС або у разі відмови їй у призначенні на керівну посаду.