Проблеми дотримання прав людини в діяльності ОВС України - Матеріали науково -пракичної конференції

Заросило володимир олексійович

канд. юрид. наук, доц., начальник кафедри

 адміністративного права та організації

адміністративної діяльності Академії управління МВС

контроль за дотриманням прав людини у діяльності цивільної поліції організації об’єднаних націй

З самого початку свого існування завданням поліцейського компоненту цивільної поліції Організації Об’єднаних Націй було спостереження за дотриманням прав людини з боку правоохоронних органів країн, де засновувалися міжнародні миротворчі місії.

Зазначене положення вперше було сформульоване у більшості інструкцій для працівників міжнародних поліцейських сил. Визначено, що першочерговим завданням цивільної поліції Організації Об’єднаних Націй є спостереження за поведінкою та виконанням своїх обов’язків місцевою поліцією та судовими органами в питаннях затримання, арешту, проведення розслідувань щодо осіб, які підозрюються у вчиненні злочинів, а також спостереження за утриманням заарештованих та обшуками, які проводяться. Окремо визначено також спостереження за дотриманням прав людини місцевими поліцейськими під час виконання адміністративних поліцейських функцій.

Міжнародній цивільній поліції Організації Об’єднаних Націй запропоновано здійснення спільного патрулювання з місцевою поліцією та спостереження за поведінкою посадових осіб місцевої поліції на місці вчинення злочинів. Цивільна поліція Організації Об’єднаних Націй також мала право проводити самостійне розслідування вчиненого злочину, в тому випадку, якщо місцева поліція проводила розслідування упереджено і порушувала права людини.

Поліцейські цивільної поліції Організації Об’єднаних Націй мали право здійснювати незалежне патрулювання і спостерігати за діями місцевої поліції у питаннях дотримання прав людини. Таке патрулювання дозволялося здійснювати у цивільному та з використанням цивільного транспорту. Представники цивільної поліції Організації Об’єднаних Націй були також зобов’язані відвідувати мітинги, демонстрації та інші масові заходи з метою виявлення порушень прав людини з боку місцевої поліції.

З цією ж метою працівники цивільної поліції Організації Об’єднаних Націй мали право відвідувати тюрми та інші місця де утримувалися заарештовані та позбавлені волі особи, проводити опитування та слідкувати за режимом утримання зазначених осіб.

Особлива увага цивільної поліції Організації Об’єднаних Націй була приділена біженцям, переміщеним особам та представникам національних меншин. Під час міжнаціональних, міжетнічних та інших конфліктів, як відомо, такі особи страждають найбільше. Тому працівники міжнародної поліції мали право проводити розслідування за кожним фактом порушення прав людини з боку місцевої поліції стосовно зазначеної категорії осіб.

Цивільна поліція Організації Об’єднаних Націй спостерігала також і за дотримання місцевою поліцією та іншими органами місцевої влади та самоврядування політичних прав і свобод. Це стосувалося проведення виборів, реєстрації виборців та проведення інших заходів щодо волевиявлення громадян.

Таким чином, у місіях спостереження була сформована чітка система спостереження за дотриманням прав людини з боку місцевої влади та місцевої поліції.

У перших місіях спостереження було сформовано й систему доповідей про порушення прав людини. Працівники цивільної поліції Організації Об’єднаних Націй щоденно доповідали про виявлені порушення прав людини своїм безпосереднім керівникам, які щоденно доповідали у штаб місії, де готувалися загальні відомості щодо порушень прав людини, які направлялися у Департамент Миротворчих операцій Організації Об‘єднаних Націй.

Вперше в Македонії у 1996 р. на кожній поліцейській станції цивільної поліції Організації Об’єднаних Націй було введено посади офіцерів з розслідування порушень прав людини. Зазначені офіцери проводили розслідування щодо порушень прав людини, які допускалися працівниками місцевої поліції, і доповідали безпосередньо комісару міжнародної миротворчої місії, який, відповідно, доповідав голові місії та представнику з контролю за дотримання прав людини в місії. Інформація щодо порушень прав людини направлялася щотижня до Нью Йорку, а в разі масових порушень – негайно.

Разом з тим, поліцейські, які брали участь у міжнародних миротворчих операціях не завжди були готові до розслідування порушень прав людини, що допускалися місцевими правоохоронними органами. З цією метою в місіях та й в цілому в системі Організації Об‘єднаних Націй було організовано проведення спеціальних курсів для осіб, що займалися розслідуванням порушень прав людини, було підготовлено декілька інструкцій щодо посилення контролю за порушенням прав людини.

З метою покращення підготовки цивільної поліції Організації Об’єднаних Націй щодо виявлення порушень прав людини було введено обов’язковий курс з прав людини.

Слід зазначити, що механізм реагування на порушення прав людини, які допускалися місцевими поліцейськими, був досить складним. Після доповіді до Департаменту Миротворчих операцій Секретаріату ООН відповідними службами департаменту готувалися рекомендації щодо усунення зазначених порушень і дипломатичними каналами направлялися до керівництва країни, де перебувала місія. Керівництво направляло свої рекомендації та вимоги до місцевих органів влади та на поліцейські станції, де до місцевих поліцейських приймалися заходи реагування.

У міжнародній миротворчій місії ООН в Боснії та Герцеговині вперше було апробовано систему так званих рапортів, які не підлягали оскарженню. Ця система передбачала наявність систематичного або продовжуваного порушення прав людини з боку місцевих поліцейських або керівників місцевої поліції, які не реагували на зауваження та рапорти цивільної поліції Організації Об’єднаних Націй.

Якщо таке траплялося, то поліцейські цивільної поліції Організації Об’єднаних Націй готували рапорт, який не підлягав оскарженню, і місцевого поліцейського звільняли з роботи. В окремих випадках продовжуваним порушення могло бути і неправильне поводження місцевого поліцейського, який не зважав на поради поліцейських цивільної поліції Організації Об’єднаних Націй та продовжував порушувати права людини.

За 2002 рік з лав поліції Боснії та Герцеговині, та Республіки Сербської було звільнено понад 400 місцевих поліцейських, проти яких було підготовлено рапорти, що не підлягали оскарженню.

Інша система контролю за дотриманням прав людини встановлювалася цивільною поліцією Організації Об’єднаних Націй в місіях, які впроваджували закон.

У таких місіях місцевої поліції не існувало і тому контролю підлягала лише міжнародна цивільна поліція. Зазначений контроль здійснювало керівництво цивільної поліції Організації Об’єднаних Націй та спеціальний відділ штабу цивільної поліції з контролю за дотриманням прав людини. У разі виявлення порушень прав людини з боку цивільних поліцейських, проти них керівництвом місії порушувалося дисциплінарне провадження.

Діяльність цивільної поліції Організації Об’єднаних Націй в Косово, відповідно до збірника, поділялася на два напрями: звичайна поліцейська діяльність щодо встановлення законності і порядку та спостереження за діяльністю місцевих правоохоронних органів.

Напрям щодо впровадження законності і порядку передбачав захист життя та власності громадян Косово, встановлення панування закону та охорону громадського порядку і громадської безпеки, допомогу громадянам у надзвичайних ситуаціях та випадках, попередження правопорушень і злочинів та затримання правопорушників. Ця діяльність передбачала дотримання прав людини, а контролю за дотриманням прав людини, такого як у Боснії та Герцеговині, не було встановлено. Разом з тим, контроль за дотриманням прав людини у діяльності цивільної поліції Організації Об’єднаних Націй повинен був здійснювати міжнародний прокурор, який призначався Радою Безпеки ООН.

У питаннях спостереження за діяльністю місцевої поліції (у окремих документах вона називалася моніторингом) було виділено наступні повноваження:

- надання допомоги місцевій поліції у питаннях впровадження закону, використовуючи методи переконання, пояснення, демонстрації та підбадьорювання, а в окремих випадках наполегливої рекомендації;

- в разі неодноразового непорозуміння та продовження порушень прав людини з боку місцевих поліцейських негайне інформування керівництва місії та місцевої поліції;

- у випадках загострення обстановки негайне направлення запиту про допомогу з боку військових підрозділів та керівництва місії.

Завдання моніторингу передбачали такі дії міжнародної цивільної поліції:

спостереження за поведінкою та виконанням службових обов’язків місцевою поліцією та іншими правоохоронними органами в питаннях арешту, затримання, проведення допитів та обшуків приміщень осіб, які підозрюються у вчиненні правопорушень;

спільне патрулювання з місцевою поліцією та спостереження за її діями;

відвідування місць, де вчинено злочини, та спостереження за діями місцевої поліції;

проведення самостійних розслідувань у разі, коли є сумніви, що розслідування, яке проводиться місцевою поліцією, є упередженим і може порушити права людини;

проведення самостійного патрулювання та спостереження за роботою місцевої поліції, в тому числі й цивільному одязі під прикриттям;

спостереження за рухом біженців і переміщених осіб з метою попередження порушень прав людини;

спостереження за діями місцевої поліції під час проведення масових заходів та попередження порушень прав людини;

відвідування місць позбавлення волі та спостереження за дотриманням прав людини у зазначених місцях;

перевірка та контроль за слідством проти національних меншин та моніторинг за всім юридичним процесом з метою попередження порушення прав людини;

допомога агенціям, які займаються гуманітарною допомогою, та цивільному компоненту місії в питаннях розслідування порушень прав людини;

допомога в усуненні міжетнічних та міжконфесійних конфліктів та виявлення порушень прав людини;

спостереження за процесом реєстрації виборців та голосування з метою попередження порушень прав людини;

проведення безпосередньої польової підготовки цивільної поліції та роз’яснення системи прав людини і необхідності її дотримання.

Як видно з наведеного, в Косово система контролю за дотриманням прав людини була вдосконалена, але таке поняття, як «рапорт міжнародного поліцейського про допущене порушення прав людини місцевим поліцейським, який не підлягає оскарженню», в Косово не застосовувався. Місцеві поліцейські, які допускали порушення прав людини притягалися до відповідальності за звичайними рапортами цивільної поліції Організації Об’єднаних Націй. При цьому зазначимо, що контроль за дотриманням прав людини з боку міжнародної цивільної поліції в Косово був значно жорсткішим та тотальним.