Грищенко максим віталійович

канд. юрид. наук, старший науковий співробітник НДЛ з проблем

 профілактики та розслідування злочинів ННІ ПФДПСД ХНУВС

механізм відновлення порушених прав працівника овс шляхом проведення службового розслідування

Повсякденна реалізація професійних завдань персоналом органів внутрішніх справ неможлива без втручання у приватне життя громадян, яке супроводжується обмеженням їх прав та відбувається на фоні напружених психоемоційних станів. Виконання професійного обов’язку працівником ОВС нерідко не знаходить очікуваного розуміння та схвалення серед населення, яке, не розуміючи правомірності застосування владних повноважень, звертається до органів державної влади із заявами, скаргами, клопотаннями тощо. В окремих випадках таке скарження перетворюється у своєрідне переслідування. Мотивація скарг громадян не вичерпується їх низькою правовою обізнаністю, нерідко такі дії вчиняються із мотивів помсти за дії працівників, із бажання пригальмувати хід розслідування злочину або перевірки тощо. Відповідно до Закону «Про звернення громадян», Указу Президента України «Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування» та «Положення про порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України» громадяни України мають право звернутися до органів внутрішніх справ, їх керівників із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх професійної діяльності, заявами або клопотаннями про реалізацію своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів, а також зі скаргами про їх порушення. Інформація, що міститься в письмових і усних зверненнях громадян, повинна використовуватися для подальшого зміцнення правопорядку й законності, удосконалення діяльності органів внутрішніх справ. Письмові звернення громадян, оформлені належним чином і подані в установленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю, реєстрації та первинному розгляду з метою визначення їх належності до компетенції органів внутрішніх справ та призначення за ними конкретного виконавця.

При наявності інформації про можливе учинення правопорушень або незаконних дій щодо працівника повинно призначатися службове розслідування. Важливість такого розслідування обумовлена декількома причинами: з одного боку, це допомагає встановити міру провини працівника у разі скоєння ним правопорушення, з іншого – у разі відсутності підстав, зняти з нього помилкове звинувачення. Ефективність механізму проведення службових розслідувань значною мірою залежить від того, наскільки він відповідає умовам сьогодення. Зараз відомчі нормативні акти, що регулюють правове положення посадових осіб, які зобов’язані проводити службове розслідування та саму його процедуру, значно застаріли і потребують удосконалення. Службове розслідування провадиться відповідно до «Порядку проведення службового розслідування» і є методом аналізу та з’ясування фактів, що вказують на дії працівника, як на можливо протиправні. Вказані нормативні акти не дають визначення службового розслідування. Виходячи з їх змісту, можна зробити висновок, що це – діяльність спеціально уповноважених осіб, з перевірки виконання конкретним працівником своїх службових обов’язків чи висунутих проти нього звинувачень або підозри. Інструкція про порядок проведення службових розслідувань в ОВС України чітко визначає їх випадки: «Інспекції по особовому складу залучаються до проведення службових розслідувань у випадках: 1) порушень законності, вчинених керівниками органів внутрішніх справ та служб УВС, УВСТ, ВВСТ; 2) дорожньо-транспортних пригод, вчинених працівниками органів внутрішніх справ, якщо при цьому загинули люди; 3) застосування працівниками органів внутрішніх справ вогнепальної зброї, якщо при цьому є пораненні або загиблі; 4) вчинення злочинів працівниками органів внутрішніх справ, корупції; 5) самогубств та загибелі працівників; 6) поранення працівників». У подальшому цілою низкою відомчих нормативних документів питання підстав початку службового розслідування, строків його проведення значно розширено та конкретизовано. Довідкою № 9179/АН від 17 грудня 2002 р. п. 1.8. встановлено, що службові розслідування, повинні проводитися у стислі терміни за кожним випадком публікацій у ЗМІ та розміщення в Інтернет-виданнях відомостей про порушення працівниками чинного законодавства; здійснювати ретельні перевірки заяв та повідомлень громадян про порушення працівниками ОВС їх конституційних прав.

Із процедурними питаннями тісно пов’язана проблема компетенції уповноважених осіб – інспекції з особового складу, права якої встановлено у «Положенні про інспекцію по особовому складу органів внутрішніх справ». Інспекція не має повноважень слідчого для збирання, закріплення та аналізу матеріалів службових розслідувань, проведення слідчих дій: обшуку, виїмки та ін., які закріплені у Кримінально-процесуальному кодексі України. Фактично повноваження працівника інспекції по особовому складу управління і закінчуються межами цього управління.

Для повного та всебічного розгляду фактів, які аналізуються у ході службового розслідування та збору щодо нього необхідних матеріалів, іноді необхідно отримати свідчення окремих громадян, які не є працівниками ОВС, отримання відповідей з питань, що мають значення для такого розслідування від організацій, підприємств, установ. Процедурно отримання цих матеріалів, свідчень, довідок та іншої інформації не врегульовано. При опитуванні очевидців подій інспектор не може попередити їх про дачу завідомо неправдивих показань згідно ст. 384 КК України, як це робить слідчий у ході допиту свідка. Таких осіб неможливо на законних підставах викликати та в разі неявки застосувати привід. Пункти 13, 13.1, 13.2 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в ОВС України, які передбачають, що посадова особа при проведенні службового розслідування має право: отримувати від працівників ОВС та громадян письмові пояснення, проводити одночасні опитування осіб, в поясненнях яких є суттєві протиріччя про обставини порушення, таким чином, є декларативними. Отже, навіть при наявності добровільної згоді на дачу таких свідчень однаково виникає питання про юридичну та практичну цінність таких свідчень, особливо у теперішній час, коли ставлення населення до працівників міліції коливається від недовіри до відкрито ворожого. Працівник інспекції, відповідальний за проведення службового розслідування, фактично не має права вимагати від організацій надання інформації, наявних матеріалів, які мають значення для розслідування, оскільки не врегульований порядок, строки її подання та відповідальність керівників або уповноважених осіб цих установ.

На інспекцію по особовому складу покладається обов’язок по закінченню внутрішнього розслідування, на підставі розгляду матеріалів справи, скласти мотивований висновок стосовно обставин та провини працівника у вчиненні правопорушення і подати його на розгляд і затвердження керівника органу внутрішніх справ або його заступника. Разом з тим, винність працівника ОВС у вчиненні деяких правопорушень, кримінальних або адміністративних, може встановлювати лише суд. Підставою для звільнення працівника ОВС зі служби є обвинувальний вирок суду, що набрав законної сили. Звертає на себе увагу і той факт, що в Дисциплінарному статуті відсутній вичерпний перелік дисциплінарних проступків, за вчинення яких працівник ОВС може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, а це може привести до необґрунтованого накладення дисциплінарного стягнення.

У нормативних актах не розмежовується службова перевірка та службове розслідування. На наш погляд, службову перевірку слід відносити до компетенції безпосереднього керівника щодо з’ясування у межах його повноважень обставин, причин та умов, що сприяли вчиненню його підлеглим правопорушення. Службове розслідування проводять спеціально уповноважені суб’єкти попередження правопорушень: інспекції з особового складу, працівники внутрішньої безпеки.