1. суть, види та завдання фіскальної політики державиФіскальна (бюджетно-податкова) по- Суть фіскальної політики літика — це заходи уряду, спрямовані на забезпечення повної зайнятості та вироб- ництво неінфляційного ВВП шляхом змі- ни державних видатків, системи оподаткування та підходів до фор- мування державного бюджету в цілому. Це дії уряду, спрямовані на формування оптимального обсягу і структури державних витрат для забезпечення належного рівня за- йнятості, обмеження і запобігання інфляції та інших негативних еко- номічних явищ. Цій політиці властиві такі функції: – вплив на стан господарської кон’юнктури; – перерозподіл національного доходу; – нагромадження необхідних ресурсів для фінансування соціаль- них програм; – стимулювання економічного зростання; – підтримка високого рівня зайнятості тощо. Заходи фіскальної політики визначаються поставленою метою (боротьба з інфляцією, стабілізація економіки, забезпечення еконо- мічного зростання). Держава регулює сукупний попит і реальний на- ціональний дохід за допомогою державних витрат, трансфертних ви- плат та оподаткування. Бюджетно-податкова політика держави є важливим сутнісним компонентом державного регулювання економіки. На думку Дж. Кейн- са та представників неокласичного напряму, в економічні теорії саме внаслідок фіскальної політики держава здійснює основні функції з ре-
гулювання основних макроекономічних процесів та явищ ринкової еко- номіки. Фіскальну політику розрізняють як дискреційну та недискреційну. Дискреційна політика — це цілеспрямована зміна величини дер- жавних податків, видатків і сальдо державного бюджету (різниця між частиною податків і державними закупками) в результаті зміни за- конодавства, метою якої є: – стабілізація економіки; – досягнення рівноваги в економіці; – збільшення рівня зайнятості; – зниження темпів інфляції. Дискреційна політика може здійснюватися тільки з часом, оскіль- ки вона пов’язана з прийняттям законодавчих рішень. До інструментів дискреційної фіскальної політики належать: – зміна ставок оподаткування; – скасування або запровадження нових податків чи податкових пільг; – трансферти, обсяги яких нейтральні щодо розмірів доходів. Дискреційна фіскальна політика залежно від фази циклу може бути: стимулювальною (експансії) фіскальною політикою — це бюджетно-податкова політика, спрямована на збільшення державних витрат та зменшення податків з метою розширення сукупного попиту в економіці в період циклічного спаду; стимулювальною (обмежувальною) фіскальною політикою — це бюджетно-податкова політика, за якої відбувається скорочення дер- жавних видатків та збільшення податків з метою скорочення сукупно- го попиту в умовах надлишкового попиту при циклічному піднесенні; недискреційною (автоматичною) фіскальною політикою — це політика вбудованих стабілізаторів, вона не пов’язана зі зміною законів; автоматичним («вбудованим») стабілізатором — це меха- нізм, який дає змогу зменшити циклічні коливання в економіці без зміни податкового законодавства. Такими стабілізаторами є: – прогресивна податкова система; – трансфертні платежі; – система участі в прибутку; – допомоги по безробіттю в період економічних спадів.
|
| Оглавление| |