2. валютний курс

Здійснення зовнішньоекономічних операцій та пов’язаного з цим обміну однієї націо- нальної валюти на іншу потребує встанов- лення співвідношення обміну між валюта-

ми — валютного курсу.  Валютний  курс — це ціна грошової одиниці однієї країни, виражена у грошових одиницях  інших країн або в між- народних розрахункових одиницях (СДР, євро).

Установлення валютного  курсу  необхідне  для  обміну  валюта- ми під час здійснення торгівлі  товарами,  послугами,  у процесі руху капіталів  та кредитів,  для порівняння цін світових  та національних ринків, а також вартісних  показників різних  країн, виражених  у на- ціональних  або іноземних валютах.

Тому валютний курс у зовнішньоекономічній діяльності виконує надзвичайно важливі функції:

– інтернаціоналізації грошових  відносин  різних  країн, що ство- рює цілісну світову систему грошей;

– порівняння цінових  структур  і результатів  виробництва окре- мих  країн  (зіставлення продуктивності праці,  витрат  вироб- ництва, заробітної плати тощо);

– зіставлення вартостей  (цін)  національного і світового  ринків, що дозволяє національні витрати порівнювати  із суспільно не- обхідними інтернаціональними витратами праці;

– перерозподілу національного продукту між країнами в процесі здійснення ними зовнішньоекономічних зв’язків.

На практиці вартісні пропорції обміну валют знаходять відобра- ження у вигляді співвідношення купівельної спроможності валют.

Купівельна спроможність валюти являє собою сукупність товарів та послуг, які можна придбати за певну національну грошову одиницю. Паритет купівельної спроможності валюти означає співвідношення купівельної  сили  валют. Визначення курсу  називається котируван- ням валюти.

В умовах  золотого  стандарту  визначення курсу  грошових  оди- ниць різних  країн ґрунтувалось на співвідношенні їхнього золотого вмісту, тобто на основі золотого паритету. Валютний  курс визначав- ся співвідношенням вагової кількості чистого золота, що містилася  в двох грошових одиницях, які обмінювалися одна на одну.

Впровадження Ямайської  валютної  реформи  1976–1978 рр. по- клало початок відмови країн від золотих перитетів  як основи визна- чення валютних курсів. Основою визначення валютних курсів став паритет (співвідношення) купівельних  спроможностей національних валют різних країн. Співвідношення купівельної сили валют визна- чається стосовно певного набору товарів та послуг двох країн, так званого споживчого кошика, що оцінюється в національних  валютах двох країн. Порівняння  рівня цін споживчого кошика і співвідношення витрат виробництва  однієї країни відносно іншої і дозволяє зробити кількісне визначення  валютного курсу однієї національної валюти від- носно іншої.

Отже, визначення  валютного курсу однієї національної валюти відносно іншої може бути формалізоване  за допомогою відповідної формули:

де  Р — паритет купівельної спроможності валюти певної країни;

за відповідний період;

відносно якої здійснюється порівняння.

У практиці валютних відносин використо-

Види

валютних  курсів

– змішаний.

вують такі види валютних курсів:

– фіксований;

– плаваючий (гнучкий);

Фіксований валютний  курс передбачає  наявність  певного  заре- єстрованого  (офіційного) паритету,  що підтримується державними органами. У сучасних  умовах центральний банк підтримує  фіксова- ний валютний  курс у визначених  межах до однієї валюти або до «ко- шика» валют.

Плаваючий валютний  курс самостійно  формується під впливом попиту та пропозиції  на іноземну валюту на валютному  ринку. При зміні співвідношення між попитом  і пропозицією іноземної  валюти змінюється  і валютний  курс. Плаваючі  валютні  курси  послабляють стабільність  цін і можуть  посилювати інфляційні процеси  в еконо- міці.

Україна належить до групи країн з плаваючим  (гнучким) валют- ним курсом. Але цей режим вільного ринкового  плавання може бути скоригований державою  з урахуванням конкретної  економічної  си- туації. Це керований (змішаний) валютний  курс, що дозволяє пере- бороти абсолютизацію жорсткого  фіксування чи вільного плавання. Режим керованого плавання означає, що уряд у разі необхідності ви- ходить на ринки іноземної валюти, щоб вплинути  на валютний  курс національної валюти.

Однією із форм контролю  держави за станом курсу національної валюти  може бути впровадження курсового  валютного  коридору  — встановлення мінімального  та максимального значень відхилення валютного  курсу.  Як  приклад  використання такого  змішаного  (ке- рованого)  валютного  курсу може бути запровадження в Україні  з 1 вересня  1997  року  «валютного  коридору»,  коли  НБУ взяв  на себе зобов’язання  підтримувати валютний курс у встановлених межах.

Головним валютним курсом у країні виступає офіційний курс, що встановлюється та підтримується державними органами. Він вико- ристовується під час здійснення всіх операцій  з продажу  та купівлі іноземної валюти, у бухгалтерському обліку всіх операцій, що здійсню- ються в іноземній валюті, у розрахунках з бюджетом та митницею. Офі- ційний валютний  курс використовують усі резиденти  та нерезиденти, що діють на території України, незалежно  від форми власності та гос- подарювання,  видів валютних операцій та видів товарів чи послуг.

Валютний  курс, як ціна однієї валюти, що

Фактори,

що впливають на валютний курс

виражається в грошових одиницях інших країн, відхиляється  від вартісної основи паритету  купівельної  спроможності ва- лют  під  впливом  співвідношення  попиту

та пропозиції валюти. Співвідношення попиту та пропозиції  валюти залежить від чинників, що відображають зв’язок валютного курсу з іншими економічними категоріями. Серед чинників, що впливають на валютний  курс, слід розрізняти  кон’юнктурні та структурні  (довго- строкові) чинники.

Кон’юнктурні  чинники  визначаються коливаннями ділової  ак- тивності, змінами політичної та військово-політичної обстановки, чутками та прогнозами.  Вплив кон’юнктурних  чинників  на попит та пропозицію валюти важко передбачити.

Відносно довгострокових тенденцій, що визначають динаміку ва- лютного курсу, виступають  структурні  чинники,  які теж впливають на валютний  курс. Ці чинники  більш ґрунтовно,  довгостроково ви- значають місце національної грошової одиниці у валютній ієрархії.

Найістотніші з таких чинників:

– темпи зростання  продуктивності праці, темпи зростання  ВНП

країни, місце і роль країни у світовій торгівлі;

– на валютний  курс, на паритет купівельної  спроможності  впли- ває співвідношення темпів інфляції в різних країнах. Чим вищі темпи інфляції,  тим нижчим буде валютний  курс валюти даної країни;

– різниця відсоткових ставок у різних країнах. Зміна відсоткових ставок у країні впливає  на міжнародний рух капіталів.  Підви- щення відсоткової ставки стимулює приплив іноземних капі- талів, що за інших рівних обставин підвищує валютний курс. Зниження відсоткових  ставок  заохочує  відплив  капіталу,  зо- крема й національного, за кордон і спричинює  відповідне  зни- ження валютного курсу;

– безпосередньо на курс валюти впливає також міра використан- ня її в зовнішньоекономічних відносинах, ступінь використан- ня її в міжнародних  розрахунках;

– міра довіри до валюти  на національному та світовому  ринках. Довіра до валюти залежить  від стану економіки  країни, визна- чається також стабільністю політичної обстановки, чинниками, що вже були розглянуті (темпи зростання ВНП, продуктивнос- ті праці, інфляції,  рівень відсоткових  ставок тощо). Йдеться  не тільки про сьогоднішній  стан цих показників,  а й перспективи їхньої динаміки в майбутньому;

– на курс  національної валюти  впливає  також  стан платіжного балансу, що займає центральне  місце в системі балансів між- народних розрахунків.  Платіжний баланс являє  собою співвід- ношення суми платежів, які країна здійснила за кордоном, та надходжень, що вона отримала з-за кордону за певний період.

Отже,  платіжний баланс  за економічним  змістом  характеризує стан та динаміку зовнішньоекономічних відносин певної країни з зо- внішнім світом. Якщо розглядати платіжний баланс за його формою, то це статистичний звіт, що відображає  надходження валютних  ко-

штів у країну та витрачання їх за цей самий період за напрямами та в розрізі країн чи груп країн.

Якщо валютні надходження перевищують платежі, то такий платіжний баланс називається  активним, а якщо платежі переви- щують надходження — пасивним. Активний платіжний баланс спри- яє підвищенню курсу національної валюти. Це пов’язано зі збільшен- ням попиту на таку валюту з боку зовнішніх боржників. Пасивний платіжний баланс, навпаки, веде до зниження курсу національної ва- люти. Це тому, що боржники  мусять продавати  національну валюту за іноземну для погашення  своїх зовнішніх зобов’язань.

Методом балансування платіжного балансу є використання  кра- їною її офіційних золотовалютних резервів. Головним засобом збалан- сування платіжного балансу виступають  резерви конвертованої іно- земної валюти.

Національне регулювання платіж- ного балансу

Враховуючи  виняткову  важливість стану платіжного балансу для здійснення зо- внішньоекономічних операцій, валютного курсу країни, платіжний баланс виступає

одним з об’єктів державного регулювання.  Завдання урівноваження платіжного  балансу входить до головних цілей економічної політики держави поряд з такими, як забезпечення темпів економічного  зрос- тання, боротьба з інфляцією та безробіттям.

Існують різні методи державного регулювання платіжного балан- су. Вони спрямовані  на стимулювання чи обмеження певних  зовніш- ньоекономічних операцій залежно від валютно-економічного стану та стану міжнародних розрахунків країни.

Країни  з пасивним  платіжним балансом мусять стимулювати експорт та стримувати  імпорт товарів, залучати  в країну іноземні ка- пітали та обмежувати його вивезення за кордон.

За активного платіжного  балансу його регулювання теж необхідне, але воно мусить вирішувати  інші завдання  і повинно бути спрямоване на усунення надмірно активного сальдо. З цією метою використовують- ся методи розширення імпорту та стримування експорту товарів, збіль- шення  експорту  капіталів  (зокрема  надання  кредитів  та допомоги)  та обмеження  їхнього імпорту. Активне сальдо платіжного  балансу вико- ристовується для погашення зовнішнього боргу країни, надання креди- тів іноземним державам, збільшення золотовалютних резервів країни.

Валютний курс та зовнішньоекономічні відносини

Зміни валютного курсу впливають на функціонування як внутрішньогосподар- ських процесів, так і на зміни зовнішньое- кономічних позицій країни.

Йдеться  про вплив  валютного  курсу  на прибуток  підприємств,

конкурентоспроможність фірм, на співвідношення експортних  та ім- портних цін, а отже, на зовнішню торгівлю, рух довгострокових та ко- роткострокових капіталів, платіжний баланс країни. Зміна валютного курсу зумовлює істотні соціально-економічні наслідки, призводить до втрат одних та виграшу інших країн. Різкі зміни валютного курсу дес- табілізують міжнародні економічні відносини.

З огляду на вплив валютного курсу на стан зовнішньоекономічних відносин країни, вибирають різні варіанти підтримання кількісних значень валютного курсу, сприяючи підвищенню чи зниженню валют- ного курсу своєї національної валюти відносно іноземних.

Зниження курсу національної валюти вигідне національним екс- портерам, бо створює можливість  продавати  товари на зовнішньому ринку за цінами, нижчими від середньосвітових, що сприяє витіснен- ню конкурентів на зовнішніх ринках. Але зниження курсу національ- ної валюти невигідне для імпортерів, бо призводить до подорожчання імпорту, що, в свою чергу, стимулює зростання  внутрішніх цін у кра- їні, скорочення  обсягів  товарів,  що ввозяться, та споживання. Вод- ночас зниження валютного курсу національної валюти приводить  до скорочення  реальної заборгованості, вираженої в національній валю- ті, та збільшення зовнішнього  боргу, вираженого в іноземній валюті.

Підвищення курсу національної валюти призводить  до змен- шення  ефективності експорту  національних товарів, що може спри- чинити  стагнацію  експортних  галузей  національної економіки.  Але для розвитку  імпорту підвищення курсу національної валюти має позитивні  наслідки, оскільки  заохочується імпорт товарів з метою їх продажу за високими  цінами. Отже, стимулюється приплив  у країну іноземних товарів та капіталів.

Таким чином, зміни курсу валют зумовлює перерозподіл між кра- їнами  частини  сукупного  суспільного продукту,  що реалізується  на зовнішніх ринках. Тому валютний курс є об’єктом боротьби між на- ціональними експортерами та імпортерами  окремої країни, між країнами, може бути джерелом міждержавних валютно-кредитних, фінансово-економічних протиріч та незгод.