1. економічна суть кредиту

Поява кредиту сталася тоді, коли товарно-грошові відносини  до- сягли певного розвитку і стали більш-менш регулярними. У цих умо- вах відносини  між товаровиробниками інколи  набували  особливого характеру.  Необхідність продати  вироблений товар іноді наштовху-

валась на відсутність (з різних причин) у покупців грошей для купів- лі, що унеможливлювало операцію з купівлі-продажу товару.

Вийти з цієї ситуації можна було в разі продажу товару з від- строчкою платежу — в кредит. Це значно полегшувало реалізацію то- варів. Отже, кредит виник і розвинувся на підставі функції грошей як засобу платежу, однією з ознак якої є розрив у часі між передаванням товару і грошей.

Однак  кредитні  відносини  не тотожні грошовим. Це специфічні, модифіковані грошові відносини,  що відособилися в міру розвитку товарно-грошових відносин. Кредит та гроші — самостійні економіч- ні категорії, що виражають різну специфічну  суть, сферу використан- ня, характер руху вартості.

У подальшому  розвиток  кредиту призвів до його необхідності не тільки у сфері обміну, а й в інших сферах суспільного  відтворення — виробництві, споживанні.  У сучасних умовах функціонування товар- ного виробництва  стан економічних зв’язків неможливо уявити  без використання  кредиту. Кредит забезпечує  можливість безперебійно здійснювати виробництво товарів та обмін ними. Отже, найбільш за- гальною економічною  причиною  необхідності  функціонування кре- диту в сучасних  умовах є необхідність  забезпечення безперервності процесу відтворення.

У сучасних умовах кредит став обов’язковим атрибутом господа- рювання, сучасної економіки, що вся пронизана кредитними відносина- ми. Нормальне функціонування сучасного товарного виробництва  без кредиту взагалі неможливе. Кредит виступає опорою сучасної еконо- міки, невід’ємним елементом економічного розвитку. Його використо- вують як великі підприємства,  так і малі виробничі і торгові структу- ри, як держави, уряди, так і окремі громадяни.

Кредит

як форма руху позичкового капіталу

Кредит виступає формою руху позичково- го капіталу. Позичковий капітал — це гро- шовий капітал, який його власник надає на певний час, на поворотній основі, за плату

іншому підприємцеві. Відмітна риса позичкового капіталу полягає у тому, що він використовується не власником, якому він належить. Як винагорода за наданий у тимчасове розпорядження грошовий капітал його отримувач сплачує власникові цього капіталу певну суму, що має назву  «відсоток». Відсоток  є частиною  прибутку,  який  отримувач

віддає  власникові позичкового   капіталу   за  надану  йому  позичку.

Отже, позичковий капітал — це капітал, що приносить відсотки.

Позичковий капітал як капітал є власність, власник якої передає, а точніше — продає позичальникові не сам капітал, а лише право на його тимчасове користування. Позичковий капітал являє  собою осо- бливий  товар, споживча  вартість  якого визначається здатністю  про- дуктивно використовуватися позичальником, забезпечуючи йому до- датковий  прибуток.  Частина  цього прибутку  використовується для наступної сплати позичкового  відсотка.

Власники  позичкового  капіталу  акумулюють  у себе тимчасово вільні  грошові кошти з фонду амортизації  (відновлення) основного капіталу, з фонду заробітної плати, формується (в міру продажу гото- вої продукції).  Вони обертають кредитні ресурси, незадіяні  в дії гро- ші підприємців та інших верств населення, використовують пенсійні, страхові та інші фонди. Протягом певного часу такі грошові кошти не дають власникам ніякого доходу і їх вигідно надати у позичку. У свою чергу, власники  позичкового  капіталу  надають гроші тим, кому вони потрібні.  У  сучасних  умовах  характерна   тенденція  до  збільшення частки  позичених  засобів  у фінансуванні господарства.  Наприклад, японські  фірми із залучених  ресурсів фінансують 4/5  усіх коштів на розширення виробництва1.

На  ринку  позичкових   капіталів   в  операції  беруть  участь  два суб’єкти: власник вільного капіталу та бізнесмен, що використовує особливий  товар  — капітал  для отримання прибутку.  Власник  гро- шового капіталу  позбавляється всіх турбот  з його виробничого  ви- користання. На противагу  цьому, на підприємця лягає  зобов’язання отримати прибуток від використання чужих грошей.

Кредит (від лат. credutum — позичка, борг)

Основні  ознаки

кредитнх відносин

за своєю сутністю  та механізмом  впливу на процес суспільного  відтворення являє собою одну  з найскладніших і найдавні-

ших економічних  категорій товарно-грошових відносин.

Визначальне  значення  для кредиту має така його ознака, як зво- ротний,  відшкодувальний  рух  вартості.  На  поверхні  економічних явищ кредит виступає як передача в тимчасове користування матері- альних цінностей у грошовій або товарній формах. Позичена вартість

1 Борисов  Е. Ф. Экономическая теория. — М., 1996. — С. 267.

може мати грошову форму, форму наданих товарів, виконаних робіт, послуг.

Незалежно від форми позиченої вартості вона є реальною цінніс- тю, що має бути збережена  в кредитних  відносинах  і повернута  сво- єму власникові.  Це повернення  відбувається не обов’язково  у своїй первинній формі, але обов’язково в повному обсязі.

Кредитні  відносини  не призводять до зміни власника  цінностей, з приводу яких вони виникають. Кредитор залишається власником вартості, яку він тимчасово на певних умовах передає позичальнико- ві. Позичальник повинен  повернути  отриману  ним вартість  її влас- никові. Отже, повертання  кредиту є внутрішньо притаманною  його ознакою і виступає констатуючою властивістю кредитних  відносин. Поворотність є об’єктивною,  визначальною рисою кредиту.  Її недо- тримання  означає зміну кредитної природи операції, викривлення та переродження кредитних  відносин.

За своєю сутністю кредит — це економічні відносини між еконо- мічними суб’єктами у зв’язку з передаванням один одному в тимчасо- ве користування  вільних коштів (вартості)  на засадах зворотності, платності та добровільності. Незалежно від форми надання кредиту (грошової чи товарної) він завжди має грошову природу, і завершаль- на його стадія завжди здійснюється у грошовій формі.

Кредитна  операція,  що передбачає  тимчасове  використання чу- жої власності,  зумовлює  необхідність  матеріальної  відповідальності її учасників  за виконання прийнятих на себе зобов’язань. Тому учас- ники кредитних відносин повинні бути економічно самостійними і функціонувати на засадах комерційного розрахунку, самодостатності та самоокупності, бути власниками певної маси вартості і вільно нею розпоряджатися. Фізичні особи  теж  можуть  виступати  суб’єктами кредитних відносин, якщо вони дієздатні в правовому відношенні і мають стабільні гарантовані джерела доходів.

Кредитні  відносини  є вартісними,  тому що виникають  у зв’язку з рухом  вартості  (грошей  чи матеріальних цінностей).  Ця  вартість переміщується на зворотних  засадах, через певний  час ці кошти по- вертаються  назад у висхідне  положення.  Позичальник зобов’язаний повернути взяті в кредит кошти. За використання чужих коштів, крім цього, необхідно заплатити  позичковий відсоток. Тобто позичальник має повернути  власникові масу вартості більшу, ніж сам одержав від

нього. Щоб забезпечити раціональне використання позики, її повер- нення та позичкового  відсотка у встановлений кредитною угодою термін, позичальник має ефективно організувати відтворювальний процес.  Тим  самим  кредит  стимулює  позичальника до підвищення ефективності використання одержаних у позичку коштів. Це є ще од- нією важливою ознакою кредитних  відносин.

Обов’язковою умовою функціонування кредитних  відносин є збігання  економічних  інтересів  кредитора  та позичальника. Креди- тор має бути однаково  заінтересований у видачі кредиту,  як і пози- чальник  — в її отриманні.  Таке збігання  інтересів  досягається  узго- дженням конкретних  параметрів позички — терміну кредитування, величини  відсотка, забезпечення повернення  тощо.

Об’єктом кредитної операції, з приводу якої виникають кредитні відносини, виступає вартість, що позичається в кредитній операції. Збе- реження  прав власності  на позичену  вартість  визначає  необхідність  її повернення  власникові,  а ефективне використання цієї позиченої вар- тості в господарстві позичальника забезпечує її повернення власнику. В умовах ринкового господарства кредитування виступає у формі позич- ки капіталу. Кредит може мати і форму позички грошей, якщо отримані в кредит кошти використовуються позичальником на невиробничі цілі.

Використання позиченої вартості дає змогу скоротити  потребу в нагромадженні власних  ресурсів  для розширення і розвитку  вироб- ництва  і сприяє  забезпеченню  безперервності виробництва, понов- ленню і продовженню  циклу відтворення.

Мета позичення вартості в процесі кредитування полягає не тіль- ки в покритті нестачі власних засобів у позичальника, а й у отриманні доходу від використання чужих позичених  засобів у своїй господар- ській діяльності.

Отже, тільки за умов економічної  самостійності  суб’єктів, добро- вільності, рівноправності та взаємної вигоди можливе функціону- вання кредитних відносин. Ці риси кредитних відносин роблять їх внутрішньо  адекватними,  відповідними ринковим  відносинам,  зу- мовлюють розвиток  кредиту на ринкових  засадах.

Матеріальною  базою забезпечення  функ-

Матеріальне

забезпечення функціо- нування кредиту

ціонування  кредиту є тимчасове вивіль- нення коштів і поява тимчасової потреби в них у процесі руху  виробничих  фондів під-

приємств, що зумовлюється особливостями кругообігу та обігу капі- талу.

Індивідуальні кругообіги  та обіги коштів господарюючих  суб’єк- тів взаємопов’язані в масштабі  єдиного  відтворювального процесу. Це й створює можливість  тимчасову  нестачу коштів одних господа- рюючих суб’єктів задовольняти за рахунок тимчасового  надлишку коштів  в інших  суб’єктів господарювання. За  допомогою  кредиту  і здійснюється процес акумуляції тимчасово вільних грошових коштів та їхній перерозподіл.

На певному етапі розвитку  кредитних  відносин основним  суб’єк- том акумуляції тимчасово вільних грошових коштів стали банки, одна з найважливіших функцій яких полягає в акумуляції грошових коштів та надходження їх у кредит. Крім того, тимчасово вільними  грошови- ми коштами  володіють  також  підприємства різних  форм  власності, інвестиційні фонди, страхові та інвестиційні компанії, громадяни.

В окремих фірм, приватних осіб та інших суб’єктів ринкових  від- носин виникають  тимчасово вільні грошові кошти: надлишки грошо- вих коштів  у вигляді  амортизаційних відрахувань,  тимчасово  віль- ні кошти  у зв’язку з незбіганням часу реалізації  товарів  і послуг та терміну придбання нових партій сировини,  матеріалів  тощо, кошти, нагромаджені,  але не використані для розширення виробництва, для виплати заробітної плати, грошові доходи та заощадження населення. Тимчасово вільні грошові кошти в народному господарстві становлять єдиний позичковий фонд, який створює матеріальну  основу кредиту. Обсяг наявних  вільних коштів зумовлює можливість надання  певного обсягу позичок.

Суб’єкти кредитних відносин

Суб’єктами кредитних  відносин виступа- ють кредитори і позичальники.

Кредитор   —   це  суб’єкт  кредитного відношення,  що має у своїй власності  (чи

розпорядженні) вільні  кошти,  які  може  надати  в тимчасове  корис- тування іншим суб’єктам. Джерелом коштів для надання позички можуть бути як власні кошти кредитора,  так і кошти ним позичені. Головною  метою надання  позички  є отримання прибутку  у вигляді позичкового  відсотка.

Кредиторами можуть  бути фізичні  особи, юридичні  особи (під- приємства,  організації), держава.  Особливе  місце  серед  кредиторів

посідають  банки,  тому  що  вони  спочатку  акумулюють   тимчасово вільні кошти в інших суб’єктів, зокрема на засадах запозичення, а вже потім надають їх у позичку іншим суб’єктам.

Позичальник — суб’єкт кредитного  відношення,  який має потре- бу в грошових коштах і отримує їх у позичку  від кредитора  для тим- часового використання, стає тимчасовим розпорядником. Позичаль- никами можуть бути державні підприємства, акціонерні товариства, приватні фірми, банки, держава, громадяни  і т.ін.

Для отримання позички позичальник повинен надати економічні та юридичні гарантії повернення  позичених  коштів після закінчення терміну кредиту, також виплативши позичковий відсоток кредитору за використання позички.

Кредитори і позичальники набувають свого статусу добровільно, на договірних засадах, що дає їм можливість  найповніше задовольня- ти свої потреби та захистити  свої інтереси, які різні в кожної із сторін кредитних  відносин.