Державне регулювання економіки - Навчальний посібник

15.2. проблеми розвитку експортного потенціалу.

 

Населення України складає 0.8\% чисельності населення Землі, територія - 0.4\% суші Землі. Україна виробляє 5\% світової мінеральної сировини та продуктів її переробки. Частка України у виробництві марганцевої руди складає 32\%. Вона може виробляти на рік 52 млн.т. чавуну, 54 млн.т. сталі, 41.5 млн.т. готового прокату. За цими показниками Україна займає пMяте місце в світі після Японії, США, Китаю та Росії.

Експортний потенціал визначають як обсяг товарів та послуг, які національна економіка може виробити і реалізувати за свої межі з метою максимизувати прибуток від зовнішньоекономічного обміну. Це також здатність національної економіки відтворювати свої конкурентні переваги на світовому ринку. Перевищення вивезення товарів за межі України в інші республіки СРСР перекривалося перевищенням імпорту з-за меж СРСР над експортом продукції за його межі. Міжреспубліканський обмін у більш як 3 рази перевищував імпортно-експортний.

 

                                                                                              Таблиця 15.4.

Торговий баланс України у внутрішніх цінах, млрд.крб.

 

 

Р о к и

 

1987

1988

1989

1990

Продуктообмін всього: ввезення

                                          вивезення

50.2

44.0

49.8

46.9

54.5

48.0

53.1

45.7

Перевищення ввезення над вивезенням

6.2

2.9

6.5

7.4

 в тому числі:

        міжреспубліканський обмін:

                                           ввезення

                                           вивезення

                                           сальдо

 

 

36.2

37.7

-1.5

 

 

36.4

40.0

-3.6

 

 

40.0

40.5

-0.5

 

 

38.7

38.4

+0.3

       імпортно-експортний обмін:

                                           ввезення

                                           вивезення

                                           сальдо

 

14.0

6.3

+7.7

 

13.4

6.9

+6.5

 

14.5

7.5

+7.0

 

14.4

7.3

+7.1

         

 

Від'ємне сальдо торгового балансу в 1988 році у 6.0 млрд.дол. (у світових цінах) виникло за рахунок від'ємного сальдо по нафтогазовій промисловості (10.0 млрд.дол), кольоровій металургії (1.9), хімічній  та нафтохімічній (-1.0), лісовій, деревообробної та целюлозопаперової (0.8), а також легкої промисловості (1.1). В певній мірі воно перекривалося вивезенням продукції чорної металургії (4.5), машинобудування та металообробки (2.2), харчової (2.1) промисловості та продукції сільського і лісового господарства (0.5 млрд.дол.)

                                                                                              Таблиця 15.5.

Торговий баланс України у 1995-1998 рр. (млн.дол. США)

 

 

Р о к и

 

1995

1996

1997

1998

Експорт

13128.2

14331.0

14231.9

 

Імпорт

15484.0

17623.9

17128.0

 

Сальдо

-2355.8

-3292.9

-2896.1

 

 

Товарна структура зовнішньої торгівлі. В 1997 р. у загальному обсязі експорту переважали неблагородні метали та вироби з них (41.5\% від загальних надходжень з експорту). На другому місці знаходилась продукція хімічної та пов'язаних з нею галузей промисловості (10.6\%), потім - машини, устаткування і механізми (електричні та механічні) (9.7\%) та мінеральні продукти (руди, вугілля та ін.) - 9.0\%.

Від продукції тваринництва отримано 3.1\%  надходжень з експорту продукції рослинного походження - 3.9\%, від продукції харчової промисловості - 4.8\% (разом - 12.7\%: а якщо врахувати вина та вироби з них - 13.7\%).

Реалізація текстилю та текстильні виробів принесли 3.2\%, взуття, головних уборів, парасольок - 0.4\%, надходжень з імпорту.

В структурі імпорту переважали мінеральні продукти (нафта, газ, вугілля та ін.) - 47.6\% витрат на імпорт, а також машини, механізми та обладнання - 15.2\%. На третьому місці знаходилась продукція хімічної та пов'язаних з нею галузей (7.3\%). Імпорт продовольства - 5.2\% від загальної суми імпорту, продукції легкої промисловості - 3.2\%.

Основні торгові партнери України. В 1997 році з загальної суми надходжень від експорту (млн.дол.США) в 14231.9 на країни СНД припадало 5585.6, країни Європи - 3450.8, Азії - 3829.2, Африки - 472.4, Америки - 652.5.

Експорт (в млн.дол.) складав: в Російську Федерацію - 3723.0, Китай - 1100.9, Білорусь - 825.5, Туреччину - 670.9, ФРН - 568.6, Італію - 395.0, Польщу - 380.3, США - 330.4, Угорщину - 318.8, Молдову - 294.4, Узбекистан - 235.9, Словаччину - 279.3 з загальної суми імпорту - 17128 млн.дол.

Імпорт з країн СНД складав (в млн.дол.) - 9879.4, з країн Європи - 5053.5, Азії - 8367.2, Африки - 136.8, Америки - 797.9.

Імпорт надходив перш за все з таких країн (в млн.дол.): Російська Федерація - 7837.9, ФРН - 1308.9, Туркменистан - 972.3, США - 650.9, Польщі - 549.9, Італія - 400.4, Казахстан - 403.6, Білорусь - 391.4, Франція - 307.6, Великобританія - 232.4, Австрія - 224.7, Литва - 242.4, Чехія - 219.7, Словаччина - 204, 5.

Рівень відкритості економіки України, розрахований як частка експортної квоти у ВВП, становив понад третину у 1994 році. У великих держав частка зовнішньої торгівлі у ВНП коливається в межах 8-10\%, у малих (Голландія, Бельгія та ін.) - сягає 70-80\%.

Як підтверджує аналіз ситуації на нашому внутрішньому ринку, рівень відкритості економіки України занадто великий: біля 60-70\% товарів на нашому внутрішньому ринку - іноземного походження.

Оцінюючі конкурентні переваги України, як правило, вказують на дешеву робочу силу, розвинуту промисловість, можливості аграрно-виробничої сфери та ВПК, наявність високих технологій та розвинуту науку.

На думку В.Онищенка (Економіка України.-1996-№2-С.15-23), оптимізм щодо цих переваг нашої економіки явно перебільшений.

1. Дешева робоча сила. Реальна зарплата в Україні в матеріальному виробництві становить 13\% від рівня США, а продуктивність праці - 20\%. Таким чином, ціна праці, затраченої на виробництво одиниці продукції, в Україні лише на 35\% менше, ніж в США. Але й ця різниця поглинається низькою якістю праці, а також значними втратами на виробництві (близько 30-40\%).

До того ж, застосування на Заході трудозберігаючих технологій становить під сумнів конкурентні переваги за рахунок дешевої робочої сили.

Слід переглянути тезу про високий рівень кваліфікації робочої сили в Україні. В 1989 р. неповну середню та початкову освіту мали 449 осіб з кожної тисячі віком 15 років і старше, вище та середню спеціальну - 140 осіб. Ручною працею була зайнята третина робітників промисловості, 3/4 - в сільському господарстві, близько половини - в будівництві. В.Онищенко пише: ”Не може бути висококваліфікованим лікар, вчитель, вчений тощо, коли він не знайомиться з досягненням НТП і не працює із застосуванням передових технологій”.

2. Можливість зайняти чільне місце на тих ринках, куди раніше експортувалася продукція радянського виробництва: країни СНД та країни, що розвиваються.

Торгівельна політика СРСР будувалася на надання кредитів країнам, що розвиваються. Але Україна в ближчі 15-20 років навряд чи зможе забезпечити необхідну для цього об'єм кредитування. До того ж переваги в цьому відношенні має Російська Федерація, бо саме з нею асоціюється сьогодні колишній СРСР. Саме РФ відійшла та дипломатична та зовнішньоторговельна інфраструктура, які забезпечували зовнішньо-економічні зв'язки.

3. Можливості зорієнтувати на експорт сільське господарство та переробні галузі. На ближчі роки перспективи песимістичні: поки що нам треба хоча прогодувати себе. Так, щоб забезпечити себе зерном на існуючих посівних площах, треба мати врожайність зернових 33-34 ц/га. Поки що такі врожаї для нас недосяжні. Експортний потенціал України в цій сфері може стати вагомим десь через років 15-20.

Кому продавати продукцію сільського господарства? Захід сам є значним її експортером. Отже, залишається РФ та інші країни СНД. Але на їх ринках збуту розгортається гостра конкурентна боротьба, яку ми програємо.

Наші сільськогосподарські продукти обмінюються на російський та туркменський газ і нафту. Такий обмін не може бути еквівалентним: нафту та газ можна продати за світовими цінами, а сільськогосподарську продукцію з України ніхто не купуватиме за світовими цінами. Продавати значно дешевше - ось що чекає наш експорт сільськогосподарської продукції (і не тільки її).

4. Потужний науково-технічний потенціал, перш за все у ВПК. На сьогодні сферу високих технологій фактично зруйновано. Внаслідок паралічу підприємств, які мають ці технології. Потрібні будуть значні витрати на відновлення цього потенціалу, організацію великосерійного виробництва, на НДДКР з тим, щоб продукція була конкурентноспроможною.

Великі надії деякі урядовці та політики покладають на залучення іноземних інвестицій. Але слід враховувати, що найбільш конкурентноспроможну технологію отримати таким шляхом не вдасться. Фірми розвинутих країн ледь застарілу технологію передають іншим державам з таким розрахунком, щоб розвинути у себе нову технологію і зберегти за собою лідерство.

Які основні напрямки збереження і розвитку експортного потенціалу?

Треба зберігати існуючий експортний потенціал, наприклад, металургійного комплексу та ряду хімічних виробництв, поступово переорієнтовуючи їх на новітні технологічні процеси.

Реалізувати певні тимчасові переваги, які обумовлені відносно невисокою вартістю робочої сили, наявністю розвинутих виробничих фондів і технологічних знань, а також матеріальних ресурсів. Ця модель характерна для країн, що розвиваються. Вона ставить на меті залучення іноземного капіталу і підключення до глобальних технологічних зв'язків. Конкретно це означає створення складальних виробництв з привізних елементів, машинобудівних виробництв, які б орієнтувалися на обслуговування іноземних інвестицій в Україні, створення виробництв за участю іноземного капіталу для випуску тих товарів, які завершують свій життєвий цикл на ринках розвинутих країн, розміщення в Україні замовлень на виконання НДДКР у тих сферах, де вона має відповідний науково-технічний потенціал.

Стратегічним пріоритетом має стати використання конкурентних переваг вищого порядку, втілених в новітні технологічні та наукові розробки. Це створить умови для високоефективних сучасних форм зовнішньоекономічного співробітництва - виробничо-інвестиційної моделі співробітництва.

 

ЗАВДАННЯ ПО ВИВЧЕННЮ ТЕМИ 15

 

Які причини більш високої матеріалоємності кінцевої продукції в Україні в порівнянні з західними країнами?

Основні напрямки структурної перебудови економіки України?

Перспективи зміни співвідношення між сферою матеріального виробництва і невиробничою сферою?

В яких випадках темп зростання І підрозділу суспільного виробництва має випереджати темп зростання ІІ підрозділу? Темп зростання ІІ підрозділу буде вищим за темп зростання І підрозділу?

Як треба змінити фонд накопичення, якщо стоїть завдання зберігати темпи зростання ВВП, якщо: а) погіршуються природні умови виробництва? б) зменшується приріст робочої сили? в) збільшується відпустка при народжені дитини?

В якій черговості доцільно виділяти кошти з фонду накопичення:      а) на зростання послуг за рахунок механізмів; б) на створення робочих місць новим робітникам; в) для компенсації погіршення природних умов виробництва; г) для підвищення економічної ефективності?

Чому організація досягнень в НТП може привести до безробіття, якщо виробництво зорієнтоване на підвищення норм прибутку?

Основні напрямки змін в структурі промисловості України.

Проблема забезпечення економіки України енергоносіями.

Дайте оцінку експортного потенціалу України.

Основні напрямки розвитку експортного потенціалу України.

Порівняйте орієнтацію на  заміщення імпорту та розвиток експорту.