11.3. податкова система.

Податки і їх види. Податки — обов’язкові збори, які виплачують фізичні і юридичні особи державі і місцевим органам влади. Їх роль в регулюванні економіки зростає. Якщо в 1913 р. податки становили 11-13\% національного доходу, то в 1937 р. — 20-26\%. На початку 70-х років питома вага податків в національному доході становила в США — 24\%, Франції — 29,6\%, ФРН — 21\%. По відношенню до ВНП загальна сума податків становила в 1989 р. в СРСР — 40,1\%, Швеції — 50,6\%, Данії — 49,6\%, Норвегії 47,8\%, Франції — 45,6\%, Італії — 40,2\%, Англії — 38,6\%, ФРН — 38\%, Фінляндії — 37,1\%, Швейцарії — 32\%, Іспанії — 28,6\%, в США (1990 р.) — 30\%.

Податки поділяються на прямі і непрямі. Прямі податки платники податків сплачують безпосередньо із своїх доходів. Прямі податки поділяються на реальні (податки на об’єкти власності: землю, будинки, промислові та торгівельні заклади, на грошовий капітал) і особисті (на власність і прибутки окремих осіб: прибутковий, з майна, з спадщини і дарінь і т. д.). Непрямі податки — платежі в бюджет, які включаються в ціни (тарифи) товарів, послуг і видів діяльності (акцизи, мито, податок на додану вартість, податок на продажі, фіскальні монополії — монополії держави на виробництво і реалізацію товару через встановлення монопольно високих цін і ін.).

Прямі податки прямо пов’язані з прибутками громадян, більше платить той, хто заможніший. Напрямі носять регресивний характер: за одиницю товару однаково платить і бідний, і заможний, але в заможного такий податок складає меншу частку його прибутків, ніж в бідного. Співвідношення між прямими і непрямими податками змінюється на користь перших. В США питома вага прямих податків становила до першої світової війни 11\%, в повоєнний період — близько 70\%, в Канаді відповідно 9 і 56, Австралії — 10 і 51, Великобританії — 48 і 60\%.

Державні податки встановлюються і справляються центральними органами влади, місцеві — місцевими органами управління на відповідній території. Загальні податки знеосіблені і поступають в загальну касу, яка визначає подальший порядок їх використання. Спеціальні (цільові) податки використовуються суворо за призначенням. Так, засоби державного соціального страхування практично у всіх державах використовуються тільки на соціальне забезпечення (пенсії) і соціальне страхування (допомогу).

Акциз — вид непрямого податку, надбавка до ціни певного товару, яка оплачується кінцевим споживачем. Використовується для збільшення доходів бюджету і повернення соціальних витрат, які викликаються споживанням певних товарів (тютюну, алкогольних напоїв),негативним впливом їх виробництва і споживання на природу, а також для покриття витрат на будівництво і утримання доріг (у вигляді податку на придбання автомобіля, дозвіл на водіння автомобіля і т. д.), для захисту вітчизняного виробництва деяких товарів і ін. Закон України “Про акцизний збір” (18 грудня 1991 р.) визначив ставку акцизного збору в відсотках від відпускної ціни по горілці 87,5\%, пиву — 25\%, тютюних виробах — від 14 до 40\%, легковим автомобілям — 25\%, ювілірним виробам із золота — 35\% і т. д.

Податок з обороту — частина чистого прибутку підприємства, безпосередньо перетворювана в доход держбюджету. Принципи справляння податку з обороту в СРСР були визначені в 1930 р.. В 1991 р. податок з обороту замінений акцизом. Податок з обороту справляється: у вигляді різниці між роздрібними і гуртовими цінами підприємства; по твердих ставках (в крб.) з одиниці об’єму продукції; у відсотках до обороту. В 1960 р. податок з обороту в доходах державного бюджету становив 46,5\%, в 1977 р. він знизився до 30,1\%. Основна маса податку з обороту реалізовувалась в цінах чотирьох торгових груп: вино-горілчаної продукції, тютюнових виробів, тканин і цукру. Для засобів виробництва він був встановлений на нафтопродукти, газ і частково електроенергію.

Податок на додану вартість — вид непрямого податку, який сплачує кінцевий споживач, а також на різних стадіях виробництва і реалізації товарів. Додана вартість включає в себе амортизаційні відрахування, заробітну плату з нарахуваннями, деякі інші поточні затрати (в т. ч. проценти за кредит), а також прибуток. Додана вартість — різниця між виручкою підприємства від продажу своїх товарів і вартістю куплених матеріалів, які використані при їх виробництві. Припустимо, що фірма А за рахунок використання живої праці створює вартість в 30 од., фірма Б, купуючи товар фірми А за 30 од., додає вартість в 20 од. і продає свій товар фірмі В за 30+20=50 од. Фірма В додає обробкою вартість в 40 од. і продає товар кінцевому споживачеві за 50+40=90 од. При податку на додаткову вартість у 28\%, фірма А повинна заплатити ПДВ 8,4 од., фірма Б — 5,6 од., фірма В — 11,2 од. Після введення податку на додану вартість фірма А буде продавати свій товар за 30+8,4=38,4 од., фірма Б — за 38,4+20+5,6=64 од., фірма В — за 64+40+11,2=115,2 од. Той же загальний податок в 8,4+5,6+11,2=25,2 од. можно було отримати за рахунок податку з обороту або з продажу, встановивши роздрібну ціну в 115,2 од. і податок з обороту (або акциз) в 25,2 од. При цьому змінюються місця надходження податку: при ПДВ податок буде поступати там, де виробляють товар (по місцю розташування фірм А, Б, В), при податку з обороту — там, де товар продається.

Прибутковий податок — вид податку, котрим обкладається прибуток юридичної або фізичної особи, отриманий в результаті його діяльності або використання майна. Звичайно береться по прогресуючій системі з наростаючим розміром обкладання. В США від перших 50 тис. дол. прибутку корпорацій платять 15\%, від слідуючих 25 тис. дол. – 25\%, зверх 75 тис. дол. — 34\%. На прибуток в межах 100-335 тис. дол. передбачений додатковий податок в розмірі 5\%. Такі податки стимулюють перш за все розвиток малого бізнесу. Перша ставка податку на громадян після неоподаткованого мінімуму складає 15\% і по мірі підвищення прибутку зростає до 33\%. В ФРН розмір прибуткового податку коливається в межах від 22\% до 53\%. Прогресія податку починається, як правило, за межами середньої заробітної плати працюючого та рядового службовця.

Податкові пільги — переваги, часткове звільнення від виконання встановлених обов’язків по сплаті податків; економічний механізм впливу на вибір юридичними особами напрямів діяльності і використання чистого прибутку. В США податкові пільги отримують не фірми, а види діяльності. В Німеччині податкові пільги отримують фірми, які інвестують капітал в промислово відсталі райони. Податковими пільгами стимулюється розвиток сучасних галузей промисловості в сільській місцевості. Згідно Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств та організацій” (21 лютого 1992 р.), від сплати податку звільняються учнівські та студентські підприємства, якщо чисельність студентів та учнів в загальній кількості працюючих складає не менше 80\%, творчі союзи, заклади культури та спорту, прибутки видавництв, які випускають літературу на українській мові та малотиражні видавництва мовами національних меншин, якщо ця література складає не менше 70\% загального об’єму їх виробництва і т.д.

Дотації — допомога, яка видається без повернення з державного бюджету для відшкодування збитків у випадках, коли ціни на виготовлену продукцію або надані послуги нижче собівартості. В 1990 році по СРСР дотації на утримання житлового фонду становили 13,0 млрд. руб. В 1984-86 рр. бюджетні дотації становили у відсотках до фермерської ціни пшениці в США — 44,3\%, ЄЕС — 36,3\%, Японії — 97,7\%, цукру — відповідно 76,0\%, 74,7\%, і 71,8\%, молока — 66,3\%, 55,8\%, 81,8\%, яловичини — 9,4\%, 53,0\% і 55,4\%. Дотації по підтримці цін та прибутків отримують близько третини усіх ферм США.

Субвенція — грошова допомога держави місцевим органам влади, яка надається на фінансування окремого міроприємства і підлягає поверненню у випадку порушення цільового призначення.

Субсидія —  допомога, переважно у грошовій формі, яка надається державою за рахунок засобів державного бюджету місцевих органів влади, юридичним та фізичним особам, іншим державам.

Прямі субсидії використовуються для стимулювання наукових досліджень, фінансування НДДКР, міроприємств по впровадженню нової техніки і перепідготовки кадрів. За допомогою прямих субсидій держава розвиває перспективні галузі, підтримує старі галузі, забезпечує оздоровлення окремих компаній і цілих галузей, створює інфраструктуру, сприяє підвищенню конкурентоспроможності національної економіки і ін..

Непрямі субсидії держава надає шляхом проведення політики прискореної амортизації, через диференційовані податкові ставки, пільгові кредити. В ряді випадків держава скуповує акції і боргові зобов’язання компаній, які збанкрутували, нереалізовані товари, в інших — продає по занижених або символічних цінах державну власність, використовує державне страхування та гарантування депозитів, експортних кредитів, купує по завищених цінах зброю та військове спорядження і ін..

Податкова система містить в собі сукупність податків, компетенцію органів державної влади в області податкового регулювання і способи взаємодії між собою, методи начислення податків, а такожподатковий контроль.

У Франції нараховується близько 120 податків, ФРН — 70, в Японії — 25 державних і 30 місцевих податків.

Податкові санкції — інструмент державного економічного і адміністративного впливу податкових органів на платників податків і посадових осіб, які не виконують діючого законодавства про оподаткування. Включає штрафи і пеню: за приховання (заниження) прибутку, доходів або інших об’єктів оподаткування; за своєчасно не сплачені суми податків; за відсутність обліку прибутку (доходу) або ведення цього обліку з порушенням встановленого порядку; за непредставлення або несвоєчасне представлення податковим органам звітів, розрахунків і інших документів, необхідних для обрахунку і сплати податків.

За відхилення від податків в Японії стягують штраф у розмірі від 5 до 40\% від суми податку, який повинен бути сплачений. Злісне ухиляння від податку карається тюремним ув’язненням на три роки. В Німеччині при значному порушенні в бюджет забирається весь прихований доход і штраф, який становить таку ж саму суму. Замість штрафу можна добровільно відсидіти у в’язниці з розрахунку за 100 марок — один день. В США тюремне ув’язнення може бути до п’яти років, а в Німеччині при обтяжуючих обставинах навіть до 10 років. В США діють (як і в Німеччині) спеціальні податкові суди (в такий суд може звертатись і платник податків з позовом до податкових органів).

Використання податків для регулювання економіки. Податки — гнучкий і вибірково діючий інструмент впливу на економічні і соціальні процеси.

За допомогою податків регулюють промисловий цикл: в роки підйому беруть особливий податок на інвестиції для стримання їх зростання; при спаді цей податок знижується або відміняється. Зниження податків на більш забезпечені прошарки населення мало на меті у 80-ті роки в США збільшити накопичення і створити передумови для підвищення темпів економічного зростання.

За допомогою податків зменшується диференціація  прибутків громадян і майнова диференціація. Цьому сприяє прогресивне оподаткування доходів громадян, податки на спадщину і даріння, на майно, введення акцизів або завищених податків з продажу предметів роскошу. В Німеччині власник дорогоцінностей повинен заявити про це в податковій декларації і сплатити за них майновий податок.

Податки дозволяють досягти певної мети, наприклад, зацікавити корпорації у виробництві продукції, яка створює менше екологічне навантаження. В США існує податок на корпорації, в результаті діяльності яких з’являються токсичні відходи, податок на компанії, які виготовляють тару без її повторного використання (консервні банки і іншу тару, яка йде після використання у відходи). В США і Німеччині власники автомобілів з екологічно чистими двигунами платять  набагато менші податки, або взагалі не обкладаються податками.

Податки виконують стимулюючу функцію. В США при злитті компаній нова компанія на рік звільняється від податків, якщо хоча б одна із компаній, які ввійшли в склад нової, була збитковою. У Франції при злитті або реорганізації компаній дається відстрочка при сплаті податків, деякі види акцій компаній звільняються від податків. Знов створені акціонерні компанії на два роки звільняються від податків, на третій рік обкладаються податками 25\% їх прибутку, на четвертий рік — 75\%, на 6-й і далі — 100\%. Отримують податкові пільги компанії, які створюють філіали за кордоном. З 1988 р. у Франції звільнюється від оподаткування 25\% приросту засобів підприємства на професійну підготовку; в районах з високим безробіттям можливе його повне звільнення від податків.

Підвищення податків на певні товари стимулює зменшення їх споживання, зменшення — сприяє зниженню цін і збільшенню споживання даних товарів. Зменшення податків в період інфляції сприяє зниженню цін або стримує їх зростання.

Податки по вибірковості дії і по широті впливу на виробництво, споживання і соціальні процеси — найважливіший інструмент регулювання ринкової економіки.

Податки в Японії можна класифікувати по трьох групах: 1.прямі прибуткові податки на юридичні і фізичні особи; 2.прямі податки на майно; 3.прямі і непрямі споживчі податки.

Підприємства сплачують від прибутку: державний прибутковий податок (33,48\%), префектурний прибутковий податок (1,67\%) і міський, районний (4,12\% від прибутку). Податок на підприємництво (10,71\%) від прибутку надходить в розпорядження префектури.

Фізичні особи сплачують прибутковий податок по прогресивній шкалі, яка має п’ять ставок: 10; 20; 30; 40; 50\%. Прибутковий префектурний податок справляється по трьох ставках 5; 10 і 15\%. Поверх того, кожен громадянин незалежно від величини прибутку сплачує податок 3200 ієн в рік. Але існує досить значний неоподаткований мінімум, який враховує також сімейний стан людини. Не платять податки з сум, які були витрачені на лікування, багатосімейні мають додаткові податкові пільги.

Податки на майно платять зазвичай в розмірі 1,4\% від вартості майна. До об’єкту оподаткування входять: все нерухоме майно, земля, відсотки по банківських депозитах. Податки платять також при придбанні чи продажу майна.

Серед споживчих податків основним виступає податок із продажу (3\%). Податки платять власники автомобілів. Справляється акциз за послуги: за проживання в готелі, харчування в ресторанах, купання в гарячих джерелах та ін..

Державні прибуткові податки займають частку в 56,5\%, майнові — 25\% і споживчі — 18,5\%. За рахунок державних податків надходить 64,2\%, місцевих — 35,8\% податкових коштів. Після перерозподілу через держбюджет 64,2\% податкових засобів витрачається на місцеві потреби, а 35,8\% — на загальнодержавні.

Податки в США. Податкова система в США в основному трьохрівнева (федеральні податки, податки штатів, муніципальні податки; є невеликі податки і збори графств, спеціальних округів і тауншипів). Кожний рівень управління має свою прибуткову базу і лише деякі податки діляться між штатами та містами. В Німеччині податки, які приносять найбільші надходження, поділяються між бюджетами всіх рівнів: 42,5\% прибуткового податку з громадян надходить у федеральний бюджет, 42,5\% — в бюджет землі і 15\%-в міський бюджет. З податку на підприємницьку діяльність 85\% надходить у місцевий бюджет, 15\% діляться між землею та центром. Аналогічно поступають з іншими податками.

В структурі федерального бюджету США за 1990 рік прибутковий податок з громадян склав 41\%, відрахування на соціальне страхування — 34, податок на прибуток корпорацій, фірм, підприємств — 10, акцизні збори — 3,0, мита — 1,4, податки на спадок та даріння — 0,7, запозичені кошти — 8,0 та інші надходження — 1,9\%. Прибутковий податок з громадян (за межами неоподаткованого мінімуму) складає від 15\% до 33\%, з корпорацій — в середньому 34\%. Податок на спадок і даріння сплачується, якщо вартість дарунку або спадку перевищує 10 тис. дол. Розмір цього податку залежить від вартості власності та ступеню споріднення.

Основні джерела прибутків штатів — податки з юридичних і фізичних осіб і податок  з продажу, відрахування від якого йдуть і в муніципальні бюджети. Податок на корпорації знаходиться у межах від 5\% до 10\%, податок з продажу — від 3\% до 8,25\%. Податок нагадує ПДВ. В ЄЕС податок з продажу вищий: в Німеччині, наприклад, він складає 14\% (на книжки, журнали та продовольчі товари — 7\%). 

Муніципалітети найбільш великі суми прибутків отримують від податків на нерухомість (Нью-Йорк — 40\%, Сан-Франциско — 38\%). Інші податки можна поділити як податки на угоди, податки на послуги міста і податки, які визначають політику міста.

До перших відносяться податок на передачу нерухомості. В Нью-Йорку цей податок використовується у випадку, коли ціна продажу нерухомості більше 1 млн. дол., його ставка наближається до 10\% вартості майна, що продається. Податки на послуги міста: в Нью-Йорку податок на проживання в готелі становить 19\% від вартості проживання, на припаркування автомобіля — 18,7\% вартості парковки; існують податки на користування автомагістралями, на каналізацію, на електроенергію, на послуги зв’язку. Податки, які визначають політику міста, перш за все ставлять перед собою мету захистити навколишнє середовище (податок на фірми, відходи виробництва яких токсичні та ін.).

Кожен платник податку зобов’язаний не пізніше 15 квітня року, слідуючого після звітного, відправити в регіональні служби внутрішніх доходів декларацію про сукупний річний прибуток. В той же час всі фірми, підприємства і організації надсилають дані про виплачені грошові суми (зарплата і ін.), а також про всі фінансові операції. Дані вводяться в комп’ютер, співставляються з податковими деклараціями. Це дозволяє виявити податкові декларації, які потребують кращої перевірки, що здійснюється податковими інспекторами. Щорічно перевіряється близько 2\% податкових декларації.

За приховання податків — штраф (в штаті Іллінойс — за несплату податку із продажу штраф наближається до 30\%). За прострочку платежів податку — штраф в 2\% за кожен місяць прострочки. Злісний неплатник може підлягати штрафу до 15 тис. дол., а корпорація — до 500 тис. дол. Тюремне ув’язнення за несплату податків в США може становити до 5 років.

Закон України “Про систему оподаткування” (нова редакція 18.02.1994 року) визначає систему оподаткування як сукупність податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджету та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законом України порядку.

Платники податків зобов’язанні:

вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлення законами;

подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов’язанні з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов’язкових платежів);

сплачувати належні сума податків і зборів у встановленні законами терміни;

допускати посадових осіб державних податкових органів до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів чи пов’язанні з утриманням об’єктів оподаткування, а також для перевірок з питань обчислення і сплати податків і зборів.

керівники і відповідні посадові особи юридичних осіб та фізичні особи під час перевірки, що проводиться державними податковими органами, зобов’язанні давати пояснення з питань щодо оподаткування у випадках, передбачених законами, виконувати вимоги державних податкових органів щодо усунення виявлених порушень законів про оподаткування і підписати акт про проведення перевірки.

Загальнодержавні податки і збори встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України. До них належать: 1.податок на додану вартість; 2.акцизний збір; 3.податок на прибуток підприємств; податок на доходи фізичних осіб; 5.мито; 6.державне мито; 7.податок на нерухоме майно (нерухомість); 8.плата (податок) за змлю; 9.рентні платежі; 10.податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів; 11.податок на промисел; 12.збір за геологорозвідувальні роботи, виконанні за рахунок державного ; 13.за спеціальне використання природних ресурсів; 14.збір за забруднення навколишнього природного середовища; 15.збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення; 16.збір на обов’зкове соціальне страхування; 17.збір на обов’язкове пенсійне страхування; 18.збір до Державного інноваційного фонду; 19.плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності; 20.фіксований сільськогосподарський податок; 21. Збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства; 22.гербовий збір (застосовується до 1 січня 2000 року).

Указ Президента України “Про місцеві податки і збори” від 25.05.1999 р. № 565/99 передбачає встановлення 1 січня 2000 року таких місцевих і зборів: 1.податок з реклами; 2.комунальний податок; 3.збір за здійснення зарубіжного туризму; 4.готельний збір; 5.збір за припаркування автотранспорту; 6.ринковий збір; 7.збір за видачу ордера на квартиру; 8.курортний збір; 9.збір за використання місцевої символіки; 10.збір за проведення аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей; 11.збір за проїзд по території Автономної Республіки Крим та прикордонних областей автотранспортом, що прямує за кордон; 12.збір за видачу дозволу нарозміщення об’єктів торгівлі і сфери послуг; 13.збори за надання земельних ділянок для будівництва об’єктів виробничого і невиробничого призначення, індивідуального житла та гаражів у населених пунктах.

Указ визначає суть кожного виду податків і зборів, умови їх стягнення та граничні ставки.

В порівнянні з переліком податків і зборів, наведеному в Законі України “Про систему оподаткування” Указ Президента вносить такі зміни: відміняються збори за участь в бігах на еподромі, за виграш на бігах, з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на еподромі; збір за право проведення кіно- і телезйомок; збір з власників собак. Вводяться: збір за здійснення зарубіжного туризму, збори за надання земельних ділянок.

Конкретні умови справляння податків і зборів викладено в Законах України “Про податок на додану вартість” (03.04.97 р.), “Про оподаткування прибутку підприємства” (оновлена редакція 22.05.97 р.), “Про акцизний збір” (18.11.92 р.), Дикрет КМУ від 26.12.93 “Про прибутковий податок з громадян”, “Про фіксований сільськогос­подарський податок” (17.12.98 р.), “Про державне мито” (18.12.91 р.).

Закон України “Про державну податкову службу в Україні” (26.01.93 р.) до системи державної податкової служби відносить: державну податкову адміністрацію України, державні податкові адміністрації в АРК, областях, містах Києві і Севастополі, державні податкові адміністрації в районах, містах, районах міст. В складі органів державної податкової служби знаходяться спеціальні підрозділи по боротьбі з податковими порушеннями (податкова міліція).

Завдання органів державної податкової служби:

здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів, а також неоподаткованих доходів, установлених законодавством;

внесення у встановленому порядку позиці щодо вдосконалення податкового законодавства;

прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування;

формування та ведення Державного реєстра фізичних осіб-платників податку та інших обов’язкових платежів та Єдиного банку даних про платників податків — юридичних осіб;

роз’яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податку, запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративне порушення.

Повноваження податкової міліції. Податкова міліція:

приймає і реєструє заяви, повідомлення та іншу інформацію про злочини та правопорушення, віднесенні до її компетенції, здійснює у встановленому порядку їх перевірку і приймає щодо них передбачені законом рішення;

здійснює відповідно до закону оперативно-розшукову діяльність, досудову підготовку матеріалів за протокольною формою, а також проводить дізнання та досудове (попереднє) слідство в межах своєї компетенції, вживає заходів до відшкодування заподіяних державі збитків;

виявляє причину і умови, що сприяли вчиненню злочинів та інших правопорушень у сфері оподаткування, вживає заходів до їх усунення;

забезпечує безпеку працівників органів державної податкової служби та їх захиствід протиправних посягань, пов’язаних з використанням ними посадових обов’язків;

запобігає корупції та іншим службовим порушення серед працівників державної податкової служби;

збирає, аналізує, узагальнює інформацію щодо порушень податкового законодавства, прогнозує тенденції розвитку негативних процесів кримінального характеру, пов’язаних з оподаткуванням.

Закон України “Про державний реєстр фізичних осіб — платників податків та інших обов’язкових платежів” прийнятий 22.12.94 року.

Державний реєстр — це автоматизований бвнк даних. Створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які зобов’язані сплачувати податки, збори, інші обов’язкові платежі до бюджетів та внески до державних цільових фондів.

Ідентифікаційний  номер Державного реєстру є обов’язковим для використання підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, включаючи установи Національного банку України, комерційні банки та інші фінансово-кредитні установи в разі:

виплати доходів, з яких утримуються податки та інші обов’язкові платежі згідно з чинним законодавством України;

укладення цивільно-правових угод, предметом яких є об’єкти оподаткування та щодо яких виникають обов’язки сплати платежів;

відкриття рахунків в установах банків.

Закон України “Про заставу” (02.10.92 року) визначає заставу як спосіб забезпечення зобов’язань. В силу застави кредитор (заставоотримувач) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов’язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Заклад — застава рухомого майна, при якій майно, що складає предмет застави, передається заставодавцем у володіння заставоотримувача.

Заставоотримувач, якщо інше не передбачене договором, зобов’язаний: вживати заходів, необхідних для збереження предмету закладу; у випадках, коли це передбачено договором, одержувати з предмету закладу доход в інтересах заставодавця; регулярно надсилати заставодавцю звіт про користування предметом закладу, якщо користування ним допускається відповідно Закону; страхувати предмет закладу в обсязі його вартості за рахунок та в інтересах заставодавця; сплачувати податки та збори, пов’язані з володінням заставою, за рахунок заставодавця; належним чином утримувати предмет закладу, нести відповідальність за нього у випадках, коли немає доказів, що втрата, пошкодження або загибель закладу сталася не з його вини; негайно повідомляти заставодавця про виникнення загрози загибелі чи пошкодження предмета закладу; негайно повертати предмет закладу після виконання заставодавцем або третьою особою забезпеченого закладом зобов’язання.

Іпотека — застава землі, нерухомого майна, при якій земля та (або) майно, що становить предмет застави, залишається у заставодавця або третьої особи.

Застава векселя чи іншого цінного паперу, який може бути переданий шляхом вчинення передавального запису (індосаменту), здійснюється шляхом індосаменту і вручення заставоотримувачу індосованого цінного паперу.

Предметом застави товарів в обороті або переробці можуть бути сировина, напівфабрикати, комплектуючі вироби, готова продукція тощо. Вони перестають бути предметом застави з моменту їх вручення набувачу або транспортній організації для відправлення набувачу або передачі на пошту для пересилки набувачу. Набуті заставодавцем товари стають предметом застави з моменту виникнення на них права власності.

Указ Президента України “Про іпотеку” від 14.06.99 року № 641/99 детально визначає, яке майно може бути, а яке не може бути предметом іпотеки, права та обов’язки заставодавця та заставоотримувача, суть різних видів іпотеки: звичайної, об’єднаної, спільної та умовної, структуру іпотечного договору, заставної, правила їх реєстрації та ін.

ЗАВДАННЯ ПО ВИВЧЕННЮ ТЕМИ 11

Організація бюджетної системи. Закон України “Про бюджетну систему України”. Видатки і доходи Держбюджету України.

Закон України “Про державний внутрішній борг”.

Закон України “Про Рахункову палату”.

Державне казначейство і його функції. Державний пробірний нагляд.

Закон України “Про систему оподаткування”. Обов’язки платників податків. Загальнодержавні та місцеві податки і збори.

Види податків. Використання податків для регулювання економіки.

Чим відрізняється податок на додану вартість від акцизу? Від податку на продаж товарів?

Чому частка прямих податків з початку ХХ сторіччя зростає швидше ніж непрямих?

Яка різниця між дотаціями, субсидіями, субвенціями? Чим прямі субсидії відрізняються від непрямих?

Закон України “Про заставу”. Чим відрізняються застава, іпотека, заклад? Указ Президента України “Про іпотеку”(14.06.99 року).

В чому переваги і недоліки прямих (адміністративних) і непрямих (економічних) методів регулювання цін?

Як організовано ціноутворення на продукцію сільського господарства?

В чому різниця в методах регулювання цін в повоєнний період в ФРН та Франції?

Закон України “Про ціни та ціноутворення”. Регулювання цін на продукцію монопольних утворень. Мінімальна митна вартість на імпорт товарів.

Закони України “Про державну податкову службу”, “Про державний реєстр фізичних осіб — платників податків та інших обов’язкових платежів”.