Адміністративне право. Загальна частина - Навчальний посібник (Алфьоров С. М., Ващенко С. В., Долгополова М. М., Купін А. П.)

2. поняття, сутнІсть та ознаки виконавчоЇ влади

Серед науковців-адміністративістів і теоретиків права існує багато точок зору щодо поняття виконавчої влади. Більшість із них дотримуєть- ся думки, що державна виконавча влада — це носій державної виконав- чої волі, що реалізує свою компетенцію в закріпленій сфері державного управління і має свій юридичний (нормативно зафіксований) статус дер- жавного органу. Використання цього терміна пов’язане передусім з пере- ходом до розподілу єдиної державної влади (певною мірою умовного) на три гілки влади — законодавчу, виконавчу, судову згідно з функціонально- компетенційною спеціалізацією.

Визначаючи ознаки виконавчої влади, на нашу думку, слід зазначити.

що основними ознаками соціальної влади є те, що вона:

— виявляється через соціальне управління;

— являє собою особливий вид відносин між членами суспільства, їх об’єднаннями;

— забезпечує прояв і домінування єдиної волі, здатної організовувати (об’єднувати і спрямовувати) вольові зусилля різних осіб з метою задоволення колективних потреб;

— здійснюється за допомогою механізму, що складається з таких при- йомів і засобів впливу, як переконання, примус, стимулювання, норми поведінки.

В.К. Колпаков у підручнику «Адміністративне право України» визначає такі ознаки виконавчої влади:

— відносна самостійність у системі єдиної державної влади;

— організаційний характер впливу на суспільні відносини;

— організаційна оформленість її носіїв (суб’єктів), тобто вона має кон- кретне суб’єктивне визначення й уособлюється в діяльності спеці- альних структур, наділених державою відповідною компетенцією;

— системність суб’єктів (їх сукупність) характеризується функціо- нальною взаємозалежністю, організаційно-ієрархічною і юридичною підвладністю;

— професіоналізм, тобто ця влада здійснюється спеціально утворени-

ми і підготовленими суб’єктами;

— універсальність існування в часі та просторі, тобто виконавча влада здійснюється безперервно й на всій території держави;

— вторинність і підвладність законодавчій владі.

Узявши за основу запропоновану Д.М. Бахрахом систему ознак адміні- стративної влади, український науковець С.П. Кисіль [16, с.7]. до визна- чальних ознак виконавчої влади зараховує:

— Організуючий характер виконавчої влади. При цьому він пояснює, що якщо державна влада в цілому стосовно суспільства виступає як основний інститут соціального управління, то виконавчу владу мож- на охарактеризувати як основний інститут державного управління. На його думку, організаційний аспект виконавчої влади виявляється в усіх сферах суспільних відносин та зв’язків, на які впливає дер- жавне управління: економічній, політичній, соціальній, культурній, національній, охоронній тощо. Виконавча влада безпосередньо ор- ганізовує внутрішній правопорядок, оборону, суспільну і державну безпеку, здійснює організаційні, координаційні та контрольні функ- ції стосовно найрізноманітніших явищ суспільного життя.

— Постійність (безперервність) дії виконавчої влади. Тобто виконав- ча влада, відповідаючи вимогам динамічного розвитку суспільних процесів, діє постійно і цілеспрямовано, перебуваючи у постійній взаємодії з ними, стикається з новими суспільними явищами.

— Прерогативний характер виконавчої влади. Поява нових, не уре- гульованих чинним законодавством суспільних відносин, викликає необхідність їх негайної регламентації органами виконавчої влади.

— Універсальний характер виконавчої влади. Виконавча влада здій- снюється на території держави всюди, де проживають люди, де ви- никають суспільні відносини. Межі виконавчої влади збігаються з кордонами держави. Універсальність виконавчої влади виявляється і в здійсненні правотворчості шляхом прийняття різних підзаконних нормативних актів, які уточнюють, деталізують, застосовують закон до конкретних суспільних відносин та в юрисдикційній діяльності — у вигляді застосування уповноваженими на це органами (посадови- ми особами) адміністративних чи дисциплінарних стягнень.

— Предметний характер виконавчої влади. Тобто наявність у роз- порядженні виконавчої влади значних ресурсів: правових, інфор- маційних, економічних, технічних, ідеологічних, що забезпечують реальність організаційно-управлінського впливу на суспільні проце- си. У безпосередньому розпорядженні виконавчої влади перебува- ють збройні сили, міліція, установи виконання покарань, що надає суб’єктам виконавчої влади можливість використовувати наявні у них фактичні та правові можливості здійснення адміністративного примусу.

— Наявність ієрархічно побудованого, чітко структурованого апарату виконавчої влади.

Професор  Ю.П.  Битяк  [3,  с.11]  вказує  на  такі  ознаки  виконавчої влади:

— є відносно самостійною гілкою єдиної державної влади в Україні — атрибутом державно-владного механізму, побудованого на засадах поділу влади;

— є самостійною лише у зв’язку з практичною реалізацією Конституції,

законів України;

— вона має державно-правову природу, наділена владними повнова- женнями, що виявляється в її можливостях впливати на поведінку і діяльність людей, їх об’єднань;

— здійснюється на засадах поділу влади на гілки не на всіх рівнях, а лише на вищому, оскільки на місцевому рівні відсутні законодав- чі органи: на рівні району в місті є судові органи, водночас відсут- ні органи виконавчої влади (державного характеру), крім Києва та Севастополя, немає їх і на рівні села, селища, міста (управління на цьому рівні здійснюється органами місцевого самоврядування);

— виконавча влада не може ототожнюватися з виконавчою діяльністю, оскільки така діяльність є формою реалізації виконавчої влади, ви- дом державної діяльності відповідної компетенції та функціональної спрямованості;

— виконавча влада здійснюється системою спеціально створених суб’єктів — органами виконавчої влади різних рівнів, які наділені виконавчою компетенцією, що не властиве органам законодавчої та судової влади.

У підсумку можна відзначити, що виконавча влада у повсякденному іс- нуванні як вид соціальної влади, по-перше, виявляється у суспільних від- носинах, які мають складну політико-правову природу і виникають у ре- зультаті здійснення спеціально створеними органами владно-політичних та владно-адміністративних функцій. По-друге, як підсистема державної влади разом із законодавчою та судовою владами вона утворює єдиний ор- ганізм держави. По-третє, вона здійснює організаційно-управлінську функ- цію державної влади. По-четверте, вона через відповідний механізм бере участь у прийнятті рішень і нормативних актів законодавчої влади (або впливає на їх прийняття) та здійснює їх реалізацію.