Адміністративне право. Загальна частина - Навчальний посібник (Алфьоров С. М., Ващенко С. В., Долгополова М. М., Купін А. П.)

2. особливІсть адмІнІстративноЇ правосуб’ЄктностІ суб’ЄктІв адмІнІстративного права

Адміністративно-правове становище суб’єктів адміністративного права визначається обсягом і характером їх правосуб’єктності, яку визначають адміністративна правоздатність і дієздатність [23, с. 43].

Під адміністративною правосуб’єктністю необхідно розуміти потенцій- ну здатність суб’єкта мати права та обов’язки (адміністративна правоздат- ність) у сфері державного управління і їх реалізовувати в зазначеній сфері (адміністративна дієздатність).

 

Адміністративна правоздатність — це здатність суб’єкта мати права й обов’язки у сфері державного управління. Правоздатність з’являється з моменту виникнення суб’єкта (народження, створення та державної реє- страції), припиняється — з моменту зникнення суб’єкта (з моменту ліквіда- ції — щодо юридичної особи або смерті — фізичної особи).

Адміністративна дієздатність — це здатність суб’єкта самостійно ре- алізовувати надані йому права і виконувати покладені на нього обов’язки у сфері державного управління. Складовою дієздатності є адміністра- тивна деліктоздатність, тобто здатність суб’єкта нести за порушення адміністративно-правових норм юридичну відповідальність. Тобто вона означає, що фізична особа буде нести адміністративну відповідальність, а юридична буде нести відповідальність в адміністративному порядку, вклю- чаючи матеріальну [18, с.98].

Суб’єктивні права у сфері державного управління — це надана і гаран- тована державою, а також закріплена в адміністративно-правових нормах міра можливої (дозволеної) поведінки у правовідносинах, яка забезпечена обов’язком іншого суб’єкта правовідносин.

Таким чином, суб’єктивні права реалізуються в такому:

— надається можливість певної поведінки особі, яка має адміністра- тивну правосуб’єктність, з метою задоволення її інтересів у сфері державного управління і вирішення завдань, що стоять перед нею;

— поведінка реалізується у правовідносинах;

— поведінка здійснюється у певних рамках (межах) (порушення цих меж (міра можливої поведінки) є зловживання правом;

— реалізація прав гарантується державним примусом;

— права існують тільки у зв’язку з відповідним юридичним обов’язком з боку іншого суб’єкта правовідносин.

Суб’єктивні адміністративно-правові обов’язки у сфері державного управління реалізуються в такому:

— забезпечується необхідна, належна поведінка особи, яка наділена праводієздатністю в інтересах інших осіб правовідносин;

— обов’язки не можуть існувати поза зв’язком із суб’єктивними права-

ми у сфері державного управління;

— їх реалізація забезпечується державним примусом;

— обов’язки повинні мати свої межі і міру.

Відмінності між суб’єктивними правами й обов’язками полягають у тому, що: а) права реалізуються в інтересах власника, а обов’язки в інтер- есах інших осіб; б) права — це міра можливої поведінки, а обов’язки — міра належної поведінки.