2. психічна саморегуляція мотиваційної сфери особистості управлінця. практичні аспекти психічної саморегуляції.

Психічна саморегуляція (від лат. regulare – приводити до порядку, налагоджувати) – означає самостійне цілеспрямоване та свідоме змінення особою регуляторних механізмів своєї психіки.

Психічна саморегуляція є методом цілеспрямованої зміни власних поглядів, інтересів, установок з метою оптимізації своєї поведінки. Психічна саморегуляція дозволяє управляти своїми емоціями та мотивами, які можуть носити протиправний характер.

Коучинг є напрямом психологічної профілактики корупції, в той час як психічна саморегуляція – набором інструментів.

Мета і задачі психічної саморегуляції у сфері профілактики корупції:

Мета психічної саморегуляції – оптимізація поведінки особистості управлінця.

Задачі психічної саморегуляції:

1. Оптимізація життєвих уявлень (світогляду);

2. Оптимізація самооцінки, формування ассертивної (впевненої) особистості;

3. Гармонізація комунікативної сфери особистості управлінця;

4. Управління емоційно – вольовою сферою;

5. Покращення та інтеграція знань, вмінь та навичок.

6. Покращення психофізіологічного стану організму;

7. Підвищення ефективності психічних пізнавальних процесів (мислення, уява, відчуття тощо).

Механізм психічної саморегуляції:

1. Оптимізація власних переконань: зміна негативних на позитивні.

2. Трансформація особистісних установок: осмислення негативних, підсилення та створення позитивних установок.

3. Релаксація та оптимальне використання енергоресурсів.

4. Психопрограмування - створення системи команд, що викликають позитивну модель поведінки.

Практичні напрямки психічної саморегуляції:

Основні напрями психологічної саморегуляції:

1. Позитивне мислення- свідома заміна негативних, деструктивних переконань на позитивні, більш адаптивні та екологічні;

2. Аутотренінг (самонавіювання) - навіювання собі певного емоційно – вольового стану ( “я спокійний”) або певної установки (“я успішна людина! Я стаю все успішнішим та гармонічнішим кожного дня!);

3. Психопрограмування– самостійне створення команд (триггерів), що обумовлюють певну модель поведінки. Потребує входження у більш глибокий транс, ніж аутотренінг. Створюється декілька команд, що запускать алгоритм реакції на зовнішні подразники;

4. Техніки м'язової релаксації. М’язова релаксація дозволяє економити енергію організму. Витрачається рівно стільки енергії, скільки необхідно для виконання конкретної дії. Також знімаються хронічні м’язові блоки, що формують стереотипну реакцію поведінки;

5. Медитація (лат. meditatio – розмірковування) – різноманітні техніки входження у транс за допомогою глибинної концентрації на певному об’єкті. Об’єктом медитації може бути колір, звук, образ, абстрактне поняття тощо. Завдяки глибокій медитації людина може суттєво поліпшити самопочуття.

Практична вправа «Релаксація». Викладач пояснює, що для ефективної релаксації після напруженого робочого дня необхідно зручно сісти у крісло (позиція «кучера»). Весь корпус максимально розслаблений. Дихання спокійне, глибоке - на п’ять рахунків вдох, на п’ять - затримка дихання, ще на п'ять - видих. Закрийте очі та згадайте приємні спогади з вашого життя. Уявіть що ви знаходитесь в тому місці, де відчували спокій і радість. Зосередьтесь на цих образах, звуках, відчуттях, пориньте у них. Відчуйте, як у такт вашому диханню розслабляються всі м’язи вашого тіла. Разом з цим відчуттям наступає розслаблення психіки. Зробіть глибокий вдох, видох, посміхніться і відкрийте очі!» Час на виконання вправи - 15 хвилин.

Питання до самоконтролю:

1. Поняття та історія формування коучингу.

2. Коучинг і профілактика корупції.

3. Основні відмінності коучингу та психологічного консультування.

4. Психічна саморегуляція: поняття і механізм.

5. Основні напрями психічної саморегуляції, їх характеристика.

6. Роль психічної саморегуляції у профілактиці схильності до корупційних діянь.