Навчально-методичний посібник з підвищення кваліфікації працівників органів державної влади та місцевого самоврядування, на яких покладено обов'язки з організації роботи щодо запобігання та протидії проявам корупції (I-VIІ категорії посад) - Навчальний посібник (Любченко Д.І.)

1. сутність феномена “відмивання коштів” та його соціально-правова природа. співвідношення “відмивання коштів” і “корупції”.

“Відмивання” коштів почалося у США у 20-30 роках минулого століття за часів так званого “сухого закону”. Біля витоків його стояв відомий гангстер Аль Капоне. З метою надання законного вигляду прибуткам у готівці від нелегального продажу алкогольних напоїв, азартних ігор, рекету гангстери придбали пральні за допомогою яких, шляхом змішування офіційних прибутків і “брудних” грошей маскували справжнє джерело останніх. У 1931 році його викрили і засудили за ухилення від сплати податків.

Природно, що злочинці прагнули приховати від правоохоронних органів прибутки від своєї протизаконної діяльності з метою їх наступної легалізації. При цьому і виникло нове своєрідне явище, яке отримало узагальнюючу назву “відмивання” грошей.

Легалізація доходів, одержаних злочинним шляхом, на сьогоднішній день набула глобального характеру. За різними оцінками міжнародних експертів, щорічно у світі включаються у законний обіг від 150 до 500 мільярдів доларів, здобутих злочинним шляхом. За підрахунками міжнародного валютного фонду, щорічні прибутки злочинних організацій становлять майже 500 млрд доларів США, що дорівнює приблизно 2\% всесвітнього валового продукту. Їх легалізація сприяє зростанню організованої злочинності та її проникненню в легальну економіку. Найбільш сприятливі для відмивання грошових коштів нові фінансові ринки, що виникають в країнах із недостатньо стабільними фінансовими системами. Саме в державах із перехідною економікою, у законодавстві яких завжди багато прогалин, створюються сприятливі умови для економічної злочинності. За статистичними даними, щорічно в Україні “відмивається” близько 4 млрд. доларів США отриманих від контрабанди, торгівлі зброєю, людьми, наркотичними засобами та прекурсорами, ухилення від сплати податків, проституції тощо.

Тільки у 2002 році з України вивезено 2,27 млрд. доларів США. Разом з тим більша частина коштів, що легалізуються, здобувається в результаті вчинення корупційних злочинів - у 2003 році виявлено 13647 корупційних злочинів, у 2004 р. – 14295, у 2005 р. – 15527, у 2006 р. – 14420, у 2007 р.-15330, у 2008 р. – 13954, у 2009 р. – 12749, тобто, у період з 2003 року до 2009 року рівень виявлення корупційних злочинів знизився на 18,5 \%.

Процес легалізації доходів складається з трьох етапів, на кожному з яких злочинці використовують певні способи і мають чітку проміжну мету.

Перший етап – інсценування. Мета – надання вигляду законності введенню грошової маси (готівки) в легальний господарський обіг. Основні способи, до яких вдаються на першому етапі :

1. Контрабанда валюти. Кур’єри перевозять гроші, в основному, в американських доларах, в іншу країну, де на “чорному ринку” існує високий попит саме на цю валюту. Кошти транспортуються в іншу державу, серед яких перевага надається тим, де не проводиться валютний контроль та існує законодавство з охорони банківської таємниці. У такій країні готівка лягає на депозитний рахунок у банку або іншій фінансовій організації, звідси по закінченню визначеного періоду часу гроші можуть бути переведені в будь-якому напрямку за бажанням клієнта.

2. Обмінні операції – організований обмін грошей на купюри іншого номіналу або іншу валюту без використання банківських рахунків. Обмін валюти – один з найбільш відомих злочинцям засіб використання численних центрів і окремих офісів по обміну наявної валюти в значних розмірах. У країнах, де недостатньо врегульовані валютний контроль і податкове законодавство, заклади по обміну валюти на бажання замовника обмінюють гроші, отримані внаслідок злочинної діяльності, на грошові знаки інших країн або для переказу за допомогою електронної пошти у відповідну країну або для оберненого обміну, але вже в “чистому” виді, у грошові знаки своєї держави. У таких випадках ці заклади, з метою приховання трансакції, ніяких записів у реєстраційній документації, як правило, не роблять або ж роблять частково. Правопорушники можуть самі відкрити мережу закладів по обміну валют і використовувати їх як “коралові” компанії. Їхня діяльність показується тільки на папері. Фактично ж фальсифікуються записи по купівлі-продажу валюти, а “брудні” гроші стають “відмитими” і фігурують як комісійні (різниця між купівлею і продажом валюти).

3. Бізнес з готівкою – шляхом використання підприємств з великим готівковим обігом, в яких до легально отриманої готівки додаються “брудні” кошти. Досить часто для приховання грошей, що були отримані протиправним шляхом, суб’єкт займається бізнесом із готівковим капіталом. Наприклад, особа купує ресторани, бари, готелі, ігрові автомати, пункти миття автомашин і тому подібне, тобто займається бізнесом з великими сумами готівки. В організаціях такого роду складно провести аудиторську перевірку, та й визначити фактичну суму, на яку була реалізована продукція або кількість помитих автомобілів протягом дня, тижня, місяця фактично неможливо. Таким чином, здійснюється злиття “брудних” грошей, які отримані, наприклад, внаслідок збуту партії наркотиків, із прибутком з легального бізнесу.

Другий етап – відокремлення злочинних доходів від джерел їх походження. Здійснюється шляхом проведення комплексу фінансових операцій. Мета - обірвати ланцюг слідів та забезпечити анонімність майнових цінностей, мінімізувати можливість раптового виходу правоохоронних та контролюючих органів на реальних власників тіньових коштів.

Операції другого етапу часто носять міжнародний характер. Для проведення операцій цієї стадії велику роль відіграють офшорні зони та країни з м’яким податковим режимом та слабо розвинутою системою фінансового контролю. Основні способи, до яких вдаються на другому етапі:

1. Використання офшорних і “коралових” компаній. Капітали проходять через фінансові і банківські органи невеликих країн, у тому числі і через країни з пільговим податковим режимом, а потім їх вкладають у фінансові заснування країн із розвинутими податковими системами, проте так, щоб не можна було визначити їхнього реального власника. При цьому застосовують наступні механізми реалізації:

а) оберненої позики – “відмита” готівка повертається і використовується у прихованій формі: позики, інвестиції. Злочинець депонує готівку на банківські рахунок “коралової” або офшорної компанії у країні з пільговим режимом оподаткування де обов’язково зберігається таємниця банківських внесків. Потім він переказує їх у банк будь якої іншої країни, після чого звертається в банк своєї країни з проханням видати йому позику, використовуючи як додаткове забезпечення гроші, що знаходяться на депозиті іншої країни. Гроші стають законними, а наявність відсотків знижує ставку податку. Трансконтинентальні фінансові операції по поверненню фондів здійснюються шляхом електронного переказу, що є швидким, надійним та безпечним і викликає багато ускладнень з приводу організації контролю за трансакціями з боку правоохоронних органів;

б) маскування від прибутків – гроші, які з’являються в результаті злочинної діяльності є нібито результатом вдало проведеної фінансової операції. Це може бути повернення “відмитих” коштів через акції компаній, нерухомість, отриману валюту в успішній закордонній фінансовій операції або купівля-продаж товарів та майна (“коралова” компанія використовує гроші з рахунку в банку для придбання товарів чи майна, починає законну комерційну діяльність а потім продає свій бізнес іншій “кораловій” компанії, що таємно контролюється однією і тією ж особою. Прибуток акумулюється цією компанією і вкладається на рахунок у банку). Підприємець сплачує належні податки на фінансову операцію і повертає свій прибуток.

2. Створення власних фіктивних підприємств, використання підставних осіб та фіктивних фірм які декларують “брудні” кошти в якості прибутку, виставляють фіктивні рахунки, як підстава для перерахунку грошей; (50)

Так звані “підпільні” концерни, в які входять підприємства однієї галузі, які мають вертикальні та горизонтальні зв’язки. Одна з схем по якій працюють “підпільні” концерни - “брудні” кошти залучають в обіг через різних підприємців в якості виручки від здійснення торгівельних операцій. На ці кошти в мережі оптової торгівлі здійснюється закупівля продуктів харчування з обмеженим терміном вживання, які в подальшому списуються як такі що прийшли у непридатність.

В Україні, як і в Росії, введення “брудних” коштів в легальний обіг значно полегшується завдяки нелегальному готівковому обігу між легальними підприємствами. Організованими злочинними угрупованнями спеціально створюються фіктивні фірми, які займаються продажем легальним підприємствам “брудної” готівки за безготівковий розрахунок. В якості власників та керівників таких фірм використовують наркоманів, пияків, психічно хворих, осіб, які не мають коштів для існування. Поширена також практика реєстрації таких фірм по фальшивим або втраченим документам. Операції по перетворенню безготівкової маси в готівку здійснюються за допомогою спеціально створених структур –конвертаційних центрів.

Конвертаційний центр – організоване злочинне формування з чітким розмежуванням функцій, яке складається з керівника, диспетчера-координатора, низових ланок (легальних та фіктивних фірм) та мережі клієнтів. Організаторами конвертаційних центрів виступають, як правило, досвідчені фахівці саме у сфері економічних та фінансових відносин, які мають корумповані зв’язки з посадовими особами відповідних банківських установ, місцевих органів влади та управління, а також з керівниками ОЗГ. Тому фіктивне підприємництво, пов’язане з незаконною конвертацією грошових коштів, носить яскраво виражений організований характер, що підтверджується наявністю таких ознак : створенням злочинної групи на постійній основі, ретельною підготовкою та плануванням злочинів з розподілом ролей, наявністю сталих корумпованих зв’язків, додержанням вимог конспірації.

Наведемо найбільш розповсюджену структуру конвертаційного центру, до якої входять : Центр роботи з клієнтами; Центр реєстрації фіктивних фірм; Центр керівництва фіктивними фірмами.

Центр роботи з клієнтами займається прийомом замовлень на проведення незаконних фінансових операцій, а саме: готує пакет документів, які є прикриттям для клієнтів (договори, рахунки-фактури, накладні, податкові накладні тощо), які необхідні для надання вигляду законності проведеної операції, видає або приймає готівку. В центрі працюють виконавці : диспетчер, касир, оформлювач документів для клієнтів. Центр реєстрації фіктивних фірм займається створенням комерційних структур за фіктивними документами. Центр керівництва фіктивними фірмами з рахунків фіктивних фірм перераховує на кодований рахунок в банку-нерезиденті (за кордоном України), здійснює управління платежами, що проводяться з кодових рахунків, готує виписку щодо руху безготівкових коштів на рахунках фіктивних фірм, через кур’єра ці виписки передаються у центр роботи з клієнтами. Конвертаційні центри працюють в двох напрямках : внутрішній та зовнішній транзит.

Внутрішній транзит : тобто операції по переведенню безготівкових коштів у готівкові (гривні та валюту) без залучення рахунків в іноземних банках. Для цього конвертаційні центри мають постійно існуючу розгалужену мережу фіктивних фірм, а також власні банки (або відповідні зв’язки з посадовими особами банківських установ, що дозволяє тісно співпрацювати з ними), декілька офшорних фірм за кордоном (для розміщення безготівкової іноземної валюти поза межами України), валютні рахунки на фізичних осіб в банках України (для подальшого переведення у готівку вільно конвертовану валюту), широке коло постійних клієнтів, яке забезпечується наявністю дилерської мережі в різних регіонах. Для таких фірм саме незаконна конвертація є основним засобом отримання прибутку. Схема внутрішнього транзиту наступна : клієнт – резидент України має можливість придбати не облікований товар (викрадена продукція, контрабандний товар тощо). Власник цього товару бажає отримати за нього оплату готівкою. З метою легалізації не облікованого товару та подальшими торговими операціями з ним клієнту необхідні документи прикриття, які б дозволили легалізувати чи показати законність надходження товару. Клієнт зв’язується по телефону з диспетчером центру роботи з клієнтами, від якого отримує інформацію про реквізити фіктивної фірми, на рахунок якої необхідно перерахувати безготівкові кошти. Він домовляється з диспетчером про комісійні відсотки за проведення трансферу та терміни виконання замовлення. Клієнт перераховує кошти з свого банківського рахунку на рахунок фіктивної фірми, повідомляє про здійснену операцію диспетчера, а також вказує суму перерахованих коштів, номер платіжного доручення, дату платежу, готові документи прикриття під відправлені кошти. Диспетчер конвертаційного центру повідомляє центру повідомляє операціоніста центру управління фіктивними фірмами про намір клієнта здійснити перерахування коштів на рахунок фіктивної фірми, а після перерахування повідомляє йому номер платіжного доручення, дату перерахунку та суму. Операціоніст через систему “банк-клієнт” перевіряє факт надходження грошових коштів клієнта на рахунок фіктивної фірми, готує документи для легального зняття необхідної суми з поточного рахунку фіктивної фірми за допомогою чекової книжки. Документи передає кур’єру. Кур’єр через банк, де відкрито рахунок фіктивної фірми, отримує в касі готівку. Гроші доставляються в центр роботи з клієнтами. Диспетчер зв’язується з клієнтом і призначає час прийому. Клієнт приходить в центр роботи з клієнтами де отримує готівкові кошти у касира. Потім клієнт направляється до оформлювача документів, який підроблює на поданих клієнтом документах підписи директора фіктивної фірми та ставить відбиток печатки (тобто клієнт отримує документи прикриття). Термін існування фіктивної фірми 10-30 діб, обіг проведених операцій складає 10-15 млн. грн. Після чого рахунок фіктивної фірми закривається під будь яким приводом. Процедура закриття фіктивної фірми в офіційному порядку не проводиться.

Зовнішній транзит : тобто операції по переведенню безготівкових коштів у готівкові із залученням рахунків іноземних банків. З метою проведення цих операцій конвертаційні центри використовують досить незначну кількість фіктивних фірм для обслуговування саме власних потреб. Водночас для відмивання грошових коштів використовуються вже конвертацій ні фірми з “повним циклом” (про які вже йшлось). Такі фірми мають порівняно невеликий обіг грошових коштів на своїх рахунках, основною метою їх діяльності є ухилення від сплати податків, у разі контрабандного ввезення товарів – митних платежів (або, навпаки, повернення коштів за рахунок державного бюджету при проведенні фіктивного експорту). Клієнт займається зовнішньоекономічною діяльністю – ввозить в Україну товар, має корупційні зв’язки в митних органах (завдяки яким може закупити обсяг товарів у декілька разів більший, ніж оплачений офіційним шляхом і завезти його з-за кордону через спеціальні “вікна” на митниці). Клієнт офіційно перераховує зі свого валютного рахунку на рахунок зарубіжного партнера суму, яка відповідає вартості товару, офіційно проведеного по митних документах, з якої сплачує всі офіційні платежі та збори. Для обґрунтування платежів банкам надаються фіктивні угоди про придбання товарів, оплату виконаних робіт чи надання послуг. Кошти під приводом взаєморозрахунків за аналогічними фіктивними угодами із зарубіжними комерційними структурами, як правило, також не існуючими, перераховуються на кореспондентські рахунки іноземних банків і розміщаються на валютних рахунках фізичних і юридичних осіб або конвертуються. Після здійснення ряду великомасштабних трансакцій протягом певного періоду до надання звітів податковим органам такі структури свою діяльність згортають. Надалі для проведення незаконних фінансових операцій використовуються нові фіктивні підприємства.

Третій етап – інтеграція (об’єднання частин у ціле). Мета - надання грошам вигляду законного походження і вони можуть інвестуватись в легальну економіку. Основні способи:

1. Угоди з заниженням ціни. В якості прикладу можна привести операції з нерухомістю. Купується будинок по заниженій вартості. Різниця з реальною ціною виплачується “чорною” готівкою. Після цього “проводяться ремонтні роботи” і будинок продається по більш високій ціні. В результаті утворюється легальний прибуток;

2. Угоди з завищенням ціни та відправлення фірмі-покупцю фіктивних рахунків-фактур на оплату без фактичної реалізації товарів та послуг. В документах фінансово-господарської діяльності проводяться угоди на купівлю-продаж товарів, що фактично не були реалізовані. Отримані як плату суми часто містять в собі витрати на страхування, перевезення, консалтингові послуги тощо. Такі угоди мають місце в біржовому оберті, в операціях з витворами мистецтва, на аукціонах. Речі, вартість яких можливо визначити лиш умовно, оціночно, продаються по завищеній ціні. В результаті утворюється високий реальний прибуток;

3. Трансферпрайсінг. Розповсюджений в експортно-імпортних операціях. Укладаються дві угоди : реальна і фіктивна (з завищеною сумою умов угоди). По фіктивній угоді гроші перераховуються фірмі-посереднику, як правило зареєстрованій в офшорній зоні. Різниця між реальною та фіктивною ціною залишається на рахунку фірми в якості прибутку.

4. Структурування. Угода штучно розбивається на декілька маленьких одиничних операцій з невеликими сумами.

5. Легалізація через казино та лотереї.

До основних ознак злочинів, пов’язаних з легалізацією доходів, отриманих в наслідок злочинної діяльності можна віднести:

це особлива форма незаконної діяльності у кредитно-фінансовій сфері економіки;

зміст цієї діяльності полягає у приховуванні доходів, маскуванні незаконного джерела походження доходів;

метою такої діяльності є надання правомірного вигляду злочинним доходам

залучення коштів, отриманих незаконним шляхом, в легальну економіку здійснюється переважно через банківську систему

“відмивання” коштів тісно пов’язано з порушеннями правил бухгалтерського обліку та зберігання облікових документів

спеціальний предмет злочину – гроші та цінні папери, рухоме та нерухоме майно, майнові права та інші об’єкти права власності, здобуті злочинним шляхом.