Навчально-методичний посібник з підвищення кваліфікації працівників органів державної влади та місцевого самоврядування, на яких покладено обов'язки з організації роботи щодо запобігання та протидії проявам корупції (I-VIІ категорії посад) - Навчальний посібник (Любченко Д.І.)

2. кримінально-правова характеристика використання службовою особою влади чи службового становища

З об’єктивної сторони злочини у сфері службової діяльності (крім давання хабара) характеризуються спільними рисами, до яких належать вчинення діяння: з використанням влади чи службового становища та всупереч інтересам служби.

Використання службовою особою влади чи службового становища передбачає використання повноважень, котрим службова особа наділена у зв’язку із зайняттям певної посади чи здійсненням певної службової діяльності. Іншими словами, йдеться про соціально-право­вий статус службової особи, під яким слід розуміти сукупність прав і обов’язків, які утворюють службову компетенцію винного, а також його соціальне значення, під яким розуміють авторитет службової особи, престиж органу, організації чи установи, в якій вона здійснює свою службову діяльність, наявність службових зв’язків і можливо­стей, що виникають завдяки займаній посаді, можливість здійснення впливу на діяльність інших осіб тощо.

Учинення діяння всупереч інтересам служби – це незаконне здійснення службовою особою своїх службових повноважень, ігнорування наданих їй обов’язків, перевищення обсягу наявних прав тощо.

Зловживання владою або службовим становищем (ст. 364), зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми (ст. 364-1) і службова недбалість (ст. 367) можуть бути вчинені як дії чи бездіяльність. Інші злочини вчиняються лише як дії.

Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони злочинів, передбачених цим розділом, є настання суспільно небезпечних наслідків.

Істотною шкодою у статтях 364, 364-1, 365, 365-1, 365-2, 367, якщо вона полягає у завданні матеріальних збитків, вважається така шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Тяжкими наслідками у статтях 364 - 367, якщо вони полягають у завданні матеріальних збитків, вважаються такі наслідки, які у двісті п'ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Істотна шкода, якщо вона має нематеріальний вимір, – це оціночна категорія, що визначається за рішенням органу досудового слідства, прокурора чи суду, зважаючи на конкретні обставини справи, і в межах своєї компетенції. Такою шкодою можуть визнаватися порушення охоронюваних КУ чи іншими законами прав і свобод людини та громадянина (право на свободу й особисту недоторканність та недоторканність житла, виборчі, трудові, житлові права тощо), підрив авторитету та престижу органів державної влади чи органів місцевого самовряду­вання, порушення громадської безпеки і громадського порядку, створення обстановки й умов, які утруднюють виконання підприємством, установою, організацією своїх функцій, приховування злочинів.

Істотною шкодою також слід визнавати випадки вчинення умисних насильницьких дій, що потягнули завдання фізичного болю, заподіяння легкого чи середньої тяжкості тілесних ушкоджень або були пов’язані з незаконним позбавленням волі, незаконним уведенням в організм особи наркотичних засобів тощо.

При вирішенні питання про те, чи є заподіяна шкода істотною, слід також зважати на кількість потерпілих громадян, розмір моральної шкоди чи упущеної вигоди тощо.

У разі заподіяння поряд із матеріальними збитками і шкоди нематеріального характеру загальна шкода від злочину може визнаватись істотною навіть, якщо зазначені збитки не перевищують 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (п. 6 ППВСУ “Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повно­важень” від 26 грудня 2003 р. № 15).

Чотири статті розділу XVII Особливої частини КК (ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 365, ч. 2 ст. 366 і ч. 2 ст. 367) як злочинний результат, який обтяжує відповідальність, називають тяжкі наслідки. Поняття “тяжкі наслідки” відрізняється від поняття “істотна шкода” порівняно більшим ступенем суспільної небезпечності. Тяжкі наслідки можуть полягати в матеріальній, фізичній, моральній шкоді тощо. Якщо тяжкі наслідки полягають у заподіянні матеріальних збитків, то, згідно з п. 4 примітки до ст. 364 КК, це є шкода, що в 250 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Тяжкими наслідками, не пов’язаними з матеріальними збитками, можуть бути: повний розвал діяльності підприємства, установи, органі­зації; їх банкрутство; катастрофа; масове отруєння людей; смерть однієї або більшої кількості осіб; заподіяння тяжких тілесних ушкоджень одній чи декільком особам; доведення особи до самогубства; виникнення масових заворушень; наслідки, що суттєво ускладнюють відносини з іншими державними чи міжнародними організаціями та підривають авторитет держави чи певних її органів на міжнародній арені; приховування злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації (якщо немає ознак співучасті); найбільш серйозні порушення конституційних прав громадян (наприклад, протиправне позбавлення житла, безпідставне ненарахування пенсії або соціальної допомоги дітям, яке позбавило потерпілого засобів до існування) тощо.

Істотна шкода та тяжкі наслідки можуть бути інкриміновані винному лише за наявності причинового зв’язку між його діянням (дією чи бездіяльністю) та настанням зазначених наслідків. Для цього потрібно встановити, що порушення службових обов’язків передувало настанню істотної шкоди чи тяжких наслідків, що це порушення було їх необхідною умовою та що службова особа усвідомлювала чи повинна була усвідомлювати розвиток причинового зв’язку, тобто те, що її діяння стане причиною настання зазначених наслідків.