Судово-психологічна експертиза - Навчальний посібник (Землянська О.В.)

Висновки

 

Судово-психологічна експертиза має як свій об'єкт дослідження насамперед особистість як суб'єкт правослухняної чи протиправної діяльності, тобто особа яке виражає визначене відношення до норм права. Тому важливо досліджувати як об'єктивні фактори зовнішнього соціального і природного середовища впливають і переломлюються через свідомість конкретної особистості, що володіє визначеними інтелектуальними і характерологічними особливостями, а також переживає визначені психічні стани, що опосередковують формування просоціальних та асоціальних форм поведінки.

Об’єктом СПЕ повинний бути не тільки та не стільки окремий вчинок підекспертної особи, але, перш за все – цілісна особистість у всієї різноманітності її психологічної структури і специфічності її відношень та взаємодій з іншими особами, групами, соціальним середовищем.

У реальній практиці судово-психологічної експертизи психологи зіштовхуються з одним незаперечним фактом: кожна карна і цивільна справа унікальна по-своєму, кожен підекспертний має яскраво виражену індивідуальність своєї особистості, своєї долі. При проведенні конкретних експертиз психолог повинний вміти ефективно використовувати спеціальні пізнання, адекватно застосовувати комплекс методів дослідження особистості, не виходячи за межі професійної компетенції.

Розслідуючи злочин і правопорушення представники правоохоронних органів повинні знати і враховувати закономірності психіки особистості і механізми її поведінки, обумовлені особливостями психічної діяльності в ситуаціях, значимих для правової оцінки. Норми й інститути Карного і Цивільного закону орієнтують на те, щоб у рамках рівного для всіх масштабу правової кваліфікації діяння забезпечувався особистісний підхід: облік «неоднаковості» людей, ступеня свободи їх поведінки. Таким чином, у випадках, коли виникає необхідність в оцінці явищ, що відносяться до психічної діяльності, психічним процесам і станам, індивідуальним властивостям особистості, необхідне використання психологічних знань, оскільки закономірності людської поведінки, що досліджуються науковою психологією, не є загальновідомими і входять у компетенцію психолога як фахівця даної галузі знань.

                Більшість завдань, що відносяться до сфери судово-психологічних експертиз є комплексними і вимагають врахування складної системної будови особистості, цілісного підходу до оцінки психічної діяльності. При виборі та застосуванні конкретних методів дослідження особлива увага повинна бути приділена тим інструментам і процедурам, що забезпечують діагностику щодо стійких властивостей особистості та їх відшарування від більш пізніх і ситуативних нашарувань. Для забезпечення надійності одержуваних даних повинний застосовуватися комплекс різноманітних методів з урахуванням віку, статі, індивідуально-психологічних особливостей, об’єднаних за принципами додатковості чи паралельності. Важливим аспектом впровадження психологічної експертизи в практику правоохоронних органів є удосконалювання не тільки її організаційних засад, але насамперед методологічних і методичних.

В цьому зв’язку психологічне обслідування особистості в судово-психологічній експертизі не повинно бути зведено до використання стандартного набору розхожих тестів, воно потребує спеціальної розробки і використання комплексу тестових та інших емпіричних методів, що дозволяють адекватно зрозуміти структуру особистості підекспертного в її динаміці і різноманітності зв’язків з навколишнєю дійсністю.

Розробка і використання експертних комплексів методик повинні будуватись у відповідності до принципу індивідуалізації, тобто з урахуванням: вікових і гендерних якостей особистості; рівня сформованості і співвідношення інтелектуальних, комунікативних, регулятивних (емоційно-вольових) процесів; мотиваційно-цільової сфери; особливостей життєвого шляху підекспертної особи; системи її відношень з навколишнім світом та людьми; притаманних їй особливостей реагування на складні, емоційно негативно насичені ситуації; характеру професії конкретної особистості як носія правосвідомості і суб’єкта цілеспрямованої діяльності.

Ступень соціальної занедбаності особистості, фактори онтогенезу, рівень розвитку правосвідомості, попередній індивідуальний досвід, характер учиненого криміналу та рівень активності особи в його здійсненні, її самооцінка, особливості наявної поведінки і вірогідність соціальної реабілітації в майбутньому повинні бути науково обґрунтовані експертом у висновку СПЕ і надавати реальну допомогу суду в винесенні адекватного рішення.