2.3.методологічні принципи судово-психологічного дослідження.

Юридична психологія (судово-психологічна експертиза як її складова) має свою методологію, що забезпечує створення концептуальної моделі відповідної системи понять (категорій) і методологічний апарат дослідження свого предмета.

Методологія (від грецьк. methodos - шлях пізнання,       1оgоs - поняття, навчання) - це система категорій і принципів, що лежать в основі наукового знання і визначального напрямку теоретичних і прикладних досліджень у певній галузі науки.

Категоріальний апарат юридичної психології охоплює систему основних базових понять, у яких відбиваються специфічні боки тих психічних реальностей, що вивчає юридична психологія. Такими категоріями в юридичній психології є наступні.

Категорія свідомості як здійснювана мозком людини найвища форма відбитку природного і соціального середовища, яка є засобом регуляції поведінки.

Категорія правосвідомості. Спираючись на прийняте в загальній психології поняття свідомості, юридична психологія оперує також похідним від нього поняттям „правосвідомість”, яке характеризує ставлення особистості до норм права, у зв'язку з чим розрізняють правослухняну (нормативну) і протиправну (злочинну) поведінку.

Категорія особистості як суб'єкта свідомої цілеспрямованої діяльності. Основним об'єктом вивчення в юридичній психології є саме особистість як у загально-психологічному розумінні, так і в специфічних, регульованих правом формах поведінки. У ній, наприклад, вивчається особистість правопорушника і злочинця з властивою їй мотивацією і деформованою або несформованою правосвідомістю, а також особистість потерпілого і свідка. Вивчення особистості у всіх зазначених аспектах - необхідна умова виявлення істини у цивільних і кримінальних справах.

Категорія діяльності як цілеспрямованої активності людини, що забезпечує створення матеріальних і духовних цінностей. У загальній психології виділяють такі види продуктивної діяльності, як навчання, гра, праця. Юридична психологія вивчає діяльність у сфері кримінально-правових і цивільно-правових відносин, тобто в системі „людина – право”.

Категорія протиправної діяльності - це специфічний вид деструктивної асоціальної діяльності, досліджуваною юридичною психологією (мотивація і структура девіантної і делінквентної поведінки, чинники особистісної деформації).

Категорія спілкування як комунікативного процесу, в умовах якого відбувається обмін інформацією, процесу вироблення єдиної стратегії взаємодії і порозуміння між людьми. Юридична психологія вивчає форми спілкування і взаємодії в колективах; чинники формування злочинних груп і специфіки групової злочинної діяльності і т.п.            

В основі системи наукового знання, як відомо, лежать певні принципи, тобто основні положення, позиції, які визначають методичні підходи до проведення досліджень, пояснення феноменів, що спостерігаються, обробки і трактування результатів. Юридична психологія спирається на принципи, встановлені в загальній психології, трактуючи їх стосовно до своєї галузі знання. В якості основних принципів юридичної психології варто виділити такі.

Принцип об'єктивності при дослідженні психіки в умовах правових взаємовідносин. Даний принцип вимагає, щоб при вивченні поведінки людей за умов законослухняної або протиправної поведінки експерт-психолог керувалися об'єктивними показниками прояву психічних процесів, станів і вчинків людини. Тому першорядну роль у встановленні істини відіграють методи об'єктивного спостереження, лабораторного і природного експериментів, збору й аналізу фактів, речовинних доказів, експертних оцінок і т.п., тоді як суб'єктивні і проективні тести відіграють допоміжну роль. При оцінці особистості індивіда в процесі досудового слідства і судового розгляду важливо уникнути суб'єктивізму і необґрунтованості висновків.

Принцип детермінізму (причинної обумовленості) в галузі правових відносин. Цей принцип спонукає нас не тільки фіксувати певне явище (вчинок), але і виявляти причини, чинники, які зумовили його виникнення. Різні форми асоціальної поведінки можуть бути детерміновані комплексом природних психофізіологічних, індивідуально-психологічних властивостей особистості, а також об'єктивних умов її формування у певному соціальному середовищі (сім'я, соціальні взаємозв'язки, школа, соціально-економічні проблеми і т.д.).

Принцип детермінізму дозволяє не тільки шукати чинники, які зумовили протиправну поведінку людини, але і прогнозувати її подальший розвиток у залежності від методів впливу на неї в процесі слідства, відбування покарання, її готовності до ресоціалізації і соціальної реабілітації.

Принцип єдності свідомості і діяльності. Становлення цього принципу у вітчизняній психології пов'язане із розумінням діяльності як головного чинника формування особистості. Саме залученість особистості до певних видів діяльності (продуктивної соціально-позитивної або асоціальної) обумовлює становлення певного типу поведінки і формування законослухняної або протиправної свідомості людини.

Принцип розвитку. З цього принципу випливає, що особистість протягом усього свого життєвого шляху підпадає під вплив навколишнього середовища, конкретних умов спілкування і взаємодії з людьми, завдяки чому суб'єкт засвоює певну інформацію і набуває нових особистостей і якостей. Особистість не залишається незмінною, а в залежності від обставин, що складаються, може змінюватися як у кращий, так і в гірший бік, наприклад, важливо розуміти, під впливом яких об'єктивних і суб'єктивних чинників свідомість правослухняного підлітка деформувалась і перетворилась на стимул протиправної поведінки. Принцип розвитку стверджує також, що усякий виховний вплив на людину, особливо на дитину, має певний розвиваючий ефект як позитивного, так і негативного порядку.

Так, несприятливий психологічний клімат у сім'ї або навчальній групі може зумовити розвиток агресивності в підлітка або інші негативні якості.

Принцип особистісного підходу. СПЕ має в якості свого об'єкта дослідження насамперед особистість як суб'єкта правослухняної або протиправної діяльності, тобто особу, яка виражає певне ставлення до норм права. Тому важливо досліджувати, як об'єктивні чинники зовнішнього соціального і природного середовища впливають і переломлюються через свідомість конкретної особистості, яка володіє певними інтелектуальними і характерологічними особливостями, а також переживає певні психічні стани, що опосередковують формування асоціальних форм поведінки.

Принцип системності. Впровадження в психологію цього принципу призвело дослідників до розуміння психіки людини не як комплексу окремих процесів і властивостей, а як єдиного цілісного утворення - системи, в якій усі когнітивні, комунікативні і регулятивні функції взаємодіють і взаємообумовлюють одна одну. Діяльність людини розуміється як цілеспрямований, мотивований і саморегулюючий процес. Одним із проявів саморегуляції поведінки є той факт, що при всій мінливості особистість прагне до гомеостату, тобто збереження внутрішньої рівноваги своєї структури. Для юридичної психології це положення є важливим, щоб пояснити наявність психічної „норми”, нормальної, тобто адаптованої до норм права поведінки. При вивченні будь-яких актів поведінки ми повинні враховувати всю систему властивостей особистості. При оцінці конкретної протиправної дії людини необхідно вивчити структуру її особистості в цілому, її мотивацію, цілеспрямування, індивідуально-психологічні властивості.