Макроекономіка - Навчальний посібник (Носова О.В.)

Тема 6 Інфляція та методи її приборкання

1. Сутність інфляції та її показники.

2. Причини виникнення і види інфляції.

3. Вплив інфляції на макроекономічні процеси. Антиін­фляційна політика: сутність та інструменти.

Ключові поняття:

інфляція, кейнсіанська та монетарна теорії інфляції, темп інфляції, крива Філліпса, нуліфікація, девальвація, дефляція

 

Подпись: 6.1. Сутність інфляції 
та її показники

Термін «інфляція» (від ла­тин. inflatio – «здуття») вперше було вжито у Північній Аме­риці в період Громадянської війни 1861–1865 рр., і означав він процес «розбухання» паперово-грошового обігу, а отже тим самим – і знецінення вартості грошей.

Саме ж явище інфляції відоме з ІV–Ш ст. до н.е., коли знецінювання грошей відбувалося як наслідок втрати довіри до монет, в які під час карбування закладалося менше благородних металів (срібла або золота), ніж було офіційно встановлено. З початку ХVI ст. до середини ХIХ ст. інфляція виникала лише під час війн та повоєнних розрух, коли держава здійснювала надмірну емісію паперових грошей і припиняла їх обмін на золото. Протягом же ХIХ–ХХI ст.ст. інфляційні процеси набули постійного характеру, охопивши майже усі країни. Після 1914 р. інфляція відбувається в умо­вах відсутності обігу золотих монет, а після 1929–1933 рр. – за умов відсутності обміну банкнот на золото.

Відповідно до закону грошового обігу, кількість грошей, необхідна економіці країни, визначається рівнянням обміну:

МV = PQ,                                      (6.1)

де М – кількість грошей в економічній системі; V – швидкість обігу грошової одиниці; Р – рівень цін; Q – обсяг товарів і послуг, вироблених у державі.

Ліва частина рівняння (МV) відображає загальні витрати покупців на придбання товарів і послуг, а права частина (PQ) – загальний виторг продавців товарів і послуг, тому назва «рівняння обміну» є цілком слушною.

Якщо фактична кількість грошей в економічній системі перевищує визначену за формулою 6.1, то у разі використання повноцінних грошей (золотих чи срібних) вони перетворюються у скарби, а ось паперові гроші знецінюються, тобто наступає інфляція.

Інфляція – це перевищення обсягу грошової маси над потребами товарообігу, що проявляється у підвищенні загального рівня цін і викликає знецінення грошової одиниці.

Проте, не кожне підвищення цін можна розглядати як інфляцію. Так, зростання цін, викликане циклічними коливаннями економічної кон’юнктури, не слід вважати інфляційними. У міру проходження фаз циклу помітно буде змінюватися і динаміка цін: ціни будуть підвищуватися у фазах буму і «падати» у фазах кризи, а потім знову зростати в наступних фазах виходу з кризи. Стихійне лихо також не вважається причиною інфляції. Наприклад, унаслідок землетрусу було зруйновано багато жител. Безперечно, у постраждалому районі відразу збільшиться попит на будматеріали, послуги будівельників, транспорт, що призведе до збільшення цін та такі товари і послуги. У той же час виникнуть стимули для виробників збільшити обсяги виробництва, і в міру насичення ринку ціни знижуватимуться.

Для кількісної характеристики інфляції обчислюється темп інфляції (І):

 

× 100\% ,                       (6.2)

де Рn – індекс цін поточного року; Рn–1 – індекс цін базисного року.

Інфляцію також характеризують: індекс споживчих цін (індекс Лаcпейреса), індекс цін ВВП (індекс Пааше або дефлятор) та індекс Фішера.

Подпись: 6.2. Причини виникнення 
і види інфляції

Серед багатьох теоретич­них моделей пояснення причин інфляції основни­ми вважаються кейнсіанська та монетаристська.

Кейнсіанська теорія пояснює інфляцію надлишковим попитом. Інфляція попиту – це порушення рівноваги між попитом і пропозицією, викликане зростанням попиту. Вона спостерігається тоді, коли попит перевищує пропозицію («велика кількість грошей полює за малою кількістю товарів»). Згідно з цією теорією, інфляція в умовах неповної зайнятості, як правило, відсутня, оскільки зростання сукупного попиту викликає адекватне збільшення реального ВВП.

В умовах повної зайнятості зростання сукупного попиту викликає його надлишок, який спричиняє зростання цін: збільшення сукупного попиту опосередковується підвищенням попиту на робочу силу, при цьому зменшується  безробіття, відбувається підвищення номінальної зарплати, зростають грошові витрати на виробництво, що призводить до підвищення цін.

Але практика свідчить, що інфляція часто виникає і в умовах неповної зайнятості, тому її причини не можна пояснити лише надлишковим попитом.

Монетаристська теорія причиною інфляції вважає лише грошовий чинник, тобто надлишкову грошову емісію. Дійсно, практика свідчить, що між інфляцією і грошовою масою у довгостроковому періоді існує жорсткий зв’язок, проте у короткостроковому періоді він відсутній. Інфляція витрат – це зростання цін унаслідок збільшення витрат виробництва, при цьому попит не є надлишковим. Причинами збільшення витрат можуть бути підвищення цін на сировину (особливо на  енергоносії), дії профспілок, що вимагають збільшення заробітної плати та ін. За цих умов зростають витрати на одиницю продукції.

На сучасному етапі розвитку суспільства інфляція є результатом комплексу різноманітних причин. До найважливіших з них, крім раніше окреслених, відносяться:

1. Диспропорційність – незбалансованість державних витрат і доходів, так званий дефіцит державного бюджету, який часто покривається за рахунок використання «друкуючого верстата», що призводить до збільшення грошової маси.

2. Інфляційно небезпечні інвестиції – це переважно випадки надмірної мілітаризації економіки. Збільшення військових асигнувань призводить до створення додаткового платоспроможного попиту, хронічного дефіциту державного бюджету, а отже – до збільшення грошової маси.

3. Відсутність ринку розвиненої конкуренції, монополізація ринку. Сучасний ринок значною мірою є олігополістичним. Олігополіст, прагнучи підтримати високій рівень цін, зацікавлений у створенні дефіциту товарів (тобто скороченні виробництва та пропозиції товарів).

4. «Імпорт інфляції», який відбувається внаслідок зростання світових цін на імпортні товари, падіння курсу національної валюти, доларизації економіки.

5. Інфляційні очікування. Підприємства в умовах очікування інфляції заздалегідь підвищують ціни на свої товари, комерційні банки збільшують відсотки, робітники вимагають збільшення заробітної плати – у такий спосіб інфляція самопідтримується.

Для всебічної характеристики інфляції виділяють такі її види залежно від:

1) причин виникнення: інфляція попиту, інфляція витрат, інфляція, що викликана надмірною грошовою емісією;

2) темпів зростання річних цін (див. додаток 9):

- помірна («повзуча») інфляція , якщо ціни збільшуються менше, ніж на 10\% за рік. Багато сучасних економістів, у тому числі послідовники економічного вчення Кейнса, вважають таку інфляцію необхідною для економічного розвитку, оскільки збільшення грошової маси стимулює ділову активність, сприяє економічному зростанню, прискорює інвестування;

- відкрита (галопуюча) інфляція, за якої ціни зростають більше за 10\%;

- гіперінфляція, за якої ціни підвищуються більше, ніж на 200\%;

3) рівня збалансованості:

– збалансована інфляція, за якої ціни підіймаються відносно пропорційно й одночасно на більшість товарів і послуг. Вслід за середньорічним зростанням цін на товари підіймається також відсоткова ставка Державного банку, і таким чином ситуація стає рівнозначною ситуації зі стабільними цінами;

– незбалансована інфляція, за якої ціни на різні товари та послуги підвищуються непропорційно, по-різному на кожний вид товару;

4) інфляційних очікувань:

– очікувана інфляція, яку можна спрогнозувати на будь-який період часу, найчастіше вона є прямим результатом дій уряду;

– неочікувана інфляція, яка характеризується раптовим «стрибком» цін, що негативно позначається на системі оподаткування та грошового обігу.

5) характеру інфляційного процесу (див. додаток 10):

– явну (відкриту), що проявляється у підвищенні загального рівня цін;

– приховану (придушену), що спостерігається у тому випадку, коли ціни встановлює держава, причому на рівні, нижчому за рівноважний. Головною ознакою такої інфляції є дефіцит товарів та послуг, що призводить до виникнення «чорного ринку» з більш високими цінами, тобто зниження купівельної спроможності грошей.

Якщо до підвищення загального рівня цін призводить зростання цін на імпортні товари за умови незмінного курсу національної валюти, то ведуть мову про «імпортовану» інфляцію.

Аналіз інфляційних процесів передбачає можливість їх класифікації також за іншими критеріями.

Іноді  в економіці відбувається раптовий, не пов’язаний з інфляційними очікуваннями, стрибок цін, у такий спосіб виникає так званий «ефект Пігу» – різке падіння попиту населення в надії на швидке зниження цін. Унаслідок зниження попиту виробник змушений знижувати ціну, встановлюється рівновага.

Подпись: 6.3. Вплив інфляції на макроекономічні процеси. 
Антиінфляційна політика: сутність та інструменти

В умовах ринкової еко­номіки інфляція має пос­тійний характер і незнач­ний її рівень не створює істотних перешкод для еко­номічного розвитку, навіть виконує певну стимулюючу роль. Значний рівень інфляції посилює диспропорції в економіці, призводить до кризи валютної та фінансової систем, активізує тіньову економіку, посилює злочинність. Інфляція впливає на зайнятість. Англійський економіст А. Філліпс у 1958 р. запропонував графічну модель інфляції попиту (див. рис. 6.1), що відображає зворотну залежність між рівнем цін та рівнем безробіття.

Подпись: Р2 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 6.1. Крива Філліпса

На осі абсцис відображено рівень безробіття, на осі ординат – темпи зростання цін на товари та послуги. Для зниження  високого рівня безробіття U1 (при низькому рівні цін Р1) здійснюються бюджетні та грошово-кредитні заходи, які стимулюють попит. Розширюється виробництво і створюються нові робочі місця. Безробіття знижується до рівня U2, однак темпи інфляції зростають до Р2. Це може викликати «перегрів» економіки і, як наслідок, кризові явища. У такій ситуації уряд може ввести кредитні обмеження, скоротити витрати з державного бюджету тощо. У результаті цих поворотних дій рівень цін знизиться до рівня Р3, а безробіття зросте до U3.

Практика економічного регулювання свідчить, що крива Філліпса може застосовуватися лише для коротких періодів, оскільки в довгострокових періодах, незважаючи на високий рівень безробіття, інфляція продовжує зростати.

Основними економічними та соціальними наслідками інфляції є (див. додаток 11):

Зниження життєвого рівня населення внаслідок зниження реальної вартості особистих заощаджень, скорочення поточних реальних доходів, навіть за умови їх індексації.

Перерозподіл доходів і багатства.

Прихована державна конфіскація коштів через податки.

Падіння виробництва в результаті зниження стимулів до праці.

Падіння реальної ставки відсотка.

Зниження курсу національної валюти та ін.

З метою приборкання високої інфляції держава розробляє і впроваджує антиінфляційну політику, здатну забезпечити істотне скорочення темпів приросту грошової маси. Розрізняють активну та адаптивну антиінфляційну політику. Активна політика спрямована на усунення причин, що призвели до інфляції. Адаптивна політика – пристосування до інфляції та пом’якшення її наслідків.

Методи боротьби держави з інфляцією можуть бути прямими та непрямими. Прямі заходи передбачають безпосереднє державне втручання у процес зменшення грошової маси в економіці. Такими методами є законодавча регламентація межі зарплати і цін, нуліфікація грошей, девальвація та ін.

Нуліфікація грошей (від лат. nullificatio – знищення) означає грошову реформу, коли знецінені грошові знаки анулюються, тобто визнаються недійсними і замінюються іншими грошима (може здійснюватися обмін банкнот у певній пропорції).

Девальвація означає зниження обміну курсу однієї валюти до грошової одиниці валюти іншої країни.

Непрямі методи боротьби з інфляцією передбачають втручання держави за допомогою заходів жорсткої фіскальної та монетарної політики. Вони включають:

регулювання грошової маси шляхом керування «друкуючим верстатом»;

2) регулювання обсягів обов’язкових грошових резервів комерційних банків;

 регулювання відсоткових ставок комерційних банків;

 операції Національного банку на відкритому ринку цінних паперів;

5) скорочення державних видатків і (або) збільшення податкових надходжень до бюджету;

6) стабілізація валютного курсу шляхом застосування валютних інтервенцій.

Для ефективного приборкання інфляції держава одночасно застосовує прямі та непрямі антиінфляційні методи.

Питання для самостійної роботи

1. Розкрийте механізм інфляційної спіралі «зарплата-ціни».

2. Яку роль відіграють інфляційні очікування у механізмі інфляції попиту?

3. Що є причиною інфляції на думку представників монетаризму?

4. Наведіть приклади адаптивної антиінфляційної політики.

5. Які інструменти використовуються з метою приборкання інфляції?

6. За яких умов доцільно використовувати активну антиінфляційну політику?

7.У чому сутність «ефекту Пігу»?

8. Визначте критерії, за якими класифікують інфляцію.

9. Як обчислюється темп інфляції?

Тестові завдання для самоконтролю

Можна стверджувати, що в країні спостерігається інфляція, якщо:

а) підвищуються ціни на деякі товари першої необхідності;

б) зростає загальний рівень цін;

в) зростання рівня заробітної плати випереджає підвищення рівня цін;

г) знижуються доходи населення.

Інфляція витрат виникає в умовах, коли:

а) значно зростає номінальна зарплата;

б) зростають ціни на енергоресурси;

в) зростають реальні відсоткові ставки;

г) усі відповіді вірні.

Єдиною причиною інфляції відповідно до монетарної теорії є:

а) підвищення відсоткових ставок;

б) інфляційні очікування товаровиробників;

в) надмірний темп приросту грошової маси порівняно з темпами зростання ВВП;

г) особливості структури економіки країни.

Що не характеризує гіперінфляцію:

а) зростання цін на тисячі, десятки тисяч відсотків за рік;

б) прагнення громадян позбутися грошей і купувати речі;

в) значне зростання вартості життя, вимоги робітників щодо підвищення номінальної зарплати;

г) різке збільшення обсягу національного виробництва в результаті того, що фірми посилено вкладають кошти в інвестиційні товари.

Джерелом інфляції витрат є:

а) збільшення споживчих видатків;

б) збільшення інвестицій у виробництво;

в) зростання чистого імпорту;

г) зростання витрат на одиницю продукції.

6. Подавлена (прихована) інфляція проявляється у:

а) дефіциті товарів;

б) зростанні товарних цін;

в) зменшенні товарних цін;

г) надлишку товарів.

Література до теми

Гальчинський А. Теорія грошей. – К.: Основи, 1998.

Демківський А.В. Гроші та кредит. Навч. посібник. – К.: Дакор, 2005. – 528 с.

Долан Э.Дж., Линдсей Д. Макроэкономика / Пер. с англ. – С.Пб., 1994. – 402 с.

Домрачев В.М. Моделi формування монетарної політики. – К.: Європ. ун‑т, 2004.

Івасів Б.С. Гроші та кредит: Підручник. – Вид. 2-е, змін. і доп. – Тернопіль: Карт-Бланш, 2005. – 528 с.