Тема 3 сукупний попит і сукупна пропозиція. неокласичний і кейнсіанський підходи щодо цих показників

1. Сукупний попит: складові та фактори.

2. Сукупна пропозиція та фактори, які її визначають.

3. Взаємодія сукупного попиту та сукупної пропозиції. «Ефект храповика». Збурення сукупного попиту та сукупної пропозиції.

Ключові поняття:

сукупний попит; сукупна пропозиція; цінові фактори; неці-нові фактори; інвестиційний попит; «ефект храповика»

Як кожний окремий ри­нок товарів чи послуг ана­лізують на основі розгляду розташування кривих попиту і про­позиції, так само досліджують і коливання національної економіки в цілому за допомогою моделі сукупного попиту і сукупної пропозиції (див. рис. 3.1).

       P                                            AS

                                                AD

                                                                        F

                            Р1

            Q1                          Q

Рис. 3.1. Модель сукупного попиту і сукупної пропозиції

Сукупний попит – сума всіх індивідуальних попитів суб’єктів економічної діяльності на кінцеві товари і послуги на товарному ринку (на рис. 3.1 – крива AD).

Сукупна пропозиція – сума всіх індивідуальних пропозицій суб’єктів економічної діяльності, зумовлених рівнем наявного реального обсягу національного виробництва при кожному можливому рівні цін (на рис. 3.1 – крива AS).

Отже, сукупний попит AD і сукупна пропозиція AS можуть бути подані як загальна сума індивідуальних попитів і пропозицій в економіці країни у цілому.

На вертикальній осі відкладають значення загального рівня цін в економіці, на горизонтальній осі – загальну кількість товарів і послуг. На макрорівні перетин кривих AD і AS визначає загальний рівноважний рівень цін  і рівноважний обсяг випуску продукції . Крива сукупного попиту характеризує обсяг товарів і послуг, які домашні господарства, фірми й уряд бажали б і могли придбати при кожному даному рівні цін. Крива сукупної пропозиції – крива взаємозалежності між реально поданим до продажу обсягом національного виробництва і загальним рівнем цін. Відповідно до цієї моделі взаємодія між рівнем цін і обсягом випуску продукції в остаточному підсумку призводить до встановлення рівноваги між сукупним попитом і сукупною пропозицією.

Крім того, відповідно до прийнятого в макроекономіці розподілу сукупного попиту AD на чотири групи на практиці доцільно розглядати його по чотирьох секторах економіки: споживання (C) – попит домогосподарств; інвестиції (I) – попит на капітальне устаткування з боку підприємців; державні закупівлі (G) – попит на товари і послуги з боку держави; чистий експорт (Xn) – різниця між попитом іноземців на вітчизняні товари і вітчизняним попитом на іноземні товари.

Отже, з цієї точки зору,

,                             (3.1)

тобто являє собою загальну суму попиту на кінцеву продукцію.

Для того, щоб пояснити від'ємний нахил кривої сукупного попиту, необхідно дослідити вплив рівня цін:

а) на кількість товарів і послуг, стосовно яких визначається попит;

б) на цілі споживання, інвестицій і чистого експорту.

Спадна траєкторія сукупного попиту пояснюється трьома факторами: ефектом багатства, ефектом відсоткової ставки та ефектом імпортних закупівель.

Ефект багатства виражається в тому, що коли ціни на товари і послуги знижуються, то цінність грошей зростає, відповідно виникає можливість придбання більшої кількості продуктів і послуг. Таким чином, у випадках зниження загального рівня цін відбувається збільшення сукупних витрат, виникає більший попит на товари і послуги.

Ефект відсоткової ставки полягає в тому, що в умовах зниження рівня цін домашні господарства прагнуть зменшити запаси готівки. Наприклад, вони купують облігації, акції, що приносять процентний доход, або розміщують готівку в банку на ощадному рахунку. Банк, у свою чергу, використовує нові надходження готівки для збільшення обсягу кредитів, тому що домашні господарства намагаються перевести частину своїх грошових коштів в активи, що приносять процентний доход. При цьому зменшується відсоткова ставка, а більш низькі відсоткові ставки, у свою чергу, заохочують до нових запозичень як фірми, що бажають інвестувати капітал у нові заводи й устаткування, так і домашні господарства, які вкладають кошти в нове житлове будівництво. Таким чином, більш низький рівень цін призводить до зниження відсоткової ставки по кредитах і сприяє зростанню витрат на інвестиційні товари, а отже, попит на товари і послуги зростає.

Ефект імпортних закупівель пов'язаний із тим, що інвестори в пошуках більш високих прибутків намагаються вкладати капітал за кордон. Збільшення пропозиції доларів, євро чи іншої валюти призводить до знецінювання національної грошової одиниці відносно інших валют. При цьому грошова маса національних грошових одиниць буде зменшуватися. Наприклад, у результаті зниження курсу долара вироблені у США товари порівняно з імпортованою до США продукцією стають більш дешевими. Така зміна відносних цін призводить до збільшення експорту товарів і послуг із США і скорочення там імпорту. Чистий експорт також збільшується. Таким чином, коли падіння рівня цін у США призводить до зниження відсоткових ставок, реальний обмінний курс національної валюти знижується, що стимулює чистий експорт у США, внаслідок чого відбувається підвищення обсягу попиту на товари і послуги.

Нерідко на практиці виникають помітні відхилення від заплано­ваного напрямку кривої сукупного попиту. Такі відхилення у макро­економіці прийнято називати зсувами. Події, які можуть викликати зсув кривої сукупного попиту, можуть бути, наприклад, такими:

- занепокоєння про розмір пенсійних заощаджень призводить до зниження витрат на поточне споживання. На графічній моделі крива сукупного попиту при цьому зміщується вліво, тому що кількість товарів і послуг, на яку виникає попит при кожному рівні цін, зменшується;

- поява нового виду комп'ютерів із підвищеною швидкістю роботи сприяє зростанню інвестицій у нові комп'ютерні системи багатьох фірм. Оскільки кількість товарів і послуг, на які з'являється попит при кожному даному рівні цін, зростає, відбувається зсув кривої сукупного попиту вправо.

Зсуви кривої сукупного попиту – це результат зміни планованих витрат споживачів або фірм, змін фінансово-бюджетної або грошово-кредитної політики. У реальному житті зсуви кривої сукупного попиту в деяких випадках обумовлюються поведінкою індивідів, в інших – економічною політикою держави.

Основними факторами, які впливають на сукупний попит, є пропозиція грошей (MS) і швидкість обігу грошей (V), тобто AD = f (MS, V). Вплив на сукупний попит таких факторів, як інфляційні очікування, смаки споживачів, ціни на товари-замінники, здійснюється опосередковано саме через зміни пропозиції грошей і швидкості їх обігу.

Якщо у суспільстві виникає надлишковий сукупний попит, держава може регулювати його за допомогою певних інструментів. Ось основні способи усунення надлишкового сукупного попиту:

1. Кількісне регулювання шляхом скорочення так званих «впорскувань» з боку попиту (за термінологією Г. Менкью) або зменшення окремих компонентів витрат, тобто інвестицій і державних витрат. До скорочення споживання призводить і так званий регресивний перерозподіл витрат. Останній, знижуючи витрати виробництва, стимулює експорт, і в той же час перерозподіл прибутку підвищує частку прибутку у валовому внутрішньому продукті, збільшуються капіталовкладення.

2. Стимулювання інфляції у поєднанні зі скороченням витрат відносять до іншого способу усунення надлишкового попиту. Звичайним каналом є так звані «примусові заощадження» або зсув у розподілі доходу від груп із низькими доходами до груп з високими доходами. Перерозподіл доходу на користь окремих економічних суб'єктів або держави відбувається не повністю у зв’язку з неповною індексацією заробітної плати.

Інший варіант цього способу реалізується через так званий «інфляційний податок», коли інфляція знецінює реальні грошові доходи і змушує населення більше вкладати у товари та послуги. Перерозподіл як доходів, так і багатства може стримувати попит за рахунок високих соціальних витрат.

3. Для приведення сукупного попиту у відповідність до сукупної пропозиції також можуть бути застосовані суто адміністративні методи.

Під сукупною пропози­цією (AS) розуміють зага­льну сукупність усіх кін­цевих товарів і послуг, призначених для продажу підприємницьким і державним секторами, у грошовому вираженні. За обсягом сукупна пропозиція може бути прирівняна до значення ВНП. Ці обсяги залежать від технології виробництва, витрат, що викликають зміни пропозиції на ринку кожного окремого виду товару.

Згідно з неокласичною точкою зору, ринкова економіка ґрунтується на використанні механізмів саморегулювання, завдяки яким обсяг виготовленої продукції без зовнішніх втручань тяжіє до рівня, що відповідає повній зайнятості. Ціни, заробітна плата і відсоткова ставка є гнучкими, і в результаті їхніх коливань економіка досягає стану рівноваги за умови повної зайнятості. У цьому випадку немає необхідності державного втручання в економіку. Гнучка заробітна плата і гнучкі ціни гарантують рівновагу на ринку праці та товарному ринку.

Дж. М. Кейнс у своїй роботі «Загальна теорія зайнятості, відсотка і грошей» у 1936 р. критикував основні положення неокласичної теорії. Він довів, що, по-перше, економіка розвивається не так самодостатньо, заробітна плата і ціни не є настільки гнучкими, як це подано в неокласичних моделях; по-друге, заперечував пряму залежність між інвестиціями, заощадженнями і відсотковою ставкою. У підсумку Дж. М. Кейнс зробив висновок про неможливість автоматичного досягнення економічної рівноваги без втручання держави.

Дж. М. Кейнс не вірив у можливість досягнення рівня повної зайнятості за рахунок скорочення заробітної плати. Він вважав, що безвідносно до рівня безробіття надалі заробітна плата знижуватися не буде, і ринок праці залишиться в нерівноважному стані. Внаслідок існування нижніх меж заробітної плати завжди буде існувати певний відсоток безробітних, а для його зменшення необхідно розширювати в економічній системі сукупний попит, що викликає збільшення попиту на працю.

Дж. М. Кейнс довів, що зниження цін не може автоматично вивести економіку зі спаду; рівень відсоткової ставки визначається не в точці перетину кривих заощаджень та інвестицій, а залежить від попиту і пропозиції готівки. Відповідно до кейнсіанської точки зору, заощадження несуттєво змінюються внаслідок коливань відсоткової ставки. На кейнсіанській графічній моделі (див. нижче рис. 3.2) крива заощаджень відображає функцію, параметри якої залежать від рівня доходів.

Відповідно до теорії Дж. М. Кейнса, економіка не в змозі самодостатньо функціонувати в умовах повної зайнятості. Дослідник наголошував на необхідності зростання ролі держави, покликаної проводити відповідну податкову, кредитно-грошову політику і здійснювати державні витрати, спрямовані на досягнення стану повної зайнятості.

Положення на графічній моделі довгострокової кривої сукупної пропозиції LAS (див. нижче рис. 3.2–3.4) відбиває кількість товарів і послуг згідно з класичною макроекономічною теорією. Рівень виробництва Q1 на рис. 3.2 іноді називається потенційним обсягом виробництва або обсягом виробництва при повній зайнятості. Природний рівень виробництва – це обсяг виробництва, до якого економіка тяжіє в довгостроковій перспективі.

Будь-яка зміна в економіці, що впливає на зміни природного рівня виробництва, спричиняє певний зсув довгострокової кривої сукупної пропозиції LAS. Наприклад, збільшення основного капіталу означає підвищення продуктивності і, відповідно, обсягу запропонованих товарів і послуг. У результаті крива довгострокової сукупної пропозиції зміщується праворуч. І навпаки, зменшення основного капіталу призводить до зниження продуктивності праці, скорочення обсягу запропонованих товарів і послуг, і тим самим – зсуву довгострокової кривої сукупної пропозиції ліворуч. Довгострокове економічне зростання залежить від багатьох чинників, включаючи політику стосовно заощаджень, інвестицій, створення і впровадження нових технологій, міжнародної торгівлі тощо. Кожного разу, коли зміна в одному з цих чинників впливає на спроможність економіки виробляти товари і надавати послуги, довгострокова крива сукупної пропозиції зсувається.

Положення довгострокової кривої сукупної пропозиції на графічній моделі залежить також від природного рівня безробіття. Тобто коливання природного рівня безробіття зумовлюють відповідні коливання природного рівня виробництва і тягнуть за собою зсув довгострокової кривої сукупної пропозиції.

Економісти залежно від переконань використовують одну з трьох теорій, які пояснюють позитивний нахил короткострокової кривої сукупної пропозиції.

Неокласична теорія оманливих уявлень ґрунтується на роботах економістів Мілтона Фрідмена і Роберта Лукаса. Відповідно до цієї концепції, зміна загального рівня цін тимчасово вводить в оману постачальників щодо ситуації на ринках продукції, зумовлюючи більш чи менш викривлену реакцію виробників, у результаті чого крива сукупної пропозиції має позитивний нахил (див. також додаток 27).

На думку Дж. М. Кейнса і його послідовників, крива сукупної пропозиції має позитивний нахил тому, що в короткостроковій перспективі номінальна заробітна плата змінюється дуже повільно, іншими словами, вона характеризується, так би мовити, «жорсткістю». У якійсь мірі така жорсткість номінальної заробітної плати пояснюється довгостроковими контрактами між працівниками і фірмами, де зафіксовано її розмір. Крім того, уповільнена реакція може бути пов'язана з існуючими нормами і поняттями про справедливість у суспільстві.

Неокейнсіанці підкреслюють інертність у короткостроковій перспективі змін економічних умов: не тільки заробітної плати, але й цін на інші товари та послуги, пов’язуючи їх із впливами нецінових факторів, зокрема, з вартістю преси і поширення каталогів, а також з необхідністю певного часу на зміну цінників. У результаті в короткостроковій перспективі ціни на товари і послуги так само, як і заробітна плата, відзначаються певною жорсткістю.

Внаслідок виникнення розбіжностей у способах реакції фірм на зміну економічних умов у випадку непередбаченого зниження рівня цін деякі фірми не встигають скорегувати ціни, а високі ціни зумовлюють скорочення обсягів продажу і змушують компанії обмежити обсяги виробництва товарів і послуг, кількість робітників.

На рис. 3.2 у вигляді графічної моделі відображено ситуацію падіння сукупного попиту (криві AD1 і AD2) і наслідки, до яких таке падіння призводить. У короткостроковій перспективі економічна динаміка простежується за допомогою переміщення початкової короткострокової кривої сукупної пропозиції AS1 із точки А в точку В. В міру розгортання ситуації обсяг випуску продукції знижується з Q1 до Q2, а рівень цін – із Р1 до Р2.

Падіння рівня виробництва вказує на те, що економіка увійшла в період спаду. Хоча на поданому рисунку це і не відбито, але фірми реагують на зниження обсягів продажу і виробництва зменшенням кількості зайнятих робітників. Таким чином, скорочення сукупного попиту призводить до зниження прибутків і зростання безробіття.

                                                    las

P                                                                                              AS1

                                                          A                                               AS2

P1                                                                                 ●

P2                                            B

P3                                                               ●   C

                                                                                                                AD1

                                                                                                AD2

                                                                                                                                                                              Q2       Q1                                                            Q

Рис. 3.2. Наслідки скорочення сукупного попиту

Збільшення державних закупівель або пропозиції грошей спричиняє зростання обсягу попиту на товари і послуги при кожному даному рівні цін, так що крива сукупного попиту зміщується праворуч. Діючи з достатньою швидкістю і точністю, політики компенсують попередній зсув сукупного попиту, крива сукупного попиту повертається в початкове положення AD1, а економіка – у точку А. Про криву довгострокової сукупної пропозиції las уже йшлося вище.

У міру того як очікувано знижується рівень цін, а уявлення людей, заробітна плата і ціни змінюються, короткострокова крива сукупної пропозиції зміщується праворуч, із положення AS1 у AS2 (див. рис. 3.2). У довгостроковій перспективі економічна ситуація характеризується позицією точки С, в якій нова крива сукупного попиту AD2 перетинає довгострокову криву сукупної пропозиції las.

У ситуації нової довгострокової рівноваги (точка С), виробництво повертається до природного рівня. Під впливом скорочення сукупного попиту рівень цін знизився до значення Р3, що компенсує зсув кривої сукупного попиту. Таким чином, у довгостроковій перспективі зсув сукупного попиту відбивається винятково на рівні цін, але не на рівні виробництва. Довгостроковий ефект зсуву сукупного попиту полягає у зміні номінальних змінних, але не реальних змінних. Рівень цін знижується, але виробництво залишається на попередньому рівні.

При кожному зменшенні рівня цін фірми пропонують меншу кількість товарів і послуг. Таким чином, короткострокова крива сукупної пропозиції зміщується ліворуч, із положення AS1 у AS2 (див. рис. 3.3). Залежно від конкретної події може зміститися і довгострокова крива сукупної пропозиції las, проте з метою спрощення припустимо, що її положення не змінюється.

                                                            las

P                                                                                              AS2

                                                                                                            AS1

P2                                           B

P1                                                     A

                                                                                      ad                

0                                              Q2        Q1                                                     Q

Рис. 3.3. Наслідки скорочення сукупної пропозиції

Простежимо наслідки зсуву кривої сукупної пропозиції ліворуч. У короткостроковій перспективі економічна динаміка простежується за допомогою переміщення кривої сукупного попиту з точки А в точку В. Обсяг виготовленої продукції знижується від Q1 до Q2, а рівень цін підвищується від Р1 до Р2. В економіці спостерігається стагнація (падіння обсягу виробництва) та інфляція (зростання цін) одночасно, а такий стан прийнято називати стагфляцією.

Як альтернативу представники органів державної влади, відповідальні за проведення грошово-кредитної та податкової політики, можуть запропонувати компенсувати деякі з наслідків зсуву короткострокової кривої сукупної пропозиції за допомогою впливу на чинники, які визначають параметри кривої сукупного попиту (див. рис. 3.4). При цьому крива сукупного попиту повинна зміститися праворуч із положення AD2 в положення AD1, тобто пересунутися рівно настільки, щоб зміни у структурі сукупної пропозиції не вплинули на обсяг виробництва. У цьому випадку позитивні зміни економічної ситуації демонструє перехід із точки С в точку А, виробництво залишається на своєму природному рівні, а ціни підвищуються від Р1 до Р3. Отже, в такій ситуації державні органи повинні зреагувати на зсув сукупної пропозиції у такий спосіб, щоб зростання витрат виробництва постійно відображалося на рівні цін.

                                                            LAS

P                                                                                                  AS2

                                                            A                                             AS1

P3

P2                                          

P1                                                            C

                                                                                                            AD1

0                                                                                                          AD2                                                                Q1                                                       Q

Рис. 3.4. Наслідки зсуву сукупного попиту

На сукупний попит і сукупну пропозицію впли­ває фіскальна і монетарна експансія уряду. Щодо фі­скальної експансії результати будуть такими. Якщо уряд збільшує свої видатки, то зростають доходи і видатки cуб’єктів економічної діяльності. При кожному окремому рівні цін, а отже – кожній величині реальних грошових залишків, крива AD зміщується праворуч, причому чим відчутніше відсоткова ставка реагує на зміни сукупного попиту і чим більшою є величина граничної схильності до споживання, тим більше внаслідок фіскальної експансії зростають доходи і видатки cуб’єктів економічної діяльності. Фіскальна експансія збільшує ВНП. Кейнсіанський підхід, відображений на рис. 3.2–3.4, означає, що оскільки фірми готові постачати на ринок будь-яку кількість товарів при даному рівні цін, фіскальна експансія на цінах не позначиться, а буде зростати рівень зайнятості.

У класичному випадку, де ВНП обчислюється для рівня повної зайнятості й крива сукупної пропозиції є вертикальною, фірми постачатимуть на ринок той самий обсяг товарів за будь-якого рівня цін. Тут рівень цін не заданий, а залежить від взаємодії попиту і пропозиції. Фіскальна експансія на графічній моделі зміщує криву сукупного попиту праворуч. При початковому рівні цін (Р1) видатки cуб’єктів економічної діяльності збільшуються, попит зростає, але фірми не можуть найняти більше робітників (адже вважається, що панує повна зайнятість), щоб розширити виробництво, тому пропозиція товарів неспроможна відповідати зростаючому попиту. Фірми, намагаючись найняти більше робітників, лише збільшують заробітну плату і собівартість продукції, а тому підвищують ціни на свою продукцію. Отже, підвищення попиту на товари призводить лише до зростання цін, а не до зростання обсягу виробництва. Зростання цін створює дефіцит грошової маси, підвищує відсоткові ставки і скорочує видатки. Врешті, на вищому рівні урядових видатків сукупний попит знову дорівнює сукупній пропозиції.

Ефектом храповика називають економічну ситуацію, коли ціни легко підвищуються, але навіть у випадках вжиття відповідних урядових заходів майже не знижуються. Підвищення сукупного попиту підвищує рівень цін, але від зменшення попиту протягом короткого відрізку часу не можна очікувати падіння цін. Відсутність тенденції до зниження цін пояснюється наступним: по-перше, заробітна плата, яка складає 75\% і більше загальних витрат фірми, не має тенденції до зниження; по-друге, частина робітників працюють за договорами із профспілками, умови яких забороняють скорочення заробітної плати до закінчення строку дії договору.

Нееластичність заробітної плати збільшується через те, що підприємці можуть не захотіти знижувати ставки. Більш низька заробітна плата справляє негативний вплив на моральний стан робітника, а відповідно, і на продуктивність праці. У той час як низька заробітна плата має тенденцію до зниження трудових витрат на одиницю продукції, низька продуктивність праці буде мати тенденцію до підвищення трудових витрат на одиницю продукції.

Друге пояснення нееластичності цін у сторону зниження полягає в тому, що значна кількість промислових фірм володіють достатньою монопольною владою, щоб протистояти зниженню цін у період зниження попиту.

Монетарна експансія виявляється у зростанні номінальної грошової маси при всіх даних рівнях цін. Зниження відсоткових ставок на ринках активів змушує людей тримати більше реальних грошових залишків. Це стимулює сукупний попит і тим самим збільшує як рівноважні доходи, так і рівноважні видатки. Це типова ситуація за кейнсіанських умов.

За класичних умов реакція на монетарну експансію буде дещо іншою. Коли зростає номінальна грошова маса і крива сукупного попиту відповідно зміщується праворуч і вгору за умови фіксованих цін, економіка рухалася б до точки кейнсіанської рівноваги. Але тепер обсяг товарів, що надходить на ринок, залишається фіксованим. Розширення сукупного попиту призводить до надлишку попиту на товари. Фірми, які намагаються збільшити випуск товарів і наймають більше робітників, збільшують заробітну плату і виробничі витрати. У результаті зростають ціни, а це означає, що реальні грошові залишки знижуються до свого початкового рівня. Ціни фактично зростають до зникнення надлишку попиту на товари. Реальна грошова маса, а отже й відсоткові ставки і сукупний попит залишились незмінними. Висновок з класичної моделі такий: коли пропозиція відповідає класичному випадку, приріст нормальної грошової маси підвищує рівень цін у тій самій пропорції, але лишає відсоткову ставку і реальний ВНП незмінними.

Питання для самостійної роботи

Які нецінові фактори впливають на інвестиційний і на споживчий попит?

Якими чинниками зумовлено попит закордонного сектора?

Чим відрізняються класична та кейнсіанська інтерпретації кривої сукупної пропозиції?

Яким є механізм виникнення збурень у сукупному попиті та сукупній пропозиції?

Поясніть причини існування ефекту храповика та механізм його дії.

Які особливості кривих сукупного попиту і сукупної пропозиції відповідають нинішньому етапу економічного розвитку України?

Теми рефератів

Динаміка сукупного попиту та її вплив на загальноекономічну ситуацію.

Інструменти впливу на сукупну пропозицію.

Зміна динаміки сукупного попиту та сукупної пропозиції під впливом тіньової економіки.

Причини та наслідки збурення сукупної пропозиції.

Урядові витрати та сукупний попит.

Тестові завдання для самоконтролю

1. Крива сукупного попиту виражає відношення між:

а) рівнем цін та сукупними витратами на придбання товарів та послуг;

б) рівнем цін та обсягом виробленого ВВП;

в) рівнем цін, який визнають покупці, та рівнем цін, який задовольняє продавців;

г) обсягами виробленого та спожитого ВВП;

д) жоден із попередніх варіантів не є правильним.

2. Зміщення кривої сукупного попиту матиме місце, коли:

а) змінюється ціна на товари широкого споживання;

б) змінюється ціна витрат виробництва;

в) змінюються сподівання споживача;

г) змінюється продуктивність праці;

д) змінюються ціни на енергоносії.

3. Різниця між поняттями ринкового попиту та сукупного попиту полягає в наступному:

а) ринковий попит стосується усіх індивідів, а сукупний попит – ні;

б) сукупний попит стосується окремого виду товару, а ринковий попит ‑ ні;

в) уряд може вплинути на ринковий попит, а не на сукупний попит;

г) сукупний попит стосується усіх товарів національної економічної системи, а ринковий попит – окремого виду товару.

4. Сукупна пропозиція – це:

а) кількість грошей, яку покупці планують витратити на придбання благ і послуг;

б) загальний доход, отриманий власниками факторів виробництва;

в) запланований обсяг закупівлі кінцевих благ і послуг;

г) загальна вартість кінцевих товарів і послуг, вироблених національною економікою.

5. Крива сукупної пропозиції в умовах кейнсіанського підходу:

а) має позитивний нахил;

б) має від'ємний нахил;

в) представлений вертикальною лінією;

г) представлений горизонтальною лінією;

д) складається із сегментів з різним характером нахилу.

6. Зсув кривої сукупної пропозиції вправо матиме місце, коли:

а) ціни на енергоносії зростають;

б) ціна на фактори виробництва зменшується;

в) рівень продуктивності зменшується;

г) зменшуються видатки на інвестиції.

Література до теми

Агапова Т.А., Серегина С.Ф. Макроэкономика: Учебник. – М.: МГУ; Изд-во «Дело и Сервис», 2002. – 448 с.

Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Макроекономіка: Навч. посібник. – К.: Атіка, 2002. – 368 с.

Макроэкономика: Учеб. пособие для студентов вузов эконом. спец. / Под ред. Ч.П. Николаевой. – М.: ЮНИТИ, 2002. – 269 с.

Мэнкью Н.Г. Принципы экономикс. – 2-е изд. – С.Пб.: Питер, 2001. – 496 с.

Панчишин С. Макроекономіка: Навч. посібник. – К.: Либідь, 2001. – 616 с.