Тема 5. правочини (угоди)Анотація Поняття та види правочинів. Односторонні правочини та їх види. Двосторонні та багатосторонні правочини (договори). Поняття договору. Умовні правочини. , Умови дійсності правочинів. Дієздатність осіб, що укладають правочини. Форма правочину. Правові наслідки порушення форми правочину. Зміст правочину. Єдність волі і волевиявлення. Недійсні правочини. Види недійсних правочинів. Нікчемні правочини. Правові наслідки визнання правочину недійсним. Поняття та види реституції. Основна література Бірюков І.А., Заїка Ю.О., Підопригора О.О. Цивільне правоУкраїни: Курс лекцій. — К.: НАВСУ, 2001. Дзера О.В, Кузнецова Н.С. Цивільне право України. —Книга перша. — К., 2002. Цивільний кодекс України: Офіційне видання. — К.- Атіка2003. — 416 с Додаткова література Харитонов Е.О., Саниахметова НА. Гражданское право —К.: А.С.К., 2001. Закон України „Про заставу" від 02.10.1992 р. № 2654-ХІІ. Матеріал для вивчення За ЦК України — правочини (ст. 202), тобто дії осіб, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини — це вольові і правомірні дії. ТІК України (ст. 205) допускає різні форми зовнішнього вияву лі (волевиявлення): словами (усно), письмовим актом, поведінкою оби Б останньому випадку йдеться про конклюдентні дії (від лат. onclude - укладаю, роблю висновок), тобто дії, в яких втілюється особи укласти правочин. Мовчання визначається виявом волі укласти правочин у випадках, передбачених законом або договором. Правочини бувають одно-, дво- або багатосторонніми. Якщо для виникнення правочину достатньо волевиявлення однієї сторони, він є одностороннім. Наприклад, розпорядження своїм майном на випадок смерті (заповіт) є одностороннім правочином, бо для його складання і оформлення необхідно волевиявлення тільки заповідача. До односторонніх правочинів належать також прийняття і відмова від спадщини. Якщо для виникнення правочину необхідні зустрічні волевиявлення, то це двостороння угода. Вона називається договором. Наприклад, волевиявлення однієї сторони (покупця) купити майно і зустрічне (тобто протилежне за змістом) волевиявлення іншої сторони (продавця) продати майно є двостороннім правочином купівлі-продажу або договором купівлі-продажу. Для виникнення багатостороннього правочину необхідно волевиявлення трьох і більше сторін. Залежно від способу укладання правочини поділяються на реальні. Консенсуальні правочини (від лат. consensus — згода) вважаються укладеними з моменту досягнення згоди сторін за всіма істотними умовами, Більшість правочинів є консенсу-альними. Для укладення реального правочину (від лат. res - річ) разом зі згодою сторін необхідне вчинення фактичних дій (наприклад, передача майна). До реальних правочинів належать договори позики, перевезення, дарування. За особливостями мети правочини поділяються на платні І безплатні, казуальні і абстрактні. У платному правочині дії однієї сторони відповідає обов'язок іншої сторони вчинити зустрічну дію. У Договорі купівлі-продажу продавець передає майно у власність покупця, а останній зобов'язаний прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму. Двосторонні правочини, за певним винятком, є платними. У безплатному правочині сторона зобов'язана вчинити Дії, а інша має право вимагати виконання цих дій без вчинення зустрічних власних дій. Односторонні правочини є безплатними. З Двосторонніх правочинів до безплатних належать договори дарування, безплатного користування майном. Правочини, дійсність яких залежить від їх мети, називаються 64 65 каузальними. У деяких випадках законодавець допускає правочивді на дійсність яких не впливає мета, а тому навіть за її відсутності таї правочини мають належну юридичну силу. Вони називають абстрактними (від лат. abstractio — відтягнення, відвернення), абстрактних правочинів, зокрема, належить вексель. Умови чинності правочинів. Умови чинності правочинів: а) про форму; б) про сторони; в) про зміст правочину; : г) волевиявлення учасника правочину має бути вільнимвідповідати його внутрішній волі; д) правочин має бути спрямований на реальне настання правовінаслідків, що обумовлені ним; є) правочини, що вчиняються батьками (усиновителями), н< можуть суперечити інтересам їхніх неповнолітніх дітей (ст. 203 нової ЦК України). Недодержання стороною (сторонами) вимог чинності правочш , в момент його вчинення є підставою недійсності правочину. В ЦК (ста 203) підкреслюється, що правочин не може суперечити закону, іншия правовим актам. Всі недійсні правочини суперечать правовим норма! Якщо такий правочин укладено, але не виконано, то суд (у т.ч. господарський) визнає його недійсним без застосування будь-які санкцій до сторін, оскільки вони ще не порушили закон. Про: найчастіше такі суди визнають недійсними правочини, які вже повністі або частково виконано. У таких випадках визнання правочин недійсним означає, що він не породжує юридичних наслідків, зар; досягнення яких його укладено. Тому кожна зі сторін зобов'язується повернути іншій стороні все одержане за угодою (а за неможливості повернути все одержане в натурі — відшкодувати його вартість у' грошах), тобто сторони поновлюються у стані, в якому перебували до укладення угоди. Такі наслідки недійсності угоди називаються двосторонньою реституцією (ст. 217 нового ЦК України). Недійсні правочини. Правочини можуть вчинятися усно або! письмово. Письмові правочини вчиняються у простій або нотаріальній письмовій формі. Письмова форма правочину вимагається в таких випадках. Письмової мають вчинятися: правочини між юридичними особами; правочини між фізичними та юридичними особами, за винятком правочинів, передба- них У п. 1 ст- 206 ЦК України; правочини фізичних осіб, відповідно о п 3 ст. 208 ЦК, між собою на суму, що перевищує у двадцять разів озміо доходу, який не підлягає оподаткуванню, за винятком правочинів, передбачених у п. 1 ст. 206 цього Кодексу. Недодержання письмової форми правочину спричинює його недійсність лише у випадках, коли такий наслідок прямо зазначений у законі. ЦК України передбачає наслідки недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину і договору (статті 219 і 220). Недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину має наслідком його недійсність. ЦК України допускає виняток з цього правила. Суд може визнати такий правочин дійсним, якщо буде встановлено, що він відповідає справжній волі особи, яка його вчинила, а нотаріальному посвідченню правочину перешкоджала обставина, яка не залежала від її волі. Недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору має наслідком його недійсність. З цього правила також передбачені винятки. Якщо сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору, що підтверджуються письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна зі сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. Вчинення правочинів недієздатними особами, а також малолітніми до 14-ти років, особами, що мають неповну чи обмежену дієздатність за межами їх дієздатності, зумовлює їх недійсність. ЦК України передбачає правові наслідки вчинення правочину, якщо обома сторонами правочину є малолітні: у разі його недійсності застосовується двостороння реституція. У разі неможливості повернути майно в натурі його вартість відшкодовують батьки (усиновителі) чи опікун, якщо буде встановлено, що вчиненню правочину сприяла їхня винна поведінка. У ЦК України одним з правових наслідків недійсності правочину, вчиненого недієздатною особою, є обов'язок Дієздатної сторони компенсувати опікунові недієздатної особи моральну шкоду, якщо буде встановлено, що вона знала про психічну хворобу або недоумство іншої сторони або могла припускати такий стан особи. Правочини, укладені неповнолітніми за межами їх дієздатності і Межено Дієздатними особами за межами їх дієздатності, можуть &ути визнані недійсними за позовом їхніх батьків, усиновителів та піклувальників. 66 67 ЦК України передбачає загальну правоздатність юридичних осіб Ця обставина вплинула на формулювання норм про правові наслідкі укладення юридичною особою правочину, якого вона не мала правг вчиняти. У ст. 227 передбачається, що правочин юридичної особи, вчиненні нею без спеціального дозволу (ліцензії), якщо таке вимагається законом або іншим правовим актом, є недійсним. Наслідки недійсності праве чинів юридичних осіб різні. Якщо угодою юридичної особи (юридичних) осіб) порушено публічний порядок, то до сторін (сторони), що діялі навмисно, застосовуються суворі санкції, встановлені ст. 228 України. Важливим елементом угоди є воля та її зовнішній вияв — волевиЛ явлення. Розходження між внутрішньою волею і волевиявленням може виникнути у разі, коли угода укладається під впливом насильства. Насильство —- фізичний або психічний вплив на особу учаснш угоди або його близьких з метою спонукати до укладення угоди. Особа,! яка укладає угоду під впливом насильства, фактично позбавляється) можливості виявити власну полю, ЇЇ воля замінюється волею насильника. Волевиявлення особи, до якої застосовано насильство, не є виявом її волі. Немає відповідності внутрішньої волі і волевиявлення і прі укладенні угоди під впливом погрози. Застосування погрози — це вплив на чужу волю під загрозою заподіяння майнової або немайнової шкоди. Потерпілий виявляє свою волю, але оскільки це відбувається під впливом погрози, то вона не! збігається зі справжнім його бажанням. Таким чином, і у цій угоді є розходження між справжньою, внутрішньою волею особи та її воле-1; виявленням. Погроза може бути підставою для визнання угоди недійсною.; Угода з недоліками волі має місце і тоді, коли вона укладається; у зв'язку з тим, що сторона умисно вводить в оману іншу, повідом- ляючи її про факти, які не відповідають дійсності. Обман має місце іі тоді, коли одна із сторін замовчує обставини, які мають істотне зна-! чення для угоди. Наприклад, сторона замовчує недоліки майна, яке відчужується. Угода, що укладається під впливом обману, може бути визнана недійсною. ЦК України відмовився від односторонньої; реституції, внаслідок якої тільки потерпіла сторона поновлюється у; попередньому майновому стані. Він допускає двосторонню реституцію, тобто в попередньому стані поновлюється не тільки потерпіла сторона, а й правопорушник. Види недійсних правочинів. У цивільному законодавстві поряд 68 вищезазначеною класифікацією угод передбачено також іншу, в нову якої покладено таку ознаку, як ступінь недійсності. Відповідно зоізняють правочини: абсолютно недійсні або нікчемні; відносно дійсні або заперечні. Нікчемні правочини, їх недійсність визначено безпосередньо у правовій нормі. Саме тому вони є недійсними вже у момент їх укладення незалежно від пред'явлення позову і рішення суду або господарського суду. Суд та господарський суд зобов'язані констатувати факт недійсності правочину, незважаючи на бажання сторін, і за власною ініціативою застосовувати статті ЦК України, що передбачають певні види нікчемних правочинів. До нікчемних належать правочини: а) укладені з порушенням обов'язкової нотаріальної або простоїписьмової форми (стаття 218, 219, 220 ЦК); б) укладені малолітніми, які не досягли 14-ти років (ст. 221 ЦК); в) укладені неповнолітніми (ст. 222 ЦК); г) укладені громадянами, визнаними недієздатними (ст. 226 ЦЮ; д) укладені з метою порушення публічного порядку (ст. 228 ЦК);є) юридичних осіб, що суперечать їхнім цілям (ст. 227 ЦК); є) фіктивні та удавані правочини (ст. 234, 235 ЦК). Заперечні правочини. Деякі угоди з дефектами суб'єктного складу волі все ж таки породжують права та обов'язки сторін, а, отже, є дійсними. Проте їх дійсність є нестійкою, нестабільною, оскільки законодавець надав право відповідним особам заперечувати правочини в суді або господарському суді, а тому вони можуть бути визнані недійсними. Тому й називаються вони відносно дійсними або заперечними. До них належать правочини, укладені: а) неповнолітніми віком від 14-ти до 18-ти років (ст. 222 ЦК); б) громадянами, обмеженими у дієздатності (ст. 223 ЦК); в) громадянами, нездатними розуміти значення своїх дій (ст. 225 ЦК); г) внаслідок помилки (ст, 229 ЦК); д) внаслідок обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з іншою або збігу тяжких обставин (ст. 230,231 ЦК). Правочин, визнаний нікчемним, вважається таким з моменту його укладення (ст. 236 ЦК). Це правило поширюється на всі недійсні правочини. Наприклад, угода купівлі-продажу, укладена під впливом погрози, набуває належної юридичної сили. Проте за позовом особи, Що уклала її під впливом погрози, вона визнається недійсною не з 69 моменту пред явлення позову і не з моменту вступу судового рішені у законну силу, а з моменту її укладання. Законодавець допускає винятки з цього правила, а саме: якщо: самого змісту правочину випливає, що він може бути припинений лиі на майбутнє, дія правочину визнається недійсною і припиняється майбутнє (ч. 2 ст. 236 ЦК ). Виходячи з цього правила, угода визнаєт недійсною з моменту вступу судового рішення у законну силу. Воі може бути визнана недійсною повністю або недійсними визнаються окремі частини. При цьому недійсні частини угоди не тягнуть за со( недійсності інших її частин, оскільки можна припустити, що угоду буі б укладено і без включення недійсної її частини. Обставини і строки в правочинах. Обставини поділяюті на відкладальні і скасувальні. Правочин визнається укладеним за відкладальною обставиної якщо сторони поставили виникнення прав та обов'язків у залежнісі від настання цієї обставини. Наприклад, угоду піднайму ж приміщення укладено за такою обставиною: наймач надасть жш приміщення піднаймачеві, як тільки його син переїде на постійне місі проживання до іншого міста. Правочин визнається укладеним за скасувальною обставиної якщо сторони поставили припинення прав та обов'язків у залежнісі від настання цієї обставини. Наприклад, вищезазначену угоду піднайв жилого приміщення може бути укладено за обставиною: піднаймї може поселитися і проживати у жилому приміщенні доти, доки сі наймача не повернеться із відрядження. Якщо настанню обставини недобросовісно перешкодила стороні якій настання обставини не вигідне, вважається, що обставина HacTaj Якщо настанню обставини недобросовісно сприяла сторона, якії настання обставини вигідно, вважається, що обставина не настала., Виконання обов'язків, установлених правочином, здійснюється певний термін. Ще не відомо, станеться чи ні обставина, а термі неминуче настане. У цьому полягає різниця між обставинами і теріі нами в правочинах. Строки можуть визначатися зазначенням конкреІ ної календарної дати, певного проміжку часу, події, щодо якої відомі що вона обов'язково станеться. Контрольні питання: Що являє собою правочин і які його ознаки? Які існують види правочинів у цивільному праві? Як виражається воля суб'єктів права у правочинах? Охарактеризуйте умови дійсності правочинів. Які правочини визнаються недійсними? Які пороки у суб'єктному складі можуть бути виявлені в деяких правочинах? Охарактеризуйте правочини з пороками волі. Які правочини відносять до нікчемних і заперечних? Які правочини укладаються з настанням певної обставини?10. Яка різниця між обставинами і строками в угодах? Тест-тренІнг 1. Суб'єктами цивільно-правових відносин можуть бути: A. неправоздатні особи; B. недієздатні особи; C. громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, юридичні особи; D. неосудні особи; 2. Згідно із законом цивільна дієздатність громадянина — це: A. така здатність громадянина, що не може бути примусово обмежена; B. правове становище громадянина, яке встановлюється тількиу судовому порядку; C. природний стан людини. D. здатність громадянина своїми діями набувати цивільних праві створювати для себе цивільні обов'язки. 3. Безвісною відсутністю громадянина визнається: A. засвідчений у судовому порядку факт довготривалої відсутностігромадянина в місці його проживання, якщо не вдалося встановитимісце його перебування; B. відсутність громадянина в місці постійного проживання протягом 3-х років з дня отримання останніх відомостей про нього, а вдеяких випадках, зазначених у законі, — протягом 6 місяців; C. громадянин, який зник під час воєнної події; D. громадянин, про якого вірогідно відомо, що він живий, аленемає точних відомостей про його місце перебування. 4. Відповідно до чинного законодавства правоздатними є громадяни:А. зачаті, але не народжені; 70 71 В. здатні мати цивільні права та обов'язки; С померлі; D. внаслідок закону. 5. Оголошення громадянина у судовому порядку померлим вста-::новлює: A. факт смерті громадянина; B. місце фактичного проживання громадянина;С місце знаходження його майна; D. презумпцію смерті. 6. Правоздатність юридичної особи: A. виникає з моменту надання заявником документів до органуреєстрації; B. припиняється в період перереєстрації суб'єктів підприємницької jдіяльності у зв'язку із зміною форми власності; С виникає з моменту її державної реєстрації (реєстрації статуту); D. не збігається з моментом виникнення цивільної дієздатності юридичної особи. 7. Під об'єктом цивільних прав розуміють:А. об'єкти інтелектуальної власності; 8. матеріальні та нематеріальні блага, з приводу яких виникаютьцивільні правовідносини; С об'єкти екологічних правовідносин; D. предмети домашнього вжитку. 8. Проаналізуйте наведені поняття і визначте, які з них розкривають зміст правочинів: A. у правочині може виявлятися не тільки воля його учасників,але і третіх осіб; B. правочин може існувати окремо від волевиявлення його учасників; C. правочини — це вольові і правомірні дії, безпосередньо спрямовані на досягнення правового результату, а саме: на встановлення,зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; D. в цивільному праві діє загальне правило: у всіх випадках приукладенні правочину не вчиняються дії щодо фактичної передачі майна. 9 Під юридичними фактами в цивільному праві слід розуміти: А конкретні життєві обставини, з якими норми цивільного законодавства пов'язують настання правових наслідків і перш за все виникнення, зміни і припинення цивільних правовідносин; В.' будь-яку життєву обставину; С відповідальність суб'єктів права; D. тільки ті юридичні факти, що закріплені у цивільному законодавстві. 10. Визначте поняття недійсного правочину: A. недійсним є правочин, який не відповідає вимогам закону; B. недійсний правочин породжує ті правові наслідки, зарадидосягнення яких його укладено; С якщо правочин укладено з порушенням вимог, але не виконано, то суд застосовує правило двосторонньої реституції; D. суд не може визнати недійсним правочин, якщо він уже частково чи повністю виконаний; такий правочин кваліфікується як дійсний. 11, Охарактеризуйте форму правочину, застосувавши одне з ниж-ченаведених понять: A. форма правочину обирається за рішенням сторін, з цьогоправила закон не встановлює будь-яких винятків; B. форма правочину — це форма його волевиявлення, якаскладається з усної або письмової (простої чи нотаріальної) форми; C. ст. 208 ЦК дає вичерпний перелік випадків укладання правочинів у письмовій формі; D. письмові правочини не обов'язково мають бути підписані особами, які їх укладають. 72 73 |