Заняття № 12 схрещення захІдноЄвропейськоЇ модернІстськоЇ традицІЇ з нацІональним мІфопоетичним баченням в оповІданнІ габрІеля гарсІа маркеса «стариганЗ КРИЛАМИ» План 1. Зрощення фантастичних елементів з побутовими деталями — характерна ознака художнього світу твору. Реальність і вигадка в оповіданні. 2. Своєрідність образу янгола: його безпорадність і терпимість до людей, спорі- дненість з людською природою. 3. Образна система твору. Філософсько-етичний сенс зустрічі янгола з людьми. 4. Зображення людського суспільства, в якому немає місця ангелам. 5. Сенс фіналу та назви оповідання. Символіка твору. Завдання для підготовчого періоду 1. Прочитати баладу І. Драча «Крила» і порівняти її з оповіданням Г. Маркеса. 2. Повторити поняття про «магічний реалізм». Знайти у тексті риси цього методу. 3. Подумайте, яка роль художніх деталей у творі? 4. Знайдіть в оповіданні символи, дайте їм характеристику. Література 1. Земсков В. Маркес. — М., 1986. 2. Маркес Г. Г. Стариган з крилами // Всесвітня література. — 1998. — № 12. 3. Покальчук Ю. Латиноамериканський роман. — К., 1980. 4. Ромащенко Л. Крила як символ духовного злету людини // Там же. 5. Ступак Л. Янгол у світі фальші. За оповіданням Г. Г. Маркеса «Стариган з крила- ми» // Зарубіжна література. — 2007. — № 10—11 (506—507). — С. 39—40. 6. Чужинова Т. І був він незвичайний … За оповіданням Г. Г. Маркеса «Стариган з кри- лами». 10 кл. // Зарубіжна література. — 2007. — № 10—11. (506—507). — С. 33—36. Інструктивно-методичні матеріали Особливість даного оповідання — поєднання реального і фантастичного, ко- мічного з серйозним. Це допомогло авторові висвітлити проблеми повсякденно- го життя. Тому творчу манеру Маркеса називали «магічним реалізмом». Сюжет оповідання досить фантастичний. У приморському селищі з’явився ангел. Чому саме, ніхто не поцікавився, бо всі задовольнилися висновком «розумної сусід- ки», що буцімто це посланець за душею хворої дитини, отже, смертельно небез- печна істота. Фантастичне з’явився у творі із самої реальності, і це надало оповіданню фанта- стичного звучання, але водночас не позбавило реалістичного змісту. Твір про події дивовижні і одночасно буденні. Для автора незвичайне не стільки виокремилося зі звичайного, скільки стало його часткою. Ох, сусідка! Це типовий реалістичний образ всезнаючої пліткарки, втілення са- мовпевненої сірості, яка все знало, все вміло, прагнула бути в центрі всіх подій, її репутацію не похитнуло навіть зовсім безглузде твердження, що ангели харчували- ся лише смердючою камфорою. Щось не гаразд у суспільстві, коли така людина — одна з найавторитетніших. За порадою сусідки (а поради у неї є завжди) поліцейський Пелайо змінив своє доброзичливе ставлення до старого і, сидячи в теплій кухні з дубцем у ру- ках, сторожував немічного бідолаху, котрий не борсався у холодній калюжі. Сцена сповнена іронії і мала сатиричний зміст. Але в даному разі; важко засу- джувати Пелайо, адже тримаючи ангел арештом у дротяному курнику, він за- хищав свою дитину. Небесну чистоту кинуто в грязюку (у прямому і переносному значенні цього вира- зу). Така метафора стала уособленням життєвого бруду, життя без милосердя і добро- ти, а водночас і обмеженості жалюгідного існування. У цьому полягав ідейний зміст оповідання. Ангел — це божество. Згідно з біблійною традицією, Бог виявляв свою волю че- рез янголів. Слово «янгол» означає «вісник», той, хто доносив божественну істину, Господню волю до людей. ***Цікаво знати, що Мойсей Маймонід вважав янголів безтілесними, Дамас- кін — безсмертними, Аристотель — інтелектуальними. У творі автор не уникав опису зовнішності небесного прибульця і зобразив його саме таким: «Він був одягнений як жебрак, череп його був лисий, як коліно, рот беззубий, як у старезного діда, великі пташині крила, обскубані та брудні лежали в болоті, і все це разом надавало йому кумедного і неприродного вигляду». Маркес показав янгола немічним, можливо, він зазнав багато болю, страждань, смутку. Йо- го душа боліла за людські гріхи, а обличчя передчасно постаріло через втрату лю- дьми моралі, духовної деградації. Тому він і втратив піднесеність, таємничість, свя- тість. Він став негарним, непоказним, звичайним, буденним, більше того, від нього йде жахливий сморід. Письменник подав і подібну картину, у той час як з’явився янгол. Здається, що він змалював потойбічний світ, де панувала смерть. Дощові бу- рі передували появі небесного посланця.
У творі Маркеса янгол схожий на звичайну людину, але мав крила. Він — носій ідей, яких людство так і не зрозуміло. Тому крила обскубані, побиті вітрами. Та він Божий посланець, і тому його місія на землі — своїм терпінням, добротою, гуман- ністю викрити обивательську байдужість, егоїзм, духовне роз’єднання, брак віри, моральних ідеалів. У Божого вісника крила виросли не завдяки, а всупереч людям. Це символізува- ло вічне оновлення життя, вічне його відродження. Сам автор твердо переконаний у незнищеності духовності. Через ставлення до ангела розкрилася справжня сутність кожного з героїв. Се- лище, куди потраплив ангел, навіть не мало назви — це алегорія людського суспі- льства. Усі, хто бачив янгола, навіть не змогли зрозуміти його мови. Не винятком був і отець Гонгаза — служитель церкви, який теж не знайшов із янголом спільної мови. Мешканців селища здивувала не стільки сама поява божественного створін- ня, скільки його зовнішність. Це говорило про те, що не було нічого цікавого, що могло б здивувати просту обивательську реальність.
Фінал твору закономірний: ангел залишив селище, а Елісенда полегшено зі- тхнув. Тепер він не буде завадою в її житті. Загнаний і принижений дух випростав крила і злетів у височінь. Нарешті спокій запанував у господі Пелайо; зникли сум- ніви щодо конкуренції в отця Гонзаго та єпископа. На жаль, ніякої боротьби в люд- ських душах не відбулося. Совість, сумління, добро спали. Навіть він, божий по- сланець, не здатний розбудити найвищі чесноти цього світу. Так Гарсіа Маркес ствердив незгасимість справжніх духовних цінностей, їхню неминучість і незнище- ність. А бездуховні люди залишився у бруді свого огородженого дрібного матеріа- льного світу. Вони не витримали випробування на духовність. Роль деталей і символів
Висновок: «Людина зможе вистояти, перемогти, але тільки разом з усім наро- дом, з усім родом людським, зростання дерева якого й гарантує перевагу життя над смертю». Міфологія подала приклад безстрашного Ікара, що наважився на ризик зара- ди своїх високих прагнень. Українські митці теж зверталися до теми окриленос- ті людини. Так, у баладі І.Драча «Крила» йшлося про те, що люди не завжди готові до усві- домлення високих Божественних істин. А в поемі Б. Олійника «Крило» окриленість асоціювалася з високими духовними пориваннями, з прагненням робити добрі справи. Найстрашніший гріх — убити людську мрію, перебити крила. Ішов по луках весело юнак На зустріч із своїм цибатим братом. Та зопалу об щось м’яке спіткнувся. Під ноги глянув — сполотнів як місяць: Лежав долілиць мертвий журавель. Припав до нього і сахнувся дико, Коли у мертвім оці журавля, Як в дзеркалі, своє лице угледів, Що просто на очах старіло важко: Одна по одній зморшки проступали, Кришились зуби, западали щоки, — І він ставав столітнім, древнім дідом, А потім щось під серцем обірвалось, І сич зареготав, як потурнак: «Уже тобі ніколи не літати!» Повів незрячим поглядом. Нараз Опікся оком об ціпок терновий — І все до скрику зрозумів. Усе!
|