БельгІя

Бельгія – це держава, розташована у Західній Європі, біля Північного моря. Територія – 30,5

тис. кв. км. Більша частина Бельгії – рівнина, що піднімається від берега моря до гір Арден (висота

694 м, г. Ботранж). Клімат помірний, морський. Середня температура січня від + 3о С на узбережжі до – 1о С в Арденах, липня відповідно від 19о С до 14о С. Головні ріки – Шельда і Маас.

Державний устрій

Столиця  –  м.  Брюссель.  Бельгія  –  це  конституційна  парламентська  монархія.  Глава держави – король (з 9.08.1993 р. король Альберт II). Законодавчий орган – двопалатний парламент. Адміністративно-територіальний розподіл три регіони – Фландрія, Валлонія та Брюссель, які в свою чергу складаються із 10 провінцій. Офіційна грошова одиниця – це бельгійський франк, що ділиться

на 100 сантимів.

Населення

Чисельність населення у1999 р. становила 10182 тис. чол. Етнічний склад: фламандці (розмовляють нідерландською мовою) 55\%, валони (розмовляють французькою) 33\%, іноземці становлять близько 9\% населення. Офіційні мови: французька, нідерландська і німецька. Середня тривалість життя – 77,53 року (1999 р.). Рівень дитячої смертності становить 6,17 на 1000 новонароджених.

Рівень грамотності осіб старших 15 років – 99\%.

Держструктури

Королівство Бельгія – федеральна держава. Діє конституція Бельгії від 7 лютого 1831 р., із останніми змінами від 14 липня 1993 р., коли парламент Бельгії затвердив конституційну реформу державного устрою країни, яка завершила процес її федералізації, розпочатий в 70-их роках.

Влада короля обмежена конституцією. Законодавча влада здійснюється спільно із королем і двопалатним парламентом, що складається з палати представників (150 депутатів) і сенату (71 сенатор). Термін повноваження обох палат становить 4 роки. Сенат формується із 40 сенаторів, яких населення вибирає шляхом прямого голосування (25 – від Фландрії та від фламандського населення Брюссельського регіону і 15 від Валлонії та 1 від німецькомовної спільноти)

Регіональні парламенти:

Брюссельська регіональна рада – парламент двомовного регіону, який складається із 75 депутатів,  котрий  вибирають  прямим  голосуванням  на  5  років.  Рада  формує  уряд  столичного регіону. Повноваження цього уряду поширюються на франкомовну фламандську спільноту.

Валлонська регіональна рада – складається з 75 депутатів. Його обирають на 5 років на території  південної  франкомовної  частини  Бельгії.  Формує  уряд  Валлонії,  який  розміщений  у

Намюрі

Фламандська регіональна рада є одночасно парламентом Фландрійського регіону. Складається із 124 депутатів, із яких 118 вибирають терміном на 5 років. А 6 депутатів призначає Брюссельська регіональна рада з числа депутатів-фламандців брюссельського парламенту, оскільки до фламандської мовної спільноти входять і брюсельці, які розмовляють голландською мовою. Рада формує уряд Фландрії, що працює в Брюсселі.

Рада франкомовної спільноти – це єдиний парламент, який обирають непрямим шляхом. До нього автоматично входять 75 депутатів від Валлонської регіональної ради і 16 депутатів- франкофонів із Брюссельської ради. Вона формує уряд французькомовної спільноти і засідає в Брюсселі До її компетенції входить Валлонія, крім північних кантонів, а також двомовний Брюссельський регіон.

Рада німецької спільноти складається з 25 депутатів, який обирають шляхом прямого голосування терміном на 5 років. Німецькомовні бельгійці живуть у північних кантонах, що територіально входять до Валлонії. Уряд засідає в Ейпені.

Виконавчу владу здійснюють король і федеральний уряд, який призначає король. Уряд відповідає перед палатою представників федерального парламенту. Кількісний склад федерального уряду (Рада міністрів) не повинен перевищувати 15 міністрів. За винятком прем'єр-міністра, в ньому мають бути представлені порівну фламандці й франкофони. Компетенція федерального уряду поширюється лише на рівень федерального уряду. Це – національна оборона, зовнішня політика, національні фінанси, федеральна система соціального захисту, юстиції, охорона здоров'я, наукові та культурні заклади. Проте на сучасному етапі постало питання про нову державну реформу в Бельгії, а  саме про її трансформацію з федерації у конфедерацію, оскільки вона включає в себе два види суб'єктів: культурні спільноти – фламандську, французьку, німецькомовну, а також такі економічні регіони – Фламандський, Валлонський та Брюссельський. Усі ці суб'єкти наділені, як уже було сказано, власними законодавчими органами. Та наявність шести парламентів, урядів, включаючи федеральні, недешево обходяться платникам податків, що зовсім не полегшує, а швидше навпаки – поглиблює тенденції у розподілі як за етномовною ознакою, про що буде йтися далі, так і за економічною ознакою (оскільки відразу ж впадає у вічі контраст у рівні соціально-економічного розвитку, так би мовити, "багатої" нідерландськомовної Фландрії і "бідної" франкомовної Валлонії). Звичайно, це образні висловлювання – "бідна" і "багата", оскільки в цілому Бельгія є однією з найрозвинутіших країн Європи.

Загальна характеристика економіки Бельгії

Бельгійська економіка дуже добре розвивалась у 1999 р. Загальний внутрішній обсяг виробництва товарів та послуг зріс на 3,9\%. Це – найкращий результат, зареєстрований за останнє десятиліття і приблизно вдвічі більший, ніж у Єврорегіоні загалом. Особливо в останньому кварталі

1999 р. і протягом половини 2000 р. спостерігалося значне пожвавлення економічної діяльності, з темпами зростання у регіоні на 5\%. В другій половині року економіка стала збалансованішою, з

темпами зростання близько 3\%. Саме зовнішня торгівля була головною рушійною силою у такому розвитку бельгійської економіки. Стимульований динамізмом розвитку зовнішніх ринків як у середині, так і поза межами Єврорегіону й сильною конкурентоздатною позицією підприємств, обсяг експорту зріс дуже швидкими темпами в середині 1999 р. і досягнув свого піку (становив

19\%) у першому кварталі 2000 р. Та до кінця 2000 р. обсяги зовнішньої торгівлі скоротилися і становили  10,5\%.  Починаючи  з  першої половини  1997  р.,  загальний  внутрішній  попит  зріс  за твердої ставки на 3\%, таким чином зміцнивши і розширивши основу економічного пожвавлення. Навіть значні втрати у реальному доході, з якими бельгійська економіка зіткнулась у 1999 р., що були пов'язані зі різким зростанням цін на нафту, суттєво не змінили цю картину.

Таким чином, зростання споживчих витрат у домашніх господарств, оцінене в 2,9\%, знову перевищило реальне зростання доходів, що становило 2,5\%. Після стабілізації в 1999 р. домашні господарства збільшили свої інвестиції у житлове будівництво, незважаючи на підвищення процентної ставки за заставою (іпотекою).

Починаючи із середини 1990-х рр., бізнес-інвестиції дуже зросли. Така активна інвестиційна діяльність розширила виробничий потенціал економіки, уможливила зростання попиту без значних зусиль. Незважаючи на це, ставка збільшення формування основного капіталу впала за останні роки від 8\% у 1997 р. до 4,1\% у 1999 р. Цей спад частково був пов'язаний із порівняно незначним зростанням затрат на робочу силу, що змусив фірми зменшити їхні інвестиції. Беручи до уваги високий ступінь використання виробничих потужностей і стратегічне значення інвестицій у інформаційних та комунікаційних технологіях, подальше розширення і модернізація виробничого апарату залишаються вирішальними для підтримки та збереження потенційного зростання економіки. Результати останнього інвестиційного дослідження Національного банку вказують на те, що  підприємства  мають  на  меті  продовжувати  і  реалізовувати  значні  інвестиційні  проекти. Протягом другої половини 1999 р. непевність щодо подальшого курсу економічної діяльності посилилась,  оскільки  підвищення  цін  на  нафту  було  гостріше  і  стійкіше,  ніж  очікуване,  і посилилися сумніви щодо стійкості глобального економічного зростання, в основному внаслідок дедалі чіткіших ознак сповільнення зростання показників у США і напруженості на міжнародних фінансових ринках Предметом щодо підтримки балансованого курсу макроекономічної політики, поміркованого курсу внутрішніх цін і витрат та достатньої гнучкості в операціях на ринках є те, що бельгійська економіка все ще повинна бути здатною витримати зовнішні удари й потрясіння без значної шкоди для неї. Позитивний внесок у зростання чистого експорту зменшиться разом зі зменшенням  конкурентної  переваги,  що  досягнута  зниженням  курсу  євро  та  сповільненням експансії бельгійської економіки на зарубіжному ринку, але згідно із зазначеними і окресленими умовами, економіка Бельгії повинна продовжувати отримувати вигоду від зростаючого та стійкого

внутрішнього попиту.

Ціни і витрати

У результаті гострого підвищення цін на нафту і девальвації євро загальна інфляція, визначена індексом споживчих цін, помітно зросла: з 1,1\% в 1999 р. до 2,9\% в 2000 р.; пік її припадав на вересень 2000 р. і становив 3,9\%. Такі результати не є добрими, оскільки в попередні

роки інфляція в Бельгії була нижчою, ніж у середньому в Європі. Таке відносне погіршення проте не означає, що Бельгія піддається значним інфляційним загостренням, але стосується того факту, що місцеве паливо і моторні масла, ціни на які є дуже чутливими до цін на світовому ринку, відображають більшу пропорцію в загальній споживчій корзині. І структурні фактори, і нижчі відносні ціни пояснюють переважаюче використання мазуту для опалення й інтенсивніше використання автомашин у Бельгії. Різноманітні показники, що краще відображають інфляційну тенденцію, такі як індекс споживчих цін, не включаючи неперероблені продукти харчування та енергію, передають картину, більше схожу на середньоєвропейську тенденцію. Така тенденція пов'язана  зі  спіраллю  ціна  –  зарплата.  Одним  із  засобів  розв'язання  є  індексація  зарплати  і соціальних благ на основі так званого "здорового індексу", який виключає не лише тютюнові та алкогольні вироби, а й бензин і солярку, в той же час включаючи паливні мастила. Як результат, витрати отримувачів заробітної плати і реципієнтів соціальних благ були не повністю компенсовані через зростання цін і змушені були нести тягар втрат реального доходу через зростання цін на нафту і девальвацію євро. Таке погіршення умов торгівлі фактично збіднінням національної економіки.

Якщо подивитися назад, на дещо довший проміжок часу – з 1994 по 2000 р. то помітно, що витрати на працю незначним чином зросли у Бельгії і в її трьох головних країн-партнерів у цілому. В загальному можна сказати, що поміркований рівень зарплати, який спостерігався протягом років разом з іншими факторами зробив значний внесок у цінову стабілізацію, конкурентоспроможність та рівень зайнятості. (Європейська програма лібералізації у таких галузях промисловості як телекомунікації, енергетика і транспорт показує, що згадані реформи можуть не лише привести до постійного зниження цін у даних секторах економіки, а й зумовити зниження рівня інфляції). Хоча Бельгія все ще позаду у цьому відношенні, проте нещодавнє зниження плати за телефон і електроенергетику є свідченням певних позитивних зрушень.

Ринок праці

Починаючи з 1997 р., збільшилися темпи зростання зайнятості у країні. Було створено близько 68 тис. додаткових робочих місць, або 1,8\%. Оскільки у 1998 р. кількість робочих годин на одну особу також зросла, то загальна кількість робочих місць стала відповідно більшою і досягла

2,9\%. Таким чином, безробіття зменшилося. В кінці 2000 р. рівень безробіття становив 8,3\%, в той час, як у 1999 р. він дорівнював 9,1\%, а в 1998р. – 9,5\%. Такі позитивні результати пов'язані в першу чергу зі сприятливим економічним кліматом, по-друге, з переходом до активнішої політики на ринку праці, що відобразився на зменшенні безробіття. Позитивна кореляція між поміркованим зростанням витрат праці і вищим зростанням зайнятості підтверджена мікроекономічними даними. Наприклад, аналіз балансових звітів за 1998 і 1999 рр. показує, що на підприємствах, де зростання витрат на персонал за повний робочий час становило 1,1\% в 1999 р., кількість робочої сили зросла відповідно на 4,8\%. Згадані фірми таким чином створили в 1999 р. близько 80\% додаткових робочих місць. З іншого боку, навіть якщо б були задіяні інші фактори, зростання робочої сили було б значно меншим. Проте, звичайно, ці показники могли б бути більшими за умов більш високоякісної та кількісної взаємодії попиту і пропозиції на ринку робочої сили. Наприклад, дедалі більше і більше  підприємств повідомляють про  труднощі  у  наймі  достатньо кваліфікованих робітників,

результатом чого є велика кількість вільних вакансій в оголошеннях. З іншого боку, високий рівень зайнятості в деяких регіонах супроводжується недостачею у певних сегментах ринку робочої сили.

Рівень зайнятості у Бельгії, тобто співвідношення між кількістю зайнятих і кількістю працездатного  населення  є  найнижчим  серед  промислово  розвинутих  країн.  Це  пов'язано  із тривалим періодом здобуття освіти молодими людьми й існуванням "пасивності" серед населення, в результаті якої робочий потенціал залишається не мобілізованим через відсутність відповідних стимулів. Та в результаті більшої активності на ринку праці жінок, проведення наполегливішої політики на цьому ринку, поліпшення демографічної ситуації в країні рівень зайнятості знову зріс із

56\% у 1994 – 1995 рр. до 59\% у 2000 р. Але цей показник все ще залишається нижчим на 4\% за аналогічний показник у  ЄС,  тобто  вважається недостатнім, тому  за  пропозицією  Ради  Європи Бельгія планує до 2010 р. збільшити його рівень до 70\%.

Отже, беручи до уваги специфічну ситуацію, що склалася у Бельгії, і її переорієнтацію на проведення активнішої політики зайнятості, можна визначити кілька сфер діяльності, де необхідно сконцентрувати свої зусилля. Перш за все, буде необхідним зберегти старших працівників на ринку праці, тобто створити для цього відповідні умови. А саме, застосовувати гнучкі домовленості щодо старшого населення, як, наприклад, надати їм можливість повторного входження на ринок праці для того, щоб зробити перехід на пенсію повільнішим і таким чином продовжити їх зайнятість. А також надавати старшим людям додаткові можливості для підготовки і тренінгу, що створить можливість рівного доступу на ринок праці.

Сучасні умови розвитку також вимагають використання більш висококваліфікованих і професіональних  працівників,  передумовою  для  чого  повинен  стати  принцип  "пожиттєвого

навчання".

Державні фінанси

Майже півстоліття у бюджеті Бельгії спостерігалися тенденції дефіциту, і лише у 2000 р. було досягнуто балансу й поліпшено ВНП на 0,7 процента порівняно з 1999 р. Таким чином, стабілізаційна програма, сформована в кінці 1999 р., була реалізована на 2 роки раніше, ніж передбачали. Згадані результати є кращими, ніж у багатьох європейських партнерів Бельгії. В той час, як Ірландія, Нідерланди, Фінляндія і Люксембург мають позитивне сальдо, у більшості інших країн із єврозони все ще існує дефіцит бюджету. Незважаючи на особливо сильне економічне зростання протягом останніх років, циклічні фактори мали, в цілому, лише обмежений вплив на результати бюджету. В балансі структурне позитивне сальдо за 2000 р. майже не змінилося. Бюджетна політика не була ні проциклічною, ні антициклічною, але й не було надано ніяких додаткових стимулів для подальшої тривалої консолідації державних фінансів.

Проценти, які підлягають сплаті за державний борг , і які все ще становлять 7\% від ВНП, впали менше в 2000 р., ніж у попередньому. Ефект продовження скорочення співвідношення державного боргу із 116,4\% від ВНП в 1999 р. до 111,5\% в 2000 р. – був фактично анульований за рахунок незначного збільшення прихованої процентної ставки за державний борг, зумовлений підвищенням процентної ставки у зоні євро і тривалістю строку погашення боргу.

Як частка ВНП, фінансові доходи майже не зменшились і в 2000 р., як і в попередньому році, вони досягли близько 45,3\%, або приблизно на процент більше, ніж у середині 1990-х рр.

Проте бюджетний баланс, досягнутий у 2000 р., не є достатнім фактором, який гарантував би цілковиту відповідність державних фінансів Бельгії із встановленими критеріями Європейського Пакту  Стабільності  і  Розвитку,  згідно  з  яким  члени  ЄС  повинні  ставити  перед  собою  мету досягнення балансу держбюджету або й досягнення "середнього рівня" його позитивного сальдо. Зокрема, в кінці грудня 2000 р. Бельгія представила свою нову стабілізаційну програму, в якій затверджений графік на подальше збільшення позитивного сальдо бюджету. Згідно з ним сальдо має зрости від 0,2\% від ВНП в 2001 р. до 0,7\% в 2005 р.

Крім  того,  значна  увага  і  зусилля  бельгійського  уряду  повинні  бути  спрямовані  на ліквідацію низького рівня зайнятості в країні. Запланована податкова реформа містить кілька важливих складових, які можуть здійснити важливий внесок у зростання пропозиції робочої сили, а саме через надання податкових знижок і регулювання податкових меж та відрахування професійних витрат від загальної тарифної ставки.

Також більшу увагу слід приділити якісним аспектам державної інтервенції. Мається на увазі ефективніше управління комунальним обслуговуванням, спрощення, безперервність та прозорість регулювання, в той же час, обмежені колективні ресурси повинні бути більш сконцентровані на поліпшенні економічної інфраструктури, мобільності, дослідження та розвитку.

Фінансові ринки

Бельгійська фінансова система почала інтегруватись у спільний європейський фінансовий ринок, створений Європейським грошово-кредитним об'єднанням. Проте все ще існує багато відмінностей: у інфраструктурах, фінансовому регулюванні та системі бухгалтерського обліку, що гальмують процес інтеграції. В той час, як уже значною мірою досягнуто об’єднання на грошовому ринку, то на ринку позичкових капіталів все ще існують певні перешкоди для цього. У відповідь на бажання інвесторів щодо отримання більшої ліквідності й зменшення операційних витрат, і бельгійський уряд, і інституції фондового ринку провели в 2000 р. структурні реформи Уряд, який все ще є головним емітентом цінних паперів із фіксованим доходом, створив “Електронну операційну платформу – МТS” у Бельгії, інфраструктура якої першопочатково була розроблена для Італійського казначейства, а нині її також використовують в інших країнах.

Фондова біржа Брюсселя приєдналася до Паризької і Амстердамської бірж, щоб створити спільний ринок – Еurоnехt. На цьому інтегрованому ринку торгівля, кліринг та система регулювання будуть об'єднані, й процедури котирування, системи ведення портфельних замовлень і розподіл цін будуть стандартизовані. Такі заходи частково покривають недолік незначущості бельгійських фінансових ринків. Вони, проте, не звільняють позичальників від потреби зробити себе відомішими на ринках позичкового капіталу. Таким чином, уряд повинен підтримувати, і, якщо можливо, підвищувати цей рівень подальшим зменшенням державного боргу.

Товарний ринок

Бельгія є інтегрованою в європейську економіку. Відкритість бельгійської економіки створює конкуренцію, особливо на товарному ринку. Бельгія також займає стійкі позиції у деяких

секторах з надання послуг. Хоча бельгійський уряд досяг значного прогресу в регулюванні внутрішнього ринку, реформу слід пришвидшити. Бельгійський уряд висловився про необхідність зменшити адміністративне втручання в роботу підприємств на 25\% до кінця 2003 р. Незважаючи на ранні спроби, співвідношення доходів і витрат до ВВП є в середньому нижчим за відповідні показники ЄС. Спроби стримувати зростання показника "дохід – вартість – податок" слід продовжувати. На основі вищевказаного треба відзначити, що необхідно:

1) зважити на проблему недостатнього рівня конкурентоздатності в сфері послуг, що призводить до підвищення цін і низької продуктивності в таких секторах, як енергетика, телекомунікації, залізничний транспорт і бізнес-послуги;

2) прискорити лібералізацію в галузі електроенергетики, газовій промисловості й підвищити регулятивну функцію в енергосекторі та телекомунікаціях;

3) без затримок ввести програму зменшення адміністративного регулювання бізнесу.

Зовнішня торгівля Бельгії (1999 і 2000 рр.)

Стимульована значним поліпшенням стану на міжнародній арені, бельгійська зовнішня торгівля почала знову зростати влітку 1999 р. В той час, як експорт був тимчасово обмеженим через проблеми, пов'язані з діоксином у продуктах харчування, негативний вплив цієї кризи був уже майже не помітним у кінці року. Як повідомив Національний банк Бельгії (ВМВ) у своїй річній доповіді, темп  зростання  бельгійської економіки у  1999  р.  становив  2,3\%,  що  майже  на  0,5\% менший, ніж у 1998 р. Проте НБ Бельгії додає, що якби цієї кризи не було, то бельгійська економіка мала б кращі результати. Але, що б не говорили, результати за 1999 р. є значно кращими, ніж прогнозували.

Позитивне сальдо торгового балансу становило в 1999 р. 583,4 млрд. бельг. фр., порівняно з

523,4 млрд. бельг. фр. у 1998 р., тобто було на 60 млрд. бельг. фр. більшим. Це найбільше "+" сальдо, яке будь-коли досягала Бельгія. Експорт становив 6673,8 млрд. бельг. фр., або 2,8\%, й імпорт – 6090,4 млрд. бельг. фр., або 2\%. За обсягами відхилення було +3,4\% для експорту і + 0,6\% для імпорту. Ці результати є гіршими порівняно з 1998 р., в якому експорт зріс на 5,6\% й імпорт – на 6,2\%, але принаймні вони відображають відновлення торгівлі після не зовсім вдалого початку року. Після спаду в перших місяцях 1999 р., який співпав із сповільненням темпів зростання бельгійської економіки наприкінці 1998 р. і на початку 1999 р. (кризи в Азії і в Росії), експорт у другій половині 1999 р. фактично зріс, зокрема на 6,0\% в серпні, на 6,3\% у вересні, на 6,0\% в жовтні, на 13,4\% в листопаді і на 11,6\% в грудні. Така тенденція продовжилась і в першій половині

2000 р. Так, експорт становив 3943,6 млрд. бельг. фр., а імпорт 3612,7 млрд. бельг. фр. За обсягами,

відповідно експорт – 10,0\% й імпорт – 7,5\%. Торговий баланс показав позитивне сальдо у розмірі

330,9 млрд. бельг. фр.

Такі  результати  свідчать  про  динамізм  бельгійської  зовнішньої  торгівлі  в  контексті сильного зростання світової економіки, який, згідно з останніми прогнозами, Міжнародного валютного фонду повинен зрости до 4,7\%. Проте в другій половині 2000 р. обсяги експорту й імпорту дещо сповільнилися.

Географічна структура зовнішньої торгівлі

Зростання       бельгійського            експорту         в          країни ЄС       в          цілому            досягло            7,0\%    в

1999 р., а до країн, які не є членами ЄС, – 21,8\%. Так, експорт до Італії становив 22,8\%, до Нідерландів – 16,7\%, до Франції – 17,1\%. Значне зростання бельгійського експорту відбулося в Ірландію  (+  58,3\%),  в  Швецію  (+  17,1\%),  Великобританію  (+24,3\%),  в  Іспанію  (+  15,8\%),  в Німеччину (+ 10,6\%), Португалію (+ 13,3\%), Данію (+ 11,2\%) і Австрію (+9,2\%). Проте в загальному частка бельгійського експорту в ЄС зменшилася на 1\% до 74,8\%.

Експорт в інші країни: в Росію (+ 45,0\%), в Туреччину (+ 64,2\%), Швейцарію (+ 34,5\%) і

Чехію (+ 33,3\%)., в Африку – зріс на 18,6\%, в Алжир – (+ 38,2\%), Південну Африку – на 23,4\%,

Зростання  бельгійського  експорту  на  Американський континент  становило  30,9\%.  І  ця частка продовжує збільшуватися. Експорт до країн Латинської Америки також зріс і становив: +

60,0\% до Бразилії, + 69,6\% до Мексики, +34,0\% до Аргентини. Експорт в Азію, починаючи з літа

1999 р., продовжує зростати і становить (+ 36,5\%). Продаж до Корейської республіки різко зріс до

(+ 58,3\%), до Тайваню (+ 39,8\%), Таїланду (+41,3\%), Індії (+ 40,0\%), Японії (+ 28,1\%), Китаю (+

48,7\%), Гонконгу (+ 47,4\%).

Проблеми міграції в Бельгії

У березні 1995 р. Німеччина, Франція, Іспанія, Португалія, Бельгія, Голландія і Люксембург підписали Шенгенську конвенцію, скасувавши прикордонний та митний контроль на кордонах один з одним. Надалі до них приєдналися Австрія, Італія і Греція, отже, нині вже 10 країн Європи живуть у єдиному просторі. І ось Бельгія, яка завжди відрізнялася деякою екстравагантністю, повідомила на початку 2000 р., що з 10 січня припиняє дію конвенції на своїй території на невизначений термін. Таке рішення бельгійців про відновлення паспортного контролю було наслідком іншого урядового рішення – про початок кампанії щодо легалізації на пільгових умовах нелегальних іммігрантів, (за даними місцевої поліції їх нараховувалося в 2000 р. близько 60.000 чоловік). Протягом трьох тижнів усім нелегалам у Бельгії було надане право перейти на легальне становище, заявивши про себе в місцеві органи влади і пройшовши відповідну перевірку на лояльність.

Про відмову Бельгії виконувати Шенгенські угоди, в якому країну неодноразово звинувачували, можна говорити з відомою часткою обережності. По-перше, як підкреслив міністр внутрішніх справ Бельгії Антуан Дюкен, Шенгенська конвенція дозволяє вживати таких заходів у певних ситуаціях – а кампанію по легалізації нелегалів цілком можна вважати такою. По-друге, та ж конвенція дозволяє країнам-учасницям проводити вибірковий паспортний контроль на кордонах. І кожен іноземець, який прибуває в Бельгію чи Францію, або у будь-яку іншу Шенгенську державу, добре знає, що "шастати" через внутрішні кордони Шенгенського простору без документів дуже ризиковано – можуть підійти і зажадати їх пред'явити.

Крім того, такі нововведення ніяк не позначилися на правилах і термінах оформлення в'їздних віз. Із шенгенською візою як і раніше, можна подорожувати по всьому Шенгенському просторі, включаючи Бельгію.

Додаток 3

Бельгійський експорт та імпорт за 2000 р. (Порівняно з 1999 р. – в мільярдах доларів США) (Валютний курс: 1дол.США = 44,05029 бельг. фр.)

Географічна структура експорту / імпорту за 2000 р.

Галузева структура експорту за 2000 р.

Галузева структура імпорту за 2000 р.

викладач В. П. ТРИГУБА

магістр О. І. КОРОЛЬ