Європа–2000: Щорічний огляд. Збірник статей. – Частина І: Економіка країн-членів Європейського Союзу

АвстрІя

 

Австрійська республіка розташована у Південно-центральній Європі. Територія країни складає 83,859 км. В основному – це гориста місцевість (Східні Альпи), на сході – рівнинна (Дунайська низовина). Столицею та найбільшим містом Австрії є Відень, де проживає 70\% населення, і на 2000 р. становило 8,131 млн. чол. Вікова структура населення представлена такими даними: 0  –14  років  –  17\%  (697,283  чол.; 663,459  жін.), 15  –  64  роки  –  68\%  (2,787,555  чол.;

2,731,446, жін.). 65 років і більше – 15\% (474,067 чол.; 777,301 жін.). Тут проживають 98\% ав- стрійців, далі за кількістю – хорвати, словени, далі – угорці, чехи, словаки. 78\% населення – римо- католики, 5\% – протестанти, 1\% сповідує старокатолицьку, ортодоксальну віру, а також іудаїзм, іслам; 6\% населення визнають себе атеїстами.

Офіційна мова Австрії – німецька.

 

Австрія складається з 9 федеральних земель: Бургенланд (Burgenland), місто Відень (Stadt Wien), Верхня Австрія (Оberosterreich), Зальцбург (Salzburg), Каринтія (Каrinten), Нижня Австрія (Nidersterreich), Тіроль (Туrol), Форарльберг (Vorarlberg), Штайемарк (Steiermark).

Уряд

 

Австрія – демократична, федеральна республіка, яка керується конституцією 1920 року. Ця конституція була редагована у  1929  році,  але  згодом модифікована. Як і  конституції багатьох східних демократичних країн, конституція Австрії забезпечує чіткий поділ влади між виконавчими, законодавчими та судовими органами. Закони, прийняті у 1862 та 1867 рр., гарантують основні права людини та свободу. Конституція гарантує права меншин.

Виконавча влада представлена президентом республіки, якого обирають шляхом голосування строком на 6 років, та Радою або Кабінетом міністрів, який очолює канцлер. Канцлера призначає  президент на строк, що  не  перевищує 4  роки.  Право голосування мають особи, які досягли 19 років.

Федеральною законодавчою владою наділена Національрат (Національна рада) або нижня палата двопалатної Федеральної асамблеї. Національрат складається з 83 членів, яких обирають загальним всенародним голосуванням строком на 4 роки   відповідно до пропорційної системи. Національрат може розпустити Кабінет міністрів. Бундесрат (Федеральна рада) – верхня палата – складається з 64 членів, яких обирають регіональною законодавчою владою пропорційно до чисельності  населення  у  цьому  регіоні  строком  від  4  до  6  років,  залежно  від  терміну  дії регіональних органів, які вони представляють. Хоча влада Бундесрату головним чином – консультативна, Рада може відкладати прийняття законопроекту.

У  другій половині  ХХ  ст. в  австрійській політиці домінували 2  основні партії: соціал-

 

демократична партія (до 1991 р. називалася соціалістичною партією) та австрійська народна партія.

З кінця 1980-х рр. права Партія Свободи поступово набрала силу. В Австрії діє також коаліція партії Зелених, яка приєдналася до міжнародного руху Зелених за боротьбу за навколишнє середовище, та Ліберальний форум.

Кожна із земель має однопалатну законодавчу владу, яка обирається таким самим шляхом, що і Національрат. Законодавча влада обирає регіонального губернатора. Всі законопроекти, що подаються на ухвалення Федеральному міністерству, спочатку розглядаються губернатором. Проте регіональна законодавча влада може більшістю голосів відхилити міністерське вето. Містами та селами керують обрані громадські ради, які обирають мерів та бургомістрів.

Законодавча система базується на поділі на правову, адміністративну та судову владу. В Австрії діє три верховних суди: Верховний конституційний суд, Верховний адміністративний суд та Верховний  юридичний  суд.  Юридичні  суди  представлені  4  вищими,  17   регіональними  та окружними і майже 200 місцевими судами. Конституційні суди розглядають справи, які порушують конституцію країни, і розглядають законність дій адміністрації та законодавства. Адміністративний суд розглядає справи, які впливають на законність дій адміністрації.

Австрійська армія була заснована угодою 15 травня 1955 р., яка оголосила суверенітет та нейтралітет Австрії. За її умовами  армія не була обмежена за чисельністю, проте озброєння було обмежено конвенційною зброєю. В Австрії діє обов'язкова військова служба протягом 6 місяців, крім цього, у запасі знаходяться всі чоловіки віком від 18 до 55 років. Австрія не є членом НАТО.

Економіка

 

Економіка Австрії базується на балансі приватних і державних підприємств. Основні галузі промисловості були націоналізовані у 1946 р. До них належить усе виробництво нафти та її переробка, найбільші комерційні банки і основні компанії у річковому та повітряному транспорті, виробництво залізничного устаткування, електричних машин, гірнича промисловість, чорна металургія, хімічна промисловість, виробництво природного газу та електроенергетика. Однак через політику приватизації наприкінці 1980-х і початку 1990-х рр. державний контроль був зменшений, було дано дозвіл на продаж акцій багатьох націоналізованих компаній приватним інвесторам. За ці роки  Австрія  підтримувала  близькі  зв'язки  з  країнами  Східної  Європи.  Починаючи  з  краху комунізму в цих країнах наприкінці 1980-х – початку 1990-х рр., більш ніж 1000 західних компаній обрали Австрію як місце для проведення нової діяльності, зорієнтованої на країни Східної Європи.

Приватний сектор, який містить певний процент економіки змішаного типу, зосереджено у сільському господарстві та переробці продуктів харчування, лісництві, виробництві текстилю та виробництві одягу, харчовій промисловості, роздрібній та гуртовій торгівлі. Приватні підприємства мають відносно низький ступінь монопольної влади, хоча відчувається вплив гільдій.

Сільське господарство

 

З усієї території тільки 17 відсотків площі обробляється. Приблизно половина австрійських ферм мають по 10 гектарів (25 акрів) землі.

Головними культурами землеробства у 1999 р. були пшениця (1,2 млн. метричних тонн), ячмінь (1,2 млн.), кукурудза (1,7 млн.), виноград (351,400), картопля (646,900), цукровий буряк (3 млн.), яблука (1,0 млн.). Ферми Австрії забезпечують значну частину потреб країни у продовольстві,

а надлишки (в основному молочна продукція) експортуються. Щорічне виробництво молока становило приблизно 3,3 млрд. літрів (приблизно 870 млн. галонів). Поголів'я худоби становило 3,8 млн. свиней, 2,2 млн. рогатої худоби (з яких приблизно четверта частина – молочні корови), 383 55 овець і 74170 коней. Вироблена у 1999 р. сільськогосподарська продукція становила 1,3\% ВНП.

Лісівництво

 

Приблизно 47 відсотків усієї території Австрії – ліси. З 1950-х рр. у державі діє програма відновлення і збереження лісових масивів, вирубаних під час Другої світової війни і післявоєнні роки. Приблизно 78 відсотків лісів складаються з хвойних порід дерев, що є важливою сировиною для целюлозно-паперової промисловості, а також будівництва. У 1999 р. приблизно 3 млн. кубічних

метрів лісу були вирубані.

 

Виробництво

 

Промисловість   Австрії   представлена   кількома   великими   підприємствами   і   великою кількістю малих та середніх підприємств. Багато з малих підприємств виробляють традиційну деревину, скляні вироби, тканину і керамічні вироби кустарного виробництва. Приблизно 26 відсотків робочої сили зайняті у виробничому секторі. Основною продукцією, виробленою на початку 1990-х, були машини, метали, металургійна, хімічна продукція, продовольчі товари, дерев'яні та паперові вироби. Частка продукції промисловості у ВНП 1999 р. становила 32,4\%.

Виробництво сталі та заліза доповнюється виробництвом стальних та металевих конструкцій. Металургійні підприємства постачають продукцію та укомплектовують заводи як високо розвинутих країн Європи та Північної Америки, так і країн, що розвиваються. Австрійські фірми, у тому числі й у співробітництві з фірмами інших країн, спеціалізуються на будівництві гідро-  і  теплових  електростанцій,  хімічних  та  металургійних  заводів,  а  також  виробництві безшовних труб. Заводи укомплектовані капіталомісткими приладами, електричним та електронним обладнанням.

Інші важливі галузі включають виробництво алюмінію, промислових машин, двигунів та комплектуючих,  хімічної  продукції,  електронних  товарів  та  їх  компонентів,  текстилю, продовольчих товарів, виробів зі скла і порцеляни, а також виробів ручної роботи.

Транспорт

 

Австрія має високорозвинуту систему залізничного, повітряного, водного та шосейного сполучення. Протяжність залізничних колій – 6,123 км, з них 3,523 км електрифіковані. Приблизно

90 відсотків залізничних колій належать державі. Оскільки Австрія – гірська країна, не має виходу до  моря, вона  залежить від  залізничного сполучення, що  відіграє головну  роль  в  її  зовнішній торгівлі. Удосконалені шосе та дороги становлять приблизно 200000 км, з них 1613 км – швидкісні автомагістралі. Водні шляхи проходять по річці Дунай, яка на території Австрії має довжину 358 км. Державне пароплавство Дунаю – найбільше пароплавство в Австрії – забезпечує перевезення вантажів і пасажирів. Порти розташовані в Лінці, Відні, Еннсі, Кремсі. Австрійські авіалінії національної авіакомпанії надають послуги з перевезення по Європі та всередині країни. Через Австрію прокладений нафтопровід довжиною 777 км і газопровід – 840 км.

Туризм

Австрія відома своїми незабутніми Альпами і культурним рекреаційним багатством. Тут багато зимових спортивних курортів, є й озерні курорти, санаторії, велика кількість музеїв та інших визначних місць, де часто проводять літні фестивалі музики (включаючи відомий Зальцбурзький фестиваль). У 1999 р. приблизно 17 мільйонів туристів з інших країн відвідали Австрію. Більш ніж половина туристів були з Німеччини, решта – з Нідерландів, Італії, Великобританії, Швейцарії, Франції і Сполучених Штатів. Доходи від туристичного сектора – це значна частина доходу австрійської економіки.

Енергетичний сектор

 

Австрія – федеративна країна, яка складається з дев'яти земель. Землі, як і муніципалітети, є активними учасниками ринку енергії. Взагалі, енергетичний сектор характеризується значним втручанням держави.

Австрія  має  багато  гідроелектростанцій, які  у  1999  р.  виробили  66  відсотки  або  56,1 мільярда кіловат-годин електроенергії країни. Великі обсяги гідроелектроенергії експортують в інші європейські країни, але щоб забезпечити власні потреби, Австрія змушена імпортувати природний газ і сиру нафту зі Східної Європи.

В останні роки Австрія досягла значних успіхів енергетичній політиці, наприклад, скасування ліцензій на імпорт нафти, вугілля і газу. Вдосконаливши безпеку постачання через диверсифікацію джерел постачання газу, вона зробила успішний крок до встановлення ефективнішого та безпечнішого енергетичного сектору. Австрія має рекордно низький показник по викидах СО2 через упровадження гідро- та відновлюючих джерел енергії.

Перед австрійським урядом нині постала проблема сприяння конкуренції в енергетичному

 

секторі. Щодо цього уряд повинен обрати суто ринковоорієнтований підхід до лібералізації ринку електроенергії. Продовження реформи має гарантувати безпеку для навколишнього середовища. Уряд повинен визнати, що лише його поточна політика щодо відновлюючої енергії не може бути достатньою, щоб забезпечити енергетичну безпеку в довготерміновій перспективі. В політиці оподаткування мають бути зроблені зусилля, щоб покрити зовнішні витрати різних енергетичних

джерел.

 

Функціонування австрійського "соціального товариства" може в деяких випадках створити перешкоди  для  комерційної  діяльності  в  енергетичній  промисловості.  Тому  особливої  уваги потребує зростаюча прозорість взаємодії учасників ринку енергетики, таких як підприємства комунального обслуговування.

Хоча австрійський сектор енергетики і є високо децентралізованим, він все ж характеризується пануванням кількох учасників, а саме регіональної і місцевої монополії, що представляють  державні  та  приватні  інтереси.  Національна  енергетична  компанія  має  велику мережу, де вона оперує, ряд філій, які разом з нею вироблять 39\% електроенергії Австрії. Провінційні підприємства комунального господарства є регіональними монополіями, які зобов’язані забезпечувати та надавати послуги. Вони мають власні електростанції та купують надлишок електроенергії.

Недостатність  конкуренції  в  енергетичному  секторі  перешкоджає  ефективності.  Уряд планує прийняти закон, який би дав змогу, виконуючи директиву ЄС, пожвавити конкуренцію в енергетичному секторі. Закон створює доволі складну систему з багатьма окремими покупцями та з елементами доступу третьої особи.

Місцеві органи влади повністю залучені до сектору комунального господарства. У Відні комунальне господарство – частина міського уряду – не є незалежною юридичною особою. Хоча підприємства комунального господарства мали б бути незалежними юридичними особами. Конкуренція  та   вільний  вибір   для   споживачів  підвищили   ефективність  системи.  Є   також можливості для удосконалень, наприклад, щодо зменшення витрат, включаючи трудові.

Значну частину потреб Австрії в газі забезпечують його імпортом із Росії. Постачання норвезького газу на австрійський ринок є позитивним кроком до диверсифікації постачання газу. Політика  збереження  газових  ресурсів  робить  значний  вклад  до  забезпечення  безпеки.  Уряд повинен продовжити заохочувати газові компанії в гарантуванні безпеки постачання, наприклад, заключення угод у контексті розвитку Європейського газового ринку. Негативною стороною є те, що конкуренція на газовому ринку обмежена. Тут домінує компанія ОМУ. Зростання конкуренції в газовому  секторі  могло  б  підвищити  його  ефективність.  Запровадження  національного законодавства – одна з можливостей для досягнення цієї мети.

Скасування ліцензій на імпорт й усунення нафтового регулювання є довгоочікуваним. Нафтовий сектор відкритий для повної конкуренції. Податкові ставки між дизпаливом і бензином пояснює швидке збільшення в останні роки використання дизпалива, пов'язане з впливом на навколишнє середовище. Цінова диференціація між бензином і дизпаливом мусить бути усунута.

Австрійський уряд має значні досягнення у впровадженні відновлювальних джерел, енергії.

 

Але це не повинно спотворювати конкуренцію, яка тепер спостерігається у деяких проектах.

 

Ліцензії на імпорт вугілля були скасовані. Залишається малий гарантований ринок бурого вугілля. Купівля цього вугілля відбувається на основі комерційних рішень.

В останні десятиліття врахування впливу на навколишнє середовище відіграє важливу роль при визначенні енергетичної політики країни. В результаті Австрія недавно досягла значного скорочення викидів SОx та NОx. Рівень викидів СО2 на душу населення є також дуже низьким. Уряд запланував зменшити викиди СО3  до 2005 р. на 20\% від його рівня у 1988 р. Але при теперішніх умовах це буде дуже складно зробити. Також не зрозуміло, який економічний вплив має така політика.

Австрія за останні два десятиліття досягла значних успіхів у виробництві та збереженні енергії. Хоча уряд вважає, що використання біомаси та сонячної енергії – головна галузь дослідження, частка витрат на це у загальному бюджеті дуже мала порівняно з іншими європейськими країнами. Уряд повинен знайти шляхи для збільшення витрат на проведення досліджень і переглянути розподіл коштів на фонд розвитку та дослідження, беручи до уваги пріоритети енергетичної політики і можливий вплив лібералізації енергетичного ринку.

Зайнятість

 

В Австрії працює 3,7 млн. висококваліфікованої робочої сили. У 1999 р. австрійська робоча сила нараховувала 3,8 мільйона чоловік. Приблизно 60 відсотків належать до 15 профспілок, що утворюють Австрійську федерацію профспілки. Членство в профспілках добровільне, але всі робітники відповідно до закону повинні приєднатися до певнсї палати робочої сили. Палати організовані на регіональному рівні та представляють робітників при розгляді законодавчих питань. Жінки становлять 40 відсотків усієї робочої сили.

Залежно від попиту на робочу силу уряд встановлює ліміт на кількість іноземних працівників, що коливається між 8 та 10\% усієї робочої сили. В 1999 р. кількість іноземних працівйиків ("guest workers") становила 298000 чол. Хоча демографічна тенденція показує незначне зростання робочої сили на наступних п'ять років, інші фактори, такі як зростання продуктивності, реструктуризація промисловості, федеративні мотивації зайнятості жінок, заходи щодо збільшення пенсійного віку, нейтралізують демографічні тенденції. Відчувається нестача високоспеціалізованої робочої сили.

Порівняно  з  іншими  країнами  в  Австрії  відносно  низький  рівень  безробіття  –  4,1\% (2000 р.). З метою протидії зростаючому безробіттю старших робітників у 1996 та 1999 рр. було розроблене відповідне законодавство. Воно забезпечує певні фінансові пільги для компаній, що наймають робітників, яким 50 років і більше, та передбачає застосування санкцій для підприємств, що звільняють робітників цієї вікової групи.

Як й інші члени ЄС, у 1998 р. Австрія встановила національний план зайнятості. Його мета – створити 100 000 нових робочих місць за п’ять років та зменшити безробіття з 4,5\% до 3,4\%. План не зосереджений на якійсь одній стратегії зайнятості, а містип політику поєднаних федеральних програм зайнятості та мотивацію до зайнятості, особливо для підлітків і жінок.

Умови зайнятості суворо регулює австрійське законодавство. Робочий час, мінімальна кількість днів для відпусток, свят, декретна відпустка, дозвіл для застосування підліткової робочої сили, захист від звільнення та права на отримання заробітної плати захищені законом. Але всі члени ЄС збільшили гнучкість системи зайнятості. Наприклад, відповідно до правила ЄС нічну зміну для жінок у 2001 р. повністю відмінено.

Австрійське соціальне страхування є обов'язковим та охоплює страхування життя, пенсійне страхування, страхування на випадок безробіття, страхування від нещасного випадку. Робітники та роботодавці роблять внески у вигляді процентів від загальної місячної платні.

Ринки капіталів та портфельні інвестиції

 

На відкритому австрійському ринку капіталів відбувається торгівля великою кількістю кредитних і портфельних інвестиційних інструментів. Іноземні фірми мають необмежений доступ до цього місцевого ринку та можуть вільно використовувати міжнародні ринки капіталів. Віденська фондова біржа (найстаріша біржа в Європі, заснована у 1771 р. імператрицею Марією Терезою) у

1997 р. була реорганізована в приватну корпорацію, у 1998 році здійснила важливу реформу, спрямовану на сприяння інвестицій. Вона підписала угоду з Франкфуртською фондовою біржею. Мета цієї угоди – полегшити та сприяти торгівлі через квотування у нову валюту евро, прозору

систему оплати за послуги та нову систему електронної торгівлі. Ці компанії мусять щоквартально опубліковувати звіти. Також запроваджені кримінальні санкції за проведення торгівлі інсайдерами, "Австрійські органи управління цінними паперами" (австрійська версія американської комісії з цінних паперів та валюти), засновані в 1998 р., наполегливо працюють, щоб управляти хаосом, який панує на фондовій біржі, але відчувається нестача штату та коштів. Уряд підготовив законопроект, що розширює дуже обмежені можливості фірм щодо викуповування їх власних акцій. Наступне парламентське ухвалення цього запланованого законопроекту має привести австрійські правила у відповідність до  міжнародних стандартів.  Правова,  регулятивна  та  облікова  системи  Австрії  є доволі прозорими та відповідають міжнародним нормам. Нові австрійські правила, встановлені обліковими стандартами, забезпечують іноземних інвесторів вдосконаленою і стандартизованою за міжнародними стандартами інформацією. З 1998 р. усі компанії, розташовані на території Австрії, включаючи дочірні підприємства, повинні подавати їх консолідовані фінансові звіти відповідно до міжнародних облікових стандартів (IAS) або загальноприйнятих облікових принципів (US–GAAP).

Інвестиційний клімат

 

Уряд Австрії сприяє залученню всіх прямих іноземних інвестицій, особливо тих, які створюють нові робочі місця у високотехнологічних галузях, сприяють розвитку капіталомістких галузей, пов’язаних із дослідницькою діяльністю, поліпшують продуктивність, замінюють імпорт, підвищують експорт і не мають негативного впливу на навколишнє середовище. У деяких регіонах іноземним   інвесторам  створюють   спеціальні   сприятливі  умови   та   подають   певні   послуги, наприклад, виробникам напівпровідникових чіпів, кремнієвих і високотехнологічних виробів і виробникам автомобілів.

Австрійський уряд доклав усіх зусиль, щоб покращити інвестиційний клімат для подальшої лібералізації та дерегуляції економіки.

Дослідження  австрійської  економіки,  проведене  Організацією  економічного співробітництва та розвитку в березні 1999 р., підтверджує, що хоча в останні роки підприємницька діяльність активізувалася, умови для сприяння підприємницької та інвестиційної діяльності потребують подальшого поліпшення.

У 1999 р. міжнародний консультаційний центр (КРМG) провів порівняння бізнес-витрат в Австрії та країнах Великої Сімки. Загальні витрати в Австрії були на тому ж рівні, що й витрати у Франції та Італії, нижчі ніж у Німеччині та Японії, але значно вищі ніж у США, Канаді та Великобританії. Австрію визначено однією з найпривабливіших держав для розміщення інвестицій при низьких рівнях податку на корпоративний прибуток. За допомогою аналізу встановили, що високі витрати на електроенергію та телекомунікаційні витрати не сприяють залученню інвестицій. У відповідь на лібералізацію економіки та зростаючу конкуренцію ці витрати значно почали знижуватися. Наприклад, з лютого 1999 р. фірми, які використовують енергію у великих обсягах, тепер вільно можуть укладати контракти з іноземними постачальниками електроенергії. Таким чином можна значно зменшити витрати на телекомунікаційні послуги, вибираючи фірми- постачальники з приватного сектору. Значне зростання продуктивності в поєднанні з незначним збільшенням заробітної плати привело до зниження витрат іноземних інвесторів.

В Австрії немає жодних галузевих або географічних обмежень для іноземних інвестицій,

хоча інвестиції в такі галузі, як металургія, текстильна, паперова промисловості, не заохочуються урядом.

 

Іноземні та національні інвестори мають однакові права при приватизації громадських підприємств. При приватизації банків або основних галузей дотримуються так званої політики "дотримання  інтересів  Австрії".  Але  окільки  уряд  не  встановив  правил  досягнення  цієї  мети, іноземні інвестори з успіхом придбали частину підприємств важливих галузей Австрії, наприклад, телекомунікації та енергетики.

В Австрії не існує обмежень конвертації чи трансферту коштів, пов'язаних з іноземними інвестиціями. Австрійський національний банк повністю лібералізував усі грошові перекази, які здійснюють через кордон, для нерезидентів і резидентів, включаючи придбання австрійських цінних паперів, обслуговування боргу, репатріацію прибутків, виплату процентів і дивідендів.

Іноземні та національні приватні підприємства мають право засновувати, купувати та розміщувати капітал у підприємства, за винятком телевізійних станцій, залізниць, деяких комунальних підприємств і державних монополій. Оскільки уряд продовжує проводити політику приватизації, деякі з цих галузей поступово відкривають для приватизації. Так, наприклад, у 1997 р. були  впровадженні  правові  зміни,  які  дали  змогу  приватизувати  радіостанції  при  обмеженій кількості ліцензій. Поштові служби та інфраструктури в 1998 р. стали менш монополістичними. Австрійський ринок електроенергії був лібералізований у лютому 1999 р.

Переважно іноземцям дозволяється 100\% володіння об'єктом. Прямі іноземні інвестиції обмежуються лише тоді, коли конкурують із державними компаніями, монополіями та комунальними господарствами. Наявність ліцензій у банківському та страховому секторах вимагається як від національних, так і від іноземних інвесторів. Спеціальних правил для спільних підприємств не існує.

Взагалі варто відзначити, що після вступу Австрії в ЄС її інвестиційний клімат став сприятливим для ділової діяльності. Після введення правил, які сприяють конкуренції, включаючи ліберальне встановлення часу роботи магазинів і гнучких форм організації праці, отримали вигоди

робітники, роботодавці та споживачі.

 

Валюта і банківська справа

 

Шилінг є офіційною валютою. Він складається зі 100 грошів. Австрія і десять інших членів Європейського Союзу (ЄС) перебувають у процесі заміни своїх валют на єдину валюту ЄС – євро. Євро почали використовувати, з 1 січня 1999 р. як інструмент електронних трансфертів для бухгалтерського обліку.

Австрійський шилінг – вільно конвертована валюта. На початку 2002 р. євро повністю замінить шилінг в усіх операціях, включаючи готівку. З 1 липня 2002 р. австрійський шилінг уже більше не будуть використовувати як законний розрахунковий засіб. 31 грудня 1998 р. курс євро був безповоротно встановлений на рівні 13,7603 австрійських шилінгів. Отже, інвестори будуть захищені від будь-якого ризику коливань валютного курсу австрійського шилінга до валют решти десяти країн під час переведення у євро в 2002 р.

Австрія має більш ніж 1100 комерційних, ощадних, спільних і заставних банків 1 січня

 

1999 р. контроль за австрійською валютною політикою, включаючи регулювання процентної ставки та пропозиції грошей, був переданий колишнім центральним банком Австрії, Австрійським національним банком Європейському центральному банку (ЄЦБ). ЄЦБ розташований у Франкфурті (Німеччина), і несе відповідальність за всю валютну політику Європейського Союзу. Тут Австрійський національний банк має одне місце та один голос в Урядовій раді, яка визначає монетарну політику в зоні Економічного валютного союзу. Ця передача обов'язків не внесе змін у політику Австрії, оскільки оголошена Союзом мета щодо економічної стабільності продовжує попередню австрійську політику "твердого шилінга", при якій шилінг прив'язаний до німецької марки. Після передачі своїх обов'язків Австрійський національний банк приєднався до національних банків інших країн ЄС, що прийняли євро як частину Європейської системи центральних банків

(ЕSСВ).

 

Монетарну політику визначає Міністерство фінансів разом з Австрійським національним банком. Банк діє згідно з законом, прийнятим у 1955 р.,та редагованим у 1969 р., в якому зазначено, що банк має обирати таку політику, яка буде відповідати економічній політиці уряду. Половину акцію  тримає  уряд,  решту  –  різні  економічні  інститути.  Більшість  членів  ради  директорів, включаючи президента та двох віце-президентів, призначає уряд. Банк здійснює також контроль за валютними потоками. Підприємці мають повну свободу в здійсненні поточних розрахункових операцій. В Австрії існує дуже ліберальний режим контролю потоку капіталів з інших країн. Фінансові послуги надає велика кількість інститутів. Найбільшими банками є Кредитна спілка (Сгеdіtаnstalt Ваnkvеrеіn) та Австрійський агропромисловий банк (Оstеrrеіchіsche Landerbank), які були націоналізовані в 1946 році. Австрійський поштовий ощадний банк (Оstеrrеіchіsche Postsparkasse),  який  має  відділення  в  кожному  головпоштамті,  разом  з  місцевими  ощадними банками пропонують різні послуги для широких верств населення.

Торгівля

 

Після того, як 1 січня 1995 р. Австрія стала членом ЄС, приблизно дві третини існуючих тарифів були знижені чи усунені, у той час, як інша третина була збільшена.

Більш, ніж половина всієї продукції з країн, які не є членами ЄС, надходить на територію Австрії без будь-якого тарифу. Середній рівень тарифів ЄС для вироблених товарів є відносно низьким – 3,5\%, а деякі товари – обкладають вищим тарифом. Наприклад, легкові автомобілі й офісні машини обкладені 10\% тарифом. Для деяких видів взуття і спеціальних автомашин рівень може досягати 18\%.

Деякі товари є об'єктом тарифних квот, причому після певного обсягу товарів, які були імпортовані в ЄС за низьким або нульовим розміром мита, мито збільшується. Це, здебільшого товари, які використовують в європейській економіці тільки в певних обсягах, сировина та складові частини.  Найважливіші  тарифні  квоти  для  вироблених  товарів  встановлюють  для  продукції хімікалій та електроніки.

Австрійський митний режим заснований на "ТАRІС" (об'єднаний тариф ЄС) і встановлений у Брюсселі.

Австрія як член ЄС вимагає імпортних ліцензій для певних товарів, насамперед для сільськогосподарської продукції. Це стосується всіх країн, з яких надходить продукція. Взагалі, австрійський імпортер повинен отримати експортну ліцензію від країни постачальника і потім одержати від австрійської влади (Einfuhrbewilligung) дозвіл імпортувати.

Транзитні товари або товари, які ввозять на територію Австрії з метою демонстрації або виставлення на торгових ярмарках, не обкладають тарифом. Проте необхідно мати депозит.

Імпорт в Австрію деяких предметів споживання заборонений. Цю заборону або обмеження впроваджено з метою захисту безпеки життя людей, тваринного і рослинного світу, національної безпеки, а також щоб захистити мистецьку, культурну та інтелектуальну власність. Наприклад, обмеження на імпорт продовольчих матеріалів, вин, наркотиків та медичних препаратів, насіння, будь-яких видів зброї, антикваріату, і т. ін.

В Австрії налічується 4 вільних торгових зони (Рrеіlаgег): Грац (Grаz), Лінц (Lіnz), Бад Халль (Ваd Наll) біля Інсбруку (Іnnsbruck), та Відень-Фройденау (Vіеппа – Fгеudеnаu). Вони є зручними для тимчасового збереження транзитних товарів, оскільки не потрібно сплачувати мито. Проте вони відіграють невелику роль при експорті в Австрію.

Як член ЄС Австрія бере участь у Європейській економічній зоні (ЕЕА). Австрія є також членом Світової Організації Торгівлі(WTО). Хоча Австрія не має ніяких двосторонніх вільних торгових угод, як член ЄС вона бере участь у всіх торгових угодах ЄС, включаючи:

– угоди Асоціації (Європейські угоди), включаючи політичні та економічні елементи на додаток до тарифних скорочень. Угоди підписані Болгарією, Чеською Республікою, Угорщиною, Польщею, Румунією і Словаччиною. Угоди Асоціації були підписані з Балтійськими державами і Словенією;

– вільні торгові угоди, що, насамперед, включають скорочення тарифів. Угоди підписані з

 

Естонією, Латвією і Литвою;

 

–  угоди  про  співробітництво, зосередженні на  торгівлі,  що  зростає  та  співробітництві,

 

укладені з Білорусією, Казахстаном, Киргизстаном, Молдовою, Росією та Україною.

 

Крім того укладені торгові угоди з Кіпром, Мальтою та Ізраїлем; угода про митний союз з

 

Туреччиною; також були укладені угоди з Марокко, Тунісом, Єгиптом і Сирією.

 

Обсяг імпорту в 1999 р. становивиі $69,9 мільярдів. Індустріальні та загальні машини, устаткування, устаткування для транспортування, метали, металургійна продукція, обладнання для офісів, нафта і нафтопродукти, продукція хімічної промисловості, текстиль, одяг та аксесуари, продовольчі товари були основними імпортними товарами. Австрійський експорт становив $62,9 мільярдів за той самий період. Експортували спеціалізовані та загальні індустріальні машини, металургійну продукцію, електричні машини, устаткування для транспортування, паперові товари, залізо і сталь, текстиль, двигуни, телезв'язок і звукове устаткування.

Німеччина є найбільшим ринком як для поставок з Австрії, так і головним постачальником на австрійський ринок. Основними країнами-імпортерами австрійської продукції є країни-члени ЄС (65\%): Німеччина (36\%), Італія (9\%), Франція (5\%), Великобританія і Швейцарія (5\%), Угорщина

(3\%), США (4,5\%), Ліхтенштейн. ЄС є також провідним імпортером продукції в Австрію – 70\% (Німеччина 42\%, Італія 8\%, Франція 5\%), потім – США (5\%), Угорщина (3\%), Швейцарія (3\%).

Австрійська економіка в 1999/2000 рр.

 

Рівень зростання внутрішнього попиту та зайнятості був вищим, ніж передбачалося в 1999 р. Економічне зростання в Австрії відбувалося поряд із зростанням економіки в ЄС, хоча було повільніше, ніж передбачено в програмі стабілізації на 1998 р. Ситуація на міжнародних фінансових ринках (Азії, Росії) в 1998 р. мала вплив на рівень зростання економіки, який впав до 2,2\%.

Внаслідок зростання зайнятості на 1.1\% рівень безробіття впав на 0,5 пункти за рік з 4,6\% в січні до 4,1\% в лютому 2000. Хоча рівень безробіття впродовж 50-ти років не знижувався.

У результаті помірного зростання (в 1999 р. + 2,3\% на душу населення) та впливу конкуренції, що постійно зростає через вступ до ЄС "ядро" інфляції в Австрії залишається низьким. Проте драматичне зростання цін на нафту в серпні 1999 р. призвело до значного зростання інфляції. З 1,9\% річного зростання загального індексу споживчих цін в лютому 2000 році лише 0,1\% відноситься до  зростання цін через подорожчання енергоносіїв. На весні 2000  р.  Австрія була однією з країн з найнижчим рівнем інфляції в ЄС. Ця тенденція залишиться стабільною, оскільки зростання заробітної плати в 2000 році було значно нижчим, ніж в 1999 р.

Довготермінові процентні ставки в єврозоні спочатку впали, а потім почали зростати в другому кварталі 1999 р. до 5,75\% (а 20 березня 2000 – 5,50\%); частково це відбулося внаслідок "боротьби за якість" та вирівнювання до рівня ринку США. Можна сказати, що монетарна політика Європейського Валютного Банку сприяла помірному зростанню процентних ставок в Австрії 1999р.

Поточний дефіцит залишався високим на рівні 2,25\% ВНП. Платіжний баланс товарів та послуг був трохи кращим в 1999 р., ніж за попередній рік. Баланс поточних трансфертів залишався помітно негативним. Це відбулося через трансферти до бюджету ЄС. Прибутковий баланс погіршився на 0,4\% ВНП. Також відзначено зростання заборгованості за довготермінові державні

облігації.

 

Дефіцит державного бюджету з 1998 р. до 2000 р.

 

 

Табл.1

 

 

1995

1996

1997

1998

1999

2000

 

У відсотках до ВНП

Баланс за програмою відповідності на

1997 рік

-5.1

-4.0

-2.7

-2.5

-2.2

-1.9

Баланс за програмою стабілізації на

1998 рік

-5.1

-3.7

-1.9

-2.2

-2.0

-1.7

Дійсний баланс за Е8А 79

-5.1

-3.7

-1.9

-2.2

-

-

Дійсний баланс Е8А 95

-5.1

-3.8

-1.9

-2.5

-2.0

-1.7

1)  2000:  заплановано  за  програмою  2000  стабілізації  Source:  Statistik  Оsterreich,  Fеrаl

 

Міnіstry оf Fіnаncе.

 

2) Бюджетний дефіцит 1999 р. становив АТS 68,2 мільярдів або 2,5\% ВНП.

 

Головними цілями бюджету 1999 р. були:

 

1) прискорення боротьби з безробіттям;

2) збільшення витрат на освіту, науку та дослідження;

 

3) збільшення допомоги сім'ям;

 

4) збільшення витрат на соціальне забезпечення.

 

Перевищення витрат над бюджетним лімітом виникли передусім у секторі громадських послуг як результат зростання заробітної плати та зростання витрат на освіту, науку та внутрішні справи. Додаткові витрати  також виникли через План дій щодо національній зайнятості, через заходи спрямовані на зменшення безробіття молоді та пенсії. З іншого боку, трансферти з бюджету ЄС перевищували очікуваний рівень так само, як і переміщення прибутку з Австрійського національного банку і процентів на державні урядові облігації та прибутки від випуску цінних

паперів.

 

Податкова реформа 2000 року

 

Податкова реформа, яка проводиться з 1 січня 2000 р., має на меті:

 

1) зменшення податкового тягаря на заробітну плату та інші особисті доходи,

 

2) допомогу сім'ям та дітям,

 

3) підвищення ролі Австрії як місця для проведення бізнесу та підвищення рівня зайнятості,

 

4) спрощення та усунення бюрократичних процедур та усунення багатьох “вузьких” місць,

 

5) скорочення витрат шляхом оптимізації адмістративних процедур.

 

У таблиці 2 показано певні заходи, які є частиною "податкової реформи 2000".

 

Табл. 2.

Вплив податкової реформи  2000  р.  на  баланс бюджету (в  АТS,  мільярд) розрахований відповідно до ЕSА 95 з 2000 р. до 2003 р. (базисний рік – 1999).

 

 

2000

2001

2002

2003

Реформування податкової схеми

–15,0

–16,8

–17,0

–17,0

Прибуток на капітал

0,0

–0,2

–0,5

–0,5

Збитки від участі

0,0

0,5

1,0

1,0

Ліцензії на дослідження

0,0

–0,2

–0,5

–0,5

Ліцензії на навчання

0,0

–0,2

–0,5

–0,5

Забезпечення пенсіонерів

0,0

–0,2

–0,5

–0,5

Допомога для розпочинання бізнесу

–0,6

–0,6

–0,6

–0,6

Бізнес–трансферти

0,0

–0,3

–0,3

–0,3

Схема оподаткування за прямою

ставкою податку на оборот/сільське господарство

 

–1,0

 

–1,2

 

–1,2

 

–1,2

Різне

–0,3

–0,9

–0,8

–0,7

Допомога сім'ям

–6,0

–6,0

–6,0

–6,0

Всього

–22,2

–26,1

–26,9

–26,8

У процентах до ВНП

0,8

0,9

0,9

0,9

Sоuгсе: Federal Ministry of Finance.

Економічна ситуація на 2000 – 2003 рр.

 

Прогнози ОЕСР, МВФ, Європейської комісії та Австрійського інституту економічних досліджень (WIFО) передбачають зростання реального ВНП впродовж 2000 – 2003 р. до 2,5\% на рік. Як результат податкової реформи в 2000 та 2001 р. приватний споживчий сектор буде ще швидше зростати, проте експорт та зовнішнє співробітництво повинно було зрости до 2001 р. і, таким чином, пожвавити залучення інвестицій. Загальні урядові витрати повинні бути значно зменшені. Тенденція заробітної плати/цін під тиском міжнародної конкуренції та структурних перетворень відбувається в тому ж помірному напрямку та рівень інфляції залишається нижчим 2\%. Зростання цін на нафту наклало свій відбиток на рівні інфляції лише в 2000 р. Податкові заходи тимчасово збільшили споживчі ціни в 2000 та 2001 р. Як наслідок поліпшеного обліку послуг поточний дефіцит може стабілізуватися до 2003 р. на рівні нижчому 2\% ВНЩ (мал. 1).

Мал.1. Реальне економічне зростання в Австрії та ЄС, 1995 – 2003 рр.

 

Source:  Statіstіс  Оstеrrеісh;  WІFО,  Jаnuаrу  2000,  Fеdегаl  Міnіstrу  оf  Fіnаnсе,  Еuгореаn

 

Соmmіssіоn, Nоvеmber 1999.

 

На ринку зайнятості економічне зростання разом з запланованими заходами сприятиме значному зростанню пропозиції робочої сили (наприклад, пенсійний вік, сезонні працівники) та попитом на робочу силу (наприклад, скорочення витрат не пов'язаних з оплатою праці, зміна часу відкриття магазинів, сезонні робочі), і таким чином дає змогу зменшити рівень безробіття (нижче

4\%) (мал.2).

 

Мал. 2. Рівень зайнятості, рівень безробіття та рівень економічного зростання (у \%),

 

1995 – 2003 рр.

 

Sоurсе: Stаndаrtіk Оstеrrеісh, WIFО, Fеdегаl Міnіstrу оf Fіnаnsе.

Структурна політика Австрії спрямована на поліпшення привабливості країни як місця ведення бізнесу, посилення міжнародної конкурентноздатності країни, забезпечення та створення нових місць. Заплановано вжити таких заходів:

– поліпшення умов управління австрійським ринком капіталів: зміцнення зростаючого сегменту Віденської фондової біржі на користь малих та середніх фірм; зміцнення сегменту венчурного капіталу; лібералізація інвестиційних правил для провайдерів венчурного капіталу відповідно до міжнародної політики.

– співвідношення доходу і боргу повинно зрости до 2,5\% ВНП до 2005 р. Національні малі та  середні  підприємства  повинні  бути  підтримані  в  дослідженнях  та  забезпечені  необхідними know – how та ризиковим капіталом.

– “Оstеrrеісh dіgіtаl” є партнерством між промисловими підприємствами та урядом, яке спрямоване на швидкий розвиток інформаційного суспільства, для цього вживають таких заходів: розширення трансмісійної інфраструктури; відповідний тренінг в усіх навчальних закладах; ліпше використання  електронних  засобів  інформації  в  тренінгах;  програма  підтримки  використання іпотеки для малих та середніх підприємств; підтримка фірм–засноваників (капіталом, know – how) фірм, які розпочинають бізнес у цифровій економіці (dіgіtаl есоnоmу).

–  в  усіх  галузях,  де  нема  колективних  угод,  буде  встановлений  гнучкий  робочий  час зручний як для всієї компанії, так і для окремих робітників.

– лібералізація енергетичного ринку: відкриття ринку електроенергії та газового ринку в поєднанні з вільним вибором постачальників для домашнього господарства та підприємств. Планується приватизація. Буде заохочуватися формування угрупувань в енергетичному секторі з наміром з'єднання інфраструктури, виробництва, know – how та послуги.

• реформування банківського забезпечення: заснування політично незалежного органу нагляду з боку за банківською діяльністю, який не буде об'єктом регулювання.

Головною метою австрійської політики є зростання рівня зайнятості та скорочення безробіття. Відповідно до пріоритетів, встановлених на Люксембургсько–му самміті стосовно зайнятості, австрійський федеральний уряд у квітні 1999 р. представив Національний план дій щодо зайнятості. Запропоновані заходи повинні збільшити зайнятість на 100 тис. робочих місць і зменшити рівень безробіття до 3,5\% до кінця 2002 р. Заплановано реалізувати такі заходи:

• скоротити витрати не пов'язані з оплатою праці на АТS 15 мільярдів до 2003 р.

 

• витрати на здійснення політики активної ринкової зайнятості, які зросли в 1999 р. на 36\%, не будуть скорочені (проте заморожені в номінальній вартості). Збільшення зайнятості людей передпенсійного віку та жінок;

• безробітні повинні отримати кращі та ефективніші послуги при працевлаштуванні;

 

• з метою впровадження соціального захисту великої кількості нових підприємств вводиться в дію нова добровільна програма страхування на випадок безробіття, спеціально розроблена для молодих підприємців та тих, хто має сімейний бізнес;

• безробітні, які довгий час отримують соціальну допомогу та субсидію, повинні працювати на місцеву громаду (в секторі охорони здоров'я, захисту монументів, захисту та охорони довкілля, парків та громадських садів), за що вони будуть отримувати 20\% премії до їхньої допомоги.

• перетворення окремих виплат в пенсійні виплати: замість існуючої системи здійснення окремих виплат компанії повинні сплачувати частину заробітної плати працівників, які розпочали свою трудову діяльність, в пенсійний фонд. Підприємці повинні будуть робити ці виплати впродовж максимум 25 років за працівника. Щоб заохотити найм працівників старшого віку, внески до пенсійного фонду будуть здійснюватися до 45 років, а підприємцям будуть надані певні пільги;

• вдосконалення законів про зайнятість та соціальньний захист.

 

Соціальне страхування

 

Восени  1997  року  в  Австрії  розпочато  реформування  державної  пенсійної  системи.

 

Австрійська пенсійна система, яка проіснувала багато років, була поліпшена таким чином:

 

1) зростання рівня компенсації у випадку звільнення за вислугою років;

 

2) широко ранжоване скорочення різниць в заробітній платі працівників приватного та державного секторів та зближення всіх систем;

3) збільшення періоду внесків, на основі яких нараховують пенсію.

 

Тепер працівники можуть звільнятися за вислугою років не раніше 56,5 років для жінок та

 

61,5 для чоловіків. Ці зміни запроваджено з 1 жовтня 2000 р. до 1 жовтня 2002 р. Також змінюється розмір пенсії для тих, хто звільняється раніше звичайного пенсійного віку (60 років для жінок та 65 для чоловіків). Якщо раніше вона була зменшена на 2\% на рік, то з реформуванням системи – на

3\%. Ті, хто звільняється пізніше пенсійного віку, будуть отримувати додаткові 4\% пенсії за кожен відпрацьований рік після досягнення пенсійного віку. Ця реформа в довготерміновому періоді заощадить 1,5\% ВНП.

Проте ця реформа недостатньо спрямована на зменшення пенсійних витрат. Тому необхідно вжити додаткових заходів, щоб скоротити витрати на АТ8 15 мільярдів (0,5\% ВНП) до 2003 р. З цією метою була створена комісія експертів, яка має розробити заходи для адаптації державної пенсійної системи з точки зору соціальних змін.

 

викладач З. М. БОЙКО

 

магістр О. В. ДУНІКОВСЬКА