НІмеччина сьогоднІ та завтра.

ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ НІМЕЦЬКОЇ ЕКОНОМІКИ

Соціально-екологічна стратегія реформування німецького суспільства

Екологічний податок. Загострення міжнародної конкуренції в розміщенні продуктивних сил вимагає іншої відповіді на проблеми розвитку німецького суспільства, ніж мінімізація витрат і скасування соціальних та екологічних норм. Рішенням є розвиток енерго- і ресурсозберігаючої форми виробництва та споживання, яка не дозволить, щоб виникали проблеми, пов'язані із забрудненням навколишнього середовища. Створення взаємозв'язку між зростанням кількості робочих місць і охороною навколишнього середовища можна досягти лише в межах соціально- екологічної стратегії реформування. Вона базується на соціальних засадах і екологічній перебудові, а також на інноваціях економічних процесів і виробництва. До цієї стратегії належить підвищення ефективності використання енергії і природних ресурсів, а також форсований розвиток і продаж екологічно чистих продуктів і послуг. Екологічна реформа дає історичний шанс подолати боротьбу проти структурної кризи безробіття і глобальної руйнації навколишнього середовища.

Екологічна  реформа  є  центральним  елементом  соціально-екологічної  стратегії реформування разом з промисловою і структурною політикою, орієнтованих на навколишнє середовище. В основі екологічної податкової реформи лежить фінансоване, нейтральне щодо поступлень, динамічне підвищення податку на енергію, яке в довготерміновій перспективі доповнюється ресурсним податком.

Поступове подорожчання споживання ресурсів є водночас інноваційним батогом. За підрахунками  спеціалістів  припускають,  що   при   подорожчанні  ресурсів  щорічно  на  5\%   у середньому ефективність використання ресурсів у рік зростатиме на 5\%. Отже, подорожчання насправді не буде помітним. Позитивний ефект екологічного податку дасть можливість відтягнути значну кількість капіталу від раціоналізації праці. Це означає, що має зменшитись безробіття і водночас буде проходити революція ефективності використання енергії і ресурсів, а отже, відносне зменшення їх споживання в загальній економіці, враховуючи постійне зростання капіталістичної економічної системи. Щоб реалізувати соціально-екологічну стратегію реформування німецького суспільства, держава має поліпшувати для цього умови до певних меж, наприклад введенням екологічної податкової реформи. Через страх і небажання деяких впливових сил Німеччини і транснаціональних компаній піддати структурним перетворенням економіку різко критикується екологічна податкова реформа німецького уряду Гехарда Шредера.

Але об'єктивно оцінюючи ситуацію, можна сказати, що чим довше буде гальмуватись цей процес, тим швидшими, а отже, складнішими і жорсткими для деяких груп суспільства будуть ці заходи в майбутньому.

Критика екологічного податку базується на тому, що кожен споживач енергії і ресурсів після приходу коаліції до влади почав з кожним новим роком відчувати подорожчання. Ця реформа призводить до зменшення бюджету споживача, відмови від багатьох благ (автотранспорт, споживання води, світла), формування "свідомості перебільшеної економії" нації. Вже два роки країна відчуває це. Але що відбувається і повинно відбуватись насправді? Кожного року в декілька етапів  буде  проходити  підвищення  цін  на  енерго-,  а  потім  і  природні  ресурси.  Споживачі, отримуючи рахунки, починають ще більше замислюватись, що необхідно для того, щоб зменшити витрати. Лампочки і цоколі, які забирають багато електроенергії, холодильники і старі пральні машини   поступово   замінюють   новими,   які   заощаджують   електроенергію.   Сім'ї   починають перевіряти теплоізоляцію житлових приміщень і вікон, екологічно чисті прилади сонячної енергії замінюють старе опалення рідким паливом. Інноваційна конкуренція в свідомості німецького споживача змушує замислюватись, що краще придбати, стає стимулом для конкуренції німецького виробника, котрий розроблятиме новий продукт, що зможе забезпечити найбільшу економію за найнижчою ціною. Але не всі споживачі та підприємства бачать потребу в зміні, і не всі можуть швидко перебудуватись – також через незначну кількість альтернатив. На думку соціал-демократів і зелених Німеччини, споживання енергії навколишнього середовища і ресурсів є на даний момент безкоштовним або дуже дешевим. Протягом останніх двадцяти років ціна на бензин, наприклад, з

0,5 DМ збільшилась у 1998 р. до 1,6 DМ. Якщо врахувати інфляцію, то можна побачити навіть зменшення ціни. А реальні доходи за цей період зросли на 90\%. Продукти, шкідливі для навколишнього середовища, повинні стати дорожчими, ніж ті, які є безпечними для нього. Забруднення навколишнього середовища і споживання енергії мають стати частиною калькуляції ціни. Науковці назвали цей процес включенням "зовнішніх" витрат навколишнього середовища (за теорією Пігу) до всіх внутрішніх витрат.

Оцінюючи структуру споживання носіїв енергії Німеччини, бачимо, що основою є нафта, вугілля, газ. До 2000 р. не менш проблематичним був виробіток і споживання атомної енергії, яка небезпечна для здоров'я і життя людства. Атомні електростанції припинили роботу в Німеччині, поставивши перед нею важливе завдання компенсувати виробіток енергії за короткі терміни. Отже, споживання енергії базується передусім на використанні невідновлюваних носіїв енергії, запасу яких вистачить лише для кількох поколінь. Дуже короткий термін підтверджує, що розвинуті індустріальні   суспільства,   які   в   майбутньому   можуть   залежати   від   азійських   країн,   що розвиваються, в перерозподілі останніх залишків ресурсів для теплової енергії повинні сьогодні подумати  про  перегляд  податкової  системи,  яка  б  сприяла  переходу  до  відновлюваних  носіїв енергії – сонячної, вітряної, водної.

Якщо розглядати атомну енергію, то вона потребує величезних інвестицій і є, на думку більшості німецького суспільства, крім того, що вона дорога, ще й "джерелом моральної безвідповідальності". Вона  є  ризиковою і  ніколи  не  передбачуваною технологією.  Припинення

роботи  атомних  електростанцій  у  Німеччині  стало  можливим  власне  в  межах  комплексної соціально-екологічної стратегії реформування. Суспільству навели ряд аргументів. Основними є: Чорнобильська катастрофа; часті випадки лейкемії у дітей у районах, де діяли станції; постійна небезпека  військового  шантажу  та  використання  об'єктів  як  мішеней;  небезпека  переробки матеріалів і технологій для виробництва атомної зброї військовими; неможливість швидкої нейтралізації перероблених матеріалів і відходів атомної енергії, які при зберіганні випромінюють радіацію; посилення впливу Франції в європейській атомній енергетиці; відсутність комбінованого виробітку тепла струму, а лише виробництво струму, що не забезпечує ефективності.

Податкова система попередніх урядів призводила до того, що споживання ресурсів в Німеччині було досить дешевим, а отже, економіка характеризувалась марнотратством. Одночасно зростали податки на заробітну плату, відрахування на пенсійне страхування, страхування у випадку безробіття, у випадку хвороби тощо. За період 1970 – 1996 рр. податок на заробітну плату та соціальні відрахування в структурі загальних надходжень від внесків збільшились з 53,7\% до 65,6\%. Частка відрахувань на фактор праці зросла більш ніж на 20\%. Одночасно податкове навантаження на фактор природи, що включав класичні податки на нафту, транспортні засоби, зменшилось з 7\% у

1970 р. до 5,5\% (1996) у загальній структурі надходжень. Система дозволів – заборон у сфері навколишнього середовища не стимулювала зміни свідомості населення. Отже, для підприємця це означало, що значно дорожчало впровадження фактора праці у виробничий процес і дешевшало забруднення навколишнього середовища. Тому попередня податкова система стимулювала виробника  до  інвестування  не  продуктивності  праці,  а  продуктивність  енергії.  Енергомісткий капітал надалі заміщував працю за умов постійно зростаючого технічного прогресу та зростаючого виробництва. Це призводило до збільшення безробіття і забруднення навколишнього середовища.

Нова екологічна реформа уряду Гехарда Шредера покликана зробити дорожчим фактор природи через податкове навантаження і дешевшим фактор праці через податкове розвантаження. Така схема не збільшить відрахування, а просто відбудеться зміна їх структури. Подорожчання фактора “природа” повинно зменшити навантаження на навколишнє середовище, а здешевлення фактору праці має означати вищу зайнятість. Ці ефекти мають забезпечити якісніше життя німецького суспільства. Екологічна податкова реформа не повинна ставити ні перед ким завищених вимог, вона не була введена раптово і не мала ефекту ударної хвилі. Концепція екологічної податкової реформи передбачає спочатку поступове впровадження податку на енергію. Споживання енергії – найважливіша проблема, яка включає багато екологічних питань.

Отже, ціни на енергію повинні протягом відносно тривалого періоду наприклад 10 років мінімально (4 роки перебування уряду при владі), щороку зростати на певний процент. Перевага такої поступовості дає можливість споживачам і підприємствам знати наперед про підвищення цін і поступово реагувати на це. Наприклад, споживач, який купуватиме автомобіль, зверне увагу на те, наскільки   він   енергозберігаючий.   У   межах   екологічної   податкової   реформи   передбачають скасування субсидій, шкідливих для навколишнього середовища, і подальше оподаткування дорожнього транспорту.

Основою екологічної податкової реформи, якщо розглядати статтю надходжень, є податок на енергію всіх невідновлюваних носіїв енергії, який постійно протягом 10 років повинен збільшуватись. Оподатковувати мають згідно з програмами уряду нафту, мазут, газ у Німеччині та її імпорт (податок на первинну енергію). Також це податок на кінцеву енергію (електрострум). Є деякі проурядові спілки та інститути, які роблять власні розрахунки для представлення альтернатив уряду з  метою ефективного проведення реформування. Наприклад, є розрахунки Союзу навколишнього середовища  і   охорони   природи   Німеччини   (ВUND)   та   Німецького  інституту   економічних досліджень (DIW). Для встановлення податку на енергію основою служить фіксована базова ціна на енергію 9 DМ за ГДж. Вона вираховувалась як середня ціна різних носіїв енергії (вугілля, нафта, бензин, газ) без урахування податків. Ця базова ціна має щороку збільшуватись на 7\%. Даний процес звичайно недостатній для того, щоб досягти поставленої німецьким урядом мети – захист атмосфери. Але такий процент податку на енергію є компромісом для того, щоб економіка змогла пристосовуватись до змін втрат доходів. Занадто високий процент може призвести до того, що вже придбані або випущені машини та пристрої, які ще можна використовувати, потрібно буде замінити достроково. Податок за енергію становить згідно з цією схемою кожного року реально (без інфляції)

0,63 DМ/ГДж, а на десятий рік – 8,7 DМ/ГДж. Споживчі ціни зростають при цьому в середньому на

5\% у рік. За цих умов щорічні надходження податку на енергію збільшуватимуться з 11 млрд. DМ у першому році до 128 млрд. DМ у десятому р. Податок на енергію протягом десяти років повинен мати також ефект економії енергії і зменшення викидів СО2  на 12\%. Податок на кінцеву енергію (струм) створює проблему для імпорту струму. Не завжди відомо які первинні носії енергії використовували для виробітку кінцевої енергії. Це вимагає законодавчого оформлення, експертиз на рівні ЄС і третіх країн, а отже, торкається адміністративних аспектів і несе певні витрати для економіки. Крім цього, не повинен оподатковуватись у даному випадку струм, вироблений з відновлюваних джерел – вітру, води, сонця, біомаси. Для того, щоб попередити подвійне оподаткування, в електроенергетиці впроваджені носії первинної енергії звільняються від екологічного податку. Ставка податку на струм збільшується згідно зі зростанням інших податків на енергію.

На першій стадії розбіжностей між схемами BUND, DIW і уряду Гехарда Шредера майже немає. Регулярні ставки податку були трохи вищими в схемі уряду на першому етапі, а в наступних навпаки – нижчими, ніж вимагає BUND. Значні розбіжності полягають у тому, що уряд не оподатковує вугілля, а ціна на нафту та нафтопродукти в схемі уряду щорічно протягом п'яти років має зростати на 6 пфенігів. За схемою ВUND ціна на бензин повинна збільшуватись щорічно протягом десяти років на 30 пфенігів. Крім цього, уряд через постійну критику опозиції підприємницьких кіл змушений піти на значне зниження екологічного податку (80\%) для сільського лісового господарства, підприємств будівництва, переробної промисловості, а також водо-, та енергопостачання. Це призводить уже сьогодні, на думку багатьох науковців і спілок, до неповного використання переваг ідеї екологічного податку, до свідомо значних втрат надходжень, і така ситуація лише на користь опозиційним силам (Християнсько-демократичному союзу та Ліберальній демократичній партії Німеччини).

З одного боку, зниження екологічного податку на 80\% для цих традиційно економічно чутливих галузей Німеччини захищає економіку від податкового навантаження, а з іншого – багато підприємств, скориставшись цим, отримуючи більшу частину екологічного податку, не мають стимулу для економії енергії і розробки та впровадження нових енергозберігаючих технологій.

1 етап екологічної податкової реформи уряду Німеччини з 1999 р.

У березні 1999 р. у дію вступив Закон "Про впровадження екологічної податкової реформи" нового німецького уряду. Починаючи з цього першого етапу з 1 квітня 1999 р. податки зростають таким чином: нафта і нафтопродукти – 6 пфенігів/літр; мазут (котельне паливо) – 4 пфеніги/літр; природний газ – 0,32 пфеніга / кВТ/г; електричний струм – 2 пфеніги / кВТ /г.

Надходження  від   екологічного   податку   використовують   для   зменшення  внесків   на соціальне пенсійне страхування з 20,3\% до 19,5\%.

2 – 5 етапи екологічної податкової реформи в 2000 – 2003 рр.

Кожного наступного року з 1 січня 2000 р. будуть обкладати податком тільки нафту і нафтопродукти та електрострум: нафта і нафтопродукти – 6 пфенінгів/літр; електричний струм – 0,5 пфенінга / кВТ/г.

Більш ніж 4 мільйони офіційно зареєстрованих безробітних у Німеччині шукають роботу. Безробіття коштує німцям кожного року близько 160 мільярдів марок, що є надзвичайним навантаженням на економіку країни. У багатьох галузях, не зважаючи на зростання товарообігу і прибутків, ліквідуються робочі місця.

Внаслідок  економічної  політики  попередніх  урядів  Німеччини,  а  також  з  об'єктивних причин глобалізації та лібералізації економіки відрахування на фактор праці постійно зростали, що зробило цей фактор дуже дорогим для впровадження у виробництво. Субституція праці дешевим (що не підлягав значному оподаткуванню) і, як правило, енергомістким капіталом призводить до прискореного технічного прогресу, зростання безробіття та постійного забруднення навколишнього середовища. Щоб повернути такий хід подій, коаліційний уряд Шредера має за мету використовувати надходження від податку на енергію для зниження додаткових витрат на заробітну плату. З цих надходжень будуть виплачувати дотації на соціальне страхування, тобто вони значно зростуть. Через розвантаження соціального страхування внески робітників і роботодавців на пенсійне страхування зменшаться і, як наслідок, фактор праці стане дешевшим. Така схема повинна стати  тільки  коректором  попередньої  податкової  політики,  яка  є  однією  з  причин  великого безробіття в країні.

Перша схема екологічної податкової реформи, розроблена Союзом навколишнього середовища і охорони природи Німеччини, була основою для реформ уряду оскільки тоді: номінальна (сукупна) заробітна плата одного робітника становила 100\%; 20\% – внески на соціальне страхування, 20\% – податок на заробітну плату. Робітник і роботодавець сплачують однакові внески на соціальне страхування. Чиста (реальна) заробітна плата була 60\% від сукупної заробітної плати.

Відповідно до схеми BUND внески на соціальне страхування після проведеної реформи зменшуються на 7\% (з 43,9\% у період дореформування) до 36,9\% (2008 р.). Отже, для роботодавця і для робітника вони зменшуються однакова на 3,5\% і становлять 16,5\%. Чиста (реальна) заробітна

плата складає 63,5\%. Для підприємця така схема означає, що знижуються витрати на фактор праці. Тоді як податки на навколишнє середовище зростають з 5,5\% (до початку реформи) до 13,6\% (2008 р.) – на 8,1\%, а зменшуються податки на фактор праці з 21,7\% до 31,3\%, тобто на 0,4\%. Це повинно дати імпульс до створення нових робочих місць. Податки на фактор капіталу і нейтральні до факторів податки зменшаться до кінця реформи відповідно на 0,3\% і 0,4\%. З переміщенням податкового пресингу від фактору праці на споживання енергії податковий тягар залишається незмінним. Зростання податків на 8,1\% відповідає такому ж рівню їх зменшення. Загалом не очікується додаткового навантаження на економіку Німеччини. Але таке переміщення податкового пресингу означає, що підприємства, які мають більше фактору праці, отримають вигоду, а підприємства, які споживають багато енергії, будуть оподатковуватись більшою мірою. Передбачають, що енергомісткі продукти стануть дорожчими, а працемісткі продукти і послуги – дешевшими.

Але під час введення реформи перед урядом виникло ряд проблем. Прес-інтерв'ю провідних фірм щодо неможливості запланованого швидкого переходу на нові технології створило деяку недовіру в німецькому суспільстві до реформ нового уряду. Так, наприклад, директор компанії Роrsche Венделін Відекінг у газеті “Берлінер Цайтут” у жовтні 2000 р. заявив, що серійне виробництво автомобілів з альтернативною енергією змусить ще деякий час на себе почекати, “поки це не буде економічно вигідно. Коли такі технології, що нейтрально впливають на екологію, будуть доцільними тоді їх можна вмонтовувати в наші автомобілі. Але протягом десяти років Роrschе цього робити не збирається. Я, наприклад, почуваю себе добре і з таким автомобілем". Але слід зазначити, що особливо після введення екологічної реформи загальна німецька автомобільна промисловість інвестувала багато коштів у розвиток моторів, які не потребують дизпалива чи бензину, і значно просунулась  у  дослідженнях  у  галузі  альтернативних  технологій  передач,  наприклад альтернативних паливних і водних елементів.

Через постійний тиск опозиції і її бажання скомпрометувати екологічну податкову реформу, називаючи її "новим інструментом збирання внесків", німецький уряд змушений був йти на поступки.  Були  впроваджені  пільгові  зниження  податку  на  енергію,  визнана  неможливість  на даному етапі оподатковування вугілля. У зв'язку з меншими запланованими надходженнями від екологічного податку їх використовують лише на зниження соціального пенсійного страхування (без урахування зниження внесків на страхування у випадку безробіття). Уряд не може забезпечити передбачений соціальний ефект. Замість запланованих 7\% зменшення внесків на соціальне страхування за схемою ВUND очікують на кінець реформи лише 2,6\% зниження додаткових витрат на заробітну плату. До 2003 р. замість зменшення на 2,6\% буде досягнуто лише 1,6\%. Крім цього, стала помітна відсутність рівноваги в сплаті податків і виграшу від знижень внесків на соціальне пенсійне  страхування.  Через  значні   пільгові  зменшення  податку   на   енергію   для   багатьох економічних суб'єктів зниження внесків на соціальне пенсійне страхування веде до максимального розвантаження. Інші економічні суб'єкти, які не виграють від ефекту знижень внесків на соціальне пенсійне страхування (пенсіонери, безробітні, студенти, службовці), можуть просто економити на використанні енергії,  що  не  буде  призводити до  їх  більшого  податкового  навантаження. Така

ситуація показує обмеження соціального вирівнювання між економічними суб'єктами. Через значні зниження екологічного податку приватні споживачі вимушені платити для підприємств промисловості та торгівлі, сільського господарства і т. д. дві третини екологічного податку, а підприємства – лише одну третину. Ця нерівновага дає змогу опозиції доводити, що реформа є соціально несправедливою.

На початку лютого 2001 р. різко загострилась ситуація в соціал-демократичній партії Німеччини щодо доцільності продовження збільшення екологічного податку після 2003 р. Є надія, що  більшість  коаліційного  уряду  не  допустить  відходу  від  накресленої  мети  побудови  якісно нового, екологічно свідомого і соціального суспільства Німеччини.

Екологічна реформа триває

У Німеччині виникла проблема з приводу захворювань корів на сказ, а також ящур. Відбувається оперативне вилучення з роздрібної торгівлі яловичини, пошук і винищення корів з ознаками сказу. Створено відповідно нове Міністерство-Споживачів, що забороняє продаж яловичини, якщо корів годували м'ясним борошном, в складі якого можуть міститись кістки хворих тварин. Ускладнюється режим сертифікації норм охорони здоров'я, посилюється контроль імпорту яловичини та рогатої худоби.

У старі добрі часи сільське господарство було основним джерелом забезпечення енергії. У традиційних суспільствах близько 80\% людей отримували енергію через продукти сільського господарства. А ці продукти в свою чергу мають свою енергетичну цінність завдяки збереженій у рослинах  сонячній  енергії.  Звичайно,  інвестувалась у  них  і  механічна праця  селян,  наприклад млини. Але будь-яка інвестована праця не може бути основним джерелом збереження калорій у кінцевому продукті. Сучасне сільське господарство затрачає в багато разів більше енергії, ніж ми потім отримуємо її у формі калорій. Розвиток суспільства протягом ХХ століття знаменувався модернізацією і механізацією сільського господарства, розширенням можливостей і асортименту продуктів сільського господарства, а також кормів для сільськогосподарських тварин.

Відношення між споживчими калоріями існуючої енергії і затраченою енергією на отримання цих калорій вимірює "продуктивність енергії". Колись це співвідношення було дуже високим, набагато більшим одиниці, а нині воно дуже низьке. Для рису, картоплі та пшениці цей показник сьогодні у межах між 10 і 2, для овочів – між 2 – 0,1, для молока та яєць – між 2 і 0,1, навіть для птиці – 2\%, але для корів при інтенсивній відгодівлі – 0,03\%. Це означає, що одна калорія яловичини на тарілці коштує близько 30 калорій чужої енергії. Для того, щоб значно поліпшити продуктивність енергії в сільському господарстві, необхідно поступово відмовлятись від масового продукту – яловичини з інтенсивного господарства, яке передбачає вирощування у спеціальних приміщеннях з використанням комбікорму.

У зв'язку з подальшим швидким розвитком інтенсивного вирощування тварин ліквідовують робочі місця в традиційному сільському господарстві, оскільки ця схема передбачає все більше залучення енергомісткого капіталу. За статистикою (Ноерkе 1997), щорічно припиняють свою діяльність 20000 господарств. Тільки за період з 1985 р. по 1995 р. півмільйона осіб втратили робочі місця.  Екологічна податкова  реформа  не  може  вирішити  оперативно  це  наболіле  в  Німеччині

питання. На це б пішли роки. Тому було розгорнуто додатково кампанію з вишукування випадків захворювання сказом людей, що призвела до значних змін у цій сфері. У комплексі з екологічною податковою реформою ці зміни будуть сприяти швидшому розвитку біофермерства, яке залучатиме більше робочої сили і витрачатиме менше енергії. Тварини не будуть відгодовувати за існуючою інтенсивною схемою, а буде використовуватись екстенсивна схема, тобто вирощування і відгодівля тварин на біодворах і біопасовищах. Комбікорм, переважно імпортований з країн третього світу, замінять кормом переважно з власних біодворів. Це має забезпечити вищу якість продукції. Важливим моментом є те, що екологічні фермери будуть збувати свої продукти переважно на регіональному ринку, щоб попередити великі транспортні затрати, а отже, зменшити викиди СО2 та інших газів і шкідливих речовин.

Інтенсивна відгодівля створює екологічні проблеми в зв'язку з використанням площ, де звозять і нагромаджують гній. Перехід до вирощування на пасовищах є найоптимальнішим варіантом.

Коров'ячий сказ, що призвів до примусового забою 400000 корів, а також використання антибіотиків при відгодівлі свиней, значною мірою зменшив “апетит” німців на м'ясо та ковбасні вироби. Дедалі більше німецьких господинь переходить на вегетаріанську їжу або на екзотичне м'ясо страусів, крокодилів і конини. За останніми опитуваннями Ifratest Burke, 32\% споживачів відповіли, що вони взагалі більше не будуть споживати яловичини, 29\% зменшать її споживання. Ринок яловичини з листопада 2000 р. зазнав кризи, втрат зі збуту близько 50\%. Продаж ковбасних виробів зменшили на 30\%. Це говорить про те, що багато фірм не виживуть і змушені будуть закритись. І без цього в останні роки галузь з обсягом обороту близько 23 млрд. DМ характеризувалась поступовим зменшенням споживання яловичого м’яса, перевантаженими потужностями, зменшенням прибутковості.

Уже сьогодні почали закривати перші заводи, інші перейшли на скорочений робочий день. За даними міністерства праці, на початок лютого 2001 р. скоротили близько 5000 робітників. За даними профспілок ресторанів, зазнають утиску середні виробники, чий обіг досяг лише 5\% від нормального   обороту   Деякі   підприємства   швидко   переорієнтовуються  на   нові   продукти   і випускають на ринок напівфабрикати з індика, лосося тощо. Великі концерни, такі як Моksel і колективні товариства Nord-, Sud- і Westfleisch, теж відчули кризу, але змогли частково покрити свої втрати за обороту збільшенням забою свиней або експортом яловичини. Посилено експортують м’ясо, що попередньо перевіряють на сказ і ящур, в Англію, Росію, Австралію. Низькі ціни виробника на яловичину сприяють дешевому експорту.

91        92        93        94        95        96        97        98        99        2          4          6          8          10        12   2001

2000

Рис. 1. Попит на яловичину і свинину. Ціна (у DМ на кг забійної ваги)7.

Крім  цього,  великі  концерни  використовують  кризу,  щоб  здійснити  структурні перетворення. Голова спілки м'ясного господарства Манфред Хертль вважає, що "довіру споживачів можна заслужити тільки тоді, коли ми запровадимо контрольоване м'ясне виробництво, яке буде прозорим від фермера до м'ясної лавки". Westfleisch почав з березня 2001 р. з нової інтеграційної концепції яловичини. Фермери зобов'язуються в укладеному договорі годувати худобу тільки певними видами комбікорму і в жодному випадку не використовувати антибіотики. Дотримання цих правил має жорстко перевірятись. Розгортання кампанії проти інтенсивної відгодівлі вимагає від підприємців м'ясної промисловості вже сьогодні почати переорієнтовувати своє виробництво, а це призведе до втрат. Але з часом криза мине, споживання цієї продукції знов налагодиться. Результатом повинно стати створення робочих місць у нових енергозберігаючих і біологічно чистих підприємствах м'ясної промисловості, забезпечення високої якості продукції і витіснення з внутрішнього ринку виробників м'ясних виробів третіх країн, чиї "дешеві технології", а отже, дешевша продукція не будуть відповідати німецьким, а згодом – європейським стандартам.

Надлишок експорту – але чи надовго?

Підприємство вважають конкурентоспроможним, якщо воно може збувати свою продукцію за ринковими цінами, а отже, покривати свої виробничі витрати і фінансувати залучений капітал. Чим більші прибутки, тим підприємство є конкурентоспроможнішим. І навпаки, підприємство, яке неконкурентоспроможне має збитки і в довготерміновому періоді зникне з ринку.

Якщо розглядати народне господарство, то розміщення виробництва є конкурентоспроможним, коли підприємства при даному розміщенні виробництва в змозі збувати свою продукцію на світовому ринку, отже, коли за рахунок експортних надходжень може фінансуватись імпорт, а також, як у випадку Німеччини, від'ємне сальдо трансфертів (відплив валюти у зв'язку з відпочинком за кордоном і т. д.). Ця умова повинна виконуватись без штучного

7 „Glаserne Рrоduktion. Elf Wochen BSЕ – Krise treiben viele dеutsche Fleisch – und Wursthersteller an den Rand des Ruins “. Wirtschaftswoche N 7. 8 – 02 – 2001 – Seite 54 – 56 .

обмеження імпорту, зменшення вітчизняних доходів або без девальвації валюти для зростання експорту в інші країни.

Німеччина має позитивне сальдо торгового балансу. Але чи означає це, що вона має конкурентоспроможне народне господарство? Торговий баланс Німеччини характеризується конкурентоспроможністю розміщення виробництва на сьогоднішньому етапі розвитку економіки.8

Табл. 1

*Джерело: Федеральна служба статистики Німеччини.

Щоб оцінити майбутній розвиток, потрібно дослідити, з якими товарами Німеччина досягає надлишку торгового балансу. Це відбувалося в основному в галузях, де проходить або вже пройшла

8   Methfessl  Klaus,  Winterberg  Jorg  .”Der  Preis  der  Gleichheit.Wie  Deutchland  die  Chance  der

Globalisierung verspielt”. Econ&List. – 1999 – S. 27 – 40.

фаза зрілості, наприклад в автомобільній промисловості, машинобудуванні, хімічній промисловості. Іншими словами, це товари сьогодення, які виробляють інвестиції вчорашнього дня. Переважно це автомобільна промисловість, машинобудування і хімічна промисловість (таб. 1).

А що ж з товарами майбутнього? Експортний аналіз у довготерміновій перспективі чітко показує, що незважаючи на надлишок торгового балансу, Німеччина втрачала попит на світовому ринку. Статистика WТО, ОЕСD показує, що за період 1987 – 1997 рр. зростання експорту порівняно зі  зростанням  іноземних  ринків  зменшилось  на  чверть.  З  1990  р.  Німеччина  втратила  восьму

частину частки світового ринку (рис. 2).

14

12

10

8          США

6          Німеччина

4

2

0

1990    1991    1992    1993    1994    1995    1996    1997

Рис. 2. Втрата Німеччиною частки світового експортного ринку (в \%).

Німецькі соціал-демократи розглядають це зменшення як прямий наслідок входження нових індустріальних країн (НІК) на ринок, які дедалі більше стають конкурентами розвинутих країн. Вони також вважають, що інтенсивний розвиток капіталомістких галузей під впливом світової глобалізації і лібералізації не дає стимулу Німеччині створити ефективнішу структуру високотехнологічного екологічного та соціально-орієнтованого виробництва.

Дуже загострилось протиріччя між внутрішнім безробіттям і тиском на зменшення реальної заробітної  плати  робітників  через  соціальний  демпінг  з  третього  світу.  Постає  питання:  а  чи потрібно тримати частку світового експорту, входячи ще більше в глобальне середовище? Можливо краще регіоналізувати економіку ЄС, проводити політику щодо третіх країн, розвивати в достатній мірі трудомістке виробництво, щоб вирішити проблему безробіття і поступово перебудовувати внутрішню структуру виробництва, роблячи її більш ефективнішою і менш енергомісткою.

Німецькі ліберали мають іншу точку зору, наводячи приклад інших розвинутих індустріальних  країн,  таких  як  Японія  і  Італія,  які  за  об'єктивних  умов  розвитку  світового

господарства змогли розширити свої частки ринку, або, принаймні, як Франція і США втримати їх. Неокласична теорія міжнародної економіки говорить, що країни мають завжди відносні переваги при виробництві товарів, які можуть бути запропоновані на світовому ринку. Ціна на товари і при цьому  добробут  індустріальної  країни  можуть  зменшитись  і  втратити  свою конкурентоспроможність, якщо вона має переваги не в інноваційних і високотехнологічних товарах з використанням людського капіталу, а у виробництві трудомістких товарів. Наслідком у довготерміновому періоді буде зменшення реальної заробітної плати, і якщо суспільство не здатне до змін і постійного поновлення, – зростання безробіття.

к. е. н. доцент І. Й. ГЛАДІЙ

магістр А. В. БУРЯК