Європа–2000: Щорічний огляд. Збірник статей. – Частина І: Економіка країн-членів Європейського Союзу

ФранцІя: стан економІки на рубежІ столІть

 

Огляд французької економіки

 

Франція входить в п'ятірку високорозвинених держав світу. За розмірами території (551 тис. кв. км) і населення (58 млн. чол.) вона належить до числа найбільших країн Європи. Франція знаходиться на четвертому місці після США, Японії і Німеччині за обсягом ВВП, промисловому виробництві і частці в світовій торгівлі і на третьому за масштабами банківської діяльності. На частку Франції припадає 17\% промислового і 20\% сільськогосподарського виробництва Західної Європи.

Економіка Франції виділяється могутньою індустріальною базою і диверсифікованим виробництвом з добре розвиненими стратегічно важливими галузями (авіаракетобудування, енергетика, транспорт і зв'язок, агропромисловий сектор). З родовищ корисних копалин найбільші запаси кам'яного вугілля, залізняку, бокситів, газу, уранових руд, калійних солей.

Важливе місце в економіці країни займають наукові дослідження та інформаційне забезпечення. Франція веде наукові дослідження широкого кола проблем: атомна енергетика, авіаційна техніка, устаткування для засобів зв'язку, деякі види електроніки промислового призначення. Серед країн ОЕСР Франція займає четверте місце за сукупними витратами на наукові дослідження, поступаючись США, Японії і Німеччині, і п'яте місце за обсягом витрат промислових фірм на наукові дослідження (після США, Японії, Німеччини і Великобританії).

Витрати на наукові дослідження зосереджені в невеликій кількості  галузей: 75\% всього обсягу наукових досліджень у промисловості припадає на електроніку, авіаракетобудування і космічну промисловість, автомобілебудування, хімію, фармацевтику енергетику, 19\% на частку галузей військово-промислового комплексу. У той же час в таких галузях, як загальне машинобудування, металообробка, харчова промисловість та ін. ці витрати незначні. .

Франція є третьою ядерною державою світу і першою в Західній Європі і залишається провідною  західноєвропейською  країною  в  галузі  військового  ракетобудування.  Ракетоносій “Аріан”  забезпечує  передові  позиції   країни  в   комерційних  запусках  космічних  супутників цивільного і військового призначення. На частку Франції припадає біля 50\% світового космічного

ринку.

 

З середини 80-х років французький уряд проводить політику послідовної лібералізації притоку іноземних інвестицій в країну. В умовах здійснення широкої модернізації національної економіки ця політика має цілеспрямований характер щодо залучення в країну капіталовкладень, які  стимулюють  розвиток  передових  науковомістких  галузей,  розширення  експорту,  створення нових робочих місць і прискореного розвитку промислово відсталих районів. На початку 90-х років

був  припинений  контроль  за  новими  інвестиціями  з-за  кордону  і  за  розширенням  існуючих іноземних підприємств.

Нині іноземний капітал контролює більше половини всіх підприємств передових галузей французької промисловості, передусім хімічної, харчової, машинобудування, торгівлі. Іноземний капітал розподілений за галузями економіки таким чином: промисловість – 40\%,   нерухомість –

27,5\%, торгівля – 20\%, послуги – 9\%, інші – 3,5\%.

 

Особливо велика питома вага капіталу іноземних корпорацій у сучасних науковомістких галузях економіки, а саме: інформатика –69,3\%, хімічна промисловість – 55\%, фармацевтика –

54,6\%, нафтопереробна промисловість – 52\%, сільськогосподарське машинобудування – 50\%, точне приладобудування – 36\%.

Причому більшість іноземних інвестицій вкладена у великі підприємства, багато з яких входять до числа перших десяти фірм галузі. Близько 22\% зайнятих у промисловості французів працюють на підприємствах, що належать іноземному капіталу.

До специфічних рис економіки Франції відноситься і високий рівень концентрації капіталу і виробництва в окремих галузях, поряд з широким  розвитком в інших галузях малого і середнього бізнесу (легка промисловість, сільське господарство, торгівля). Галузі з найвищим рівнем концентрації,  як  правило,  належать  до  найконкурентоспроможних  галузей  Франції.  У промисловості провідні позиції займають 10 фінансово-монополістичних груп, що контролюють активи на загальну суму близько 15–17\% ВВП. У більшості галузей промисловості на 2 – 5 великих ТНК припадає від 50 до 100\% трудового потенціалу галузі, її обороту і капіталовкладень.

Франція займає одне з провідних місць в лізі промислово розвинутих країн. Промисловість створює основну частину ВВП, забезпечує більше, ніж третину робочих місць, освоює близько 40\% інвестицій. Її експортні поставки становлять 80\% усього експорту країни.

До  основних  складових  французької  промисловості  належать  гірничодобувна промисловість. Маючи значні запаси залізної руди,  вугілля, бокситів, уранових руд  і  калійних солей, Франція на їх базі створила чорну і кольорову металургію, хімічну промисловість та машинобудування. Кольорова металургія Франції за рівнем розвитку є однією з провідних в світі. Франція входить до золотодобувних країн і забезпечує майже 1\% світового виробництва золота.

Франція займає третє місце в Західній Європі з виробництва сталі, і саме Франція в 1950 році ініціювала створення "Європейського об'єднання вугілля та сталі", яке стало початком створення Європейського Економічного Співтовариства.

Провідною галуззю французького машинобудування є транспортне машинобудування. У ньому особливе місце займає автомобілебудування, що в 1995 році займало третє місце в світі – близько 3,1 млн. автомобілів йшли на експорт. Авіакосмічна промисловість Франції займає друге місце з експорту серед країн Заходу, забезпечуючи робочими місцями більш, ніж 100 тис. чол. У Франції добре розвинене суднобудування, виробництво локомотивів і вагонів, тракторобудування і сільськогосподарське машинобудування, електротехнічна промисловість і виробництво засобів телекомунікацій.

У хімічній промисловості Франція спеціалізується на широкій гамі продукції від сірчаної кислоти до добрив, ефірних масел, фармацевтичних засобів і косметики.

Особливе місце займає легка промисловість, в якій провідна роль належить текстильній промисловості. У Франції зберігається і вдосконалюється галузь промисловості, яка історично випускає предмети розкоші та модні вироби. Париж всесвітньо визнаний законодавцем моди.

Харчова  промисловість  Франції  за  обсягом  експорту  поступається  лише  США.  У  ній зайнято   більш,   ніж   400   тис.   чоловік.   Особливо   виділяється   виноробство.   У   виробництві виноградних вин Франції традиційно належить перше місце у світі. Щорічно виробляється більше, ніж 600 млн. літрів бургундських та бордоських вин, коньяків, лікерів і шампанського. До числа важливих галузей харчової промисловості відноситься цукрова та мукомольна промисловості.

Незважаючи на постійне падіння частки сільського господарства в ВВП країни, Франція все ще  залишається  значно  вищою  за  аграрно-технічниму  рівнем,  ніж  інші  промислово-розвинені країни. Провідна сільськогосподарська держава в Європі – Франція самозабезпечувана і одночасно одна з основних постачальників продуктів харчування в країни Європейського Союзу.

У сільському господарстві зайнято більш ніж 900 тис. чоловік, а за обсягами виробленої продукції Франція   займає третє місце серед країн Заходу (після США і Канади). Франція є найбільшим на континенті виробником зерна (більше 50 млн. т на рік), вершкового масла, яловичини, сиру, молока і молочних продуктів. Провідною галуззю сільського господарства Франції є тваринництво, що дає більше, ніж 50\% всієї продукції сільського господарства. До галузей економіки Франції відноситься також риболовство та рибопереробка. Специфічною частиною цього сектора стало розведення молюсків та устриць на спеціальних фермах. У цьому виді діяльності Франція безперечно займає перше місце в світі.

Щодо   паливно-енергетичного   сектору,   то   в   зв’язку   із   зростаючими   потребами   в забезпеченні економіки енергоносіями, а також відсутність значних покладів нафти і з врахуванням всезростаючих екологічних обмежень на використання вугілля в енергетиці. Франція зуміла розвинути за порівняно короткий період часу виробництво електроенергії на атомних електростанціях – 70\% від усього обсягу.

Говорячи про економіку Франції, не можна не відмітити той факт, що Франція є великою туристичною державою світу. Позитивне сальдо біля 30 млрд. франків (біля 6 млрд. дол. США) ставить туристичну індустрію в ряд великих експортних галузей після харчової промисловості. Щорічно приваблюють потоки туристів зі всього світу Париж і курорти Лазурного берега, Північного моря, Провансу, а також гірські курорти французьких Альп. Готельний бізнес Франції знаходиться на високому рівні і з кожним роком приносить дедалі більше прибутків.

Франція стала однією з найдинамічніших держав Західної Європи, зайнявши таким чином,

 

принаймні на деякий час, традиційне місце Німеччини як локомотива європейської економіки.

 

Причиною  того,  що,  національна  економіка  відносно  слабко  відреагувала на  фінансові кризи в Азії та Росії, сприяли як невелика питома вага зовнішньої торгівлі, що припадала на позаєвропейську зону, так і порівняно слабка експортна спеціалізація в тих галузях, де зросла конкуренція з боку

азійських товарів. Тому, хоча ріст французького експорту знизився з 12,6 \% в 1997 р. до

 

6,3\% в 1998р., він продовжував позитивно впливати на внутрішнє виробництво.

 

Завдяки оптимальній економічній політиці, яку проводить уряд Франції, економічний спад в багатьох країнах не вплинув на оздоровлення французької економіки. Хоча безперечним є той факт, що в період 1998–1999 рр. падіння обсягів експорту призвело до різкого сповільнення рівня промислової активності. З іншого боку стійкий внутрішній попит, підсилений високим рівнем створення робочих місць, дає можливість пом'якшити натиск зовнішніх стресів на внутрішні процеси.

Ця так звана "повітряна подушка" була короткочаснішою, ніж прогнозувалось: вже в другому кварталі 1999 р., завдяки швидкому відновленню попередніх рівнів експорту, економічне зростання перевищило 3\% річних. У кінці року  рівень зростання досяг в середньому 2.7\% річних (2.8\% в цінах 1995 р.).

У 1998 р. можна констатувати перелом в сфері зайнятості. Не дивлячись на те, що значною мірою це покращення має кон’юнктурний характер, воно також відображає зусилля уряду що створення нових робочих місць. Загалом, збільшення зайнятості оцінюється в 400 тис. чоловік, частка безробітних в активному населенні скоротилась з 12,5\% в 1997 р. до 1.1,6\% в 1998 р.

Як уже зазначалось, розвиток французької економіки в 1998 р. значною мірою завдячує позитивній господарській кон’юнктурі в Європі. Адже в західноєвропейських країнах в 1998 р. зросло внутрішнього інвестиційного попиту. Темпи росту валових капіталовкладень в трьох провідних держав Єврозони – Німеччині, Франції та Італії зросли з нульової відмітки в 1997 р. до 3–

5\% в 1998 р. У цей же час внаслідок кризи в країнах Південно-Східної і Східної Азії відчутно знизилась роль експорту і послуг, який став зростати повільніше імпорту.

У 1999 р. в західноєвропейських країнах продовжувався економічний підйом, проте темпи економічного росту дещо знизились. Ріст ВВП в країнах ЄС в 1999 р. досяг 2,3\% проти 2,8\% в

1998 р., промислового виробництва, відповідно – 2,7\% і 3,6\%.

 

Основним фактором економічного зростання в Західній Європі в 1999 і 2000 рр. стало розширення експорту завдяки низькому курсу євро відносно долара США і відновленню економічних зв'язків з країнами Азії, що вийшли з фінансової кризи. Серед західноєвропейських країн найшвидше розвивалась Франція і Великобританія. У І кварталі 2000 р. сильний поштовх до зростання господарська кон'юнктура отримала від зростання темпів економічного зростання в Німеччині. Частка безробітних в чисельності економічно активного населення Єврозони знизилась до найнижчого за останні 8 років рівня, головним чином через збільшення зайнятості в Німеччині та Франції.

Характерно,  що  інвестиційний,  процес  в  західноєвропейських країнах  розвивався повільніше в США. Темпи приросту капіталовкладень в країнах Єврозони в 1998 р. були в два рази нижчі, ніж у США. У 1999 р. розрив скоротився, але все ще був досить значним.

1999 р. був неоднозначним для Франції. Приріст ВВП склав 2,7\%, що було продовженням тенденції зростання 1997–1998 років. Надалі господарство під впливом поліпшення в світовій і внутрішній кон'юнктурі, продовжувало нарощувати темпи. У першій половині 1999 р. Франція

впоралась з циклічним спадом, що виник внаслідок зовнішніх ударів через кризу, що потрясла світові  ринки,  і  зробила  це  набагато  успішніше,  ніж  її  сусіди  з  Єврозони.  Для  французької економіки це характерно завдяки стабільності внутрішнього попиту, який і дав поштовх зростанню до 2,7\% проти 1,4\% та 1,5\% в Італії та Німеччині відповідно.

У   результаті,   незважаючи   на   погіршення   кон'юнктури   на   початку   року,   динаміка економічного зростання за 1999 р. майже відповідала рівню, вказаному в прогнозі.

На 2000 р. прогнозувалось досягти щонайменше 3,3\% економічного зростання. Дослідження економіки давали позитивні оцінки, про що свідчать очікувані рівні виробництва і споживання

(табл. 1).

 

 

 

Динаміка основних макропоказників і прогнозні дані

Табл. 1

 

 

Показники

1997

1998

1999

2000

2001

2002

Поточні ціни

Зміни в процентному відношенні

Приватне споживання

4509,1

3,4

2,3

2,6

2,3

2,2

Урядове споживання

1986,2

0,3

2,5

1,3

1,3

1,3

Валові інвестиції

1473,0

6,6

7,2

6,0

4,6

4,8

Витрати на державне управління

243,2

2,8

2,2

2,8

1,5

1,4

Витрати домашніх господарств

374,3

3,6

8,2

6,2

0,9

0,9

Інші витрати

855,6

9,0

8,1

6,8

6,9

7,0

Зведений внутрішній попит

7968,4

3,3

3,3

3,0

2,5

2,6

Накопичення запасів

-7,6

0,6

-0,4

0,0

0,0

0,0

Валовий внутрішній попит

7960,7

3,9

2,9

3,0

2,5

2,5

Експорт товарів і послуг

2093,2

7,7

3,8

12,8

8,7

7,4

Імпорт товарів і послуг

1849,2

11,3

3,8

12,5

8,1

8,1

Чистий експорт

244,0

-0,6

0,1

0,4

0,4

0,0

ВВП у ринкових цінах

8204,8

3,2

2,9

3,3

2,9

2,5

ВВП  у  ринкових  цінах  (млрд.

євро)

1205,8

 

 

 

 

 

Промислове виробництво

5,1

2,1

3,2

2,6

2,3

 

 

Дані циклічного розвитку економіки призвели до очікуваного річного рівня зростання в 4\% в другій половині 1999 р. З цього часу в усіх країнах Єврозони відчулось помітне поліпшення ситуації в економіці, що було відгомоном оздоровлення світової економіки, внаслідок позитивних

тенденцій в економіках південно-азіатських країн, а також потужного зміцнення американської економіки.

Цей міжнародний економічний бум, розвиваючи процеси інвестування і генеруючи більше зусиль для підвищення добробуту населення, поширився і на Єврозону в 2000 р. Динамічний цикл зростання зайнятості, рівнів доходів і споживання розпочався і в Німеччині, і в Італії за прикладом досвіду французької економіки. Нова тенденція економічного зростання в усіх країнах Єврозони надала поштовх новій фазі економічного зростання в Франції: безпосередньо через експорт (середньорічний рівень якого зріс з 4\% в 1999 р. до більше, ніж 12\% в 2000 р.), і непрямо – через дохід, отриманий завдяки дії зовнішнього попиту, що підтримував стійкий рівень внутрішнього попиту. Як результат – рівень економічного зростання в Франції в 2000 р. досяг 3,4\% (на 0,5\% більше, ніж у 1999 р.).

Восени 2000 р. у Франції почався четвертий рік економічного зростання без інфляції. З року в  рік рівень інфляції був у межах від 0,5\% до 1,3\%. Таке обмеження зростання цін пояснюється стійким попитом, стримуванням зростання зарплат; зниженням цін на деякі товари завдяки технічному прогресу і відкриттю деяких галузей для конкуренції (інформаційні технології, зв'язок і електроенергетика). Проте зростання цін на нафту, що почалося в середині 1999 р. призвело до підвищення цін на енергоресурси і зростання рівня інфляції, що сягнула 1,5\% порівняно з 0,5\% у попередньому році. Наступного року, стабілізація цін на нафту і як наслідок повернення їх до природнішого рівня спричинила протилежний ефект на зростання цін. У той же час падіння курсу євро в 1999 та 2000 рр. спричинило до деякої міри підвищення інфляції. Проте в 2001 р. середній рівень інфляції передбачався на рівні 1,3\% проти 1,5\% в 2000 р.

У 2001 р. згідно з прогнозом темпи зростання складатимуть 2,9 – 3,0\% – досить високий рівень для зрілої економіки.

Все це забезпечило підвищення частки Франції в західноєвропейському ВВП. Особливістю економічного зростання Франції за останні роки є орієнтація переважно на внутрішній попит. Правда, поштовх до підйому в 1997 р. дав експорт, що підскочив тоді до 12,6\% (майже в три рази більше, ніж в 1996 р.). Однак в 1998 р. цей показник знизився до 6,3\%, а в 1999 р. з падінням світового попиту  він взагалі впав до 4\%.  На думку французьких і  закордонних експертів таке падіння – явище тимчасове і темпи експорту до 2001 р. повинні зрости приблизно до 8\%.

Пріоритети зовнішньої торгівлі Франції

 

Зовнішня торгівля є головною формою участі країни в системі світогосподарських зв'язків. За останні роки виявилась тенденція до випереджаючого зростання експортних та імпортних операцій порівняно із загальними темпами економічного розвитку Франції, таким чином ці роки відзначені подальшим посиленням залежності французької економіки від світового ринку.

Французька економіка широко відкрита для зовнішніх зв'язків. З 1991 р. Франція незмінно залишається в першій трійці країн найпривабливіших для зарубіжних інвесторів. Зовнішня торгівля є  вагомим чинником накопичення багатства та створення робочих місць. За період з 1988 р. до

1995 р. у промисловості Франції було створено більше робочих місць, ніж скасовано. Чисельність навіть некваліфікованої робочої сили, зайнятої в експортній сфері, за 7 років зросла на 13,5\%. За

даними Європейської організації з торгівлі та розвитку третина французького експорту припадає на малі та середні підприємства. Французи більше, ніж будь-хто, експортують у розрахунку ВВП на душу населення. Величина зовнішньо-торгівельного обороту на душу населення у Франції в середньому становить – 8700 доларів на рік (в США – 4800, в Німеччині – 7200 доларів). Отже, кожен четвертий француз працює на експорт.

Імпорт товарів і послуг становить 23,5\% від ВВП, експорт 23\%. За 80-ті роки зовнішньоторговельний оборот Франції у вартісному вираженні практично подвоївся, середньорічні темпи  його  приросту  значно  перевищували  аналогічні  показники  як  для  ВВП,  так  і  для промислового виробництва країни. У 1990 р. вартість французького імпорту перевищила вартість експорту – 226 млрд. фр. внаслідок чого баланс зовнішньої торгівлі був зведений зі значним дефіцитом, і перетворився на одну із серйозних проблем французької економіки. Але в 1992 р. намітилась позитивна тенденція перевищення експорту над імпортом.

1996 р. приніс Франції рекордні досягнення в зовнішньоторговельній діяльності, позитивне сальдо становило 122,3 млрд. фр. У 1997 р. в зовнішньоекономічній сфері справи пішли ще краще і за перші 3 квартали року позитивне сальдо в торгівлі перевищило аналогічні результати попереднього року. Вже дев'ятий рік, починаючи з 1992 р., Франція добивається позитивного сальдо зовнішньоторговельного балансу. По суті, французькі підприємства в останні кілька років здійснили справжній прорив у експорті більшості своїх традиційних товарів. Найбільших успіхів французькі компанії досягли у вивозі промислової продукції для цивільних потреб. Саме в цій сфері перевищення обсягу експорту над імпортом склало 78.1 млрд. фр. Саме в 1990 р. зовнішньоторговельний дефіцит становив 85 млрд. фр., в основному у промисловій групі товарів.

Вражаючих досягнень в 1996 р. добились і французькі експортери продуктів харчування. Позитивне сальдо тут зросло на 10\% порівняно з 1995 р. і становило 58,5 млрд. фр. Вирішальну роль зіграли дві обставини. По-перше, успіх   подвоєння французької експортної квоти полягає в умілому використанні французькими "кухарями" поширеної у всьому світі тенденції споживати в їжу екологічно чисті, якісні продукти харчування на противагу англосаксонської моделі ”Fаst food” ("швидка  їжа").  Особливо  сприятливо  на  французькому  експорті  продовольчих  товарів відобразилася криза на європейському м'ясному ринку, пов'язана з синдромом "коров'ячого сказу". Ця обставина дозволила уникнути очікуваного в 1995 р. дефіциту торгівлі обсягом 0,4 млрд. фр. і досягти позитивного сальдо в 1996 р. в 0,8 млрд. фр. Експорту продуктів харчування сприяла і друга обставина, виражена в скороченні внутрішнього споживання продуктів харчування у Франції, яке також призвело і до відповідного скорочення імпорту цієї продукції.

До вже названих зовнішньоторгових успіхів Франції в 1997 р. слід віднести позитивні результати в поставці алкогольних напоїв на експорт. Вони перевищили імпорт на 31,2 млрд. фр. Важливо відзначити, що тут значно зросла роль вин в той час, як поставки на зовнішній ринок коньяків дещо знизились.

Аналіз висновків зовнішньоторгової діяльності Франції в 1997 р. показав її вміння використовувати свій агрохарчовий "козир" для досягнення позитивного сальдо. Справа в тому, що за останні роки до числа споживачів основних продуктів харчування, що знаходяться в країнах ЄС,

додались покупці продовольчих товарів з Південної Америки, Азії і Східної Європи. Відповідно до опублікованих даних ОЕСР, незважаючи на досягненні успіхи, в 1997 р., показники зовнішньої торгівлі Франції в межах світової торгівлі (5,5\%) виявились все ж таки дещо нижчими, ніж результати досягнуті в 1992 р., коли її частка в світовому експорті становила 6,2\%. Це свідчить про те, що Франція ще не встигає за стрімким перегрупуванням сил у світовій торгівлі. Будучи однією з найактивніших  країн  в  світовій  торгівлі,  Франція  пристосувалась  до  коливань  кон’юнктури світового ринку і, не дивлячись на різні внутрішні процеси реструктуризації економіки, руйнівні наслідки участі у військових операціях, нищівні для економіки національні страйки, Франція міцноутримує четверте чи п'яте місця світового експортера. Здійснюючи біля 6\% всіх світових продаж протягом тривалого часу, Франція одночасно поглинає також біля 6\% світових закупок, і є третім в світі імпортером. У сфері послуг нині вона – другий світовий експортер після США, випереджає також Великобританію і Німеччину.

Внаслідок європейського будівництва і розвитку світової торгівлі в дусі вирішення Уругвайського  раунду,  Франція  повністю  відкрилась  для  зовнішньоторгової  діяльності.  Це  і визначає дуже високий рівень її залежності від стану міжнародних ринків.

Зростання відкритості французької економіки виявляється у збільшенні експортної спрямованості виробництва в провідних галузях промисловості. Експортна квота у обробній промисловості перевищує            36\%     при     очевидній     перевазі     галузей     електротехнічного     транспортного машинобудування.

Франція відіграє значну роль в світовому експорті таких промислових товарів: електротехнічного обладнання (9\%), кольорових металів і продуктів органічної хімії (біля 9\%), продукції тонкої хімії і чорної металургії (10\%), фармацевтичних товарів (більше 12\%), виробів з каучуку і пластмас (біля 13\%), скла (14\%).

Разом  з  тим  французькі  товари  серйозно  поступаються  своїм  основним  конкурентам (Японії, США, Німеччини, Італії і Великобританії) за неціновими чинниками, роль яких значно посилилась за останні роки. Це передусім стосується якості товару і його безпеки, своєчасного постачання і післяпродажного обслуговування, гнучкості товарного експорту, витрат на рекламу і ступеня вивчення потреб ринку.

До   групи   товарів   з   відносно   низьким   рівнем   конкурентоспроможності  включають продукцію паперової, меблевої, текстильної і шкіряно-взуттєвої промисловості, побутові електроприлади і деякі вироби побутової і промислової електроніки, станки, металургійне і ковальсько-пресове обладнання.

Франція є  великим імпортером капіталу. Серед найрозвинутіших країн Франція займає третє місце щодо рівня проникнення іноземного капіталу в національну економіку. До провідних іноземних інвесторів відносяться США (22,8\%) і Німеччина (20,1\%). За рівнем капіталовкладень їх швидко доганяють японські інвестори. Значними є також капіталовкладення Швейцарії, Швеції і Канади. У Західній Європі Франція займає третє місце за обсягом американських капіталовкладень.

Найбільш       пільговий       режим для      іноземних       інвесторів       поширюється на        держави

 

Європейського  Союзу  відповідно  до  зобов'язань  Франції,  випливаючи  з   участі  в   єдиному

внутрішньому ринку  ЄС,  в  якому  забезпечена свобода  пересування капіталу.  Проте  інвестиції кожної окремо взятої європейської країни значно поступаються американським. Загалом на частку зарубіжних фірм припадає більше 1/4 сумарного обороту і 1/3 товарного експорту Франції.

Головними зовнішньоекономічними партнерами Франції є держави – члени Європейського Союзу. На країни ЄС припадає 60\% товарообігу країни. Вони поглинають 60\% французького експорту, а щодо вивозу сільськогосподарської продукції їх частка доходить до 78\%. В автомобілебудуванні відповідний показник дорівнює 70\%. Основними торговими партнерами в цьому регіоні є Німеччина, на частку якої припадає 16\% експорту і 20\% імпорту. На другому місці – Італія (12\%),  далі йдуть Ірландія і  Нідерланди. Особливе місце займає Великобританія, в  якій стрімко зростає продаж електроенергії, яку виробляють не АЕС. Загалом експорт Франції в інші країни ЄС складається в основному з товарів високого ступеня спеціалізації, в той час як високоякісне обладнання і продукти масового споживання в його структурі представлені недостатньо.

Країни Європейського Союзу є і основною сферою французького зарубіжного інвестування капіталу (біля 79\% від обсягу зарубіжних інвестицій). Основні обсяги французького капіталу інвестовані в економіку Німеччини і Великобританії.

Економічна інтеграція Франції в ЄС

 

Очевидно, для сучасної Франції основним є процес західноєвропейської інтеграції. Утвердження цього напрямку як базового для Франції, зростання взаємозалежності західноєвропейських країн знаходять вираження в ідеї "західноєвропейської спільноти".

Тим часом процеси європейської інтеграції наближаються до якісно нового рубежу: створенню валютно-економічного союзу країн-учасниць ЄС (число яких збільшилося з 6 до 15 і має досягти найближчим часом 22, якщо не більше), виробленню ними нових, організаційних структур, проведенню загальної зовнішньої політики і політики безпеки. Таку перспективу французи сприймають неоднозначно.

"L’intendance suit", говорив Шарль де Голль, "обоз йде за армією", а не перед нею. Багато дослідників і політиків думають, що однобічний акцент на економіці був недоліком колишнього ЄС, виправленням якого Європа займається з часів Маастрихта.

Але зараз валютні ринки знову демонструють, на скільки серйозно потрібно відноситися до "обозу" в інтересах громадян ЄС. Президент Німеччини Херцог вважає, що "часи національних економік давно минули. Стабільність національних валют залежить від відкритості ринків для експорту",

У Франції соціаліст Ліонель Жоспен став прем'єр-міністром, обіцяючи зниження безробіття і  скорочення робочого тижня. З тих пір він трохи переглянув свою точку зору. Але дотепер залишається незрозумілим, чи можливо взагалі проводити політику без підвищення державних витрат і боргу. Це, у свою чергу, означає відмову від ідеї низької інфляції, що була наріжним каменем французької економіки з того часу, як Міттеран відмовився від "соціалістичних експериментів" на самому початку свого виборчого терміну.

 

викладач В. П. ТРИГУБА

 

магістр Л. А. ВАРИБРУС

 

ШВЕЦІЯ

 

Від сільськогосподарської країни до світового промислового лідера

 

Сто  років  тому  Швеція  була  аграрною  державою.  Індустріалізація  відбулася  завдяки залізній руді, лісу та гідроенергії. Ці природні ресурси, які використовують для виробництва лісоматеріалів, паперу та сталі, лягли в основу орієнтованої на експорт промисловості Швеції. Інвестиції у галузі, які базуються на сировині, використання гідроенергії, електрифікація та розширення залізничної та телефонної мереж призвели до підвищення попиту на продукцію машинобудування і створили основу для появи таких машинобудівних компаній як Теlеfоnbо1аget LМ Еrісsson, Аsеа та SКF. Значимість експорту машинобудівної продукції поступово зростала, промислове виробництво Швеції стало диверсифікованішим.

Наявність сировини і кваліфікованих робітників допомогли Швеції до початку другої світової війни вийти на рівень Великобританії за прибутком на душу населення. Завдяки тому, що Швеція не брала участі у війні, її промисловість та інфраструктура були неушкодженими та добре підготовленими до отримання вигод від зростання світової торгівлі у післявоєнний період.

60-ті роки характеризувалися швидким зростанням добробуту Швеції. Зріс попит на автомобілі, побутові товари тривалого користування та інші споживчі товари. Витрачалися значні кошти на будівництво житла і на створення державної системи соціального захисту. Серед традиційних базових галузей промисловості Швеції лісопромисловість продовжує відігравати важливу роль в економіці. У той же час своє колишнє значення втратили такі галузі, як видобування залізної руди, виробництво сталі, текстилю та суднобудування. Інші галузі, наприклад харчова промисловість, є важливими складовими економіки країни, але не входять у склад головних експортерів. Активно розвивається машинобудування, яке зараз становить майже половину усієї обробної промисловості. Найшвидше прогресує сектор телекомунікаційних систем: за останні три роки обсяг його продукції виріс більше, ніж у 2 рази.

Відбувся перехід від обробної промисловості, яка базується на вітчизняній сировині, до виробництва ширшого кола виробів, виробництво яких ґрунтується на передових технологіях. Незважаючи на те, що високотехнологічні галузі (виробництво комп'ютерів, електроніка та медичні технології) відіграють відносно невелику роль у промисловому виробництві, Швеція знаходиться серед провідних країн за питомою вагою у валовому національному продукті (ВНП) науково- дослідних та дослідно-конструкторських розробок (НДЦКР). Витрати на НДДКР сконцентровані в декількох галузях. Близько 80\% витрат припадає на транспортне та машинотехнічне обладнання,

фармацевтику та  електротовари. При  цьому більше половини  всього обсягу НДДКР проводять десять компаній, серед яких АВВ, Еricsson і Volvo.

Регіональні особливості економіки Швеції

 

Південно–Західна Швеція (ПЗШ) є основою економіки та торгівлі Швеції. На цей регіон припадає більше половини (270 тис.) всіх промислових підприємств, близько 40\% (300 тис. чоловік) від усіх зайнятих у промисловості країни. У ПЗШ знаходиться більше 60\% (1100) всіх компаній, які швидко розвиваються у Швеції (ті, що подвоїли свій обіг за останні чотири роки), з них більшість – в  ПШ.  На  території  регіону  виробляється  більше  половини  національної  продукції машинобудування (автомобілебудування – 70\% від усієї продукції  країни), більше 60\% виробництв текстильної та фармацевтичної галузей і більше 70\% продовольчих товарів.

1997 р. став для компаній ПЗШ, акції яких котируються на біржі, одним з найвдаліших за всю історію. Усього на Стокгольмській біржі котируються акції більше, ніж 50 компаній ЗШ та близько 30 Південної Швеції (ПШ). Майже 70\% "біржових" компаній ЗШ та 75\% у ПШ домоглися у 1997 році збільшення свого обігу, причому багато з них показали високу прибутковість (в першу чергу ПЛМ, «Сведала», «Сюдкрафт», «Треллеборг», Ґетеборзький порт та ін.).

Рівень інфляції у регіоні становить більше ніж 2\% (що співпадає з рівнем у країні). Відкрите безробіття досягає в середньому 8\% (це вище, ніж у середньому у Швеції – 7,4 \%). Найвищий рівень – Лене Сконе (9\%), найнижкий – у Блекінгу та Йенчепінгу (6\%). З метою боротьби з безробіттям на півдні країни уряд виділив з держбюджету 2,6 млрд. крон владам комун Лена Сконе на «пробне» проведення (з березня 1998 р. до 2000 р.) самостійної політики на місцевому ринку праці (з використанням традиційних та нетрадиційних методів підвищення рівня зайнятості).

Інвестиційний клімат в ПЗШ в цілому сприятливий. Тим не менше, обсяги іноземних інвестицій поступаються рівню 1995 р. (50 млрд. крон). Намітилося деяке зростання капіталовкладень у галузі машинобудування та харчової промисловості. Великою активністю третій рік поспіль відзначається ринок нерухомості (переважають покупці з Норвегії та США). Частка іноземних компаній в економіці ПЗШ помітно зросла особливо в Ленах Сконе та Вестра Йоталанд. Ці компанії (датські, німецькі, американські, англійські та нідерландські) забезпечують нині біля четвертої частини усього експорту ПЗШ та більше його половини у сфері послуг. Паралельно з цим, високого рівня досягла іноземна акціонерна участь: середня частка іноземної власності в великих компаніях ПЗШ, що представлені на біржі, становить 36\%. Діяльність норвезьких компаній в Західній Швеції встановлює в останні роки нові рекорди. При цьому мова йде як і про придбання норвежцями шведських компаній, так і відкриття свого виробництва. У 1998 р. найбільше зростання активності норвезьких економічних кіл відбулося в районі Дальсланд. Значна роль у залученні норвезького капіталу належить місцевій владі та представництву Західної Швеції у ЄС – "Вест Свіден", які намагаються таким чином понизити у районі високий рівень загального безробіття

(12\%).

 

Експорт продукції компаній ПЗШ постійно зростає. Три чверті його припадають на Данію та Норвегію, а також Німеччину та Велику Британію. Регіон постачає на експорт більше ніж 50\% всієї  своєї  промислової  продукції  та  близько  65\%  сільськогосподарської. Головними  країнами

імпортерами продукції ПЗШ є Данія, Норвегія, Німеччина, Польща та країни Балтії. Головні статті експорту становлять автомобілі, папір, вино-горілчані вироби, товари машинобудування та електроніка. Імпорт в ПЗШ здійснюється переважно з таких країн як Данія, Норвегія, Німеччина, США, Португалія та Китай. Основні статті імпорту – нафта, вугілля, деревина, продукція машинобудування, продукти харчування.

Ринок праці, заробітна плата і ціноутворення

 

Приблизно 4,3 млн. людей (50\% населення) є працездатними. Ця велика цифра – наслідок того, що більше 70\% жінок у віці 16-64 років вигідно влаштувались на роботу. Рівень безробіття у Швеції був найбільшим у 80-і роки. Але через спад, який почався в 90-і рр., рівень безробіття значно виріс і склав приблизно 7–8\% на кінець 1995 р. Стандартний робочий тиждень – 40 годин відповідно до закону, хоча практично це складає в середньому 37 годин. Встановлена законом оплачувана відпустка – п'ять тижнів.

Разом із стійким зростанням пропозиції, зайнятість буде продовжувати стрімко зростати, правда на дещо нижчому рівні, ніж попередні два роки. Рівень безробіття, виключаючи сезонний, становив 4\% в листопаді, надалі очікується його скорочення протягом передбачуваного періоду.

Середня погодинна заробітна плата в економіці в цілому зросте на 4,4\% в 2002 р., інфляція буде нижчою 2\% інфляційного ліміту, встановленого шведським центральним банком на прогнозований період. Це відбудеться завдяки зниженню цін на імпорт і значному зростанню продуктивності праці.

Зайнятість населення зростала у 2000 р., причому найбільше зростання спостерігалося у сфері послуг (див. графік 1).

Подальше значне зростання зайнятості робочої сили очікується в цьому році з подальшим зниженням темпів зростання в 2002 р. Від 2000 р. до 2002 р. зайнятість зросте в загальному близько на 100 000 чоловік. Середнє число відпрацьованих годин не зміниться в 2001–2002 рр., але у 2000 р. зменшилось через збільшення відсутності по хворобі. Кількість працездатного населення зростає повільніше,   ніж    зайнятість.   В    результаті   чого,    рівень    безробіття   знизиться   до    3,6\%

у 2002 р.

 

Кредитно-фінансова система

 

У той час, як шведські компанії вели активну діяльність на іноземних ринках, прямі інвестиції у шведську промисловість були невеликими. Однак, з 1990 р. вони різко зросли. У наступні  кілька  років  іноземні  вклади  у  шведську  економіку  вперше  перевищили  шведські інвестиції закордоном. Кілька об'єднань шведського та іноземного капіталу, які відбулися у 1990 р., а  також великі придбання в обробній промисловості відображені частиною іноземного капіталу у шведській промисловості. Прикладом є придбання американським концерном General Motors 50\% Saab Automobile; злиття шведської Рharmaсіа та американської компанії Upjohn; купівля компанії Аlfa Lаvаl концерном Теtга Рак та Nоbеl Іndustries голландським Аkzо.

Центральне місце у фінансовій системі Швеції займає Державний банк –найстаріший у світі центральний банк (утворений у 1668 р.). Держбанк володіє монополією емісії національної валюти (друкування банкнот та виготовлення монет здійснює державне підприємство "Тумба Брук"), керує

золотим та валютним резервом країни, є головною оперативною ланкою платіжної системи, відповідає за формування кредитно-грошової політики. Знаходиться у підпорядкуванні ригсдагу. Рада уповноважених (8 чоловік) здійснює керівництво, 7 з них обирає ригсдаг терміном на 4 роки. Рада   уповноважених   вибирає   голову   Державного   банку   терміном   на   5   років.   Головним інструментом контролю за функціонуванням платіжної системи країни є електронна система Держбанку РИКС, яка об'єднує всі банки країни. Разом з Державною фінансовою інспекцією Держбанк несе відповідальність за підтримання стабільності та ефективності фінансової системи. При цьому Держбанку належать функції загального характеру, як, наприклад, аналіз того, як вплине на стабільність та безпеку фінансової системи країни надання банківської ліцензії, у той час, як безпосередній контроль за діяльністю фінансових інститутів входить у компетенцію Держфінінспекції.

Основні   сфери   контролю,   що   здійснює   Держфінінспекція  –   грошово-кредитний   та страховий ринки. Під наглядом інспекції перебуває 2,5 тис. фінансових інститутів та фізичних осіб (банки, фондові компанії, фінансові групи, частиною яких є банки та інвестиційні компанії, Стокгольмська фондова біржа, Управління реєстрації цінних паперів, брокерсько-клірингова корпорація "ОМ Группен", страхові компанії та маклери).

На ринку страхування працюють 600 компаній. Більша їх частина – невеликі фірми, що працюють   у   сфері   страхування   від   матеріальних   збитків.   Тільки   діяльність   85   компаній поширюється на територію усієї Швеції. Близько 30 компаній та 100 страхових спілок діють на ринку страхування життя, при цьому 5 найбільших компаній контролюють близько 75\% ринку цього виду послуг. Послуги надають безпосередньо самі страхові компанії, але останнім часом значно зросла кількість незалежних маклерів. Нині на шведському ринку працює 280 страхових маклерських фірм. У 1997 р. сукупний прибуток страхових компаній Швеції становив 96 млрд. крон, з них – 64 млрд. крон на ринку страхування життя. Як інституційний інвестор, страхові компанії передали в управління інвестиційних компаній та фондів Швеції 1,2 трлн. крон.

Кредитний ринок Швеції представлений 196 фінансовими інститутами, 20 з них є акціонерними банками, 87 – ощадними банками, 73 – кредитними фірмами, 17 – філіями закордонних банків та кредитних інститутів.

Найбільші банки Швеції: «Свенска Хандельсбанкен» (на кінець 1997 р., до злиття з Державним іпотечним банком, обіговий капітал склав 7,8 трлн. крон), «Ференингс Спарбанкен» (6,5 трлн. крон), «Нурдбанкен» (6 трлн. крон, до злиття з фінським «Мерита»), «Скандинависька Еншильда Банкен» (3,1 трлн. крон, до злиття з найбільшою страховою компанією країни «Трюгг–

Ханса»).

 

Громадське фінансування

 

Принциповим фактором, що робить розвиток чистих запозичень можливим, є рівномірне зниження частки витрат ВВП (див. графіки 2,3). Це відношення скоротилось більше, ніж на 4,5\% між 1996 і 1999 рр. і очікується продовження падіння до 2002 р. Однією з головних причин цього падіння протягом декількох наступних років є зменшення норми витрат.

Ревізія національних рахунків за 1997–1999 рр. відзначає, що державне фінансування знижувалось в 1998 і 1999 рр. Збільшення чистих запозичень державного фінансування протягом цих років зараз становить приблизно 2 млрд. крон, це на 8 млрд. менше ніж до ревізії. Витрати були вищими протягом цих років внаслідок зростання цін державних витрат.

Уряд проголосив і намагається виконувати політику скорочення податків, щоб впровадити компенсацію для індивідуальних внесків у пенсійну систему. Внаслідок зниження податків цього і наступних років, домашні господарства компенсують близько половини індивідуальних внесків у пенсійну систему. За період з 1996 р. до 2002 р. державні витрати у структурі ВВП скоротяться на

10\% (див. графік 3). Протягом 2000–2002 рр. обсяг державних витрат зменшиться на 30 млрд. крон. Чисту норму витрат передбачено поліпшити на 18 млрд. крон у 1999 і 2002 рр. Таке зниження державних витрат допоможе компенсувати значну частину скорочень податків, проведених у той же

період.

 

Інвестиції

 

Згідно з попередніми даними національних рахунків інвестування виросло досить помірно в першій половині 2000 р. Капіталовкладення державних органів знизились, скоротились обсяги будівництва житла, тоді як інвестиції в бізнес-сектор продовжували помітно зростати. Протягом

2000 р. капіталовкладення збільшились на 5,5\%. Цьогорічні темпи зростання попиту на інвестиції, як внутрішнього так і зовнішнього, будуть значно більшими, ніж минулого року. Дефіцит житла і ціни на нерухомість стимулюватимуть зростання будівництва. Державні інвестиції в цю сферу підвищаться. Запрогнозовано, що загальний обсяг інвестицій зросте на 6,2\% в 2001 р. Загальнодержавні чисті запозичення вказують на стабільний надлишок Державного плану протягом прогнозованого періоду. Загальнодержавні чисті запозичення оцінюють як 3\% ВВП у наступних 2 роки. Державні плани надлишку чистих запозичень складають 2,5\% ВВП, і 2\% в 2002 р. Частина надлишку понад план була приблизно 2,2 млрд. SЕК в 2000 р., і становитиме 11 млрд. і 26 млрд.

відповідно у 2001 і 2002 рр.

 

Загальнодержавне фінансування

 

 

 

(млрд.SЕК) і 5\%  від ВВП

Дохід

146

1185

1223

1254

1303

\%  ВВП

60,2

59,4

58,5

56,9

56,8

Витрати

1113

1156

1160

1188

1223

\%  ВВП

58,4

58,0

55,5

53,9

53,7

Чисті запозичення

33

29

64

66

71

\%  ВВП

1,7

1,5

3,0

3,0

3,1

SEK млрд. понад план

19

22

11

26

-

 

 

Сільське господарство Швеції

 

У 1996 р. у Швеції налічувалось 90 488 фермерських господарств з площею землі на одну ферму від 2 га і більше. Загальна кількість орних земель у цих господарствах – 2,8 млн.га ріллі (в

середньому по 30,9 га), пасовиськ – 446 тис. га ( по 4,9 га на господарство). Крім того, у власності цієї категорії фермерів знаходиться 4,1 млн. га лісу (45 га на господарство в середньому).

До категорії фермерських господарств належать також 205 517 господарств з площею орної землі менше, ніж 2 га на господарство. На їх частку припадає близько 230 тис.га ріллі, 247 тис. га пасовиськ та 22,3 млн. га лісу (по 108 га лісу). Друга категорія фермерів не відіграє великої ролі у сільськогосподарському виробництві. Основні райони сільськогосподарського виробництва знаходяться в південній та центральній частині країни.

Аграрна політика Швеції як члена ЄС

 

У всіх країнах-членах ЄС діє Єдина аграрна політика ЄС. По суті її принципи та механізм дії такий самий, яким він був у Швеції до вступу її в ЄС. Тільки цей механізм захисту працює не у межах окремих країн, а всього ЄС.

Головні цілі аграрної політики ЄС: надання переваг своїм товарам у торгівлі на ринках ЄС; захист внутрішнього ринку ЄС (імпортним митом, квотами та ін.); гарантований мінімальний рівень цін закупки на основні сільськогосподарські товари; субсидування сільськогосподарського виробництва, яке досягає у ряді країн ЄС 50–60\% від витрат виробництва.

Атомна енергетика

 

Рішення  уряду  Швеції  про  закриття  з  1  липня  1998  року  першого  реактора  АЕС "Барсебек" – перший крок у впровадженні прийнятого з ініціативи правлячої соціал-демократичної партії закону про закриття шведських АЕС, за який ригсдаг проголосував 18 грудня 1997 р. З самого початку попало під сильну критику місце розташування реакторів "Барсебека" – дуже близько від Копенгагена та третього міста Швеції – Мальмьйо. З червня 1992 р. "Барсебек" закривався на термін до року через виявлення значних дефектів у системі охолодження.

Останні два роки на ринку електроенергії у Швеції ціни пішли впали, що призвело до зниження прибутків власників АЕС. Власникам енергетичних фірм, які будували реактори з 60-х по

80-і роки, витративши на це близько 30 млрд. крон, ще до цього часу не вдалося повністю покрити всі витрати. Вони зацікавлені в продовженні функціонування АЕС чи отриманні компенсації. У зв'язку з цим власник "Барсебека" – південно-шведської фірми "Сюдкрафт" має намір звернутися в суди Швеції та ЄС. "Барсебек -1" з початку 80-х років є найприбутковішим реактором Швеції. У

1996 році частка АЕС у енергозабезпеченні Швеції склала 52\%.

 

Реальне закриття хоча б частини з 12 шведських атомних реакторів може викликати зростання цін на електроенергію у 2–3 рази протягом року. Реальних способів отримання електроенергії у Швеції немає, окрім як активізація роботи електростанцій на вугіллі, нафті та газі, що призведе до погіршення стану навколишнього середовища. У випадку закриття «Барсебек» почнуться компенсуючі поставки електроенергії компанії «Ваттенфалль» за вищими цінами; у перспективі розраховують на отримання енергії з фінських (на газі) та датських (на вугіллі) електростанцій. Такий хід подій став би суттєвим ударом по бюджету населення Швеції, де до останнього часу електроенергія була однією з найдешевших у Європі.

Соціальне страхування і соціальна політика

 

Система   соціального   захисту   населення   є   основним   елементом   шведської   "країни загального добробуту".

На відміну від американської, основним принципом шведської соціальної моделі є її універсальність, охоплення всіх прошарків населення. В одинаковій мірі усі громадяни, незалежно від їх соціального статусу, беруть участь у її фінансуванні, роблячи внесок, який відповідає їх прибуткам ( принцип солідарності). Держава ж бере на себе функції перерозподілу соціальних благ між усіма членами суспільства від забезпечених до найнезахищеніших категорій населення. Дороговизна подібної системи (рівень оподаткування у Швеції – 67\%, один з самих високих в світі) у повному обсязі компенсується високим ступенем соціальної захищеності населення, відсутністю шокуючих контрастів між багатством і злиднями та відповідно міцною політичною стабільністю.

На  відміну  від  інших  західних  країн  система  охорони  здоров'я  в  Швеції  на  95\%  є державною.

Страхування від безробіття охоплює 90\% працівників за наймом та передбачає у випадку втрати роботи компенсацію у розмірі 80\% від заробітної плати на необмежений термін при умові активного пошуку роботи.

Загальне пенсійне забезпечення. Пенсії нараховуються після досягнення 65 років і складаються з основної та додаткової. Їх мінімальний розмір становив 4 тис. крон (жовтень 1996 р.). У  середньому  ж  шведська  пенсія  складає  60–65\%  від  колишнього  прибутку  (2/3  середньої заробітної плати працівника за 15 років його найвище оплачуваної роботи).

Комунальні органи влади субсидують дитячі садки, повністю оплачують початкову та середню  шкільну  освіту  (для  отримання  вищої  освіти  держава  надає  пільгові  позики).  До компетенції муніципалітетів входить також утримання будинків перестарілих людей.

Центральний уряд і національна пенсійна система

 

Чисті запозичення центрального уряду і Національної Пенсійної системи змінюються з року в рік. Зміни спричинені фінансовим регулюванням між цими двома частинами державного сектору як наслідок нової пенсійної системи. У новій пенсійній системі центральний уряд бере на себе фінансову відповідальність за всі інші доходи за винятком внесків пенсії по старості. Це означає, що велика частка майбутніх головних державних чистих запозичень перемістилась від центрального уряду до пенсійної системи. З метою забезпечити деякі компенсації для центрального уряду, 245 млрд.  SЕК  передано  з  пенсійного  фонду  до  державної казни  протягом  1999  –  2001  рр.  ,  т.ч. знижуючи державний борг.

Пенсійна реформа означає, що два запаси чистих доходів формуються в національній пенсійній  системі,  вони  розвиватимуться по  різному.  Чисті  доходи  Національного  Пенсійного фонду, мінус трансфери капіталу, які тепер переносяться і будуть розподілятись в pay-as-you-go- систему. У цій частині пенсійної системи, вартість виплачених сум на пенсії перевищує дохід від вкладів, створюючи основний економний дефіцит, який фінансується надходженнями, які передбачені Фондом. Пізніше, при несприятливих обставинах, повернені кошти можуть бути недостатніми  для   покриття   дефіциту   данного   періоду,   сукупна   вартість   фонду   тоді   буде

зменшуватись. У  преміально-резервній частині пенсійної системи, для  контрасту, буде  швидке накопичення добробуту.

Припускається, що дохід від вкладів буде перевищувати витрати понад 20 млрд. SЕК щорічно на наступних 10–15 років. Очевидно мине кілька років, перш ніж перші щорічні загони, які зробили вклади в преміально-резервні фонди звільняться, і коли ці люди отримають незначну долю своїх  пенсій  від  цієї  частини  пенсійної  системи.  Не  раніше,  ніж  звільняться  щорічні  загони, повністю покритих новою системою людей, які народились в 1954 р. або пізніше – ці витрати цієї частини системи не стануть значними. Це означає, що попереднє число преміально-резервних збережень буде відповідати 1\% запасів 2\% ВВП основного державного сектора, і що ця частка буде з часом зростати дедалі більше. Але це збереження призначене для індивідуальних преміальних пенсій і тому їх важко використати в інших цілях. Звичайно, така велика частина основних державних чистих запозичень в преміально резервній системі має бути визначеною при обговоренні на відповідному рівні. Відмінністю нової системи, є те, що об'єднаний обсяг боргу згідно з так званим    Маастрихтським визначенням, буде розвиватись можливо менш сприятливо, ніж центрально-державний борг попереднього періоду. Маастрихтський борг, визначений як обсяг державного боргу, скорочений внутрідержавними надходженнями, головним чином державними гарантіями, які має Національний Пенсійний Фонд. У результаті об'єднаний обсяг боргу був меншим, ніж центрально-державний борг. Тепер Національний Пенсійний Фонд може інвестувати більше своїх вкладів у іноземні частки та інші іноземні гарантії, їхні володіння Шведськими державними гарантіями буде, можливо, зменшене, таким чином, скорочуючи різницю між двома розмірами боргу. Отож, протягом поточного року об'єднаний обсяг боргу вже знизився більше, ніж на 60 \% ВВП, що є критерієм для членства в Монетарному союзі.

Зовнішня політика і захист

 

Швеція проводить політику неучасті в воєнних союзах. Кінець холодної війни і політичного поділу Європи створив нові перспективи для Шведської зовнішньої політики безпеки і нові можливості для участі в процесі Європейської інтеграції. Після драматичних змін в Центральній і Східній Європі Швеція також прийняла активну участь в забезпеченні демократії і нових структур безпеки для континенту, наприклад через роботу у Конференції по Безпеці і Співробітництву в Європі (СSСЕ) і в Раді Безпеки. Швеція – активний учасник міжнародного співробітництва. Сильна підтримка діяльності Організації Об'єднаних Націй – один із наріжних каменів її зовнішньої політики. Інші основні елементи – захист прав людини, демократії, верховенства закону, міжнародного роззброєння і захисту навколишнього середовища. Швеція використовує майже 1\% її Національного доходу для допомоги економічному розвитку відсталих країн.

Регіональне співробітництво

 

Інтерес викликає послідовне висування Південної Швеції, перш за все Мальмьйо, та району Великого Копенгагену на позиції повоєнного центру транснаціонального регіонального співробітництва з  обох  боків  протоки  Ересунн.  Мова  йде  про  концентрацію у  даному  районі власних  сукупних  ресурсів  з  підключенням  фінансових  джерел  ЄС.  У  1993  р.  був  створений

Ересуннський комітет, який є політичним механізмом впровадження в життя названих задумів: його почесними головами є прем'єр-міністр Швеції Й. Персон та прем'єр-міністр Данії П. Расмуссен.

Ересуннська транснаціональна регіональна структура формується у результаті закріпленого законодавчого рішення на цей рахунок, прийнятого датським та шведським урядами. Додатковий імпульс у справі його реалізації дав початок будівництву комбінованого залізнично-автомобільного мосту між Копенгагеном та Мальмьйо. Ця магістраль є складовою частиною транс-європейської транспортної мережі і введена у дію 1 липня 2000 р.

Формально закріплений стійкий початок транскордонної співпраці між Західною Швецією та Південною Норвегією був покладений створенням у 1989 р. Прикордонного комітету в рамках відповідної програми Ради міністрів Північних країн. Надалі в зв'язку з вступом Швеції у Євросоюз (Норвегія не входить до складу ЄС) на основі підписаного у 1995 р. шведсько-норвезької міжрегіональної угоди створюється єдиний орган координації співпраці – Рада. До його складу увійшли представники міської влади Ґетеборгу та Осло, губернського політико-економічного істеблішменту; дворічне головування відбувається почергово. У тому ж 1995 р. відповідно зі зверненням Прикордонного комітету Комісія ЄС затвердила програму міжрегіональної кооперації на період до 1999 р. з загальним бюджетом у 221 млн. шв. кр. (21\% – внесок ЄС, 42\% – Норвегії,

37\% – Швеції). У вересні того ж року було сформовано представництво Ґетеборгу в Осло, а в

 

1996 р. – представництво норвезької сторони у Ґетеборзі.

 

Метою створення шведсько-норвезької транскордонної структури є посилення співпраці історико-етнічних близьких народів двох  країн.  Регіон  включає в  себе  близько 10\%  територій кожної з сторін з населенням 3,5 млн. чоловік; у ньому зосереджено половину промислового потенціалу Скандинавії, розвиток якого стимулює високорозвинута транспортно-комунікаційна інфраструктура.  Сторони  виходили  з  передумов,  що  території,  які  будуть  включені  у  сферу загальної діяльності, не мають принципових відмінностей на рівні економічного розвитку, а у багатьох галузях є взаємодоповнюючими. З врахуванням позиції шведської влади на можливе широке залучення у Західну Швецію іноземних інвестицій, взаємодія з норвежцями рахується тут оптимально  вигідною.  Норвегія  другий  в  світі  експортер  сирої  нафти.  Після  введення  в  дію родовища природного газу "Троль" вона стала одним з головних постачальників газу до Європи. Експорт  вуглеводів  забезпечує  норвежцям  високий,  навіть  по  європейським  міркам,  життєвий

рівень.

 

Норвезьке підприємництво, що швидко розвивається в останні роки, розглядається з одного боку у Ґетеборзі у як "іноземний інвестор", а з іншого,  беручи до уваги згадувані культурні зв'язки та взаємозалежну транскордонну економіку, зараховується до "родинної міжсусідської" інтеграції. Таким чином капітал, що перетікає через кордон, розглядається як "загальнорегіональне надбання." Безперешкодність його впровадження забезпечує двосторонній режим найбільшого сприяння. У результаті у 1998 р. кількість норвезьких компаній, що тут розмістилися, досягла трьохсот; приблизно стільки ж діють з норвезькою пайовою участю, при цьому рівень прямих норвезьких інвестицій за п'ять років взаємодії досягнув 27 млрд. шв. крон. Тільки у районі Великого Ґетеборга нараховується  473  великих  та  середніх  трансатлантичних  та  "континентальних"  компаній,  їх

приваблює сюди податок на корпорації на рівні 20\%; високий рівень продуктивності праці, конкурентоспроможні рівні заробітної плати, першокласні мережі телекомунікацій та обчислювальної техніки та інше. Промисловий розвиток забезпечується наявністю добре розвинутої транспортної мережі: міжнародні аеропорти Ґетеборгу (Ландветтер) та Осло (Гардермуен та Форнебу), порти – Осло і Ґетеборг, поромне сполучення (на рік перевозять до 120 тис. вантажних автомашин); шосейна мережа, пов'язана поромами з Данією та Німеччиною. Незважаючи на свої великі  розміри,  регіон  виявився  достатньо  компактним.  Його  два  центри  –  Осло  та  Ґетеборг напряму зв'язані шосе Е6, усього 310 км.

У шведській частині регіону діють два автомобілебудівних концерни – "Сааб" та “Вольво“ ; тут   знаходяться   їх   правління   та   головні   виробничі   потужності.   На   них   працюють   250 субпідрядників у різних містах регіону.

Зовнішньоекономічна політика

 

Економіка скандинавських країн традиційно тісно пов'язана із зовнішнім світом і залежить від стану торгівлі. Це особливо простежується при аналізі зовнішньоторговельного обороту Швеції, яка історично є лідером у Північно-європейському регіоні. Швеція є домінуючою країною в Північно-європейському регіоні, і, відповідно, на шведську економіку припадає більше 40\% ВВП Північного регіону (за станом на 1997 р.).

Близько 50\% виробленої в країні промислової продукції експортується, а деякі шведські компанії вивозять до 90\% своїх виробів. Наприклад, у 1995 р., експорт товарів та послуг складав 1/3

ВВП країни. На Швецію припадало тоді ж 1,7\% світового експорту і 1,5\% світового імпорту. У

 

1990-і р. у шведському експорті сировини товари складають приблизно 10\% і включають, в основному, лісоматеріали, целюлозу і залізну руду. Значну групу товарів складають напівфабрикати (папір, картон, чавун і сталь), частка яких в експорті коливається в межах 27 – 29\%. До групи, що швидко зростає, відносяться хімічні товари, серед яких найдинамічнішими є фармацевтичні. Значно збільшилась частка Швеції на світових ринках готових товарів. У цій групі товарів продукція машинобудування складає до 50\% експорту країни. Завдяки шведським розробкам і передовій технології вироблені в країні засоби зв'язку, парові турбіни, підшипники, автомашини користуються підвищеним попитом в світі. Домінує продукція машинобудування й у шведському імпорті. Особливо тісні зв'язки у Швеції з її сусідами – Великою Британією та Німеччиною. В останні роки помітно збільшилася частка імпорту машинотехнічної продукції США.

Для держав Скандинавії з їхньою зростаючою орієнтацією на зовнішній ринок експорт- імпорт капіталу набуває дедалі більшого значення в зовнішньоекономічних відносинах. Провідне місце у світових потоках капіталу належить сьогодні виробничому капіталу.

Наприклад, шведські компанії мають давні традиції експорту капіталу, вони почали відкривати дочірні компанії за кордоном ще в другій половині XIX ст.

У багатьох країнах світу існують дочірні компанії Electrolux, SКF, Еricsson, Sandvik. У другій половині XX ст. відбулося швидке зростання прямих шведських інвестиції за кордон. На підприємствах шведських компаній за кордоном у 1990-і р. працювало 500 тис. чоловік, у тому числі 2/3 з них – на промислових підприємствах.

У Скандинавії найбільшим експортером капіталу є Швеція, для якої в останні десятиліття було характерним переміщенням центру зовнішньоекономічної діяльності на закордонні капіталовкладення. Перенесення частини виробничого потенціалу за межі країни – характерна риса сучасних структурних зрушень у господарстві Швеції і країн Північної Європи в цілому. Така стратегія фінансового капіталу спрямована на пом'якшення проблем енергетичного і сировинного забезпечення, екологічної рівноваги, яка загострилася в кінці XX ст., а також досягнення переваг використання недорогої робочої сили, що у більшості країн світу значно дешевша, ніж у Швеції.

Відношення до іноземних інвестицій в Скандинавському регіоні не однозначне. Наприклад, Данія і Норвегія під чітким контролем держави активно залучають іноземні інвестиції (в основному в нафто-газодобувну промисловість). Швеція лише в останні роки почала лібералізацію національного законодавства стосовно іноземних інвестицій.

У цілому щорічні обсяги інвестицій становлять в Швеції 14 млрд. дол. Отже, найбільше втягнутою в процеси інтернаціонального виробництва є Швеція, яка, як найрозвиненіша країна регіону, виступає найбільшим інвестором і країною, котра отримує найбільше іноземних інвестицій

у регіоні.

 

Тенденції розвитку

 

Неможливо  недооцінити  важливість  світової  торгівлі  для  зростання  шведської промисловості і добробуту. Швеція провадила політику вільної торгівлі після другої світової війни та брала активну участь у процесі лібералізації торгівлі. Будучи раніше членом   Європейської асоціації вільної торгівлі (ЄАВТ), 1 січня 1995 р. Швеція увійшла у Європейський союз (ЄС).

Нині  продукція  шведських  багатонаціональних  компаній  становить  близько  половини усього шведського експорту та усього промислового виробництва. Багато з цих компаній високо глобалізовані: майже 90\% продажу зосереджено на іноземних ринках та більше 60\% зайнятих працює за кордоном.

Зростання кількості шведських компаній за кордоном у 1980-і роки йшло паралельно зі скороченням інвестицій у країні. Якщо загальна кількість зайнятих у закордонних філіях зросла за цей час на 200 тисяч, то зайнятість у шведському секторі тих же компаній скоротилась на 80 тисяч чоловік. Ці зміни стали найпомітнішими у секторі високих технологій. У 1993 р. чисельність працюючих в компаніях, що належать шведським фірмам за кордоном, становила приблизно 535 тисяч. З них близько 460 тис. (86\%) були зайняті на промислових виробництвах.

Експорт

 

Управління статистики і зовнішньої торгівлі Швеції констатує послаблення зростання попиту на експортні шведські товари з другого кварталу, після сильного зростання на початку року.

В загальному послаблення зосереджене в експорті до країн ЄС, в той час, коли експорт до інших регіонів, зокрема до Азійського ринку, дуже випередив сподівання. У міжнародному попиті також очікується подальше швидке зростання на протязі 2001 – 2002 рр.. Зростання ринку промислових товарів буде дещо меншим, але все ще значним з оцінкою 8,5\% в наступному році і

7,5\% в 2002 р. Найдорожчі ринки є за межами Західної Європи. Зростання експорту промислових товарів очікується втримати на рівні 2001 – 2002 рр.

Експорт товарів і послуг (\% зміни)

 

 

Види експорту

Зміни обсягу

Зміни цін

2000

2001

2002

2000

2001

2002

Експорт товарів

10,6

8,3

7,0

2,7

1,7

-2,5

Промислових товарів

11,7

9,2

7,8

0,4

1,8

-1,7

Основних продуктів

1,4

1,5

0,4

2,07

2,0

-8,0

Експорт послуг

6,2

7,0

4,4

0,9

1,4

-1,9

Загальний експорт

9,8

8,1

6,5

2,4

1,6

-2,4

 

 

Експорт послуг буде зростати цього року весь наступний передбачуваний період. Цього і наступного року суттєвий внесок у зростання буде зроблений за рахунок діяльності туристичних фондів і транспортних послуг. Подальше зниження очікується в розвитку експортних цін. Подальше зростання продуктивності означає, що ціни промислових товарів, включаючи папір і сталь, будуть дещо нижчими, ніж минулого року. Але через значне зростання цін на основні продукти і вищий валютний курс долара, експортні ціни будуть зростати у цілому році загальному на 2,7. Тенденція зниження міжнародних цін на промислові товари також буде зберігатись кілька наступних років. Високі ціни на основні продукти будуть впливати на вищий середній ціновий рівень 2001 р. Таким чином, підраховано, що і ціни на основні продукти, і валютний курс долара будуть значно зменшуватись – це є основною причиною, чому експортні ціни впадуть в 2002 р.

Більшу частину всіх промислових товарів, які йдуть на експорт, складає продукція машинобудування. Експортують машини, телекомунікаційні системи, електротовари та автомобілі. Інші важливі складові експорту – паперова маса, паперова продукція, папір, лісоматеріали, а також продукція хімічної промисловості (включаючи фармацевтичні товари). Якщо промисловість, що заснована на сировині (наприклад, лісова промисловість та видобуток руди), експортує свою продукцію тільки на європейські ринки, то продукція машинобудування очолює список товарів за

межами Європи.

 

Імпорт

 

Імпорт товарів значно зріс цього року. За результатами початку року очікується досягти річного рівня 11\% , який вищий за прогнозований на серпень 2000 р. Імпорт сирої нафти та промислових товарів протягом 2000 р. зріс більше, ніж передбачалось. В імпорті товарів також очікується  зростання  на  кінець  наступного  року.  Протягом  2002  р.  зростання  імпорту  буде незначним за умови, що зростання попиту почне послаблюватись.

Цього і наступного року спостерігатиметься високий попит на споживчі товари. Значний ріст експорту буде значно збільшувати попит на імпорт. Ріст попиту послабиться в 2002 р., але потреба експортних виробництв у імпортних товарах буде залишатись високою на час прогнозованого періоду.

Ціни на імпорт промислових товарів зростуть в наступному році через знецінення крони.

За умови посилення крони в найближчому майбутньому очікується зменшення імпортних цін до кінця передбачуваного періоду. Ціни на сиру нафту і нафтопродукти будуть вищі, ніж попередні прогнози, ціна нафти в доларах залишилась високою.

Прогноз на 2002–2007 роки

 

Шведська економіка відродилась від економічної кризи 90-х р., Центральне державне фінансування консолідувалось, інфляція низька і стабільна, зростання продуктивності високе, безробіття  знизилось.  Тепер  розвиток  економіки  вступає  в  нову  фазу.  Використання  ресурсів досягло рівня, де ціни зростають швидше і зростання вирівнюється. Постає питання, чи буде достатньо  державного  надлишку,  щоб  дозволити  скоротити  податки  і  використати  їх  як  нові витрати на здоров'я і соціальне забезпечення. Пропозиція праці сильно виросла. Цей процес триватиме, але повільнішими темпами, протягом наступних кількох років.

Незважаючи на спад економічної активності у деяких секторах ринку, важливих для експорту, у 1999–2000 рр. обсяги експорту несподівано зросли. Це можна пояснити стабільним розвитком деяких промислових секторів, наприклад, виробництво телекомунікаційної продукції. Зростання світової економіки, безумовно, буде сприяти економічній активності в експортному секторі країни у 2001 р. Очікується зростання обсягів експорту на 5\% вже у цьому році та на 6,5\% в наступному. У той же час, значного збільшення імпорту у 2000 р. не було, але за оцінками спеціалістів, ситуація може змінитися у 2001 р.

На 2007 р., населення віком 16–64 рр. виросте приблизно на 200 000 чоловік, або на 0,45\% на рік. Зростання продуктивності має найбільше значення для економічного зростання на довготермінову перспективу. Різке збільшення продуктивності відбулось у виробництві. Це пояснюється розвитком телекомунікаційних галузей, де є багато успішних компаній з винятковим зростанням продуктивності. У 1999 і 2000 рр. міжнародна економіка сильно "відскочила" назад після справжнього застою, спричиненого Азійською кризою. Цього року зростання ВВП в ОЕСD зоні складає 4,2\%, як найвищий рівень зростання кінця 80-х. На період 2003 – 2007 рр. передбачається, що різниця між справжнім і потенційним вкладом в ОЕСD зону буде значно збільшуватись. Передбачається, що грошова політика зосередиться на досягненні цілей цінової політики. Інфляція знизиться  протягом  2001–2002  рр.  і  стабілізується на  рівні  2\%  за  останній період. Передбачається зростання ВВП в ОЕСD зоні в середньому 2,9\% протягом 2003–2007 років. Ціни продовжуватимуть повільно зростати в інших країнах, і попит на імпорт промислових товарів в 14 країнах ОЕСD (який має велике економічне значення для Швеції) зросте менше, ніж на 7\% протягом періоду 2003–2007 рр.