Термінологічний словник

Алгоритм — це скінченний упорядкований набір точних правил, що описують, які дії і в якій послідовності необхідно виконувати, щоб після скінченного числа кроків досягти поставленої мети або одержати розв’язок задачі.

Аналіз — науковий підхід, який спрямований на послідовний поділ цілого на частини та дослідження їхніх властивостей.

Вихід системи — результат функціонування системи для досягнення певної мети або її реакції на вплив зовнішнього середовища.

Вхід системи — це дія на неї зовнішнього середовища.

Дисипативні структури — це структури, що виникають спонтанно у відкритих нерівноважних системах.

Елемент системи — це її частина, яка не підлягає подальшому поділу, тобто є неподільною з погляду завдання, що розв’язується, та виконує специфічну функцію.

Емерджентність системи — важлива властивість системи, яка полягає у тому, що сукупне функціонування взаємозв’язаних елементів системи породжує якісно нові її функціональні властивості. Звідси випливає важливий висновок: система не зводиться до простої сукупності елементів; розділяючи систему на частини та досліджуючи кожну з них окремо, неможливо пізнати усі властивості системи в цілому.

Зв’язок — це спосіб, у який елементи системи взаємодіють між собою.

Зворотний зв’язок — складна система причинної залежності в системі, яка полягає у тому, що вихід системи впливає на її вхід.

Зовнішнє середовище — це все те, що знаходиться зовні системи, в тому числі необхідні умови її існування та розвитку.

Ієрархія системи — це розташування частин або елементів системи у певній послідовності від вищого до нижчого.

Кібернетичні системи — це системи з управлінням.

Критерій — це кількісний показник якісних цілей, який повинен точніше їх характеризувати.

Моделювання — це дослідження реальних систем, явищ та об’єктів за допомогою моделей, що включає побудову моделей, дослідження властивостей моделей та перенесення одержаних відомостей на реальні системи.

Модель системи є деяким умовним образом об’єкта дослідження. Модель будується для того, щоб відобразити характеристики системи (властивості, взаємозв’язки, структуру та функції, поведінку тощо), які суттєві для мети дослідження.

Підсистема — це сукупність елементів, що об’єднані єдиним процесом функціонування і, взаємодіючи між собою, реалізують певну функцію, яка необхідна для досягнення мети системи в цілому.

Рівновага — це здатність системи зберігати свій стан якомога довше за відсутності зовнішніх збурень чи за постійного впливу зовнішнього середовища.

Самоорганізація — виникнення в системах певних просторових, часових або функціональних структур без специфічного впливу на систему з боку зовнішнього середовища, тобто виникнення або зростання впорядкованості, виникнення порядку із хаоса.

Синергетика — науковий напрямок, предметом дослідження якого є закони та закономірності глобальної еволюції довільних відкритих складних нерівноважних систем, головною рисою яких є нестійкість, нерівноважність та нелінійність.

Синтез — науковий підхід, який полягає у поєднанні частин, виявленні системних властивостей, що притаманні всій системі в цілому. За своїм змістом синтез протилежний аналізу.

Система — це сукупність елементів, які перебувають у відношеннях та зв’язках між собою у такий спосіб, що утворюють деяку цілісну єдність.

Системний аналіз — методологія дослідження об’єктів довільної природи через їх розгляд як систем.

Стан системи характеризується значеннями змінних системи в даний момент.

Стійкість системи — здатність системи повертатися до стану рівноваги після виведення її з цього стану під впливом зовнішніх збурень.

Стратегія організації — це генеральний план дії, що визначає пріоритети стратегічних цілей, ресурси та послідовність дій для їх досягнення.

Структура системи — це стійкі зв’язки і впорядкованість між елементами та підсистемами системи.

Точки біфуркації — такий стан системи, коли відносно незначні зміни параметрів системи або зовнішніх факторів можуть призвести до значних, якісних змін у поведінці системи, її стану, траєкторії або її структури.

Управління системою — діяльність, що спрямована на забезпечення цілеспрямованої поведінки системи за змінюваних умов зовнішнього середовища, або умов її функціонування.

Функція системи полягає у перетворенні її входів у виходи. Іноді функцію системи ототожнюють із функціонуванням системи, визначаючи її як спосіб, засіб або як дії для досягнення мети.

Цілісність системи — властивість системи, яка полягає у тому, що, з одного боку, система — це цілісне утворення, а з другого — в її складі чітко можуть бути виділені окремі цілісні об’єкти (елементи). Але не компоненти складають ціле (систему), а навпаки, ціле породжує при його поділі компоненти системи.