§ 2. відповідальність згідно з законодавством   про захист економічної конкуренції  

Відповідно до норм законодавства про захист економічної конкуренції відповідальність за вчинення порушення законо­давства про захист економічної конкуренції може наставати • у вигляді штрафу, примусового поділу монопольного утво­рення, блокування цінних паперів, відшкодування збитків тощо.

Окремо слід виділити тапкий вид відповідальності, як штраф. Штраф — найпоширеніший та гнучкий засіб впливу на порушника. Він дає можливість застосувати до порушни-

Іка санкції залежно від ступеня його вини та розміру шкоди, завданої конкуренції. У зв’язку з тим, що залежно від виду та способу вчинення порушення для конкуренції на ринку настають різні за своєю тяжкістю наслідки, розміри штрафів також різні. Так, відповідно до ст. 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» органи Антимонопольного комітету України накладають штрафи на об’єднання та окре­мих суб’єктів господарювання, зокрема юридичних осіб, фі­зичних осіб та групи суб’єктів господарювання. За різні ви­ди порушень штрафи накладаються у таких розмірах:

• за вчинення порушення у вигляді: антиконкурентних узгоджених дій; зловживання монопольним (доміную­чим) становищем; невиконання рішення, попередньо-$      го рішення органів Антимонопольного комітету Украї­ни або їх виконання не в повному обсязі — у розмірі :     до 10\% доходу (виручки) суб’єкта господарювання |-     від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за ос-|     танній звітний рік, що передував року, в якому накла­дається штраф. За наявності незаконно одержаного ‘      прибутку, який перевищує 10\% зазначеного доходу

(виручки), штраф накладається у розмірі, що не пере­вищує потрійного розміру незаконно одержаного при­бутку. Розмір незаконно одержаного прибутку може бути обчислено оцінним шляхом;

• за вчинення порушення у вигляді: здійснення суб’єк­тами господарювання антиконкурентних узгоджених дій до моменту отримання у встановленому порядку дозволу органів Антимонопольного комітету на їх здійснення; обмежувальної діяльності суб’єктів госпо­дарювання, об’єднань, що полягає у схиленні або при­мушуванні суб’єктів господарювання до вчинення по­рушень законодавства про захист економічної конку­ренції, а також неправомірного використання суб’єк­тами господарювання свого ринкового становища, дискримінації конкурентів; не здійснення особою пе­репродажу протягом одного року з дня придбання час­ток (акцій, паїв), якщо їх було придбано для наступ­ного перепродажу; порушення положень, погоджених з органами Антимонопольного комітету України, уста­новчих документів суб’єкта господарювання, створе­ного в результаті концентрації, якщо це призводить до обмеження конкуренції; концентрації без отримання відповідного дозволу органів Антимонопольного комі­тету України, якщо наявність такого дозволу необхід­на; невиконання учасниками узгоджених дій концент­рації вимог і зобов’язань, якими було обумовлене рі­шення про надання дозволу на узгоджені дії, концент­рацію, — у розмірі до 5\% доходу (виручки) суб’єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, ро­біт, послуг) за останній звітний рік, що передував ро­ку, в якому накладається штраф;

• за вчинення порушення у вигляді: схилення суб’єкта­ми господарювання чи їх об’єднаннями інших суб’єк­тів господарювання до вчинення порушень законодав­ства про захист економічної конкуренції чи сприяння вчиненню таких порушень; неподання інформації Ан-тимонопольному комітету України, його територіаль­ному відділенню у встановлені органами Антимоно­польного комітету України, головою його територіаль­ного відділення чи нормативно-правовими актами строки; подання інформації в неповному обсязі Анти-монопольному комітету України, його територіально­

му відділенню у встановлені органами Антимонополь-’ІІ ного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки;

подання недостовірної інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню;

створення перешкод працівникам Антимонопольного комітету України, його територіального відділення під час проведення перевірок, огляду, при вилученні чи накладенні арешту на майно, документи, предмети чи інші носії інформації; обмеження в господарській ді­яльності суб’єкта господарювання у відповідь на те, що він звернувся до Антимонопольного комітету Ук­раїни, його територіального відділення із заявою про порушення законодавства про захист економічної кон­куренції, — у розмірі до 1 \% доходу (виручки) суб’єк­та господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

Дохід (виручка) суб’єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається як сумарна вартість доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) усіх юридичних та фізичних осіб, що входять до групи суб’єктів господарювання.

При накладенні штрафу використовується зовсім інший підхід, якщо доходу (виручки) немає або відповідач на вимо­гу органів Антимонопольного комітету України, голови його територіального відділення не надав розміру доходу (вируч­ки). У цьому разі штраф передбачений за:

• вчинення порушення у вигляді антиконкурентних уз­годжених дій; зловживання монопольним (доміную­чим) становищем; невиконання рішення, попередньо­го рішення органів Антимонопольного комітету Украї-?       ни або виконання їх не в повному обсязі накладається |       у розмірі до 20 тис. неоподатковуваних мінімумів до-I-       ходів громадян;

І     • вчинення порушення у вигляді: здійснення суб’єктами І       господарювання антиконкурентних узгоджених дій до і.       моменту отримання у встановленому порядку дозволу ;       органів Антимонопольного комітету на їх здійснення;

, ‘     обмежувальної діяльності суб’єктів господарювання, і       об’єднань, яка полягає у схиленні або примушуванні І     « суб’єктів господарювання до вчинення порушень зако-

нодавства про захист економічної конкуренції, а та-. кож неправомірного використання суб’єктами госпо­дарювання свого ринкового становища, дискримінації конкурентів; не здійснення особою перепродажу про­тягом одного року з дня придбання часток (акцій, па­їв), якщо їх придбано для наступного перепродажу;

порушення положень, погоджених з органами Анти-монопольного комітету України, установчих докумен­тів суб’єкта господарювання, створеного в результаті концентрації, якщо це призводить до обмеження кон­куренції; концентрації без отримання відповідного доз­волу органів Антимонопольного комітету України, як­що наявність такого дозволу необхідна; невиконання учасниками узгоджених дій, концентрації вимог і зо­бов’язань, якими було обумовлене рішення про надан­ня дозволу на узгоджені дії, концентрацію, — накла­дається у розмірі до 10 тис. неоподатковуваних міні­мумів доходів громадян;

• вчинення порушення у вигляді: схилення суб’єктами господарювання чи їх об’єднаннями інших суб’єктів господарювання до вчинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції чи сприяння вчи­ненню таких порушень; неподання інформації Анти-монопольному комітету України, його територіально­му відділенню у встановлені органами Антимонополь­ного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки;

подання інформації в неповному обсязі Антимоно-польному комітету України, його територіальному від­діленню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відді­лення чи нормативно-правовими актами строки; по­дання недостовірної інформації Антимонопольному ко­мітету України, його територіальному відділенню;

створення перешкод працівникам Антимонопольного комітету України, його територіального відділення під час проведення перевірок, огляду, при вилученні чи накладенні арешту на майно, документи, предмети чи інші носії інформації; обмеження в господарській ді­яльності суб’єкта господарювання у відповідь на те, що він звернувся до Антимонопольного комітету Ук­раїни, його територіального відділення із заявою про

і’                                                                                                      ....                 і

;        порушення законодавства про захист економічної кон- і ‘        куренції, -* накладається у розмірі до 2 тис. неопо-

|        датковуваних мінімумів доходів громадян.

|    При цьому рішення про накладення штрафів у розмірі по-; • над 1 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян [  приймає виключно Антимонопольний комітет України, адмі-!   ністративна колегія Антимонопольного комітету України на їх засіданнях.

Якщо суб’єкт господарювання працював менше одного ро­ку, розмір штрафу обчислюється залежно від доходу (вируч-| ки) суб’єкта господарювання за весь час до прийняття рі-| шення про накладення штрафу.

І    При розгляді справи про порушення законодавства про І захист економічної конкуренції та визначенні розміру штра-^ фу за вчинення порушення, необхідно врахувати, зокрема:

ступінь обмеження конкуренції на конкретному товарному ринку; розмір незаконно одержаного прибутку; наявність і розмір збитків, заподіяних вчиненням порушення законодав­ства про захист економічної конкуренції, або їх відсутність;

повторність вчинення порушення; тривалість вчинення по­рушення, що визначається роками, місяцями, днями; вчи­нення суб’єктом господарювання послідовно або одночасно ; кількох порушень законодавства про захист економічної ; конкуренції; поведінка суб’єкта господарювання після вияв­ів лення ознак порушення, а саме, чи визнав (не визнав) він ; факт вчинення порушення, чи добровільно відшкодував (не : відшкодував) потерпілим заподіяні збитки, співробітництво з органами Комітету (сприяння розгляду справи, створення : перешкод) тощо; фінансовий стан відповідача (немає можли­вості сплатити штраф у повному обсязі за один раз, брак , коштів на рахунках, розмір дебіторської та кредиторської за­боргованості тощо). Всі ці обставини (перелік яких не є ви-і черпним) викладені послідовно, за ступенем їхньої важли-, вості, але ця послідовність залежно від складності та обста-’ вин справи, що розглядається може бути й іншою.

Здійснюючи захист підприємців і споживачів від пору-; шень законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема від зловживань монопольним (домінуючим) стано­вищем на ринку. Комітет має право відповідно до ст. 53 За­кону України «Про захист економічної конкуренції» прийня­ти рішення про примусовий поділ монопольних утворень.

^

Але тут є низка винятків, за яких примусовий поділ не ‘ може бути застосований. Зокрема, його не застосовують у разі неможливості організаційного або територіального ві­докремлення підприємств, структурних підрозділів чи струк­турних одиниць, а також якщо наявний тісний технологіч­ний зв’язок підприємств, структурних підрозділів чи струк­турних одиниць (якщо обсяг продукції, яка вживається суб’­єктом господарювання, перевищує 30\% валового обсягу продукції підприємства, структурного підрозділу чи струк­турної одиниці).

Примусовий поділ монопольних утворень об’єктивно пов’язаний з певними витратами, зачіпає майнові інтереси та права власності акціонерів, інших осіб, які взаємодіють із монопольним утворенням. Його здійснення є досить трива­лим і після прийняття відповідного рішення термін його ви­конання не може бути менший 6 місяців. Реорганізація мо­нопольного утворення здійснюється на власний розсуд тако­го утворення, але її обов’язковою умовою є усунення моно­польного (домінуючого) становища на ринку.

Досвід органів Антимонопольного комітету України пока­зує, що ефективне вирішення питання поділу монопольних утворень можливе лише за умови глибокого аналізу еконо­мічної ситуації на ринку певних товарів, організаційної структури, технологічних зв’язків і фінансового стану моно­польного утворення, інших характеристик його господар­ської діяльності. Розв’язання проблем, пов’язаних із приму-.совим поділом, залежить також від заінтересованості та іні- І ціативи центральних та місцевих державних органів.       |

§ 3. Відповідальність згідно                    ^1 з Кодексом України                           ^В про адміністративні правопорушення            |Н

На відміну від справ про порушення законодавства про з8^| хист економічної конкуренції, де об’єктом порушення є І складні суспільно-економічні відносини, що виникають під час функціонування осіб на ринку і доведення яких потребує складного глибокого аналізу товарних ринків, визначення монопольного становища суб’єктів господарювання на них, збирання численних доказів про вчинені діяння та можливі наслідки, іноді проведення експертиз, соціологічних опитувань тощо, справи про порушення, які передбачають відпо-| _відальність за створення перешкод при здійсненні Антимо-Г нопольним комітетом України, його органами і посадовими особами своїх функцій, невиконання рішень Комітету та по­рушення порядку надання інформації його органам можуть розглядатись за процедурою, визначеною Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі — КУпАП).

Відповідно до положень кодексу адміністративній відпові­дальності підлягають фізичні особи. З точки зору законодав-і ства про захист економічної конкуренції адміністративній відповідальності у вигляді штрафу підлягають лише посадові особи та інші працівники суб’єктів господарювання, органів І влади, місцевого самоврядування, адміністративно-господар-? ського управління та контролю. Так, статтями 1643, 1661 — , 1664 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність і за правопорушення, спрямовані на обмеження, спотворення ? або взагалі усунення конкуренції з ринку. Така відповідаль­ність передбачена за:

1. Недобросовісну конкуренцію.

Стаття 1643. Недобросовісна конкуренція

Незаконне копіювання форми, упаковки, зовнішнього і оформлення, а так само імітація, копіювання, пряме відтво-’ рення товару іншого підприємця, самовільне використання

його імені —

   тягне за собою накладення штрафу від тридцяти до соро-| ка чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян ; з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва ; і сировини чи без такої.

Умисне поширення неправдивих або неточних відомос-| тей, які можуть завдати шкоди діловій репутації або майно-; вим інтересам іншого підприємця, —

:    тягне за собою накладення штрафу від п’яти до дев’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отримання, використання, розголошення комерційної та­ємниці, а також конфіденційної інформації з метою заподіян1-ня шкоди діловій репутації або майну іншого підприємця — тягне за собою накладення штрафу від дев’яти до вісім­надцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

2. Зловживання монопольним становищем на ринку.-1

Стаття 1661. Зловживання монопольним становищем .’І на ринку                           І

Нав’язування таких умов договору, які ставлять контр-Я агентів в нерівне становище, або додаткових умов, що не стосуються предмета договору, в тому числі нав’язування товару, не потрібного контрагенту, обмеження або припи­нення виробництва, а також вилучення з обороту товарів з метою створення або підтримки дефіциту на ринку чи вста- ‘ новлення монопольних цін, часткова або повна відмова від реалізації чи закупівлі товару за відсутності альтернативних джерел постачання або збуту з метою створення або під­тримки дефіциту на ринку чи встановлення монопольних цін, інші дії, спрямовані на створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) інших підприємців, встановлення монопольних цін (тарифів, розцінок) на свої товари, а також дискримінаційних цін, що обмежують права окремих спо­живачів, —

тягнуть за собою накладення штрафу на керівників (роз­порядників кредитів.) підприємств (об’єднань, господарських товариств тощо) у розмірі до п’ятнадцяти неоподатковува­них мінімумів доходів громадян, а на осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, — до тридцяти неоподаткову­ваних мінімумів доходів громадян.                         ,

3. Неправомірні угоди між підприємцями.         . |

Стаття 1 6 б2. Неправомірні угоди між підприємцями    •

Укладення угод, спрямованих на встановлення (підтри­мання) монопольних цін (тарифів), знижок, надбавок (до­плат), націнок, розподіл ринків за територіальним принци­пом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи закупі­вель або за колом споживачів чи за іншими ознаками з ме­тою їх монополізації, усунення з ринку або обмеження до­ступу на нього продавців, покупців, інших підприємців —

тягне за собою накладення штрафу на керівників (розпо­рядників кредитів) підприємств (об’єднань, господарських товариств тощо) у розмірі до п’ятнадцяти неоподатковува­них мінімумів доходів громадян, а на осіб, які займаються - підприємницькою діяльністю, — до тридцяти неоподаткову­ваних мінімумів доходів громадян.

•         ^^н

4. Дискримінацію підприємців            ЯШ^^^Н : органами влади і управління.                ^^^Н

,’                                                                                                                                                                                                                                                      о                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                           ^Ч^^І

‘   Стаття 166». Дискримінація підприємців           ^^1 :                  органами влади і управління          ПІЦ

‘    Заборона створення нових підприємств чи інших організа­ційних форм підприємництва в будь-якій сфері діяльності, а також встановлення обмежень на здійснення окремих видів діяльності, на виробництво певних видів товарів з метою об­меження конкуренції, примушування підприємців до вступу в асоціації, концерни, міжгалузеві, регіональні та інші об’єд­нання підприємств, а також до пріоритетного укладення до­говорів, першочергової поставки товарів певному колу спо­живачів, прийняття рішень про централізований розподіл то­варів, що призводить до монопольного становища на ринку, встановлення заборони на реалізацію товарів з одного регіо­ну республіки в інший, надання окремим підприємцям по­даткових та інших пільг, які ставлять їх у привілейоване ста­новище щодо інших підприємців, що призводить до монопо­лізації ринку певного товару, обмеження прав підприємців щодо придбання та реалізації товарів, встановлення заборон чи обмежень відносно окремих підприємців або груп під­приємців -—

тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі до п’ятнад­цяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

^МХЦІЛ

5. Порушення порядку подання інформації       .^Н та виконання рішень Антимонопольного комітету ^^И України та його територіальних відділень.        чЯ

Стаття 1664. Порушення порядку подання інформації та виконання рішень Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень

Неподання, несвоєчасне подання посадовими особами ор­ганів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, а також керівниками (розпорядниками кредитів) підприємств (об’єднань, господарських товариств тощо) та особами, які І займаються підприємницькою діяльністю, інформації або по-^ дання завідомо недостовірної інформації Антимонопольному , І комітету України та його територіальним відділенням — і    тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб та

керівників у розмірі до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на осіб, які займаються підприємниць­кою діяльністю, — до двадцяти неоподатковуваних мініму­мів доходів громадян.

Ухилення осіб, зазначених у частині першій цієї статті, від виконання рішень Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень, чи несвоєчасне виконання їх рішень —

тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб та керівників у розмірі до шести неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на осіб, які займаються підприємниць­кою діяльністю, — до шістнадцяти неоподатковуваних міні­мумів доходів громадян,                                  у

Разом з тим при накладенні штрафу на фізичних осіб, які не є суб’єктами господарювання, у органів Антимонопольно­го комітету України виникають певні труднощі. Так, перед­бачений ст. 38 КУпАП строк притягнення до адміністратив­ної відповідальності унеможливлює застосування заходів ад­міністративного впливу до керівників суб’єктів господарю­вання, які вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Це зумовлює обмежену сферу за- , стосування цього засобу впливу на порушників законодав­ства про захист економічної конкуренції та, в кінцевому під­сумку, його недостатню ефективність. Адже згідно зі ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накла­дене не пізніше двох місяців з дня вчинення правопорушен­ня, а при триваючому правопорушенні — двох місяців з дня його виявлення. У той же час з метою всебічного, повного і об’єктивного з’ясування дійсних обставин справи, прав та обов’язків сторін органи Комітету зобов’язані досліджувати регіональні та загальнодержавні товарні ринки, одержувати від сторін, інших осіб письмові та усні пояснення, складати подання з попередніми висновками і вносити їх на розгляд органів чи посадових осіб, яким підвідомча справа. Для з’ясування обставин, що мають значення для справи і потре­бують спеціальних знань, проводиться експертиза. Зазначе­ні заходи, як правило, неможливо провести за два місяці, протягом яких суд може прийняти рішення.

Приклад з практики                           Ц органів Антимонопольного комітету

Постановою голови Донецького відділення Комітету за зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку було притягнуто до відповідальності ЗАТ «Горлівськ-тепломережа», але притягти до адміністративної відповідаль-,   ності його керівника не було можливості у зв’язку із закін-;   ченням перебігу строку, передбаченого ст. 38 КУпАП. Ана­логічні обставини склалися і в багатьох інших справах.

,      Крім того, є випадки, коли навіть у разі своєчасного скла-’   дання та надсилання органами Комітету протоколів про ад-;   міністративне правопорушення — порушення законодавства І   про захист економічної конкуренції до суду, перебіг терміну І   накладення стягнення закінчився під час розгляду справи в ;;.   суді.

*    *    *

Приклад з практики органів Антимонопольного комітету

,.      За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення у вигляді неподання інформації,’що вчине­но директором біржі «Лепта» (м. Херсон) Суворовський ра-I   йонний суд не визнав останнього правопорушником. За зая-|   вою Херсонського відділення Комітету рішення Суворовсько-’.•   го суду переглянуто обласним судом, скасовано та направ-’    лено на новий розгляд. При повторному розгляді дії дирек­тора біржі «Легіта» визнано адміністративним правопору­шенням, але штраф на нього не накладено у зв’язку із закін­ченням терміну притягнення порушника до відповідальності. .                          * * *

І’

§ 4. Відповідальність згідно з Кримінальним кодексом України

Кримінальна відповідальність за вчинення порушень, спря­мованих на обмеження, спотворення або усунення конку­ренції з ринку, настає, коли такі порушення переростають у

І злочин. Злочин можна визначити як передбачене криміналь­ним законом суспільне небезпечне діяння (дія або бездіяль­ність), що посягає на суспільний лад України, його політич­ну й економічну системи, власність, особу, політичні, трудо­ві, майнові та інші права і свободи громадян. Отже, пору­шення законодавства про захист економічної конкуренції пе-

ретворюється на злочин, якщо наслідки його вчинення ста­новлять підвищену небезпеку для конкуренції на ринку, а відповідальність винної особи не може бути обмежена лише адміністративними санкціями. Наприклад порушення зако­нодавства про захист економічної конкуренції у вигляді не­правомірного використання чужих позначень рекламних ма­теріалів упаковки переростає у злочин, якщо його вчинення було пов’язане з отриманням порушником доходу у великих розмірах.

До кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, що становлять особливу небезпеку для конкуренції на ринку, мо­жуть бути притягнуті лише фізичні особи. До них належать підприємці, посадові особи та інші працівники суб’єктів гос­подарювання, органів влади, місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління та контролю.

Відповідно до статей 228—232 КК України кримінальна відповідальність при вчиненні порушення, спрямованого на обмеження, спотворення або усунення конкуренції з ринку, настає за:

• примушування до антиконкурентних узгоджених дій;

. • незаконне використання товарного знака;

• незаконне збирання з метою використання або вико­ристання відомостей, що становлять комерційну таєм­ницю;

• розголошення комерційної таємниці.

1. Примушування до антиконкурентних узгоджених дій.

Стаття 228. Примушування до антиконкурентних узгоджених дій

1. Примушування до антиконкурентних узгоджених дій, які заборонені законом про захист економічної конкуренції, шляхом насильства або заподіяння матеріальної шкоди, або погрози застосування насильства чи заподіяння такої шкоди —                      __

карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

2. Ті самі дії, вчинені організованою групою або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, — караються позбавленням волі на строк від семи до дванад-

цяти років.                                                 • * * *                           •

розвиток і становлення ринкових відносин в економіці • передбачає наявність економічної конкуренції між суб’єкта- | „ ми господарювання що діють на товарних ринках. У широ- ^ І кому розумінні економічна конкуренція це — змагання між суб’єктами господарювання з метою здобуття завдяки влас­ним досягненням переваг над іншими суб’єктами господарю­вання, внаслідок чого споживачі, суб’єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, по­купцями, а окремий суб’єкт господарювання не може визна­чати умови обороту товарів на ринку. Тому вчинення анти­конкурентних узгоджених дій спричиняє значну шкоду рин­ковій конкуренції, обмежуючи її. На відміну від законодав­ства про захист економічної конкуренції, де відповідальність передбачена за антиконкурентні узгоджені дії, що вчиняють­ся суб’єктами господарювання, так би. мовити на добровіль­них засадах, КК України передбачена відповідальність лише за примушування до антиконкурентних узгоджених дій. І хоч кодексом не визначено, які саме дії визнаються приму­шуванням, за анологією зі ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» можна стверджувати, що криміналь­на відповідальність може настати у разі примушування до:

• встановлення цін чи інших умов придбання або реалі­зації товарів;

;     • обмеження виробництва, ринків товарів, техніко-тех-і.        нелогічного розвитку, інвестицій або встановлення

контролю над ними;

• розподілу ринків чи джерел постачання за територі­альним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи придбання, за колом продавців, покупців        або споживачів чи за іншими ознаками;

|:     • спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів,

|         тендерів;

• усунення з ринку або обмеження доступу на ринок (вихід з ринку) інших суб’єктів господарювання, по­купців, продавців;

• застосування різних умов до рівнозначних угод з ін­шими суб’єктами господарювання, що ставить остан­ніх у невигідне становище в конкуренції;

• укладення угод за умови прийняття іншими суб’єкта- ^ :        ми господарювання додаткових зобов’язань, які за І ;        своїм змістом або згідно з торговими та іншими чес- •

ними звичаями в підприємницькій діяльності не сто­суються предмета цих угод;

• істотного обмеження конкурентоспроможності інших суб’єктів господарювання на ринку без об’єктивних причин.

2. Незаконне використання товарного знака.

Стаття 229. Незаконне використання знака для товарів і послуг, фірмового найменування, кваліфікованого зазначення походження товару

1. Незаконне використання знака для товарів і послуг, фірмового найменування, кваліфікованого зазначення поход­ження товару, або інше умисне порушення права на ці об’єкти, якщо це завдало матеріальної шкоди у великому розмірі, -

караються штрафом від двохсот до тисячі неоподаткову­ваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк,. з конфіскацією відповідної продукції та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для її виготов­лення.

2. Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно, або за попе­редньою змовою групою осіб, або завдали матеріальної шкоди в особливо великому розмірі, -

караються штрафом від тисячі до двох тисяч неоподатко­вуваних мінімумів доходів громадян або виправними робо­тами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк від двох до п’яти років з конфіскацією відповідної продукції та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для її виготовлення.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені службовою особою з використанням службо­вого становища щодо підлеглої особи, -

караються штрафом від п’ятисот до тисячі неоподаткову­ваних мінімумів доходів громадян, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися ‘ певною діяльністю на строк до трьох років.

Примітка. Матеріальна шкода вважається завданою у великому розмірі, якщо її розмір у двісті і більше разів

перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а завданою в особливо великому розмірі - якщо її розмір у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум

доходів громадян.

•   *   *

Отже ст. 229 містить три дії, вчинення яких може бути визнано злочином, — використання чужого знака для това­рів чи послуг (товарного знака), фірмового (зареєстровано­го) найменування чи маркування, зазначення (походження) товару.

Під знаком для товарів і послуг розуміється позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від одно­рідних товарів і послуг інших осіб. Об’єктом знака можуть бути словесні, зображувальні, об’ємні та інші позначення або їх комбінації, виконані у будь-якому кольорі чи поєднан­ні кольорів.

Фірмове (зареєстроване) найменування — найменування (назва) юридичної особи, зазначене у його установчих доку­ментах, зареєстрованих у встановленому законом порядку, та свідоцтві про державну реєстрацію (легалізацію). Зокре­ма, у найменуванні підприємства визначаються його назва І (завод, фабрика, майстерня та інші) і вид (індивідуальне, сі-I мейне, приватне, колективне, державне).

‘;    Під незаконним використанням чужого знака для товарів [ чи послуг розуміють застосування знака, свідоцтво на який * видано іншому громадянину або юридичній особі без дозво­лу власника цього знака; під незаконним використанням фірмового найменування — використання зареєстрованого у встановленому порядку фірмового найменування юридичної особи, яка внесена до Реєстру суб’єктів підприємницької ді­яльності особою, яка не має права на використання цього фірмового (зареєстрованого) найменування. Чужий знак для товарів і послуг, так само як і фірмове (зареєстроване) най­менування, можуть незаконно використовуватись на това­рах, при наданні послуг, для яких товарний знак зареєстро­вано, на упаковці товарів, у рекламі, друкованих виданнях, , на вивісках, бланках та іншій документації.

Під маркуванням товару розуміють позначення, яке міс­тить інформацію про товар, що нанесена на етикетку, ярлик, упаковку товару, технічну документацію чи на інший мате­ріальний носій, у тому числі і безпосередньо на сам товар-Інформація про товари має містити: назви нормативних до-

«V

кументів, вимогам яких повинні відповідати товари; перелік основних споживчих властивостей товарів, а щодо продуктів харчування — склад, калорійність; ціну та умови придбання товару; дату виготовлення товару та іншу інформацію.

Незаконне використання чужого маркування товару — позначення вироблених товарів маркуванням інших, здебіль­шого відомих, товаровиробників таких самих чи аналогічних товарів, продукція яких користується попитом. Часто чуже маркування товару (етикетка, упаковка, технічна докумен­тація) використовується для маркування підпільно (незакон­но) виготовлених, як правило, фальсифікованих алкоголь-^ них напоїв, тютюнових виробів, продуктів харчування, дея­ких промислових товарів. При цьому водночас може мати місце й незаконне використання фірмового найменування або товарного знака товаровиробників, маркування товарів яких незаконно використовується, оскільки на етикетках, ярликах, упаковці, технічній документації є, як правило, зображення товарного знака товаровиробника та його фір­мове найменування.                                   ‘А

3. Незаконне збирання з метою використання      Й або використання відомостей, що становлять       • комерційну таємницю.                           Ц

Стаття 231. Незаконне збирання з метою використанням або використання відомостей,          • що становлять комерційну таємницю    ІЦ

Умисні дії, спрямовані на отримання відомостей, що ста­новлять комерційну таємницю, з метою розголошення чи ін­шого використання цих відомостей (комерційне шпигун­ство), а також незаконне використання таких відомостей, якщо це спричинило істотну шкоду суб’єкту господарської діяльності, —

караються штрафом від двохсот до тисячі неоподатковува­них мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

*   *   *

Ця стаття передбачає відповідальність за дві форми зло­чину: 1) дії, спрямовані на отримання відомостей (комерцій­не шпигунство); 2) незаконне використання відомостей, що ^ становлять комерційну таємницю, якщо це спричинило іс-• тотну шкоду суб’єктові господарської діяльності.          ‘В

^

Під вчиненням дій, спрямованих на отримання відомос- | тей, що становлять комерційну таємницю, розуміють добу- | вання у будь-який протиправний спосіб відомостей, що ви- 1 знані законодавством або суб’єктом господарювання комер­ційною таємницею.

Під незаконним використанням відомостей, що станов­лять комерційну таємницю, слід розуміти впровадження у виробництво або врахування під час планування чи здійс­нення підприємницької діяльності без дозволу уповноваже­ної на те особи неправомірно здобутих відомостей, що ста­новлять комерційну таємницю.

Обов’язковою ознакою незаконного використання відо­мостей, що становлять комерційну таємницю, є наслідки у вигляді істотної шкоди, заподіяної суб’єктові господарської діяльності. Завдана шкода може бути матеріального і нема­теріального характеру.

4. Розголошення комерційної таємниці.

Стаття 232. Розголошення комерційної таємниці

Умисне розголошення комерційної таємниці без згоди її:

власника особою, якій ця таємниця відома у зв’язку, з про­фесійною або службовою діяльністю, якщо воно вчинене з корисливих чи інших особистих мотивів і завдало істотної шкоди суб’єкту господарської діяльності,—

карається штрафом від двохсот до п’ятисот неоподаткову­ваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права ;, обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на ; строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк. * * *

На законодавчому рівні проголошено правовий захист ін­формації з обмеженим доступом, різновидом якої є конфі­денційна інформація — відомості, якими володіють, користу­ються або розпоряджаються окремі фізичні або юридичні • особи і які поширюються за їх бажанням відповідно до пе­редбачених ними умов. До конфіденційної інформації нале­жать і відомості, що становлять комерційну таємницю суб’­єкта господарської діяльності.

Розголошення комерційної таємниці — ознайомлення ін­шої особи без згоди уповноваженої на те особи з відомостя-

ми, що становлять згідно з чинним законодавством комер­ційну таємницю, особою, якій ці відомості були довірені у встановленому порядку або стали відомі у зв’язку з виконан­ням службових обов’язків.

І

Контрольні питання для самоперевірки                ЯІ /. Які ознаки притаманні відповідальності за вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції?

2. Положення якого законодавства містять норми, що передбачають відповідальність за обмеження, спот­ворення або усунення конкуренції з ринку?

3. Яку відповідальність передбачено законодавством про захист економічної конкуренції?

4. Від чого залежить розмір штрафу за вчинення пору­шення законодавства про захист економічної конку­ренції?

5. Назвіть види відповідальності, передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення.

6. Які існують проблеми при накладенні адміністра­тивних стягнень на фізичних осіб?

7. Назвіть види відповідальності, передбачені Кримі­нальним кодексом України.

8. Коли порушення законодавства про захист еконо­мічної конкуренції переростає у злочин?