Експертиза пластичних мас під час розслідування злочинів у сфері економіки та екологічної безпеки - Посібник (Пономаренко Г.О.)

2.3. молекулярна маса полімеру

Властивості полімеру одного й того ж складу (однакової хімічної природи) значною мірою залежать від довжини макромолекули, тобто від її молекулярної маси.

Полімерні речовини, на відміну від низькомолекулярних, мають таку довжину макромолекули, при якій вони починають проявляти гнучкість, рухливість. Це зумовлено специфічними здатностями:

до високоеластичної деформації;

до набухання;

переходити у в'язкотекучий стан при малій концентрації розчинника та внаслідок нагріву;

легко формуватися у вироби різних форм.

У міру зростання молекулярної маси граничні вуглеводні перетворюються з газів (метан) у рідинні (нафтопродукти) та тверді (парафін).

Зі збільшенням довжини ланцюга (а відтак і молекулярної маси) полімери набувають усе більш твердої консистенції, підвищується їх жорсткість, теплостійкість, міцність, вони важче набухають і важче розчиняються. Полімери не здатні випаровуватися, а отже — не можуть існувати у вигляді газу.

Натомість низькомолекулярні фракції, у складі яких є незв'язані мономери, у процесі виробництва і експлуатації полімеру можуть мігрувати в навколишнє середовище і негативно впливати на нього.