2.2. структура полімеру

Структура полімеру характеризує внутрішню будову, взаємне розташування у просторі й характер взаємодії складових елементів полімеру.

Ступінь регулярності будови макромолекули полімеру впливає на здатність полімеру до кристалізації, набуття ним вищої тугоплавкості (підвищення температури плавлення), морозостійкості, твердості.

Форми макромолекул полімеру — лінійна, розгалужена та зшита — впливають на експлуатаційні властивості.

Лінійні полімери мають довгі гнучкі ланцюги. Лінійні полімери можуть перебувати у твердому й рідинному станах, проявляють здатність до високоеластичної (пружної) та пластичної деформації.

У розгалужених полімерів можна формувати властивості в потрібному напрямку шляхом щеплення бічних відгалужень. Наприклад, для підвищення гігроскопічності, здатності поглинати барвники, до основного ланцюга макромолекули щеплять гідрофільні бічні відгалуження. Одночасно підвищується міцність, твердість.

У полімерах зшитої (подвійним і потрійним зв'язками) структури при лінійній будові атомів у макромолекулі (так звана рідкозшита будова) спостерігається висока еластичність; а при просторовій (густозшитій) будові полімери не розчиняються в органічних розчинниках, стають більш крихкими, не розм'якшуються і не плавляться. Їх неможливо перевести в рідинний стан.