Вступ

Сучасні процеси глобалізації розгортаються в умовах інноваційної економіки. Основним фактором виробництва стають інформація і новітні технології, підвищується значення інтелектуальної власності як товару і капіталу. Місце країни у глобальній економіці залежить від ефективної інституційної системи охорони інтелектуальної власності, в якій економічні, правові та організаційні механізми перебувають у тісній взаємодії, забезпечуючи інноваційний розвиток. Глобалізація економічних, політичних і науково-технічних відносин і перспективи інтеграції України до системи міжнародного науково-технологічного співробітництва актуалізують проблему становлення національної системи охорони інтелектуальної власності та підвищення в такий спосіб конкурентоспроможності країни.

Проблема охорони інтелектуальної власності постала нині у світовому вимірі в контексті співвідношення інтересів країн центру (тобто економічно розвинених) та периферії, дисбалансу інтересів власників прав інтелектуальної власності та суспільних інтересів. Інтелектуальну власність неможливо розглядати виключно як економічну або юридичну категорію. Для формування ефективної системи охорони інтелектуальної власності в умовах глобалізації необхідно з'ясувати економічні показники впливу такої охорони та з урахуванням економічного підходу розробити методи правового регулювання відносин інтелектуальної власності. У світовій науці все більше поширення набуває економіко-правовий підхід до дослідження відносин інтелектуальної власності. До формування системи охорони інтелектуальної власності долучаються фахівці з різних сфер: технічних, гуманітарних, соціальних та політичних наук, мистецтва, менеджменту тощо.

Завданням економічної науки у сфері інтелектуальної власності є, передусім, пошук відповіді на питання, як стимулювати інноваційну діяльність та розповсюдження знань і технологій у світі, тобто як досягти балансу між інтересами власників об'єктів інтелектуальної власності та суспільними інтересами, забезпечити рівномірний розподіл доходів від інтелектуальної власності між учасниками глобальних процесів. В книзі з'ясовується питання про те, якими мають бути оптимальний режим і система охорони інтелектуальної власності, здатні забезпечити позитивний економічний ефект у вигляді приросту інформаційних та (або) матеріальних ресурсів.

Під терміном інтелектуальна власність розуміють сукупність виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, яка охоплює авторське право і суміжні права, а також так звану промислову власність. Право інтелектуальної власності — право юридичних і фізичних осіб на володіння, користування і розпорядження об'єктами авторського права і суміжних прав, винаходами, торговельними марками, іншими об'єктами інтелектуальної власності.

Термін охорона інтелектуальної власності означає сукупність економічних, юридичних, політичних та інших заходів, спрямованих на запобігання порушенням прав інтелектуальної власності. На противагу охороні, під захистом інтелектуальної власності розуміють заходи, спрямовані на відновлення становища власників прав інтелектуальної власності у випадку, якщо такі права були порушені. Отже, поняття охорона і захист є далеко не синонімами.

Під авторським правом у суб'єктивному розумінні вважають виключне право на відтворення, опублікування, продаж змісту і форми літературних, художніх, музичних та інших творів. В об'єктивному розумінні авторське право — інститут цивільного права, що регулює відносини, пов'язані зі створенням і використанням творів науки, літератури, мистецтва тощо. Під суміжними правами розуміють виключні права, що надаються виконавцям, виробникам фонограм, організаціям ефірного і кабельного теле- і радіомовлення.

Патентне право у суб'єктивному розумінні є сукупністю виключних прав на використання технічного чи художньо-конструктивного рішення (винаходу, корисної моделі, промислового зразка). В об'єктивному сенсі патентне право — це галузь цивільного права, що встановлює систему охорони прав на технічні й художньо-конструктивні рішення шляхом видачі патентів. Патентом є документ захисного характеру, що засвідчує право власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок. Сфері промислової власності відомий і документ за назвою «свідоцтво». Він видається на знаки для товарів і послуг та на топографії інтегральних мікросхем. До речі, охорона останніх є певним «гібридом» авторського і патентного права.

Термін інноваційна діяльність означає діяльність, спрямовану на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень і розробок для розширення й оновлення номенклатури та покращення якості продукції. Під інноваційним потенціалом розуміють сукупність різноманітних видів ресурсів, необхідних для здійснення інноваційної діяльності.

Автор цієї книги поділяє положення теорії периферійної економіки аргентинського вченого Р. Пребиша, яка розглядає історичний розвиток як двоєдиний процес розповсюдження новітніх технологій та використання їх результатів. Відповідно до цієї теорії під «країнами центру» розуміють розвинуті країни, які мають монополію на новітні технології та нові сегменти факторів виробництва. «Країнами периферії» є країни, в яких здебільшого виконуються початкові стадії виробничого процесу та які значно поступаються за показниками інноваційного розвитку країнам центру.

Для уникнення неточностей у трактуванні термінології, що застосовуватиметься далі, розглянемо співвідношення понять стимулу до здійснення інноваційної діяльності (incentive to innovate) та доступу (access) до інтелектуальної власності, що запозичені з англомовних джерел [94; 110; 132]. Стимул означає бажання суспільства створювати нові продукти інтелектуальної діяльності. Доступ — можливість використовувати об'єкти інтелектуальної власності шляхом відтворення вже існуючих продуктів інтелектуальної діяльності в ході інноваційної діяльності. Термін відтворення (imitating) означає використання творів, способів, процесів, технологій та інших об'єктів інтелектуальної власності, створених (винайдених) раніше. Термін «відтворення» застосовуватиметься в цій книзі здебільшого щодо країн периферії на противагу країнам центру, які здійснюють інноваційну діяльність.

Закінчуючи «Вступ», зазначимо, що наприкінці цієї книги у «Додатках» читач зможе ознайомитися з великою кількістю термінів зі сфери інтелектуальної власності, офіційно сформульованих у національному законодавстві. Рекомендуємо читачам дізнатися про наявність цих офіційних формулювань.

ffl