Словник найуживанІших термІнІв

АБАТ - титул настоятеля монастиря в католицькій церкві. Інколи А. добивається незалежності від єпископів і підкоряєть­ся безпосередньо Папі. У деяких випадках А.- загальна назва священиків і вищого духовенства в католицькій церкві. Римсь­кий Папа вбачає в численній армії абатів свою вірну опору серед католиків.

АЛІЛУЯ - хвалебний приспів у християнському богослу­жінні, звернутий до всіх іпостасей трійці. Запозичений у древ­ніх євреїв.

АЛЛАХ (від араб. аль ілах - божество) - ім'я Бога в мусуль­манській релігії. Культ А. поряд з культом інших божеств був відомий в доісламській Мецці. В ісламі прийнятий догмат про те, що А.- єдиний Бог, визнання якого є першою вимогою мусуль­манського віровчення.

АМВОН - у православному храмі - підвищення перед се­редньою частиною іконостаса, з якого читаються Євангелія, ви­голошуються проповіді та ектенії.

АМІНЬ - вживається як заключне слово молитви. Ввій­шло у християнство із богослужіння древніх євреїв і за походженням має характер чаклунського заклинання.

АНАЛОЙ - спеціальний високий столик з похилою стіль­ницею, на який у православній церкві кладуть богослужебні кни­ги при їх читанні, а також ікони та хрест під час богослужіння.

АНАФЕМА - прокляття від імені Бога, відлучення від церк­ви, виключення з громади віруючих, вища церковна кара в хри­стиянстві. А. застосовується церквою в боротьбі з атеїзмом, пере­довою наукою і суспільною думкою, прогресивними демократич­ними рухами.

АНГЕЛ - в іудаїзмі, християнстві, ісламі - небесний служи­тель Бога, надприродна істота, посередник між Богом і людьми. Культ А. є асимільованим та пристосованим до монотеїзму куль­том добрих і злих "духів", який був дуже поширений у первіс­них релігіях.

АНТИХРИСТ - у християнському віровченні супротив­ник Христа, посланець Сатани, який нібито прийде незадовго до другого пришестя і вестиме боротьбу з християнською церк­вою, але врешті-решт він буде переможений Христом. Уявлен­ня про А.- це релігійна персоніфікація злого начала, на протива­гу Богу як доброму началу. Християнські церкви протягом усієї своєї історії використовували цей образ у своїх політичних та ідеологічних інтересах, називаючи А. своїм противником.

АПОКРИФИ - твори іудейської та ранньохристиянської літератури, сюжетно пов'язані з творами канонічної літератури, які, однак, давали тлумачення подій, відмінне від офіційного церковного віровчення. А. відображали боротьбу різних течій у християнстві до виникнення церкви.

АРХІЄРЕЙ - загальна назва вищих сановників (єписко­пів, архієпископів, митрополитів, патріархів) у православній церкві.

АРХІМАНДРИТ - найвищий (до єпископа) чернечий сан у православній церкві.

БЕАТИФІКАЦІЯ - акт приєднання до "лику блаженних" у католицькій церкві.

БОГОРОДИЦЯ - жіноче божество в багатьох релігіях. Божа Мати, Богиня, яка народжує Бога чи богів. До числа бого-родиць належали вавилонська Іштар, фінікійська Астарта і ма­лоазійська Кібела. Близька до них і грецька Деметра. Культ Б. тісно пов'язаний з основним заняттям населення - хліборобс­твом. Б. шанувалась як богиня родючості. У християнстві цей культ жіночого божества зазнав змін. Тут Б.-діва, яка народи­ла Ісуса Христа, Сина Божого. З розповсюдженням християн­ства культ Б. зливається з місцевими віруваннями і залежно від соціальних умов набуває різного характеру: у Західній Європі в умовах феодалізму він перетворився в культ Мадон­ни, на Русі злився з язичеським культом богині землі і родю­чості і поступово його витіснив. Пригноблений та безправний стан жінок сприяв широкому розповсюдженню культу Б., Діви-Матері, заступниці перед Богом.

БОГОСЛУЖЕБНІ КНИГИ - книги, які містять правила та опис порядку богослужінь, а також тексти для них. У правос­лав'ї для хрещення, вінчання, похоронної відправи тощо використовується "требник", для проведення літургії та інших церковних служб використовується "служебник", "часослов", "чиновник", "тріодь" та інші Б. к.

БОГОСЛУЖІННЯ - здійснення певних релігійних обря­дів. Б. поділяються на так звані суспільні, чи славні Б., і приватні (треби) - на замовлення окремих віруючих. Має на меті естети­чний та психологічний вплив на віруючих за допомогою спеціа­льно організованих інсценувань, співу проповідей і т. ін.

БОГОХУЛЬСТВО - образа імені Бога, Діви Марії, святих, предметів культу, яка карається церквою і світськими властями тих держав, де церква є державною. Покарання за Б. були одним із засобів боротьби проти вільнодумства, свободи совісті. Згідно із законами царської Росії, за Б. була передбачена кара від 6 до 15 років каторги. Нерідко людей карали за атеїстичні погляди, хоча тут елементів власне Б. в наявності не було. У такому випадку Б. оголошувався сам факт невіри в Бога.

БРАХМА - вищий Бог у пантеоні індуїзму. Виникнення уявлення про Б. як творця та охоронця загального порядку при­падає на пізньоведичний період (перша половина І тис. до н. е.), коли виникло класове суспільство, виділились і набули величе­зного впливу жерці-брахмани. Брахмани висунули і розвинули ідею про божественну трійцю- "тримурті", в якій Б. виступав як творче начало. Проте в очах віруючих Б. був надто абстрактним образом, і значно більше поширилося поклоніння двом іншим богам трійці - Бішу та Шіві.

БРАХМАН (неточно - брамін, браман) - жрець, представ­ник вищої касти в Індії. З уведенням культу Брахми та усклад­ненням релігійного ритуалу обов'язки жерця стали спадковою професією, а Б. утворили особливу соціальну групу. Вони моно­полізували вивчення Вед, оголосивши їхню мову (ведичний са­нскрит) священною мовою, користуватись якою могли тільки Б., і стверджували, ніби вони могли впливати на богів. У наш час Б. займаються не тільки культовим служінням, а й іншими вида­ми діяльності. Проте багато з них живуть за рахунок віруючих.

БРАХМАНІЗМ - стародавня індійська релігія, яка виник­ла на початку 1 тис. до н. е., як дальший розвиток ведичної релігії. Зародження Б. знаменувало вироблення єдиного релігійного ка­нону. Б: як релігія класового суспільства, освячував царську вла­ду, соціальну нерівність, поділ суспільства на касти, які проголо­шувалися божественним установленням.

БУДДА - в буддизмі назва віровчителів, які вказують лю­дям "істинний шлях спасіння". Згідно з ученням буддизму, кож­ного разу, коли людство відхиляється від цього шляху, прихо­дить новий Б., щоб вказати людям істину. Інколи ім'ям Б. нази­вають того, хто самостійно досяг "святості" і ввійшов у нірвану. У буддійських релігійних книгах зазначається різна кількість Б., подається різна їх класифікація. Не виключено, що в основі традиційної біографії Б. лежить життя одного з перших буддій­ських віровчителів. Якщо в ранній період Б. зображався люди­ною, яка першою увійшла в нірвану, то пізніше він був обожне­ний. На його честь почали споруджувати храми, утвердився скла­дний культ, інколи у формі ідолопоклонства.

ВАКХАНАЛІЇ - нічні свята на честь Вакха (Діоніса), які мали характер оргій і користувалися особливою популярністю в Італії на початку ІІ ст. до н. е. У В. брали участь вільні та раби незалежно від статі, віку і належності до тієї чи іншої народності. Жрецькі функції виконувалися переважно жінками. Вакханки в священному шаленстві шматували живого бика і поїдали сире м'ясо заради прилучення до "божественного начала". З цим об­рядом пов'язане християнське причастя.

ВАРФОЛОМІЇВСЬКА НІЧ, "криваве весілля" - масове побиття гугенотів католиками у 1572 р. в Парижі в ніч перед свя­том св. Варфоломія (24 серпня). Різня відбувалася і в провінці­ях. За три дні побоїща було вбито 30 тис. чоловік. В. н. була орга­нізована королевою-католичкою Катериною Медичі і Гізами­керівниками католицької партії, які скористалися приїздом гуге­нотського дворянства в столицю з нагоди весілля глави гугено­тів Генріха Наваррського і сестри короля Маргарити Валуа. Мета В. н.- ослабити та обезглавити протестантський рух.

ВІВТАР - східна частина храму, піднята над підлогою на дві-три сходинки. У православних церквах В. відгороджений від решти приміщення іконостасом. Тут знаходиться престол. У В. готується для причастя хліб і вино, прийняття яких у христи­янстві замінює жертвоприношення. Слово вівтар вживається також у значенні символів святині, релігійної віри, церкви. Згід­но з православними канонами, вхід до В. неосвяченим особам та жінкам заборонений.

ВІДЛУЧЕННЯ - релігійне покарання, засіб впливу на віруючих шляхом прийняття відповідного рішення вищої цер­ковної інстанції, яке полягає у виключенні з церкви чи релігій­ної громади. Служить засобом залякування віруючих погрозою неминучого потрапляння відлученого після смерті в пекло. В. завжди застосовувалися для боротьби з передовою суспільною думкою, прогресивними демократичними рухами.

ВІДСПІВУВАННЯ (похоронна відправа) - церковна слу­жба над померлим, яка нібито сприяє полегшенню його стано­вища "на тому світі". Обряд засвоєний християнством, ісламом, іудаїзмом та іншими релігіями. Деякими сучасними сектами не здійснюється.

ВІДЬМА - згідно з уявленнями, одержаними в спадок від дохристиянських вірувань і підтриманими середньовічними християнськими богословами, зла чарівниця, служителька дия­вола, "нечистої сили". Повір'я приписували В. вміння чаклува­ти, здійснювати надприродні дії на шкоду людям, а також нічні оргії-шабаші на горах, тобто в місцях стародавніх язичеських культів. Церква, підтримуючи віру в існування В., прагнула при­низити жінку, укорінити недовіру до людської природи і зміц­нити владу церкви над людьми. Католицька церква навіть вка­зувала ряд методів "викриття" В., стверджувала в дусі женоне­нависництва, ніби жінки стають відьмами через свою "природ­ну розбещеність" і заради перетворення у В. продають душу ди­яволу і живуть разом із ним. У кінці XV ст. був виданий порад­ник для "розпізнавання" В. і суду над ними - книга "Молот ві-дьом", енциклопедія найчорнішого мракобісся. Тисячі жінок, яких підозрювали у чаклунстві, спалювали на вогнищах інкві­зитори, а пізніше - протестантські церковники. Віра у В. була поширена і на Русі, інколи породжуючи дикі розправи над людь­ми. Ганебні процеси над жінками, звинуваченими у чаклунстві, в більшості країн Європи були припинені у XVII ст., але випад­ки розправи забобонних людей з уявленими В. мали місце й у

ХХ ст.

ВІКАРІЙ - намісник, заступник духовної особи. У като­лицькій церкві Папа Римський іменується "вікарієм Христа": свої В. є у єпископів, нерідко у абатів монастирів і священиків вели­ких парафій. У протестантській церкві В. зустрічаються у ролі помічника священика. В православній церкві інститут В. (з 1865) був уведений в усіх єпархіях.

ВІФЛЕЄМ - місто в Палестині поблизу Єрусалима. Згідно із Старим завітом, В.- місце народження Давида і прийдешньо­го месії. Виходячи з цієї старозавітної "вказівки", християнство проголосило В. місцем народження Христа. В. вважається священним місцем і у християн, і в іудеїв.

ВІШНУ - один з основних богів індуїстського пантеону. У наш час поклоніння В. та його аватарам (втіленням) - найбільш розповсюджена форма релігійного культу в Індії. З аватар В. най-популярніші Кришна і Рама, до їхнього числа індуїзм відносить також Будду.

ВСЕНОШНА - богослужіння в православній церкві напередодні неділі або великого релігійного свята. В., або нічне неспання, починається після заходу сонця і нерідко закінчуєть­ся після півночі.

ВСЕСВІТНЯ РАДА ЦЕРКОВ - керівний орган екумені­чного руху, який об'єднує протестантські та деякі православні церкви. Має резиденцію в Женеві. В. Р. Ц. підзвітна асамблеї, яка скликається кожні 5-6 років й обирається нею. У складі

В. Р. Ц. є президія, центральний комітет, призначений ним ви­конком, а також секретаріат. Генеральний секретар - фактич­ний керівник В. Р. Ц.

ГЛОСОЛАЛІЯ - "говоріння різними мовами", викрикуван­ня, позбавлені всякого змісту, які спостерігаються в стані релі­гійного екстазу (напр., у п'ятидесятників). Г.- результат психіч­ного перевантаження, яке викликається так званим хрещеним духом, тобто дією "божественного духа" на віруючого (у баптис­тів, молокан та п'ятидесятників).

ГОВІННЯ - один з обрядів православної церкви, який готує віруючих до таїнства причастя і сповіді. Людина, яка говіє, зобо­в'язана відвідувати церковні служби, молитися вдома, постити, тобто не їсти м'яса, молока, тваринних жирів тощо.

ГРІХ - одна з основних християнських морально-етичних категорій, яка означає порушення волі Бога, падіння Адама та Єви, які, згідно з Біблією, покуштували плід із забороненого де­рева пізнання добра і зла. Г.- поняття, за допомогою якого релі­гійна мораль оцінює дії, які суперечать Божим заповідям. Під гріхом релігія також розуміє стан душі, який виникає під дією порушення заповідей релігійної моралі.

ГУГЕНОТИ - прибічники протестантсько-кальвіністської церкви у Франції, які були піддані побиттю і масовим убивствам під час Варфоломіївської ночі 24 серпня 1572 року.

ГУРІЇ - фантастичні діви, які існують, згідно з ученням іс­ламу, для усолоди праведників у раю. У Корані Г. визначаються як "чисті жінки", котрих не торкалися ні люди, ні джини.

ДАЛАЙ-ЛАМА - титул глави ламаїстської церкви в Ти­беті, якого шанують віруючі як "живого Бога" (бодхісатву) в об­разі людини. Титул Д.-л. встановлений у XIV ст. Церковна і світ­ська влада Д.-л. не спадкова (як і всі лами він зв'язаний обітни­цею безшлюбності). Його спадкоємець, за релігійними правила­ми, обирається спеціальною групою вищих лам, які ніби визна­чають, у кого з хлопчиків, народжених незабаром після смерті Д.-л., "перевтілився" попередній Д.-л.

ДАЦАН - ламаїстський храм, монастир.

ДЕКАН - помічник абата в католицькому монастирі; ста­рший священик у католицькій та англіканській церквах, який відає справами кількох парафій, а також старший кардинал-єпи-скоп.

ДЕСЯТИНА - відрахування десятої частини всіх прибутків віруючого на користь церкви. У наш час зберігається в адвентис­тів та в інших сектах як примусовий збір. В ісламі різновидом Д. є зак'ят.

ДИЯКОН - третій, нижчий сан священнослужителя, помічник єпископа і священика під час богослужіння в правос­лавній, католицькій, англіканській і протестантській церквах. Протодиякон - перший, або старший Д.

ДОГМАТ - основне положення віровчення, яке визнаєть­ся незаперечною істиною, що має силу непохитного авторитету і не підлягає критиці. Вимога беззастережного визнання догма­тів, сліпого прийняття їх на віру - одна з головних вимог хрис­тиянської церкви.

ДОГМАТИКА - систематичний виклад основних дог­матів.

ДОМІНІКАНЦІ - католицький злидарюючий чернечий орден. Заснований на початку ХІІІ ст. монахом Домініком для боротьби з єретиками. Представники ордену одержали право повсюдної проповіді та викладання в університетах. Із рядів Д. вийшли відомі схоласти (Альберт Больштедт, Тома Аквінський) і містики (Мейстер Екхарт, Сейс, Таулер). Всіляко допомагали папству подавляти антикатолицькі та антифеодальні виступи. Нині один з найвпливовіших орденів.

ДРУГЕ ПРИШЕСТЯ - у християнському віровченні, яке знайшло своє відображення в "символі віри", очікувана друга поява Христа на землі для посоромлення "нечестивців" і дару­вання "блаженства" віруючим. Віра в Д. п. поширилася серед хри­стиян у міру формування євангельського міфу про земне життя Христа. Вчення про Д. п. широко використовується церковни­ками і сектантськими проповідниками для зміцнення релігій­ної віри.

ДУХ - у релігії та міфології безплотна, надприродна сут­ність, яка уособлює людське мислення, свідомість, психічні здіб­ності. У релігійному та ідеалістичному світогляді Д. розгляда­ється як первинне у відношенні до природи. У релігіях під Д. розуміється особливе, нематеріальне начало, розумне і самодо­статнє. Звідси походить і пункт християнського віровчення про третю іпостась Св. Трійці - Дух Святий.

ДУХОВЕНСТВО - служителі культу, які вважаються по­середниками між Богом і людьми і здійснюють культові дії - та­їнства, а також виконують роль проповідників віровчення даної релігії.

ДЯЧОК - церковний служитель, який допомагає диякону та священику в церковних справах, по-іншому - причетник (па­ламар). Д. у православній церкві звуться псаломщиками, оскіль­ки їм найчастіше доводиться читати Псалтир у храмах.

ЕДЕМ - за біблійською легендою, земний рай, місце перебу­вання людини до гріхопадіння, з якого перші люди були вигнані за скоєння гріха.

ЕКЗАРХ - 1) у стародавній Греції - глава жерців, які пере­бували при храмі; 2) у Візантійській імперії - правитель області (діоцезу), а також єпископ, що завідує церквою в діоцезі; 3) у сучасному православ'ї - глава церковного округу, що охоплює адміністративно-територіальну область, яка має свої особливості.

ЕНЦИКЛІКА - послання Римського Папи духовенству та віруючим, присвячене найважливішим соціально-політичним, релігійним і моральним питанням. Е. надається особливе зна­чення, оскільки ці послання значною мірою покликані визнача­ти особливості формування суспільної думки з основних полі­тичних і соціальних проблем сучасності.

ЄЗУЇТИ - члени чернечого католицького ордену "Товари­ства Ісуса", створеного в 1534 р. іспанцем Ігнатієм Лойолою для боротьби з народними рухами, передовою думкою, для зміцнен­ня авторитету католицької церкви.

ЄКТЕНІЯ - в православній церкві молитва, що входить до складу богослужінь, яка проголошується звичайно дияконом і містить прохання і звертання до Бога. За допомогою Є. у свідо­мість віруючих вселяється думка про те, що церква нібито здат­на допомогти народу позбутися нещасть і всі надії слід поклада­ти на Бога.

ЄПАРХІЯ - церковний адміністративний округ на чолі з архієреєм (єпископом).

ЄПИСКОП (по-іншому - архієрей) - вищий ступінь свя­щенства в християнських церквах, які визнають єпископат. Тіль­ки Є. можуть рукопокладати в диякони, священики та єпископи (останнє - разом з іншими єпископами). Є. також призначає на нижчі посади кліру, освячує храми і т. ін., йому підпорядковані всі церковні установи, які перебувають у межах його єпископа­ту (або єпархії, монастирі, духовні семінарії тощо), крім тих, що знаходяться в безпосередньому віданні церковного центру. В Руській православній церкві Є. обов'язково повинен бути мона­хом, у грузинській - безшлюбним, але чернецтво не обов'язко­ве. Нагородні почесні звання для Є.: архієпископ і митрополит. У церкві є три основні ступені священства: диякон, ієрей (свя­щеник) та єпископ.

ЄПИТИМІЯ - у православній та католицькій церквах мо­рально-виправна міра у формі посту, тривалої молитви, земних поклонів, ходіння на прощу до "святих" місць чи "святинь" і т. ін., яка добровільно виконувалася віруючими, що розкаялися у своїх гріхах. Є. призначається найчастіше під час сповіді.

ЄПИТРАХИЛЬ - частина обов'язкового для богослужін­ня одягу священиків усіх трьох ступенів православної ієрархії, у вигляді фартуха з хрестами, зшитого із двох широких стрічок, який одягається на шию і носиться під ризою. Крім цих основ­них частин одягу священнослужителів кожному ступеню ієрархії належить і ряд інших елементів одягу. Деякі речі слу­жать духовенству як нагороди (подвійний орар, набедреник, палиця, митра).

ЄРЕСЬ - слово, яке використовується церковниками щодо поглядів і вчень, що відступають від прийнятої церквою док­трини в питаннях догматики і культу.

ЄРЕТИК - у християнстві - людина, що відступила від догм панівної церкви. Послідовник єресі.

ЄШИБОТ - іудейська школа, яка готує рабинів. Навчання в Є. здійснюється за надзвичайно схоластичною системою. Ос­новні предмети богословського вивчення - Біблія і Талмуд. У багатьох країнах існує і тепер.

ЖЕРТВОПРИНОШЕННЯ - один із стародавніх релігій­них обрядів, принесення жертв духам померлих предків, обожнюваним предметам, богам, злим духам тощо. Ж. з'явилося в епоху первісного суспільства, коли мисливці кращу частину своєї здобичі залишали для духів померлих предків чи духів-покровителів. Ж. приймало часом варварські форми. У тій чи іншій формі Ж. збереглося в усіх релігіях і до нашого часу - запа­лювання свічок і лампад, освячення хліба, плодів, поминання батьків на могилах, причастя, обітниці тощо.

ЖИТІЄ СВЯТИХ - життєписи мучеників, аскетів, князів і т. ін., проголошених церквою святими. Ж. с. складалися у ви­гляді біографій з чітко вираженою церковною тенденцією, вклю­ченням у них молитов, повчань.

ЗАКОН БОЖИЙ - навчальний предмет у початкових і середніх школах царської Росії, який включав у себе вивчення молитов, катехізису. При царизмі викладання З. б. використо­вувалося для релігійного навчання дітей та юнацтва.

ЗАМОВА - словесні формули, заклинання, магічні молит­ви, які нібито мають чудодійну властивість визначати сприят­ливий збіг обставин у житті людей, відвертати нещастя, захища­ти від ворогів і спокусників. За своєю суттю З.- невід'ємний еле­мент первісної магії. У сучасних релігіях З. існує у формі моли­тов і проклять, з якими віруючі та служителі культу звертаються до Бога з проханням врятувати від життєвих неприємностей або ж покарати грішників та відступників від віри.

ЗАПОВІДІ - релігійно-моральні настанови в іудейській релігії, які нібито власноручно написав бог Ягве на кам'яних пли­тах і вручив Мойсею на горі Сінай. З виникненням християнст­ва ці З. були доповнені заповідями блаженства, проголошеними

Христом у Нагірній проповіді, і включені до християнського ві­росповідного арсеналу. Відбір заповідей із безлічі побутових, мо­ральних та інших правил поведінки значною мірою здійснював­ся іудейськими, а потім християнськими священиками в інтере­сах панівних класів.

ЗОРОАСТРИЗМ - релігія стародавніх народів Ірану, Середньої Азії, Азербайджану, засновником якої вважається мі­фічний пророк Заратуштра. З. як релігія виник у І тис. до н. е. Вчення З. викладене у книзі Зенд-Авести. Для цієї релігії харак­терні: дуалізм (уявлення про наявність у світі двох божествен­них начал - добра і зла, які ведуть між собою непримиренну бо­ротьбу), поклоніння вогню, осудження жертвоприношень, віра в месію, Страшний суд, загробне життя. Багато ідей 3. вплинули на формування іудаїзму та християнства.

ІГУМЕН - настоятель православного монастиря.

ІДОЛ - предмет, що зображує божество, якому поклоняли­ся у глибоку давнину. Ідолопоклонство - пережиток тотемізму та фетишизму, зберігається в сучасних релігіях у вигляді покло­ніння іконам, статуям, культовим атрибутам, "священним" кни­гам, мощам "святих" тощо.

ІЄРАРХІЯ-сукупність церковних чинів знизу доверху в порядку їх підпорядкованості.

ІЄРЕЙ-офіційна назва священика, запозичена християна­ми з грецької культової термінології.

ІМАМ - духовна особа в ісламі: 1) верховний глава шиїтсь­кого напряму ісламу; 2) основоположник кожного з чотирьох напрямів сунізму; 3) верховний правитель ісламської теократич­ної держави, який зосередив у своїх руках усю повноту світської та релігійної влади; 4) керівник богослужіння в мечеті; 5) духов­ний керівник, наставник мусульман.

ІНДЕКС ЗАБОРОНЕНИХ КНИГ - перелік книг і жур­налів, які католицька церква забороняла читати, видавати, розповсюджувати без особливого на те дозволу. Вперше був підготовлений та виданий за вказівкою Папи Павла IV у 1559 р. Сюди входять праці природознавців, філософів, істо­риків, письменників, читання яких, на думку католицьких іде­ологів, може загрожувати вірі в Бога. Він іноді переглядається і доповнюється.

ІНДУЛЬГЕНЦІЯ - папська грамота, яка давала віруючим відпущення гріхів, тобто звільнення від покарання за скоєний гріх. Католицька церква з метою збагачення організовувала широку торгівлю І. не тільки за скоєні, а й за нескоєні гріхи. Тор­гівля І. повсюдно викликала обурення в усіх прошарках суспіль­ства, і вимога покінчити з І. була одним з головних гасел Рефор­мації.

ІНІЦІАЦІЇ - обряди прийняття підлітків, молоді в повно­правні члени племені. Обряди І. полягали в суворих, іноді жорс­токих фізичних випробуваннях; робилися надрізи на шкірі, об­різання, обпалювання вогнем; вибивалися зуби, вискубува­лося волосся тощо. Старійшини і племінні чаклуни розкривали юнакам зміст звичаїв, священних переказів і вірувань племені.

ІНКВІЗИЦІЯ - судова установа католицької церкви, ство­рена в ХІІІ ст. для боротьби з єретиками. У більшості країн За­хідної Європи І. була скасована у XVIII ст.

ІПОСТАСЬ - сутність кожного з трьох осіб християнської трійці - Бога-Отця, Бога-Сина, Бога-Святого Духа (три І. єди­ного Бога).

КААБА - мечеть мусульман-сунітів у м. Мекка, яка є міс­цем паломництва мільйонів жителів арабського Сходу.

КАББАЛА - середньовічне релігійно-містичне вчення, поширене серед найбільш фанатичних прибічників іудаїзму. К. являла собою особливий спосіб символічного тлумачення свя­щенних текстів, при цьому словам і числам надавалося містич­ного значення. Деякий вплив мала на послідовників християн­ства та ісламу.

КАГАЛ - іудейська самоврядна громада в країнах Східної Європи. Побудований на основі теократичного принципу, на чолі з рабином, К. мав право судити, карати й відлучати. Кошти, необхідні для утримання адміністративного кагального апара­ту, одержувалися за рахунок податків з трудящих євреїв. К. ке­рував економічним і політичним життям євреїв і був знаряддям панування імущих над трудящими євреями.

КАДИЛО - кругла металева посудина для куріння фіміаму під час християнського богослужіння, підвішена на трьох-чоти-рьох ланцюжках, з'єднаних у верхній частині. У К. на тліючі жа­ринки кладеться ароматична смола - ладан або інші запашні речовини.

КАНОН - встановлене християнською церквою правило, яке не підлягає перевірці і сумнівам і повинно сприйматися як істина.

КАНОНІЗАЦІЯ - прилучення церквою до лику святих і введення культу "нового святого".

КАПЕЛА - у католицькій та англіканській церкві невелика культова споруда для проведення приватних богослужінь і моли­тов, а також для зберігання релігійних реліквій.

КАПЕЛАН - католицький священик, який перебуває при капелі, а також помічник парафіяльного священика; в лютерансь­кій церкві - помічник проповідника, в англіканській - священик при домашній церкві. Інститут К. введений також в арміях бага­тьох капіталістичних країн для проведення богослужінь у війсь­кових частинах, нагляду за моральною поведінкою солдатів.

КАПЛИЦЯ - невелика молитовна споруда без вівтаря. К. ставилися на перехресті доріг, біля джерел, на кладовищах і т. д.

КАРДИНАЛ - вищий духовний сан у католицькій церкві. Право возведення в кардинальський сан належить тільки Папі Римському. К.- найближчі помічники Папи, їхнім зібранням (конклавом) і з їхнього ж середовища обирається Папа. К. но­сить одіяння червоного кольору.

КАТЕХІЗИС - керівництво для елементарного навчання християнської віри. Викладається переважно у формі запитань та відповідей і містить положення, визнання яких є обов'язко­вим для кожного віруючого.

КАТОЛИКОС - титул верховних ієрархів вірмено-григо-ріанської та грузинської православної церков. Місцезнаходжен­ням вірменського К. - місто Ечміадзин.

КІРХА - лютеранський храм.

КЛЕРИКАЛИ - фанатичні у вірі і найбільш консервативні у практичному житті церковники та богослови. К. розробили свою богословську систему, яка набуває дедалі більшого значен­ня. К. мають політичні партії (яким у деяких країнах Заходу на­лежить влада), молодіжні, профспілкові, кооперативні та інші організації.

КЛЕРИКАЛІЗМ - використання релігії в політичних ці­лях.

КЛІР - сукупність священнослужителів та церковно­служителів однієї церковної парафії.

КЛОБУК - повсякденний головний убір православних че­нців чорного кольору, який складається з камилавки у формі ци­ліндра, розширеного вгорі, без крисів, і надітої на неї цупкої тка­нини, яка спускається донизу трьома довгими кінцями. Митро­полити і патріарх носять білі К.

КОГЕН - іудейський жрець-священик; згідно з біблійськи-ми сказаннями - нащадок міфічного первосвященика Аарона, який обслуговував храм Ягве в Єрусалимі.

КОЛЯДА - цикл стародавніх слов'янських новорічних язичеських свят, присвячених аграрному культу, які супрово­дилися веселими звичаями (наряджанням, іграми, танцями, во­рожінням, співами, відвідуванням домівок, побажанням госпо­дарям щастя та благополуччя, обдаруванням колядників тощо). З поширенням християнства К. за часом частково збіглася із свя­том Різдва. Багато з обрядів К. церква з'єднала з християнськими культовими діями.

КОНГРЕГАЦІЇ - органи управління Ватикану як центру Всесвітньої католицької церкви. К. мають широко розгалужений апарат, який знаходиться безпосередньо при Папі та римській курії, а також функціонує в багатьох країнах світу. К. є провіс­никами політики Ватикану, контролюють і скеровують діяль­ність установ та відомств католицької церкви.

КОНКЛАВ - зібрання кардиналів для виборів нового Папи Римського, а також назва зали Сикстинської Капели у Ватикані, де відбувається це зібрання. Вхідні двері до капели замурову­ються і не відчиняються, поки не буде обраний Папа з числа ка­рдиналів.

КОНКОРДАТ - договір між Папою Римським та урядом тієї чи іншої країни, згідно з яким визначаються положення та привілеї католицької церкви в даній країні.

КОНФІРМАЦІЯ - католицьке таїнство, яке здійснюється над дітьми у віці 7-12 років і відповідає православному таїнству миропомазання. Мета К.- релігійний вплив на світосприйман­ня дітей. Цей обряд проводиться здебільшого єпископом в уро­чистій церковній обстановці в присутності батьків та рідних ди­тини. У протестантів К. - навчання віри, сповідання віри і пер­ше причастя молодих людей у віці 14-16 років.

КРИЛАС -місце для півчих, читців та причетників у православному храмі, розташоване перед іконостасом, праворуч і ліворуч від амвону.

КСЬОНДЗ - духовна особа в Польщі, в сані священика; як із білого духовенства, так і ченців.

КУРІЯ - назва сукупності центральних установ для управ­ління католицькою церквою Ватикану. К. видає папські грамо­ти і булли, завідує фінансами, "відпущенням гріхів", шлюбо­розлучними процесами, розглядає апеляції, вирішує питання канонізації святих, заснування орденів. К. є провідником між­народної політики Ватикану.

КУЩІ (суккот) - іудейське свято, яке відзначається восе­ни в пам'ять про сорок років мандрів євреїв пустелею на шляху з Єгипту. Свято триває дев'ять днів і включає магічні обряди, зви­чаї, які використовують служителі культу для підтримки релі­гійних настроїв віруючих. В останній день свята починається річний цикл читання Тори в синагозі.

КЮРЕ - католицький парафіяльний священик у Франції, Бельгії та деяких інших країнах.

ЛАВРА - назва великих православних чоловічих монас­тирів, найбільш значних центрів поширення релігійної ідеології та паломництва віруючих. У руському православ'ї їх було чоти­ри: Києво-Печерська (з 1198), Троїце-Сергієва (з 1744), Олекса-ндро-Невська (з 1797) та Почаївська (з 1833). До Жовтневої ре­волюції 1917 р. Л. були значними землевласниками. На­стоятелями їх були місцеві єпархіальні архієреї, а керували ними намісники, як правило, в сані архімандрита. В наш час ченці за­лишились у Троїце-Сергієвій та Почаївській Л., їм передана і ча­стина колишньої Києво-Печерської Л. На території Олександ-ро-Невської Л. знаходиться духовна академія, семінарія та резиденція Санкт-Петербурзького митрополита.

ЛАМА - буддистський монах у Тібеті та Монголії, який вва­жається посередником між Богом і людьми та виконує функції не тільки служителя культу, а й учителя, юриста, лікаря, психо­лога, наставника і навіть пророка.

ЛЕГАТ - особа, яка виконує особливе доручення Папи Рим­ського в країнах, з якими Ватикан, як правило, не має офіційних дипломатичних відносин.

ЛІСОВИК - лісовий дух, господар лісу в стародавній слов'янський міфології та фольклорі.

МАГІЯ - сукупність релігійних уявлень та обрядів, пов'яза­них з вірою у надприродну силу, яка нібито здатна чудодійно впливати на хід подій у житті людей, зумовлювати збіг сприятли­вих чи несприятливих обставин в їхній життєдіяльності. М. поширилася серед усіх народів земної кулі у різних формах: ви­робничій, лікувальній та ін. Магічні уявлення та дії збереглись у формі побутових забобонів до наших днів.

МАРА - у міфології багатьох народів світу демоністичне уособлення зла; бог смерті в буддизмі, який царює в цьому світі і прирікає все живе на смерть. Згідно з буддійською релігією, шлях звільнення з-під влади М. пролягає через неухильне виконання повчань Будди.

МАРТИРОЛОГ - збірник оповідей про мучеників перших століть християнства, які зазнавали гонінь у боротьбі за віру з язичеством. В епоху середньовіччя було відомо кілька подібних збірників. Пізніше М. ввійшли у святці, в яких розповіді про му­чеників чергувалися з життєписами "святих".

МАСОРЕТИ - іудейські автори, які переписували, реда­гували, зберігали та передавали з покоління в покоління старо­давні єврейські та арамейські тексти Старого Завіту. М. встано­вили правопис біблійних текстів, упорядкували богословські примітки до старозавітних оповідань. Відредагований М. текст дістав назву масоретського.

МАХДІ - ісламський месія, уявлення про якого виникло в шиїзмі, а потім було прийнято сунітами. Вчення про міфічного М. використовувалося служителями культу для насаджування серед мусульман псевдооптимістичних поглядів на майбутнє та відвертання трудящих мас від боротьби за краще майбутнє.

МАЦА - пасхальні тонкі коржі з неквашеного тіста, які іудеї випікають у пам'ять про мандри євреїв у пустелі. Насправді ви­пікання М. запозичене із стародавнього східного магічного обря­ду приготування хліба з продуктів нового врожаю.

МЕДРЕСЕ - релігійна ісламська школа, розташована в ме­четі або у спеціальному приміщенні при ній. В М. готують му­сульманських мулл, суддів шаріатських судів, викладачів, а іноді і службовців державного апарату.

МЕЧЕТЬ - ісламський храм. До М. звичайно прилягає від­критий двір з криницею, фонтаном чи басейном для ритуально­го обмивання. Над М. здіймаються одна або кілька чотирикут­них, круглих або в нижній частині чотирикутних, а у верхній циліндричних веж - мінаретів, з балконів яких служителі М. кі­лька разів на день закликають мусульман до молитви.

МИТРА - головний убір вищого духовенства в православ'ї.

МИТРОПОЛИТ - єпископ митрополії, спершу у Візантії, тобто головного міста області чи провінції. На Русі М. до введен­ня патріархату (1589) були главами руської православної церк­ви. їхньою резиденцією був Київ (до ХІІ ст.), потім Владимир, а з XVI ст. - Москва. В наш час М.- глави великих єпархій і, як правило, входять до складу Найсвятішого Синоду на правах його постійних членів.

МОНАСТИР - основна форма організації християнсько­го чернецтва, яке об'єднане в громади з єдиним статутом життя, спільно володіє жилими та богослужбовими приміщеннями й іншою власністю.

МОНАХ, або чернець - особа, яка прийняла обряд постри­гу і дала обітницю вести аскетичне життя в монастирі згідно з монастирським статутом. Вища церковна ієрархія - єпископи, архієпископи, митрополити, екзархи, кардинали, патріархи, попи, як правило, вихідці з чернецтва.

МУЛЛА - служитель культу в ісламі.

МУФТІЙ - духовна особа в ісламі, яка має право виносити свої рішення з релігійних та релігійно-юридичних питань. У краї­нах поширення ісламу М. займають офіційні посади, на які вони призначаються урядом. У нашій країні М. очолюють духовні управління мусульман.

НАМАЗ - п'ятиразова щоденна молитва у мусульман, звернена до Бога. Включає читання сури "Фагіха" та уривків з інших сур Корану, які прославляють Аллаха, його доброту та ве­лич; супроводжується поклонами, простиранням долілиць та іншими діями. Кожній молитві повинно передувати обмиван­ня. Н. дозволяється здійснювати у будь-якому чистому місці, вставши на молитовний килимок чи розстелений верхній одяг. У п'ятницю шаріат рекомендує здійснювати полудневу молит­ву в мечеті. Мета Н.- виховання у віруючих покірності, залеж­ності від Бога.

НАСТАВНИК - виборний керівник старообрядницької безпопівської громади.

НАЧОТЧИК - у православ'ї, особливо в старообрядництві, людина, яка знає церковні книги, церковний читець, головним чином з парафіян. У старообрядців - знавець богословських догм і керівник громади.

НЕЧЕСТИВИЙ-релігійна оцінка інакомислячих, атеїстів, усіх, хто виступає проти релігії та духовенства.

НУНЦІЙ - постійний дипломатичний представник Папи Римського в країнах, з якими Ватикан підтримує дипломатичні відносини. Н. поєднує дипломатичне представництво з нагля­дом за католицькою церквою в даній країні.

ОБІДНЯ (літургія) - християнське богослужіння (обід­ня - в православ'ї, меса - в католицизмі і лютеранстві), під час якого здійснюється таїнство причастя, тобто вживання ві­руючими хліба та вина, які нібито представляють тіло і кров Ісуса Христа. На думку церковників, О. сприяє духовному від­родженню людини, єднає її з Богом. Вона є одним із ефектив­них засобів релігійного впливу на віруючих. Відома з ІІ ст. н. е.

ОБРІЗАННЯ - релігійно-магічний обряд відсікання край­ньої плоті чоловічого статевого органа, поширений в іудейсько­му (здійснюється над новонародженими) і мусульманському (здійснюється над хлопчиками 7-10 років) культах, а також у багатьох народів Австралії, Америки, Океанії та Африки. Обряд обрізання виник у первісному суспільстві, ним супроводився акт посвячення юнаків у дорослий стан. Пізніше жерці стали тлу­мачити його як акт належності до "істинної" релігії Ягве.

ОСВЯЧЕННЯ-магічні слова і дії, які здійснюються слу­жителем культу з метою надання "святості" тому або іншому пре­дмету (наприклад, освячення води, житла і т. ін.). У більш загаль­ному плані О.- підтримка чого-небудь авторитетом церкви і ре­лігійним обгрунтуванням: О. влади, звичаїв тощо.

ПАНАГІЯ - у православ'ї невелика кругла або овальна ікона із зображенням Богородиці, Трійці чи Христа, яка звичайно при­крашена дорогоцінностями і є необхідним компонентом обла-чення єпископа як знак архієрейського сану. П.- відображення своєрідного обожнення Богоматері в православ'ї.

ПАЛАМАР - нижчий церковнослужитель у православній церкві.

ПАНАХИДА - православна заупокійна відправа. Під час гонінь на ранніх християн здійснювалася вночі, тому одержала назву "всеношна". На відміну від відспівування, з яким у неї спі­льне походження і релігійне призначення, може проводитися через значний відрізок часу після смерті того, кому вона присвя­чується. Існують також так звані вселенські П.: в пам'ять про всіх померлих достойною християнською смертю, в пам'ять про всіх померлих наглою смертю, без церковного напуття.

ПАНІКАДИЛО - люстра або свічник у православній церкві для 12 і більше свічок чи лампад, які стоять перед іконами.

ПАПЕРТЬ - ґанок або критий майданчик перед входом до православного храму, який іноді переходить у галерею.

ПАРАНДЖА - жіночий верхній одяг, який, згідно з наста­новами шаріату, носять дорослі мусульманки поза домівкою. При одяганні П. обличчя та груди закривають густою сіткою з чор­ного кінського волосся. За покроєм П.- вид халата з несправж­німи рукавами, нижні частини на яких скріплені на спині, вклю­чає катур, який покриває жінку від голови до ніг. Звичай носити П. пов'язаний із затворництвом жінки, відстороненням її від су­спільного життя, крім того, він завдає не тільки великої мо­ральної, а й фізичної шкоди.

ПАРАФІЯ - нижчий самоврядний церковний округ, який має свою церкву з причтом для проведення богослужінь, а та­кож громада віруючих, на утриманні якої перебуває церква та причт.

ПАСТВА -віруючі (християни), які належать до однієї церковної парафії. Назва пов'язана з церковним уподібненням віруючих вівцям, а духовенства - пастухам, яким церква дору­чила турботу про "спасіння" овець - віруючих, нібито не здат­них самостійно знайти "істинний шлях" у житті. Засіб вихован­ня людей у смиренності та покорі.

ПАСТОР - священик у протестантській церкві. Оскільки протестантизм відкидає таїнство священства, він не вважає священиків володарями "Божої благодаті", на відміну від право­слав'я та католицизму. П. майже не має особливого убрання і веде звичайний для мирян спосіб життя. Проте, як підкреслює сама назва, церква вважає його пастухом, поставленим над віру­ючими для керівництва ними.

ПАСХАЛІЇ - зібрання правил і таблиці для визначення дня святкування Великодня.

ПАТЕР - священик у католицькій церкві. Називаючи свяще­ника П. "отцем", церква прагне, як і в багатьох інших випадках, примусити віруючих ставитися до неї з цілковитим послухом.

ПАТРИСТИКА - християнська релігійна філософія ІІ-VIII ст., створена так званими отцями церкви. Філософія П. зво­диться до спроб доведення необхідності панування релігії над наукою, віри над знанням, підпорядкування науки завданню об­грунтування християнських догматів, перетворення філософії на служницю богослов'я. Соціальні ідеали П.- проповідь теократичного панування християнства, споконвічної соціаль­ної нерівності. П. служила духовним знаряддям боротьби церк­ви проти науки, культури, соціального прогресу. Церква, особ­ливо православна, приписує незаперечний авторитет патрис-тичній ("святоотчеській") літературі.

ПАТРІАРХ - титул глави деяких церков (у тому числі Русь­кої православної) та єпархій (у католицизмі). Патріархат існу­вав у Руській православній церкві з 1589 р. За Петра І в 1721 р. був скасований і замінений державним управлінням церквами - Найсвятішим Синодом на чолі з обер-прокурором. Патріар­хат був відновлений православним помісним собором при ра­дянській владі в 1917-1918 рр.

ПАТРОЛОГІЯ - розділ християнського богослов'я, присвячений творам та біографіям так званих отців церкви; ряд зведень творів "отців церкви".

ПІСТ - релігійна заборона на їжу взагалі або на м'ясні, рибні, молочні продукти, яка встановлюється церквою на певний час. Згідно з релігійним віровченням, пости сприяють підготовці ві­руючих до психологічного та розумового сприймання божест­венних істин і церковних повчань.

ПОДВИЖНИК - людина, яка з релігійних мотивів піддає себе всіляким обмеженням та стражданням (пустельництво, ві­дмова від усяких зручностей земного життя); згідно з християн­ськими уявленнями, П. здійснює релігійно-моральний "подвиг" особливого служіння Богу і підносить себе до релігійної "доско­налості", "рівноангельської" свідомості. Багатьох П. канонізова­но католицизмом і православ'ям як святих.

ПОМАЗАНИК - "пророк", первосвященик чи монарх, помазаний миром на знак одержання влади нібито від Бога. Ста­родавній єврейський звичай помазання, зафіксований у Біблії і відновлений православними монархами, щоб звеличити й освя­тити свою владу.

ПОСЛАННЯ - ранньохристиянські твори, листи, адре­совані громадам, приватним особам чи всім християнам, напи­сані подвижниками раннього християнства. За церковною тра­дицією вони звичайно приписуються апостолам.

ПОСЛУШНИК, - людина, яка, прислуговуючи в монас­тирі або якій-небудь духовній особі, готується стати монахом. У монастирях П. виконували різні обов'язки під час церковної ві­дправи та у веденні монастирського господарства, що символі­зувало їхній послух.

ПОСТРИГ- церковний обряд у християнстві, який здійснюється при посвяченні в чернецтво і запозичений хрис­тиянством у Стародавній Греції та Стародавньому Римі звичай, що полягає у постриганні волосся на знак зречення з власної волі і повної згоди підкорятись волі Бога.

ПРАВЕДНИК - згідно з церковним уявленням, людина, що виконує всі вимоги релігії, не грішить. Така людина, як учить релігія, після смерті одержує особливу небесну нагороду, а при житті є обранцем небесної благодаті і завдяки їй нібито має силу, щоб "виганяти бісів", лікувати хвороби і т. ін.

ПРЕЛАТ - високопоставлена духовна особа в католицькій та лютеранській церквах.

ПРЕСВІТЕР - у ранньохристиянській громаді особа, яка виконує адміністративні функції; в протестантських церквах і християнських сектах - керівник громади, який обирається з числа активних віруючих і затверджується вищими органами церкви. У православ'ї вживається як урочиста назва священ­нослужителя.

ПРЕСТОЛ - у православній церкві столик у вівтарі храму, призначений для здійснення під час літургії релігійних таїнств, на якому розміщено хрест, Євангеліє та інші предмети культу.

ПРИМАС - у католицькій та англіканській церквах - голов­ний з єпископів, який має вищу владу відносно духовенства да­ної країни. Наприклад, у титулі Папи Римського значиться, що він - примас Італії.

ПРИТВОР - передня західна частина (сіни) православної церкви, яка прилягає до паперті, або сама паперть. Призначена для тих, хто кається в гріхах, іновірців, які бажають прийняти християнство, а також для читання сорокаденної очищувальної молитви.

ПРИЧЕТНИК - те саме, що й паламар і дячок - нижчий служитель православної церкви, який допомагає священику у проведенні церковної відправи та обрядів. На відміну від священнослужителів (священика, диякона), причетник нале­жить до так званих церковнослужителів.

ПРІОР - 1) настоятель невеликого католицького чоловічо­го монастиря, в період раннього середньовіччя - помічник аба­та; 2) другий після великого магістра вищий сановник у військо­во-чернечих орденах.

ПРИЧЕТ - штат служителів (як священно-, так і церковно­служителів) православного культу при окремій церкві. П. затвер­джується, як правило, архієреєм на клопотання парафіян за умо­ви, що громада віруючих може утримувати його за власний ра­хунок. Склад П. залежить звичайно від кількості парафіян.

ПРОВИДІННЯ (промисел) - цілеспрямована дія божест­ва. Згідно з релігійним ученням, це недоступна людському розу­мові воля, діяльність "всемогутнього Бога", спрямована нібито до найбільшого благодіяння взагалі, а людини особливо. Вчення про П. має на меті виховати у людини невір'я в свої сили, мар­ність боротьби за досягнення будь-якої мети. Іменем Бога воно виправдовує соціальну несправедливість і привчає людину до пасивності, сковує її творчу активність.

ПРОЗЕЛІТ - людина, яка прийняла нову віру, неофіт.

ПРОСКОМІДІЯ - перша частина християнської літургії, під час якої готується хліб та вино для таїнства причащання. Дія обряду П. має символічне значення, зображує воскресіння Ісуса Христа. Хліб та вино божественною силою "перетворюються" на Кров і Тіло Христові. Споживаючи їх під час причастя, віру­ючі нібито з'єднуються з Богом тілесно й одночасно приносять йому жертву за живих та мертвих. Обряд П. має свій початок в уявленнях стародавніх релігій про помираючих та воскресаю­чих богів.

ПСАЛОМ - релігійний гімн, пісня, яка прославляє Бога. П.- короткі і прості за формою вірші, написані від першої особи. В них домінує ідея смирення та звеличення божества, його "пра­ведних" рішень, добра і святості. Тому християнське духовенство пропонує їх віруючим для спасенного читання. У минулому П. використовувалися для навчання людей з народу грамоти.

ПСАЛОМЩИК- те саме, що і причетник, паламар, дячок - нижчий служитель у православній церкві.

ПСАЛТИР (книга псалмів) - збірник із 150 релігійних пі­сень, одна з книг Біблії (Старого Завіту).

ПУСТИНЬ - у православ'ї відлюдний монастир (може бути й чернеча келія), часто розташований у віддалених та важкодо-ступних місцях (лісах, горах, степах).

РАБИН - служитель культу в іудейській релігії, керівник іудейської громади; він і законовчитель, і суддя в усіх релігійних та нерелігійних питаннях.

РЕКВІЄМ - заупокійна меса в католицькій церкві. Р. може бути також вокальний чи вокально-інструментальний жалоб­ний твір.

РИЗНИЦЯ - в християнських церквах та монастирях приміщення, де зберігається культовий одяг церковників.

РИТУАЛ - сукупність і порядок обрядових дій, церемоній релігійного культу, які передбачають безумовне виконання пев­них правил здійснення молитви віруючими та інші елементи. Ритуал, являючись зовнішнім проявом релігійного акту (богослу­жіння, весілля та ін.), ніби дає можливість вступити в контакт з духами, богами тощо. Р. має магічне значення, притаманний усім релігійним культам.

РОЗП'ЯТТЯ - зображення засновника християнства Ісуса Христа на хресті. Хрест із зображенням Христа є предме­том поклоніння, особливо в католицизмі, як ікона в правос­лав'ї. Р.- це ще й один із стародавніх способів страти непокір­них рабів, який, за християнськими джерелами, був застосова­ний щодо Христа.

РЯСА - повсякденний верхній одяг католицьких і пра­вославних священнослужителів і ченців. Це довгопле вбрання темного кольору з широкими рукавами. До XVII ст. Р. носили тільки монахи.

САВАОФ - одна з назв Бога-Отця в християнстві. Згідно з біблійними легендами, С. жив у Єрусалимі в особливому ков­чезі (скрині), який стародавні євреї возили із собою у військо­вих походах. На іконах зображується у вигляді бородатого стар­ця. С.- один з багатьох прикладів політеїзму стародавніх євреїв. У Біблії Саваоф - одне з імен Ягве.

САТАНА (диявол, шайтан) - згідно з віровченням іудаїз­му, християнства, ісламу-злий дух, супротивник Бога, уособ­лення зла на землі, володар пекла.

СВІЧКИ ЦЕРКОВНІ - відгомін стародавнього вогнепо-клонництва в християнстві, коли вогню надавали безпосеред­ньо магічного значення. Про це свідчать такі християнські зви­чаї, як кадити ладаном в нових будинках для вигнання бісів, ста­вити вогнем свічки хрест на одвірках дверей, запалювати її під час грози і пожежі. Та й сам християнський Бог-Отець безпосе­редньо зв'язаний з магічним шануванням вогню та диму; у вогні неспалимого куща з'являється він Мойсею, вогнем та димом він являється Іллі.

СВЯТКИ - в православ'ї період між святами Різдва і Хрещення (від 25 грудня до 6 січня за ст. ст.). Святкування С. супроводилося співом колядок, ворожінням, рядженими і різноманітними обрядами, які являли собою суміш язичеських та християнських обрядів.

СВЯТЕННИЦТВО (святенність) - показне благочестя, удавана релігійність, яка маскує аморальність та розбещеність; різновид лицемірства, що проявляється в строго педантичному і показному слідуванні зовнішньому боку релігійної моралі чи віровчення без внутрішньої переконаності в їхній правильності.

СВЯТЦІ - збірник православно-церковних пісень, моли­тов та інших текстів. Тут же міститься календар церковних свят. С. включають перелік святих (спочатку чоловіки, потім жінки) за днями, їх поминання.

СВЯЩЕНИК - у християнстві сан служителя культу, якому надано право здійснювати богослужіння і таїнства (крім священства). Офіційна церковна назва С. - ієрей, пресвітер (старший священик - протоієрей).

СЕКТА - замкнута група, що відкололася від основної течії релігії в певній країні; також віросповідання, якого дотримується, порівняно з основним напрямом, незначна кі­лькість віруючих. Породжена суспільними суперечностями, С. може виступати в ролі організації, яка є виразником протесту соціальних груп, незадоволених своїм становищем. Для С. ха­рактерна претензія на винятковість своєї ролі, доктрини, ідей­них принципів, цінностей та настанов.

СИМФОНІЯ - своєрідний "предметний покажчик" до Біблії чи її частин, у якому в алфавітному порядку наводяться слова й окремі висловлювання Біблії із зазначенням, у якій книзі, главі, вірші слід шукати дане слово чи вислів.

СИНАГОГА - молитовний дім в іудейській релігії, а та­кож громада віруючих. Виникла близько IV ст. до н. е. і була не тільки приміщенням для богослужінь, а й школою, готелем для приїжджих, центром суспільно-політичного і духовного жит­тя єврейської громади. С. регламентує життя віруючих згідно з настановами Тори і Талмуду.

СИНЕДРІОН - вища ієрократична установа в Стародав­ній Іудеї із судовими, релігійними та політичними функціями в І ст. до н. е. Поряд із жрецтвом в С. засідали представники світської аристократії та законовчителі-іудеї.

СИНКРЕТИЗМ - злиття вірувань та обрядів різних ре­лігій. Наприклад, християнство з самого початку мало синк­ретичний характер, поєднуючи елементи іудаїзму, стоїцизму Сенеки й античних культів. Такий же характер має іслам, іуда­їзм, сектантські віровчення та культ. С. свідчить про спільність і земний характер причин, які породжують релігію.

СИНОД - вищий орган управління в Руській православ­ній церкві, заснований у 1721 р. Петром І замість ліквідованого патріархату. При синодальному управлінні Руська православна церква перетворилася на одну з урядових установ, які здійсню­вали політику правлячих класів. Після 1917 р. С. став дорадчим органом при патріархові. В інших православних церквах С. вико­нують різні функції. У протестантських церквах С. називають зібрання духовних та світських осіб країни, які скликаються для вирішення релігійних справ.

СІОН - частина Єрусалима (гора, пагорб), де, згідно з Біб­лією, жив цар Давид і стояв храм Ягве. В Біблії неодноразово згадується, що на С. "живе Бог". Тут знайшло своє відображен­ня поширене серед стародавніх народів вірування, що гори є житлом Богів. З часом слово "сіон" стало в іудаїзмі символом "вірності" Богові, в цьому ж значенні воно перейшло до хрис­тиянства і одержало широке розповсюдження в християнсь­кому сектантстві.

СКИТ - невеликий старообрядницький монастир у глухо­му місці, де віруючі ведуть самітнє життя. В православ'ї - філіал монастиря, який розташовувався звичайно в пустельному, без­людному місці.

СПОКУТА (спокутування) - один з основних догматів хрис­тиянства. Суть його полягає в тому, що Бог-Отець ніби приніс у жертву свого сина для С. гріхів людей, які тягарем лежали на них з часу міфічного гріхопадіння Адама і Єви. Легенда про С. викори­стовується служителями культу для навіювання віруючим ідеї покірності і терпіння в ім'я блаженства у потойбічному світі.

СПОВІДЬ (каяття)-таїнство в православ'ї та католицизмі, під час якого віруючий розповідає священику про скоєні ним гріхи, а священик нібито від імені Бога дарує йому відпущення з напученням або із застосуванням покарання - піст, молитва з поклонами і т. ін. С. в руках духовенства завжди була сильним засобом для зміцнення влади над віруючими.

СТИХАР - довгий одяг з широкими рукавами, який одягає­ться православним духовенством під час богослужіння.

СТРАЖДАННЯ - почуття, пов'язане з перенесенням болю, нестатків, незгод. Згідно з релігійними уявленнями, С.- звичай­ний стан людини в земному світі. Індуїзм та буддизм стверджу­ють, що страждання взагалі є основною рисою буття. Згідно з іудейським, християнським та мусульманським віровченням, С. було дане Богом як кара людству за гріхопадіння. Разом з тим, релігійні ідеологи видають С. за "випробування" Богом людей на вірність релігії, за допомогою якої купується блаженство в "за­гробному світі". Завуальовуючи подібною містикою реальні при­чини С. у суспільстві, релігія схиляє людей до покірного перене­сення усіх соціальних несправедливостей.

СТУПА (дагоба) - вид буддійських пам'ятних споруд, які призначались для збереження реліквій чи позначення "священ­них місць". Має вигляд пагорбкуватого могильного насипу. Уже в стародавні часи почали будуватись із каменю, на фунда­менті, з верхівками у вигляді парасольок у кілька ярусів і прик­рашатися статуями Будди. С. перетворені на об'єкт поклонін­ня і паломництва.

СХИЗМА -вид церковного розколу, відокремлення від раніше єдиної церкви частини, яка все ж зберігає вірність церко­вній догматиці.

СХИМА - вищий чернечий ступінь, що вимагає від посвячуваного в нього виконання особливо суворих аскетич­них правил.

ТАБУ - релігійна заборона у первісних народів на речі чи дії, вимовляння певних слів, на їжу, відвідування певних місць у храмі, святилищ тощо, за порушення якої загрожує "надпри­родна" кара, хвороба або смерть. Система Т. була особливо роз­винена в Полінезії, де вона частково замінювала державні зако­ни. В релігіях, що виникали пізніше, поняттю Т. приблизно відпо­відає ідея гріха.

ТАЇНСТВА - у християнстві магічні культові обряди, здійс­нення яких, згідно з церковним віровченням, надає віруючим надприродної сили, "Божу благодать" як необхідну умову для спасіння "гріхової душі" людини, сприяє вилікуванню хворих, зміцненню шлюбу тощо. Католики та православні визнають сім таїнств: причастя, хрещення, миропомазання, священство, спо­відь, маслосвяття і шлюб. Протестанти дали Т. раціоналістичне тлумачення, яке фактично веде до їх заперечення.

ТІАРА ПАПСЬКА - потрійна корона Папи Римського з хрес­том угорі, оздоблена дорогоцінним камінням. Символ його пот­рійної влади - "намісника Христа на землі", католицького перво­священика і монарха папської держави (нині - Ватикану).

ТОНЗУРА - виголене місце на маківці, знак належності до духовенства в католицизмі.

ТРОПАР - молитовний урочистий спів на честь якого-не-будь свята чи святого.

УЛЕМИ - мусульманські законознавці та богослови.

УПИР (вампір) - фантастичний персонаж у релігійних по­вір'ях: мертвець, який нібито встає вночі з могили і смокче кров у сплячих людей. Уявлення про У. навіяні страхом перед покій­ником.

УСТАВНИК - старший півчий на одному з криласів право­славної церкви. В безпоповщині замінює священика.

ФАКІР - мусульманський монах-жебрак, мандрівний дер­віш. В Індії Ф. називаються також мандрівні монахи-індуїсти, які виманюють гроші у населення за демонстрацію фокусів і дре­сированих тварин, за пророкування майбутнього, тлумачення снів і знахарство.

ФАКІХ - мусульманський спеціаліст з релігійного права, вправний в казуїстиці. Ф. мали великий вплив у середньовіч­них мусульманських державах. Іноді це слово використовува­лося як синонім слова "алім" - знаючий, вчений.

ФАТАЛІЗМ - віра у визначену наперед, невідворотну долю, рок і "Божу волю", прирікає людей на пасивність та покору.

ФАТІХА - назва першої сури Корану. Ф. складається із семи віршів і є однією із найбільш ранніх сур; найчастіше виголошу­вана молитва у мусульман.

ФАТУМ - стародавнє римське поняття про волю богів, ні­бито відкриту комусь Юпітером або взагалі одним з богів. Ф. уявлявся невідворотним - злий він чи добрий.

ХАДЖ - паломництво мусульман у Мекку до храму Каа-би або в Медіну до гробу Мухаммеда, яке вважається подви­гом благочестя. Один із п'яти основних обов'язків мусульма­нина. Хаджі - мусульманин, який вперше здійснив X.

ХАДИС - коротка розповідь про приписувані Мухам-ме-дові та його прибічникам окремі вчинки або про вислови Муха­ммеда.

ХАСИДИЗМ - одна з течій в іудаїзмі, що виникла серед сільського населення Волині та Поділля. Спочатку X. відобра­жав протест трудящих мас проти верхівки єврейських громад та рабинів. Хасиди вчили, що людина повинна прагнути до повного злиття з Богом не шляхом поглиблення у "священні книги", як того вимагали рабини, а щирою молитвою та благо­честям. Цадики (святі, проповідники) як посередники між ві­руючими та Богом відігравали велику роль у первісному ха­сидизмі. Вони скористалися своїм особливим положенням і перетворили хасидські громади на джерело особистого збага­чення.

ХЕДЕР - початкова релігійна школа в єврейській громаді. Навчання в X. зводиться до зубріння Біблії і Талмуда, призво­дить до національного відособлення єврейської молоді.

ХЕРЕМ - прокляття, відлучення від синагоги тих, хто пору­шив настанови і правила єврейської громади, бере під сумнів Тору і Талмуд.

ХОДЖА - титул мусульман, котрі ведуть своє походження (як правило, фальсифіковане) від одного з чотирьох "правед­них" арабських халіфів. Назву X. мають також прибічники ісма-їлітської секти, очолюваної ага-ханами.

ХРАМ - культова споруда, призначена для здійснення бого­служінь і проведення релігійних обрядів. У православ'ї X. імену­ються церквами, в католицизмі - костьолами, в ісламі - мече­тями, в іудаїзмі - синагогами.

ЦАГАН-САРА-ХУРАЛ - богослужіння, що здійснюється ламами з нагоди Нового року ("білий місяць" - назва першого весняного місяця року за місячним календарем).

ЦАДИК - обожнюваний "судотворець" у хасидів; віра в мо­гутність Ц. доходила до твердження: "Ц. може відмінити навіть присуд Бога". Свій вплив вони використовували для насаджу­вання релігійного фанатизму.

ЦЕЛІБАТ - безшлюбність, обітниця, яку приймають като­лицькі священики; введено в 11 ст. У православ'ї обітниця безшлюбності пов'язана з прийняттям чернецтва.

ЦЕНЗУРА ДУХОВНА - перегляд церковниками друко­ваних видань з правом заборони їх випуску.

ЧАДРА - вид покривала, яке, згідно з настановами шаріа­ту, зобов'язані носити жінки-мусульманки. Ч. підкреслює при­нижене, підкорене становище жінки.

ЧАЛМА - головний убір, який складається з полотнища тканини, що обгортається звичайно поверх іншого головного убору - фески, тюбетейки тощо, рідше - просто навколо голови.

ЧАСОСЛОВ - православна церковна книга, яка містить те­ксти для богослужінь та молитов.

ЧАКЛУН (волхв, маг, чарівник) - згідно з марновірними уявленнями, запозиченими з язичества, особа, яка нібито во­лодіє здатністю за допомогою магічних обрядів впливати на сили природи і суспільства. В історичному плані Ч. були попередни­ками жрецтва, а також сучасного духовенства. Культивували різноманітні забобони та містику.

ЧЕТЬІ-МІНЕІ - збірники "життєписів святих", повчань та інших релігійних текстів на кожен день і місяць, за службами, які встановлені в православній церкві.

ЧИСТИЛИЩЕ - католицьке віровчення про те, що в загробному світі, крім раю і пекла, є і Ч., де душі померлих прохо­дять очищення, перш ніж вступити до раю. Очищення душ здійснюється шляхом різних випробувань. Рідні та близькі по­кійного за допомогою молитов і внесків на користь церкви мо­жуть полегшити випробування душі. Доля душі померлого, та­ким чином, залежить не тільки від поведінки людини в земному житті, а й від старанності та матеріальних можливостей рідних і близьких покійного.

ШАМАНСТВО - форма релігії, культ головним чином злих духів, які спричинюють хвороби. Особливо поширеним було у народів Північної Азії (чукчів, бурятів та ін.). Для Ш. характерний особливий релігійний ритуал - камлання, до яко­го віруючі звертаються з метою лікування хвороб, забезпечен­ня успіху в промислі тощо. Під час камлання шаман викликає у себе нервово-психічний напад, який призводить нібито до того, що духи входять у його тіло або його душа відправляється у світ духів.

ШАРІАТ - звід законів, складених на основі Корану і Суни в період феодалізму в країнах поширення ісламу. Містить нор­ми спадкового, кримінального, шлюбно-сімейного права, наста­нови про хадж і газават, регламентує молитву, піст і т. ін. Шаріат відстоював інтереси пануючих класів феодального суспільства і духовенства.

ШАХСЕЙ-ВАХСЕЙ - дні трауру у мусульман-шиїтів, які супроводяться бузувірськими самокатуваннями віруючих в па­м'ять мученика Хусейна, внука Мухаммеда. Духовенство використовувало Ш.-в. для розпалювання релігійного фанатиз­му, який спричинювався прилюдними самобичуваннями, на­несенням віруючими собі кривавих ран тощо. На території СНД, де зберігається шиїзм, бузувірські самокатування заборонені за­коном.

ШЕЙТАН (шайтан) - фантастичний образ Сатани, "злого духа", в ісламі. Згідно з Кораном, Ш. був ангелом, якого створив Аллах із вогню, але потім виключив із сонму ангелів за непоко­ру. У мусульманській релігійній літературі Ш. зображується у вигляді володаря численних шкідливих джинів або у вигляді безлічі злих духів, кожний з яких перебуває біля людини для її "зведення".

ШЕЙХ - в ісламі вища духовна особа, богослов і законозна­вець, глава громади дервішів. У Середній Азії - нащадок особи, похованої в мазарі, а також особи, яка живе біля мазару на поже­ртви віруючих.

ЯГВЕ (Єгова) - верховний Бог в іудаїзмі. У пантеоні богів він був висунутий на перше місце єврейськими племенами приб­лизно в Х ст. до н. е. Віра в єдиного Бога Я. поширилася в хрис­тиянстві, зокрема серед свідків Єгови та єговістів-ільїнців.

ЯХВІСТ (п'ятикнижжя) - перші п'ять книг Старого Завіту у складі Біблії, які називають також Законом або Торою, тобто "вчення". Авторство цих книг іудейська і християнська традиції приписують Мойсею - міфічній особі. До складу п'ятикнижжя входять книги: Буття, Вихід, Левит, Числа і Повторення закону.