Фінанси підприємств - Навчальний посібник (Непочатенко О. О.)

Тема 7. кредитування підприємств

Питання для вивчення

1. Необхідність залучення позичкових коштів. Суть кредиту.

2. Класифікація кредитів, що надаються підприємствам.

3. Банківське кредитування підприємств.

3.1. Види банківського кредиту та їх характеристика.

3.2. Умови та порядок отримання банківського кредиту.

 

3.3. Порядок погашення банківського кредиту.

4. Небанківське кредитування підприємств.

4.1. Комерційне кредитування підприємств.

4.2. Лізингове кредитування підприємств.

4.3. Державне кредитування підприємств.

4.4. Кредитування підприємств за рахунок коштів міжнародних фінан-сових кредитних інститутів.

5. Нові форми кредитування підприємств.

Основні терміни і поняття: авальний кредит; акцептний кре- дит; банківський кредит;  відсотки  за кредит;  державний кредит; дисконтні позики; комерційний кредит;  консорціумний кредит; контокорентний кредит;  кредитна лінія; кредитоспроможність; кредитування; лізинг; лізинговий кредит; об’єкти кредитування; овердрафт; факторинг.

Кредитні відносини  характеризуються тим, що їх суб’єктами є дві сторони: одна з них  у рамках  конкретної кредитної  угоди називається кредитором, інша — позичальником. Грошові чи товарно-матеріальні цінності, витрати або виконана робота та на- дані послуги, щодо яких укладається кредитний договір, є об’єктом кредиту.

Виробництво товарів та зміна їх вартості в процесі обміну ви- кликає необхідність існування  і дії кредиту.  При цьому виникає часова розбіжність між рухом товарів та їх грошовим вираженням, в результаті чого грошова форма існує окремо від товарної. Отже, дія кредиту має стимулювати постійне відновлення виробництва.

Але одна розбіжність у строках між  відвантаженням товарів і надходженням грошей в його оплату не говорить про існування кредиту,  для його дії необхідне укладання  відповідної  угоди, що передбачає відстрочення платежу.

Потрібно відмітити, що не лише товарне виробництво і пов’я- заний із ним обіг товарів є причиною виникнення кредиту. В сучас- них умовах кредитні відносини пов’язані також із заборгованістю учасників фінансово-економічних операцій один перед одним, що супроводжується виникненням дебіторської, кредиторської забор- гованості, комерційного кредиту тощо.

Поряд із об’єктивними існують і специфічні причини виникнен- ня і функціонування кредитних відносин, що пов’язані з потребою

 

забезпечення безперервності процесу відтворення — сезонний ха- рактер виробництва,  розбіжності між  тимчасовим вивільненням грошових коштів і появою тимчасової потреби у них в процесі руху виробничих  оборотних засобів господарюючих суб’єктів та відхи- лення фактичного використання оборотних засобів від їх нормативу тощо (рис. 7.1).

Структура  системи кредитування містить  елементи, які відо- бражають суть кредитних відносин, технологію кредитного процесу і особливості управління ним, що виявляється у відокремленні  в ній таких підсистем: базової, економіко-організаційної та управ- лінської (рис. 7.2).

Як об’єкт  дослідження, кредит складається з певних елемен- тів, перш за все суб’єктів його відносин, які знаходяться в тісних взаємовідносинах один з одним. Кредитор і позичальник є в усіх випадках  суб’єктами кредитних відносин.  Елементом структури кредиту є позикова вартість, яка передається від кредитора до по- зичальника і являє собою своєрідну нереалізовану вартість.

 

Ɂɚɝɚɥɶɧɨɟɤɨɧɨɦɿɱɧɿ

ɉɊɂɑɂɇɂ

ɋɩɟɰɢɮɿɱɧɿ

 

 

 

Ɍɨɜɚɪɧɟ ɜɢɪɨɛɧɢɰɬɜɨ

Ɋɭɯ ɜɚɪɬɨɫɬɿ ɭ ɫɮɟɪɿ ɬɨɜɚɪɧɨɝɨ ɨɛɦɿɧɭ

Ɏɭɧɤɰɿɨɧɭɜɚɧɧɹ ɩɿɞɩɪɢɽɦɫɬɜ ɧɚ ɡɚɫɚɞɚɯ ɤɨɦɟɪɰɿɣɧɨɝɨ ɪɨɡɪɚɯɭɧɤɭ

ɋɟɡɨɧɧɢɣ ɯɚɪɚɤɬɟɪ ɨɤɪɟɦɢɯ ɜɢɪɨɛɧɢɰɬɜ

Ɋɨɡɛɿɠɧɿɫɬɶ ɦɿɠ ɧɚɝɪɨɦɚɞɠɟɧɧɹɦ ɤɨɲɬɿɜ ɬɚ ʀɯ ɜɢɬɪɚɱɚɧɧɹɦ ɧɚ ɩɿɞɩɪɢɽɦɫɬɜɿ

ȼɿɞɯɢɥɟɧɧɹ ɮɚɤɬɢɱɧɨɝɨ ɜɢɤɨɪɢɫɬɚɧɧɹ ɨɛɨɪɨɬɧɢɯ ɤɨɲɬɿɜ ɜɿɞ ʀɯ ɧɨɪɦɚɬɢɜɭ ɜ ɩɪɨɰɟɫɿ ɿɧɞɢɜɿɞɭɚɥɶɧɨɝɨ ɤɪɭɝɨɨɛɿɝɭ ɨɛɨɪɨɬɧɢɯ ɮɨɧɞɿɜ ɩɿɞɩɪɢɽɦɫɬɜ

 

 

Рис. 7.1. Причини виникнення кредитних відносин

 

За умов ринкової економіки кредит виконує такі основні функ- ції: перерозподільчу, функцію заміщення грошей в обороті, відтво- рювальну, регулюючу і стимулюючу, а також контрольну. Ефектив- ність кредитних відносин залежить від взаємодії цих функцій.

Основними об’єктами  короткострокового кредитування в обо- ротні кошти є:

–   виробничі запаси (сировина, основні й допоміжні матеріали, запасні частини, паливо, інструмент);

–   незавершене виробництво та напівфабрикати  власного ви- робництва;

–   витрати майбутніх періодів (сезонні витрати, витрати на осво- єння випуску нових виробів тощо);

–   готова продукція і товари;

–   платіжні та розрахункові операції з постачальниками й по- купцями. кредит необхідний і для підтримування кругообо- роту фондів діючих підприємств, що обслуговують процес реалізації продукції.

ɋɢɫɬɟɦɚ ɤɪɟɞɢɬɭɜɚɧɧɹ

 

Ȼɚɡɨɜɚ ɩɿɞɫɢɫɬɟɦɚ                    ȿɤɨɧɨɦɿɤɨ- ɨɪɝɚɧɿɡɚɰɿɣɧɚ ɩɿɞɫɢɫɬɟɦɚ

ɍɩɪɚɜɥɿɧɫɶɤɚ ɩɿɞɫɢɫɬɟɦɚ

 

 

 

-   ɫɭɛ’ɽɤɬɢ    ɤɪɟ-

ɞɢɬɧɢɯ ɜɿɞɧɨɫɢɧ;

-           ɨɛ’ɽɤɬɢ  ɤɪɟ-

ɞɢɬɧɢɯ ɜɿɞɧɨɫɢɧ;

-  ɩɪɢɧɰɢɩɢ  ɤɪɟ-

ɞɢɬɭɜɚɧɧɹ

-   ɜɢɞɢ  ɿ  ɮɨɪɦɢ ɤɪɟɞɢɬɿɜ;

-   ɦɟɬɨɞɢ ɤɪɟɞɢ-

ɬɭɜɚɧɧɹ;

-   ɨɰɿɧɤɚ  ɤɪɟɞɢ- ɬɨɫɩɪɨɦɨɠɧɨɫɬɿ ɩɨɡɢɱɚɥɶɧɢɤɚ;

- ɥɿɦɿɬɢ   ɤɪɟɞɢɬɭ-

ɜɚɧɧɹ;

-   ɫɢɫɬɟɦɚ    ɩɿɥɶ-

ɝɨɜɨɝɨ ɤɪɟɞɢɬɭɜɚɧɧɹ

- ɭɩɪɚɜɥɿɧɧɹ ɤɪɟ- ɞɢɬɧɢɦ ɩɪɨɰɟɫɨɦ ɿ ɤɪɟɞɢɬɧɢɦɢ ɪɢ- ɡɢɤɚɦɢ;

- ɤɪɟɞɢɬɧɢɣ ɦɨɧɿ-

ɬɨɪɢɧɝ

 

 

Рис. 7.2. Структура системи кредитування

 

Об’єктами довгострокового та середньострокового кредитуван- ня є капітальні вкладення, пов’язані з реконструкцією підприєм- ства, його технічним переозброєнням, упровадженням нової тех- ніки, удосконаленням технології  виробництва,  та інші витрати, що приводять до збільшення вартості основних засобів. До таких кредитів  підприємства вдаються, якщо  відчувають  брак власних коштів, призначених на ці цілі, а саме: прибутку й амортизаційних відрахувань.

Використання різноманітних форм кредитування підприємства прискорює рух грошових і матеріальних ресурсів та сприяє підви- щенню ефективності фінансово-господарської діяльності.

Кредити, що їх можуть отримати підприємства, класифікуються за такими  ознаками:  за кредиторами;  за формами та видами; за метою використання; за терміном надання; за забезпеченням; за порядком надання.

Кредиторами  підприємств  можуть  бути: банки та спеціалізо- вані фінансово-кредитні інститути (банківський, лізинговий кре- дити); підприємства  (комерційний кредит);  держава (державний кредит,  який надається через уповноважені банки);  міжнародні фінансово-кредитні установи (відкриття кредитних ліній через уповноважені банки).

За видами кредит може бути: банківський; комерційний; дер- жавний; лізинговий.

Банківський кредит — це економічні відносини між  кредито- ром та позичальником з приводу надання коштів банком підприєм- ству на умовах терміновості, платності, повернення, матеріального забезпечення. Банківський кредит надається суб’єктам  господа- рювання всіх форм власності на умовах, передбачених кредитним договором.

Комерційний кредит — це економічні, кредитні відносини, які виникають між  окремими підприємствами.

Державний кредит — це економічні, кредитні відносини між державою та суб’єктами господарювання.

Лізинговий кредит — це стосунки  між  суб’єктами господарю- вання, які виникають за орендування майна (майновий кредит або лізинг-кредит).

Банківський та державний кредити надаються підприємствам у грошовій  формі, лізинговий та комерційний — у товарній. Бан- ківський та державний  кредити  погашаються у грошовій  формі.

 

Комерційний кредит також повертається переважно в грошовій формі. У період становлення ринкових відносин можлива  його сплата як у товарній,  так і у змішаній формах (товарній і грошо- вій одночасно).

Залежно від мети використання розрізняють кредити, що спря- мовані на фінансування: оборотних коштів; основних засобів.

За терміном надання розрізняють короткострокові, середньо- строкові,  довгострокові кредити.

Короткострокові кредити підприємства можуть отримувати у разі фінансових труднощів, які виникають у зв’язку з витратами виробництва та обороту. Термін короткострокового кредиту не пе- ревищує одного року.

Середньострокові кредити (від одного до трьох років) надаються на поточні витрати, оплату обладнання та фінансування капіталь- них вкладень.

Довгострокові кредити (понад 3 роки) можуть  надаватися для формування основних фондів. Об’єктами кредитування є капітальні витрати на реконструкцію, модернізацію, розширення вже діючих основних фондів, нове будівництво, приватизацію та корпоратиза- цію підприємств тощо.

Залежно від забезпечення кредити поділяють на 2 групи: забез- печені; бланкові.  Забезпечені кредити гарантуються  певними ви- дами активів, зокрема: нерухомістю; цінними паперами; товарно- матеріальними цінностями; дебіторською заборгованістю тощо.

Порядок надання кредиту  передбачає такі  види позик: прямі;

консорціумні; позики участі.

Нині найпоширенішим видом кредиту є банківський. За такого кредитування підприємство виступає тільки в ролі позичальника.

Банківський кредит класифікуються за такими  ознаками:

1. Цільова спрямованість.

2. Термін кредиту.

3. Вид відсоткової ставки.

4. Валюта кредиту.

5. Види обслуговування.

Залежно від мети кредит може надаватися на: фінансування оборотного капіталу; фінансування основного капіталу; викуп при- ватизованого підприємства.

Залежно від відсоткової ставки підприємства можуть одержу- вати кредити з плаваючою і фіксованою відсотковою ставкою.

 

Підприємства можуть одержувати в банках кредити як у націо- нальній, так і в іноземній валюті. Підприємства можуть отримати різноманітні види кредитів.

Строковий кредит — це кредит, який надається повністю негай-

но після укладення кредитної угоди. Погашається він або періодич- ними внесками, або одноразовим платежем у кінці терміну.

Кредитна лінія  — це згода банку надати кредит протягом пев- ного періоду часу в розмірах, які не перевищують заздалегідь обу- мовленої суми.

Кредитна лінія відкривається, як правило, на рік, але її можна відкрити й на коротший період. Відкрита кредитна лінія дає змогу оплатити за рахунок  кредиту  будь-які розрахункові документи, передбачені у кредитній угоді, що укладається між підприємством та банком. Протягом строку дії кредитної лінії підприємство може будь-коли одержати позику без додаткових переговорів з банком та інших формальностей. Проте за банком зберігається право від- мовити підприємству у позиці в межах затвердженого ліміту, якщо банк виявить погіршання фінансового стану позичальника. Через це кредитну лінію відкривають підприємствам зі стійким фінансо- вим становищем та доброю репутацією. На прохання підприємства ліміт кредитування можна переглядати.

Розрізняють два види кредитних ліній: сезонну й постійно від- новлювальну. Сезонну кредитну лінію відкривають за періодично- го браку оборотних коштів, пов’язаних із сезонністю виробництва або з необхідністю створення запасів товарів на складі. Таку лінію може бути відкрито, наприклад, цукровому заводу для формування запасів цукрових буряків або овочевій базі для створення запасів овочів на зиму. Кредити овочевій базі і цукровому заводу погаша- ються за рахунок  виручки від реалізації  продукції. Погашення боргу й відсотків здійснюється одноразовим платежем. У разі від- криття сезонної кредитної лінії банк в обов’язковому порядку ви- магає від підприємства забезпечення.

Відновлювальну  кредитну лінію  може бути відкрито підпри- ємству тоді, коли воно відчуває постійний брак оборотних коштів для відновлення процесу виробництва в заданому обсязі.

Відновлювальна кредитна лінія надається на термін, який не пе- ревищує одного року. Особливість відновлювальної кредитної лінії полягає в тім, що підприємство, погасивши частину кредиту, може одержати нову суму, але в межах відповідного ліміту і періоду дії

 

кредитної угоди. У зв’язку з цим підприємство повинно заставити банку основні фонди або надати якусь іншу  гарантію.

Нині комерційні банки України відкривають кредитні лінії, як правило, сільськогосподарським підприємствам  і підприємствам переробних галузей народного господарства.

Овердрафт — короткостроковий кредит,  що надається банком надійному підприємству понад залишок його коштів на поточному рахунку в межах заздалегідь обумовленої суми шляхом дебетуван- ня його рахунку.

Кредит під облік векселів (обліковий кредит)  — це коротко- строковий  кредит,  який банківська установа надає пред’явнику векселів, обліковуючи (скуповуючи) їх до настання строку вико- нання зобов’язань за ними і сплачуючи пред’явнику номінальну вартість векселів за мінусом дисконту.

Підприємству відкривається  факторинговий рахунок, де здій- снюється облік усіх операцій з факторингу. Факторингом більше користуються малі та середні підприємства,  оскільки їм частіше бракує оборотних коштів.

контрагент та банк перебувають у тій самій країні.

Зовнішній факторинг передбачає, що одна зі сторін факторин- гової угоди перебуває за кордоном.

Конвенційний (відкритий) факторинг  — це тип факторингу, коли підприємство-постачальник повідомляє підприємство-покупця (дебітора) про те, що права на одержання оплати переуступлено банку або факторинговій компанії.

Конфіденційний (закритий) факторинг передбачає, що ніхто з контрагентів постачальника не знає про переуступку ним прав на одержання оплати банку чи факторинговій компанії.

Факторинг  з правом регресу дозволяє банку (факторинговій компанії) повернути підприємству-постачальнику розрахункові документи, від оплати яких відмовився покупець, і вимагати по- вернення підприємством-постачальником коштів.

Факторинг без права регресу означає, що банк (факторингова компанія) бере на себе весь ризик щодо платежу.

Повне факторингове обслуговування включає,  крім суто фак- торингових послуг,  і надання ряду інших: аудиторських, облі- ку  дебіторської заборгованості, повного управління борговими зобов’язаннями тощо. Частковий факторинг — це оплата банком

 

(факторинговою  компанією) лише рахунків-фактур постачаль- ника.

Факторинг з попередньою оплатою передбачає негайну оплату розрахункових документів постачальника, як тільки їх буде надано банку (факторинговій компанії).

Факторинг без попередньої оплати — це такий  вид факторин- гу, коли банк (факторингова компанія) зобов’язується оплатити передані йому постачальником  розрахункові документи  лише в день оплати документів боржником.

Факторингові послуги банк не надає:

• за платіжними зобов’язаннями бюджетних організацій;

• за платіжними зобов’язаннями збиткових і неплатоспромож- них підприємств;

• за платіжними зобов’язаннями  господарських організацій, оголошених некредитоспроможними;

• за компенсаційними або бартерними угодами;

• за договорами, умови яких застерігають право покупця по- вернути товар протягом певного часу, а також за договорами, які вимагають від продавця здійснення післяпродажного об- слуговування;

• підприємствам, що мають велику кількість дебіторів, забор- гованість кожного з яких є незначною.

Практично суть факторингу  зводиться до такого.  Банк  купує в підприємства-постачальника право на стягнення  дебіторської заборгованості покупця продукції (робіт, послуг) і перераховує постачальнику 70–90 \% суми коштів за відвантажену  продукцію в момент подання всіх необхідних  документів. Після  отримання платежу від покупця банк перераховує продавцю залишок коштів (30–10 \%) за мінусом відсотків за факторинговий кредит та комі- сійної винагороди.

Перед укладенням  факторингової  угоди банк вивчає підпри- ємство-постачальника з погляду відповідності таким вимогам.

1. Продукція має бути високої якості  і користуватись попитом на ринку.

2. Постачальник повинен мати стійкі темпи зростання виробни- цтва і дотримувати чітко встановлених умов продажу продукції.

3. Підприємство  має бути фінансово стійким та мати добру ре- путацію.

 

Для здійснення факторингових операцій постачальник подає в банк такі  документи: заяву; баланс на останню звітну дату; копії розрахункових документів, виданих на покупця; інші документи на вимогу банку.

Укладаючи факторингову угоду, підприємство повідомляє банку (факторинговій фірмі) такі  дані: найменування, адресу кожного платника та умови торгівлі з ним; суму боргових вимог, що пере- уступаються; суму боргу кожного платника (з урахуванням сум за рахунками-фактурами, сум недоплат); дані про умови платежів для кожного платника або стосовно різних видів рахунків; іншу інформацію,  необхідну для інкасації боргових вимог, у тім числі листування  з платником, інформацію про здійснені  заходи щодо стягнення  належних сум.

Плата за факторингове обслуговування залежить від виду факто- рингу, фінансового стану підприємства-позичальника, масштабів і структури його виробничої діяльності та надійності покупців. Ви- значаючи плату за факторинг, ураховують відсоток за кредит і се- редній термін обороту коштів банку в розрахунках із покупцем.

Факторингові послуги  банку (факторингової  компанії) мають для підприємств такі переваги:

1) більша гарантія стягнення (інкасування) дебіторської забор- гованості покупця;

2) надання продавцю короткострокового кредиту;

3) зменшення кредитних ризиків продавця;

4) продавець має можливість оперативно поліпшити своє фінан- сове становище, оскільки оплата за продукцію (роботи, по- слуги) здійснюється банком (факторинговою компанією) про- тягом 2–3 днів з моменту укладення факторингової угоди.

Недоліком  факторингу  для підприємства  є вища вартість цієї послуги порівняно зі звичайним кредитом.

В Україні факторингове обслуговування підприємств не набуло поширення  у зв’язку з низьким рівнем платіжної дисципліни в народному господарстві.

Підприємства  отримують кредити  на умовах терміновості,  по- вернення, цільового характеру, забезпечення, платності:

Принцип терміновості означає, що кредит має бути погашений у визначений термін.

Принцип повернення якнайтісніше пов’язаний із принципом терміно-вості.

 

Принцип забезпечення кредиту означає наявність  у підпри- ємства юридично  оформлених документів, що гарантують  своє- часне повернення кредиту: заставне зобов’язання; договір-гарантія; договір-поручительство.

Принцип платності  означає, що підприємство  має внести в банк визначену плату за користування кредитом.

Зміст кредитного договору визначається підприємством і банком самостійно. У ньому вказується  мета кредитування, умови, по- рядок надання й погашення позики, спосіб забезпечення кредиту, відсоткові ставки за кредит, права і відповідальність сторін та інші умови.

Порядок погашення кредиту — це спосіб погашення  основної його суми і нарахованих відсотків. Кредит погашають повністю піс- ля закінчення терміну кредитної угоди або поступово, частинами. Відсоток нараховується на суму непогашеного кредиту.

Комерційний кредит — це одна з найперших форм кредитних відносин в економіці, саме він породив вексельний обіг і тим самим сприяв розвитку безготівкового грошового обігу. Основна мета ко- мерційного  кредиту  — прискорення процесу реалізації товарів і отримання закладеного в них прибутку.

З метою прискорення реалізації товарів і перетворення товарно- го капіталу на грошовий застосовують такий спосіб надання комер- ційного кредиту покупцям, як торгові знижки з покупної вартості товару (сконто).

Сезонний кредит застосовується підприємствами з метою ство- рення необхідних  запасів у період проведення сезонного розпро- дажу і дає змогу виробникові відстрочити  платежі  до кінця роз- продажу. Перевага такого кредиту полягає в тім, що підприємства можуть випускати продукцію без додаткових витрат на складуван- ня і зберігання.

Консигнація — застосовується здебільшого за реалізації нових товарів, попит на які важко передбачити. Суть консигнації полягає в тім, що роздрібна торгівля може одержувати товарно-матеріальні цінності без конкретного зобов’язання. Це означає, що оплата ви- робнику  здійснюється  тільки за умови реалізації  товару. Коли попиту  на новий товар не буде, товар повертають підприємству- виробнику.

В економічному розумінні лізинг — це кредит, який надаєть- ся в товарній формі лізингодавцем лізингоодержувачу. У Законі

 

України «Про лізинг» зазначено: «Лізинг — підприємницька ді- яльність, яка спрямована на інвестування  власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця, або набувається ним у власність за до- рученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного про- давця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів». Отже, законодавцем лізинг розглядається, як вид підприємницької діяльності, спрямований на інвестування коштів і надання лізингодавцем лізингоодержувачу майна на пев- ний строк і за відповідну плату.

В сучасних  умовах лізинг є одним із основних фінансових ін- струментів, який дозволяє здійснювати повномасштабні капітальні вкладення в розвиток матеріально-технічної бази будь-якого  ви- робництва. Застосування схеми фінансового лізингу має суттєві переваги перед звичайним банківським кредитом (табл. 7.1).

Таблиця 7.1

Визначення переваг фінансового лізингу перед банківським кредитом

 

Банківський кредит

Фінансовий лізинг

Необхідність застави від

150–200  \% суми кредиту

 

Об’єкт лізингу і є заставою

Короткий термін погашення кредиту в порівнянні зі стро- ком експлуатації техніки чи обладнання

 

Навантаження на лізингоо- тримувача розподілено більш прийнятно

Надання кредиту відбувається в декілька етапів і потребує більше часу

Питання надання кредиту і фінансування активів  відбува- ється одночасно

Новоствореному підприємству практично не можливо взяти кредит на придбання техніки чи обладнання при тій же за- ставі

 

Лізинг дає можливість ново- створеному підприємству роз- почати крупний проект

 

Об’єктом лізингу може бути будь-яке рухоме і нерухоме май- но, яке відноситься до основних фондів. Суб’єктами  класичного лізингу є три особи: продавець (постачальник) предмету лізингу, лізингодавець і лізингоодержувач (рис. 7.3).

 

ɉɪɨɞɚɜɟɰɶ (ɩɨɫɬɚɱɚɥɶɧɢɤ ɦɚɣɧɚ)

Ʌɿɡɢɧɝɨɞɚɜɟɰɶ

(ɜɥɚɫɧɢɤ  ɦɚɣɧɚ)

Ʌɿɡɢɧɝɨɨɞɟɪɠɭ- ɜɚɱ (ɤɨɪɢɫɬɭɜɚɱ ɦɚɣɧɨɦ)

 

 

 

 

ȼɢɪɨɛɧɢɤɢ ɦɚɣɧɚ

ȼɥɚɫɧɢɤɢ ɦɚɣɧɚ

Ɍɨɪɝɨɜɿ ɨɪɝɚɧɿɡɚɰɿʀ

ɉɨɫɬɚɱɚɥɶɧɢ- ɰɶɤɨ-ɡɛɭɬɨɜɿ ɨɪɝɚɧɿɡɚɰɿʀ

ȱɧɲɿ ɨɪɝɚɧɿɡɚɰɿʀ

Ȼɚɧɤɢ ɬɚ ɿɧɲɿ ɮɿɧɚɧɫɨɜɨ- ɤɪɟɞɢɬɧɿ ɭɫɬɚɧɨɜɢ

Ʌɿɡɢɧɝɨɜɿ ɤɨɦɩɚɧɿʀ

Ȼɪɨɤɟɪɫɶɤɿ ɥɿɡɢɧɝɨɜɿ ɮɿɪɦɢ

ȼɢɪɨɛɧɢɱɿ ɬɚ ɬɨɪɝɨɜɟɥɶɧɿ ɮɿɪɦɢ

ɋɬɪɚɯɨɜɿ ɬɚ ɩɟɧɫɿɣɧɿ ɮɨɧɞɢ

 

ɘɪɢɞɢɱɧɿ ɨɫɨɛɢ, ɹɤɿ ɜɢɤɨɪɢɫɬɨɜɭ- ɸɬɶ ɩɪɟɞɦɟɬ ɥɿɡɢɧɝɭ

Ɏɿɡɢɱɧɿ ɨɫɨɛɢ

– ɩɿɞɩɪɢɽɦɰɿ

(ɮɟɪɦɟɪɢ)

 

 

ɉɨɫɟɪɟɞɧɢɰɶ-

ɤɿ ɮɿɪɦɢ

ȱɧɲɿ ɨɫɨɛɢ

Рис. 7.3. Суб’єкти лізингових відносин

 

До об’єктів лізингу належать: машини  та обладнання; засоби обчислювальної техніки; транспортні  засоби; виробничі  будівлі та споруди;

Не можуть  бути об’єктами  лізингу: об’єкти  оренди державно- го майна, крім окремого, індивідуально  визначеного майна дер- жавних підприємств; земельні ділянки та інші природні об’єкти Лізингодавець — суб’єкт підприємницької діяльності, у тім числі банківська (небанківська) фінансова установа, яка передає в ко- ристування об’єкти лізингу згідно з договором.

Лізингоодержувач — суб’єкт підприємницької діяльності, який отримує в користування об’єкти лізингу за договором.

Постачальник лізингового майна — суб’єкт  підприємницької діяльності, який виготовляє машини,  обладнання тощо і (або) пе- редає власне майно, яке є об’єктом лізингу.

Ʉɨɦɟɪɰɿɣɧɢɣ ɛɚɧɤ -

ɤɪɟɞɢɬɨɪ

Ȼɚɧɤɿɜɫɶɤɢɣ ɤɪɟɞɢɬ

Ʌɿɡɢɧɝɨɜɚ ɤɨɦɩɚɧɿɹ -

ɩɨɡɢɱɚɥɶɧɢɤ

Ʉɨɦɟɪɰɿɣɧɢɣ ɤɪɟɞɢɬ

(ɥɿɡɢɧɝ ɪɿɡɧɢɯ ɜɢɞɿɜ)

Ʌɿɡɢɧɝɨɨɞɟɪɠɭɜɚɱ

Рис. 7.4. Схема проходження позики при лізинговій угоді

З часу прийняття Закону України «Про банки і банківську ді- яльність», банки мають можливість проводити лізингові операції. Виходячи з того, що банки надають кредити лізинговим компаніям, логічно вважати, що вони в певній мірі впливають на стан, розви- ток і спрямування лізингу.

В Україні складаються певні передумови для застосування тако- го підвиду лізингових операцій, як зворотній лізинг, або ліз-бек. Це

 

«договір лізингу, який передбачає набуття лізингодавцем майна у власника і передачу цього майна йому у лізинг». Особливість такої двосторонньої лізингової  угоди полягає в тому, що позичальник є водночас і лизингоодержувачем, і «постачальником» устатку- вання, яке набувається у лізинг, тобто власник устаткування про- дає його банку,  водночас укладаючи  з ним договір лізингу на це ж устаткування як лізингоодержувач. Для первинного власника майна така угода має певні переваги. Він, який згодом стає лізин- гоодержувачем, має можливість скористатися  послугами  банку після придбання ним (банком) устаткування. Це може відбуватися тоді, коли погіршується фінансовий стан лізингоодержувача через відволікання значних коштів з обігу для закупівлі зазначеного об- ладнання. Зворотний лізинг дає можливість лізингоодержувачу повернути витрачені на придбання обладнання кошти, і одночасно отримати право на користування ним. При цьому на суму лізинго- вих платежів  зменшується прибуток до оподаткування.

Одним із важливих елементів фінансово-господарського меха- нізму країн з розвиненою ринковою економікою є застава нерухо- мого майна — іпотека. Світовий досвід іпотечного кредитування свідчить, що іпотека є важливим фактором збільшення інвестицій в економіку багатьох країн, що розвиваються, та забезпечення їх швидкого економічного зростання.

Іпотечний ринок  поділяється на ринок  капіталу і ринок  неру- хомості. А залежно від типу нерухомості, що є заставним забезпе- ченням — на іпотечний ринок  житла, землі, комерційної та про- мислової нерухомості.

Формування іпотечного механізму і його використання, на наш погляд,  пов’язані з необхідністю  створення чіткої законодавчої бази, визначенням  економічних важелів і стимулів  для регулю- вання відносин між  інвесторами, створенням ефективної органі- заційної системи.

У зв’язку з цим в межах іпотечного механізму  передбачається наявність і взаємодія трьох взаємопов’язаних і взаємообумовлених систем — правової, організаційної та економічної (рис. 7.4).

 

ȱɩɨɬɟɱɧɢɣ ɦɟɯɚɧɿɡɦ

 

Ɉɪɝɚɧɿɡɚɰɿɣɧɚ ɫɢɫɬɟɦɚ

ɉɪɚɜɨɜɚ ɫɢɫɬɟɦɚ             ȿɤɨɧɨɦɿɱɧɚ ɫɢɫɬɟɦɚ

 

 

Рис. 7.4. Структура іпотечного механізму

Фінансово-економічні важелі,  інструменти, способи і стиму- ли для регулювання  іпотечних відносин об’єднані в економічну систему, що включає механізм іпотечного кредитування, методи погашення  іпотечних позик, рівень відсоткових ставок, способи мобілізації кредитних ресурсів і страхових ризиків. В цій систе- мі важливе місце також належить вартості (ціні) предмета іпоте- ки  (нормативній і ринковій), методам його оцінки і визначення іпотечно-закладної вартості.

Своє місце у системі іпотечного  кредитування мають зайняти кредитні спілки, інвестиційні фонди та інші інститути, які аку- мулюватимуть кошти населення. Ще одним, на наш погляд, над- звичайно важливим фактором, розвиток якого матиме позитивний вплив як на макроекономічну ситуацію в цілому, так і на перспек- тиви розвитку  іпотечного ринку, є розвиток системи недержавно- го пенсійного забезпечення, оскільки найважливішим учасником іпотечного ринку, найбільшим інвестором на житловому  ринку в багатьох країнах світу є саме недержавні пенсійні фонди (НПФ).

Державний кредит — це економічні відносини, які виникають між підприємством і державою внаслідок купівлі першим держав- них цінних паперів (підприємство  стає кредитором держави),  а також унаслідок одержання бюджетних і позабюджетних кредитів (підприємство стає позичальником).

Державне кредитування здійснюється наданням  бюджетних позик безпосередньо міністерствам, відомствам, іншим централь- ним органам державної виконавчої влади для фінансування через банківські установи: пускових об’єктів; раніше розпочатих ново- будов виробничого призначення; технічного переозброєння і рекон- струкції діючих підприємств незалежно від форм власності.

Фінансування інвестиційних потреб підприємств може бути ці- льовим, прямим, поворотним, терміновим, забезпеченим заставою чи гарантією (поручительством).

 

Практичні завдання

Завдання 7.1. Розрахунок відсотків за користування креди- том.

Вихідні дані. Ваше підприємство  позичило на чотири роки Х тис. грн під 24 \% річних, які нараховуються за схемою складних відсотків на непогашений  залишок. Повертати потрібно рівними сумами в кінці кожного року.

Необхідно: Визначити величину  річного  платежу  основного боргу і відсотків.

 

варіант

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

сума позички

(Х) тис. грн

 

61

 

62

 

63

 

64

 

65

 

66

 

67

 

68

 

69

 

70

 

71

 

72

 

Завдання 7.2. Розрахунок погашення кредиту.

Вихідні дані. Підприємство  «Медіа» позичило на п’ять років Х тис. грн під 22 \% річних, які нараховуються за схемою складних відсотків на непогашений  залишок. Повертати потрібно в кінці кожного року.

Необхідно: Визначити, яка частина основної суми кредиту  та відсотків буде погашена за перші два роки.

 

варіант

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

сума позички (Х)

тис. грн

400

405

410

415

420

425

430

435

440

445

450

455

 

Завдання 7.3. Визначення суми повернення кредиту.

Вихідні дані. ТОВ отримало кредит на рік під 23 \% річних. Але з 1.07 ставку було змінено на 25 \%.

Необхідно: Визначити суму, яку буде повернуто якщо величина кредиту Х тис. грн.

 

варіант

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

сума позички (Х)

тис. грн

100

110

115

120

125

130

135

140

145

150

155

160

 

Завдання 7.4. Розрахунок грошових надходжень від операцій з векселями.

 

Вихідні дані. Підприємство продало товар, отримавши вексель номінальною вартістю Х тис. грн, строком на 75 днів і відсотковою ставкою 15 \% (відсотки не входять у номінальну  вартість). Через

60 днів з моменту оформлення векселя підприємство вирішило за- рахувати його в банку, запропонована ставка 16 \%.

Необхідно: Розрахувати суми,  отримані  банком і підприєм- ством.

 

варіант

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

сума позички (Х)

тис. грн

70

71

72

73

74

75

76

77

78

79

80

81

 

Завдання 7.5. Розрахунок повернення кредиту при різних спо- собах нарахування відсотків.

Вихідні дані: Банк запропонував позичку в розмірі  Х тис. грн на 9 місяців  під 20 \% річних з умовою піврічного нарахування відсотків.

Необхідно: Розрахувати повернену суму при різних схемах на- рахування відсотків: а) схема складних відсотків; б) нарахування простих комерційних відсотків.

 

варіант

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

сума позички (Х)

тис. грн

90

95

100

105

110

115

120

125

130

135

140

145

 

Завдання 7.6. Розрахунок суми вексельних платежів.

Вихідні дані: Векселеотримувач пред’явив для обліку  вексель на суму Х млн грн, випущений 1.01. зі строком погашення 28.09. Вексель пред’явлений в банк 13.09. Банк погодився врахувати век- сель з дисконтом у 45 \% річних.

Необхідно: Розрахувати яку суму отримає векселеотримувач?

 

варіант

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

сума позички (Х)

тис. грн

2,0

2,5

3,0

3,5

4,0

4,5

5,0

5,5

6,0

6,5

7,0

7,5

 

Завдання 7.7. Розрахунок сум повернення кредиту.

Вихідні дані. Кредит надано під 45 \% річних. Після двох міся- ців ставку збільшили  на 5 \%, після трьох місяців  кредитування ставка зросла ще на 2 \%, а після восьми місяців  і до кінця року стала — 60 \%.

 

Необхідно: Визначити, яку суму підприємство повинно повер- нути банку через рік за кредит Х тис. грн.

 

варіант

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

сума позички (Х)

тис. грн

80

85

90

95

100

105

110

115

120

125

130

135

 

Завдання 7. 8. Розрахунок відсоткових платежів.

Вихідні дані. Підприємство придбало приміщення за Х тис. грн за таких умов: а) 30 \% вартості оплачується відразу; б) частина, що залишилась,  погашається річними платежами  протягом  8 років з нарахуванням  25 \% річних на непогашену частину кредиту  за схемою складних відсотків.

Необхідно: Визначте загальну суму відсотків до виплати.

 

варіант

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

сума позички (Х)

тис. грн

 

25

 

30

 

35

 

40

 

45

 

50

 

55

 

60

 

65

 

70

 

75

 

80

 

Завдання 7.9. Розрахунок окупності кредитного проекту.

Вихідні дані.  Виробниче підприємство  «Маяк»  звернулось в банк із проханням про надання позики в сумі Х млн грн, терміном на 6 місяців  на поповнення оборотних коштів і придбання сиро- вини.  Процентна ставка за кредитом, яка використовується  при розрахунку окупності запропонованого проекту 24 \% річних. Ціна реалізації одиниці  продукції — 0,5 тис. грн.  Обсяг реалізованої продукції за місяць, штук — 1100. Сукупні витрати, тис. грн: си- ровини і матеріалів — 800, оплата праці (з відрахуваннями) — 400, транспортні  витрати — 80, реклама і оренда — 170, інші — 150. Податки: ПДВ —?, податок на прибуток —?.

Необхідно: Розрахувати  техніко-економічне обґрунтування окупності кредитного проекту.

 

варіант

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

сума позички (Х)

тис. грн

 

0,6

 

0,7

 

0,8

 

0,9

 

1,0

 

1,1

 

1,2

 

1,3

 

1,4

 

1,5

 

1,6

 

1,7

 

Завдання 7. 10. Розрахунок лізингових платежів.

Вихідні дані. Фінансово-лізинговий дім (ФЛД) здав майно вар- тістю Х тис. грн,  підприємству в лізинг на умовах річної  норми амортизаційних відрахувань 20 \%. Ставки комісійної винагоро- ди за лізингові послуги 20 \%. ФЛД для фінансування лізингової угоди залучив банківський кредит на суму (У) тис. грн під 30 \% річних.

 

варіант

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

вартість майна, млн грн

 

0,9

 

1,0

 

1,1

 

1,2

 

1,3

 

1,4

 

1,5

 

1,6

 

1,7

 

1,8

 

1,9

 

2,0

сума кредиту (Х)

тис. грн

 

400

 

420

 

440

 

460

 

480

 

500

 

520

 

540

 

560

 

580

 

600

 

620

 

Лізингові платежі  сплачуються за кожне  півріччя. ПДВ на лі- зингові  платежі не сплачуються ФЛД.

ФЛД уклав з лізингоотримувачем договір фінансового лі- зингу  терміном на 4 роки.  Дата укладення  лізингової  угоди —

30.06.2002 р.

Необхідно: Розрахуйте лізингові платежі, які має сплачувати підприє-мство — лізингоодержувач за кожне  півріччя та в цілому за весь термін дії лізингової  угоди.

Для розрахунку лізингових платежів використовуйте таблицю

7.10.1.

 

 

Розрахунок лізингових платежів

Таблиця 7.10.1

 

 

 

№ пла- тежу

 

Залиш- кова вартість майна

 

Відшко- дування вартості майна

Комісій- на вина- города лізинго- давцеві

 

За- лишок креди- ту

 

Плата за кре- дит

 

Лізин- гові плате- жі

 

 

 

 

 

 

 

 

Контрольні питання

1. Розкрийте сутність кредиту, його необхідність та функції, які він виконує в суспільстві.

2. Назвіть види та форми кредиту.

3. Розкрийте  зміст принципів кредитування та обґрунтуйте їх необхідність.

4. Назвіть об’єкти кредитування та розкрийте їх зміст.

5. Назвіть  основні етапи банківського кредитування підпри- ємств.

6. Які особливості мікрокредитування.

7. Як здійснюється кредитування фізичних осіб банківськими установами.

8. Назвіть  особливості комерційного кредитування підпри- ємств.

9. Охарактеризуйте зміст лізингових операцій, хто може бути учасником лізингових угод.

10. Охарактеризуйте зміст факторингових угод.

Подпись: Кредитування підприємствПодпись: Фінансове забезпечення поточної діяльності підприємствПодпись: 195

Ɂɚɜɞɚɧɧɹ 7. 11. Ɋɨɡɪɚɯɭɧɨɤ ɩɥɚɬɨɫɩɪɨɦɨɠɧɨɫɬɿ ɩɨɡɢɱɚɥɶɧɢɤɚ.

ȼɢɯɿɞɧɿ ɞɚɧɿ .Ⱦɚɧɿ ɡɚɜɞɚɧɧɹ 6.1. (ɬɚɛɥɢɰɹ 6.1.1).

ɇɟɨɛɯɿɞɧɨ:  ɪɨɡɪɚɯɭɜɚɬɢ ɩɥɚɬɨɫɩɪɨɦɨɠɧɿɫɬɶ ɩɨɡɢɱɚɥɶɧɢɤɚ

 

ɉɨɤɚɡɧɢɤ

Ɏɨɪɦɚ ɪɨɡɪɚɯɭɧɤɭ

ɇɨɪɦɚɬɢɜɧɟ ɡɧɚɱɟɧɧɹ

Ɋɨɡɪɚɯɭɧɤɨɜɟ ɡɧɚɱɟɧɧɹ

1. Ʉɨɟɮɿɰɿɽɧɬ ɩɨɤɪɢɬɬɹ

ɮ.1p.260

ɮ.1ɪ.620

 

> 1

 

2. Ʉɨɟɮɿɰɿɽɧɬ ɲɜɢɞɤɨʀ

ɥɿɤɜɿɞɧɨɫɬɿ

ɮ.1( ɪ.260   ɪ.100   ɪ.110   ɪ.120   ɪ.130   ɪ.140)

ɮ.1 ɪ.620

 

0,6 - 0,8

 

3. Ʉɨɟɮɿɰɿɽɧɬ ɚɛɫɨɥɸɬɧɨʀ

ɥɿɤɜɿɞɧɨɫɬɿ

ɮ.1( ɪ.220 + ɪ.230 + ɪ.240)

ɮ.1 ɪ.620

> 0

ɡɛɿɥɶɲɟɧɧɹ

 

4. ɑɢɫɬɢɣ ɨɛɨɪɨɬɧɢɣ ɤɚɩɿɬɚɥ

(ɬɢɫ. ɝɪɧ)

 

ɮ.1 (ɪ. 260 - ɪ. 620)

> 0

ɡɛɿɥɶɲɟɧɧɹ

 

5. Ʉɨɟɮɿɰɿɽɧɬ

ɩɥɚɬɨɫɩɪɨɦɨɠɧɨɫɬɿ

(ɚɜɬɨɧɨɦɿʀ)

ɮ.1ɪ.380

ɮ.1ɪ.640

 

> 0,5

 

 

Тестові завдання

1. Що не є об’єктом кредитування?

а) товарно-матеріальні цінності;

б) основні засоби;

в) грошові кошти.

2. Короткостроковий кредит надається:

а) на збільшення статутного фонду підприємства;

б) фінансування оборотного капіталу;

в) погашення податкової заборгованості.

3. Кредит — це …

а) форма руху позичкового капіталу;

б) грошові відносини що пов’язані із розподілом і перерозподі- лом капіталу;

в) грошові відносини, що виникають в процесі виробництва.

4. Який з наведених кредитів належить до банківського  кре- диту?:

а) лізинг;

б) обліковий; в) овердрафт; г)  державний.

5. Ким кредитуються приватизовані підприємства?

а) НБУ;

б) фондом державного мита;

в) комерційними банками.

6. До об’єктів лізингу можуть належати:

а) земельні ділянки; б) виробничі будівлі; в) МШП.

7. Авальний кредит — це …

а) кредит, який надається одним підприємством іншому;

б) офіційне повідомлення про виконання розрахункової  по- слуги;

в) кредит,  який надається банками у вигляді  гарантійної по-

слуги.

 

8. Процентну ставку за кредитами, що надаються комерційними банками встановлює:

а) НБУ;

б) комерційні банки самостійно;

в) Верховна Рада України;

г)  позичальники, виходячи із своїх інтересів.

9. На які цілі забороняється видача кредитів?:

а) на покриття збитків;

б) на закупівлю ТМУ;

в) на будівництво об’єктів основних засобів.

10. Формула розрахунку потреби в кредиті:

а) Кп = Он+Оп-Оп.р-КЗ; б) Кп = Он-Оп-Оп.р-КЗ; в) Кп = Ок-Оп-Оп.р+КЗ.

11. Банківський кредит надається:

а) в товарній формі;

б) в грошовій  формі;

в) в товарній і грошовій  формах.

12. Згідно з яким принципом розрізняють такі кредити як —

пролонгований, прострочений:

а) принцип платності:

б) принцип терміновості;

в) принцип повернення.

13. Кредит, що надається підприємству одним кредитом:

а) прямий;

б) консорціумний;

в) факторинговий.

14. Що може виступати заставою?

а) власне майно;

б) власне майно і майнові права;

в) орендоване майно.