7.1. Інновації і ризик: проблеми і методи оцінкиІнновації й інноваційний розвиток зазнають істотного впливу елементів невизначеності, чим зумовлюється високий ризик інноваційної діяльності. Цей ризик стає особливо значним в умовах трансформації вітчизняної економіки і переходу її на ринковий шлях розвитку, оскільки (у тому числі й через об'єк- тивні причини) багато важливих рішень приймаються в умовах неповної, неточної чи суперечливої інформації. Наслідком прийняття рішень у цих умовах є невизначеність результатів, тому доводиться ризикувати. З іншого боку, ризик викликаний спонтанним і суперечливим характером процесів, що відбуваються в складних соціально- економічних системах, які неможливо адекватно і вичерпно описати (аналог - принцип невизначеності в сфері природничих наук). Таким чином, ризик слід розглядати як наслідок прийняття рішень в умовах неповної, неточної і (чи) суперечливої інформації, тобто в умовах невизначеності чи неповної визначеності. Під невизначеністю слід розуміти неможливість оцінки майбутнього розвитку подій як з погляду ймовірності їхньої реалізації, так і виду їхнього прояву. Відповідно до наведеної дефініції невизначеність - це те, що не піддається оцінці, тому далі мова буде йти про неповну визначеність (ризик). Неповну визначеність з певною мірою вірогідності можна оцінити (її можна трактувати як розмитість чи примарність майбутніх подій, що підлягають імовірнісній оцінці). Ризик у загальному випадку слід розглядати як можливість чи загрозу відхилення результатів конкретних дій чи рішень від очікуваних. Ризик має місце тільки там, як стверджують угорські вчені Т. Бачкаї і Д. Месена, де може бути як мінімум два сценарії розвитку подій (відповідно - два і більше можливих результати). Оскільки, як показано вище, альтернативи інноваційному шляху розвитку немає, то виникає об'єктивна необхідність у розробці способів попередження, зниження чи компенсації можливих негативних наслідків ризику. Для цього необхідно спочатку кількісно оцінити величину ризику конкретної інновації (як імовірності негативних наслідків, так і величини можливих втрат), виділити і дослідити вплив і частку кожного з факторів ризику в загальній сумі можливих втрат. Результати оцінки ризику варто враховувати при прийнятті суб'єктами господарської діяльності рішень про вибір стратегії і тактики інноваційного розвитку, плануванні науково-технічної, виробниче-збутової і фінансової діяль- ності. Проблема ризику посідає важливе місце в ринкових дослідженнях, що передують розробці і виведенню на ринок інновацій зокрема і ринкової діяльності взагалі. Так, ризик може проявлятися в тому, що новий (модернізований) товар вже в процесі виробництва виявляється непотрібним, тоді як на момент рішення про його розробку і виробництво, що спиралося на результати аналізу кон'юнктури ринку, потреб і запитів споживачів, напрямків і темпів розвитку НТП та ін., передбачалося, що попит на нього буде стійким. Ризик може про- являтися й у тому, що на даному ринку чи його ділянці новий товар може бути і не реалізований у тих обсягах, які були розраховані на основі результатів маркетингових досліджень. Приймаючи рішення про проведення великомасштабної рекламної компанії нової продукції, як правило, не можна бути цілком упевненим у її ефективності. Так само, як і вибираючи варіанти цінової стратегії для проникнення на нові ринки, не можна з повною впевненістю стверджувати, що підприємство очікує успіх, оскільки конкуренти можуть відповісти адекватними діями. Як наслідок цих ситуацій - можливість отримання збитків чи недоотримання доходу. Сучасне ринкове середовище невіддільне від ризику. Ризик існує у всіх галузях ринкової діяльності, незалежно від того, враховують його чи ігнорують. Тому варто не ігнорувати ризику, діючи за принципом фіктивного зниження невизначеності, а належним чином його враховувати. Питання ризику невіддільні від господарського механізму, від дій чинників, які впливають на суб'єктів інноваційної діяльності, тобто від того економічного середовища, у якому ризик проявляється і яке сприяє чи перешкоджає урахуванню ризику. Усі чинники, які впливають на ріст ступеня ризику, поділяють на дві групи: об'єктивні і суб'єктивні (зовнішні і внутрішні). До об'єктивних відносять чинники, які не залежать безпосередньо від суб'єкта інноваційної діяльності. Конкретне підприємство має будувати свою діяльність таким чином, щоб згладжувати їхній деструктивний вплив і використовувати сприятливі можливості. У свою чергу об'єктивні чи зовнішні чинники ризику поділяють на чинники безпосереднього і опосередкованого впливу. До чинників безпосереднього впливу відносять: • законодавчі та нормативно-правові акти, що регулюють господарську і підприємницьку діяльність; • бюджетну, фінансово-кредитну і податкову системи; • дії органів влади; • дії економічних контрагентів (постачальників, споживачів, торгових і збутових посередників і т. д.); • конкуренцію; • дії криміналітету та інше. Чинниками опосередкованого впливу є: • політична, економічна, демографічна, соціальна, екологічна ситуації та їх зміни; • міжнародні економічні зв'язки і торгівля; • НТП і т. д. До суб'єктивних чинників належать ті, які характеризують безпосередньо господарюючий суб'єкт, що реалізує інноваційний проект: • стратегія розвитку; • маркетинг; • виробничі потужності; • технології; • кадри і мотивація їхньої діяльності; • якість продукції; • система управління; • місце розташування і т. д. Виділені групи чинників ризику мають загальні елементи, що тісно взаємодіють один з одним, їх варто розглядати разом у логічному взаємозв'язку. Аналіз ризику поділяють на два доповнюючих один одного види - якісний і кількісний. Якісний аналіз має за мету визначення чинників ризику, що впливають на результати прийнятих рішень і виконуваних робіт, встановлення потенційних зон ризику й ідентифікацію ризиків. Кількісний аналіз передбачає чисельне визначення розмірів ризику (імовірностей виникнення втрат і їх величин). Для точної оцінки ризиків інноваційної діяльності варто використовувати кількісний аналіз як більш точний, тому в подальшому будемо розглядати саме його. Під ризиком в інноваційній діяльності (дещо перефразуючи визначення П.Г. Грабового) слід розуміти можливість (загрозу) втрати господарюючим суб'єктом частини своїх ресурсів, недоотримання доходів чи виникнення до- даткових витрат у результаті здійснення виробничо-збутової і фінансової діяльності, яка спирається на нові технології, нові продукти, нові способи їхньої реалізації і т. д. У той же час ризик існує і для інших суб'єктів інноваційного процесу, зокрема, інвесторів, постачальників, споживачів і т. д., а також усього суспільства. Численні техногенні катастрофи, кількість яких зростає в міру розвитку НТП, підтверджують це. У загальному випадку під інноваційним ризиком слід розуміти загрозу виникнення втрат суб'єктами інноваційного процесу в результаті інноваційної діяльності. Інноваційні ризики класифікують за різними ознаками. Нижче в табл. 7.1 наведені результати класифікації інноваційних ризиків. Кожний з виділених видів ризику у свою чергу можна розділити на складові (підвиди і далі), доки кожному з елементарних ризиків можна буде поставити у відповідність тільки йому властиві чинники ризику. При аналізі ризику варто виділяти ті їх види, що не пересікаються, для того щоб уникнути подвійного урахування. Однак тут існує ряд проблем: • одні й ті самі чинники можуть впливати на ріст чи зменшення різних видів ризику; • ризики, що входять в одну з класифікаційних груп, можуть включати ризики інших класифікаційних груп і в той же час самі можуть входити як складові в інші класифікаційні групи. Наприклад, ризики, виділені за масштабами впливу, можуть входити до складу економічного ризику чи ризики, виділені за сферами прояву, можуть розглядатися як складові ризику країни;
Класифікація інноваційних ризиків
Таблиця 7.1.
• один і той же вид ризику залежно від конкретних умов може розглядатися як зовнішній і як внутрішній, наприклад, ризик інвестування за рахунок власних коштів (амортизаційних відрахувань), тому що амортизаційна політика встановлюється єдиною в масштабах держави, але в той же час закон дає конкретним суб'єктам господарювання певну свободу дій. І ці проблеми потребують вирішення. В економіці для кількісного аналізу ризику використовують імовірнісний підхід, відповідно до якого для того, щоб оцінити ризик, необхідно знати всі можливі наслідки конкретного рішення чи дії (або закон їхнього розподілу) і ймовірності цих наслідків. Імовірності розвитку того чи іншого сценарію можна визначити: • об'єктивним методом (на підставі наявних даних про аналогічні проекти, що виконувалися в аналогічних умовах, розраховується частота, з якою відбуваються ті чи інші явища). Приклад. З минулого досвіду взаємин з постачальниками вихідних сировини і матеріалів відомо, що зі 100 укладених угод ними було виконано з дотриманням всіх умов 68, а в інших були порушення (пов'язані з термінами постачання, якістю матеріалів, псуванням під час транспортування тощо). У цьому випадку ймовірність дотримання умов угод постачання може бути розрахована об'єктивно як частота 68/100, або 0,68. Відповідно ймовірність недотримання умов складе (100-68) / 100, тобто 0,32. • суб'єктивним методом (наприклад, шляхом експертної оцінки, коли група експертів висловлює припущення щодо конкретних результатів і ймовірностей їхнього виникнення). Приклад. Підприємство планує вивести на ринок принципово новий виріб. Досвіду його виробництва і реалізації (як влас- ного, так і інших товаровиробників) немає. У цьому випадку експерти, а ними можуть бути керівники і провідні спеціалісти підприємства, керуючись власними знаннями і досвідом, розумінням ситуації, яка складається на ринку, висловлюють суб'єктивні судження щодо успіху даного заходу, їхні дані усереднюють і одержують оцінку ймовірності успіху (неуспіху) виведення на ринок нового виробу. Імовірнісний підхід для оцінки ризику передбачає використання таких критеріїв: • очікуване значення результату, яке розраховується як середньозважене за імовірностями величин усіх можливих результатів. Як результат звичайно використовують запланований прибуток (доход) конкретного виду діяльності або можливі втрати. Приклад. Підприємець аналізує результативність конкретної бізнес-операції при різних сценаріях розвитку подій на ринку. Якщо ситуація на ринку залишиться незмінною, то обсяг ринкового попиту на його вироби складе 4000 одиниць. Якщо ситуація на ринку буде сприятливою, то попит складе 5000 од., якщо несприятливою - 3000 од. Імовірності згаданих сценаріїв розвитку подій підприємець оцінює як 0,5; 0,2 і 0,3 відповідно. Беззбитковість йому забезпечить обсяг реалізації не менш як 3800 од. виробів. Необхідно оцінити доцільність виконання даної бізнес-операції. Очікуване значення обсягу реалізації становитиме 4000 • 0,5 + 5000 • 0,2 + 3000 • 0,3 = 3900 од., що цілком достатньо для беззбиткової роботи. • мінливість чи розкид можливих результатів, що розраховується як корінь квадратний із середньозваженого квадратів відхилень можливих результатів від їх очікуваного значення (середньоквадратичне чи стандартне відхилення). Приклад. Підприємство може вийти зі своєю продукцією на один із двох альтернативних сегментів ринку, оскільки ресурсів підприємства недостатньо для одночасної роботи на двох сегментах. На першому сегменті ринку доход з рівною імовірністю може складати 200 млн. грн. - при успішному розпродажі продукції і 100 млн. грн. - при середньому. На другому сегменті ринку очікується стабільний доход у розмірі 151 мли. грн. Однак існує невелика імовірність (0,01) того, що попит різко зменшиться і доход складе лише 51 млн. грн. Необхідно вибрати оптимальний з погляду результативності і ризику сегмент ринку. Спочатку визначимо очікуване значення доходу при роботі на кожному із сегментів ринку:
Е2= 151 •(1 - 0,01) + 51 • 0,01 - 150 (млн. грн.) Оскільки очікувані значення доходів рівні, то для ухвалення рішення варто використовувати інший критерій. Визначимо розкид результатів для кожного з варіантів:
(l50 - 200)2 × 0,5 + (150 - 100)2 × 0,5 = 50 σ1 =
(150 - 151) 2 × 0,99 + (150 - 51) 2 × 0,01 = 9,95
На який сегмент варто орієнтуватися? Якщо керівники підприємства с противниками ризику, то вони будуть орієнтувати роботу підприємства на другий сегмент ринку, який забезпечить той самий очікуваний доход, як і на першому, але з меншим ризиком. Схильні до ризику віддадуть перевагу пер- шому сегменту, де є імовірність одержати більш високий доход (200 млн. грн.), ніж очікуване значення (150 млн. грн.), хоча з тією ж імовірністю (0,5) можна одержати і менший доход (100 млн. грн.).
Розміри збитків збігаються?
так ні Вибрати варіант із меншим очікуваним значенням збитків
Розрахувати стандартні відхилення за варіантами (σ)
Один із проектів має Еmin і σmin?
ні так Вибрати варіант з Еmin і σmin
Розрахувати значення δ за варіантами. Вибрати варіант з δmin
Іноді виникають ситуації, коли корисним виявляється розрахунок такого критерію, як відносний ризик (величина ризику, що припадає на одиницю результату), щоб перевірити, чи компенсується підвищений ризик підвищеним доходом. Показник даного критерію розраховується як результат від ділення середньоквадратичного відхилення на очікуване значення результату (у статистиці йому відповідає коефіцієнт варіації). Приклад. Існує два можливих варіанти проведення заходів щодо підвищення конкурентоспроможності товару конкретного підприємства і відповідно два можливих результати: 1. Приріст обсягів збуту і відповідно прибутку на 500 тис. грн. (очікуване значення). При цьому серсдньоквадратичне відхилення можливих результатів від їх очікуваного значення складає 45 тис. гри. 2. Приріст обсягів збуту і відповідно прибутку на 700 тис. грн. (очікуване значення). При цьому середньоквадратичне відхиленням можливих результатів від їх очікуваного значення складає 60 тис. грн. Виникає питання: якому з варіантів віддати перевагу? У першому варіанті менший прибуток (500 < 700), але й ризик менший (45 < 60). Другий варіант принесе більше прибутку, але й ризик при цьому більший. У цьому випадку для кожного варіанту розраховують величину ризику,
Величина ризику на одиницю доходу в другому варіанті менша, отже, підвищений ризик другого варіанта компенсується підвищеним доходом і перевагу варто віддати йому. Слід відзначити, що використання критерію відносного ризику можливе лише у випадку, якщо очікувані значення результатів за варіантами порівнянні. В іншому випадку даний критерій не застосовується. Укрупнений алгоритм кількісної оцінки ризику варіантів дій (проектів) і ухвалення рішення про вибір оптимального з них поданий блок-схемою на рис. 7.1 (алгоритм розроблений для випадку, коли для оцінки альтернатив використовують можливі втрати).
| ||||||||||||||||||||||
Е1 = 200 • 0,5 + 100
• 0,5 = 150 (млн. грн.)
σ1 =
Отже, перший
сегмент, значно ризикованіше другого, тому що для нього середньоквадратичне
відхилення в 50 млн. гривень більше, ніж середньоквадратичне відхилення 9,95
млн. гривень для другого.
Рис. 7.1. Блок-схема
алгоритму кількісної оцінки ризику
Читать: 1.1. сутність та зміст інноваційного менеджменту |
