Економічна інтеграція України в Європейський Союз - Наукові рекомендації

V. програма фінансової підтримки інтеграційних процесів

між Україною та Європейським Союзом

(формування стартового капіталу)

1. Внутрішні фінансові ресурси.

Здійснення фундаментальних економічних перетворень в Україні вимагає  цілеспрямованого  направлення  внутрішніх  ресурсів, незалежно від центрів їх нагромадження.

Основними внутрішніми джерелами фінансування виконання стратегічної Програми входження України до Європейського Союзу можуть стати:

♦          фіскальні доходи;

♦          надходження від приватизації;

♦          доходи від експорту;

♦          прибутки, отримані від зарубіжного підприємництва;

 

17

 

♦          доходи, отримані від міграції робочої сили;

♦          розміщення цінних паперів;

♦                      довгострокові  кредити  комерційних  банків,  нормативи  яких доцільно доводити у законодавчому порядку.

2. Зовнішні джерела фінансування.

Україна не стане винятком серед держав, що трансформуються, з того боку, що без участі іноземного капіталу не зможе здійснити економічні перетворення і стати рівноправним членом Європейського Союзу. Фінанси, що надійшли з-за кордону за часи української незалежності, недостатні для забезпечення ефекту «початкового запалювання» економічного саморозвитку. Але недостатніми були би також асигнування, обсяг яких розраховано Міністерством економіки України – 40 млрд. доларів. Це маємо на прикладі країн Східної і Центральної  Європи,  які,  маючи  меншу  територію  і  кількість населення, ніж Україна, залучили значно більше інвестицій. Проблема іноземного стартового капіталу і методів його ефективного використання має стати предметом спеціальних економічних досліджень.

У         найближчий час       основні           фінансові        джерела          іноземного

походження,  які  використовуватимуться  для  фінансування економічних перетворень в Україні, залишаться традиційними, а саме:

а) міждержавні кредити і позики;

б) позики міжнародних фінансових та кредитних організацій;

в) позики іноземних комерційних банків;

г) прямі іноземні інвестиції;

д) фінансова допомога Європейського Союзу та розвинутих країн.

Після ратифікації Угоди про Партнерство і Співробітництво, прийняття інших документів, орієнтованих на більш вузьку інтеграцію Європейського Союзу та України, необхідно сформувати спеціальний фонд  Європейського  Союзу,  який був би стартовим  капіталом входження України до Європейського Союзу. Первісно він повинен забезпечити  надання  Україні  статусу  асоціативного  члена Європейського Союзу.

3. Мета найближчого співробітництва з ЄС грунтується на вірі в

те, що інтеграція в міжнародний поділ праці зміцнить сили України для зростання. Це буде вимагати не лише відкритої економіки, але й формування економічної політики в напрямі максимізації вигод від міжнародної кооперації. Міжнародний досвід показує, що експорт належить  до  тих  компонентів  ВВП,  які  першими  реагують  на  нові

 

18

 

можливості і можуть бути джерелом для фінансування і стимулювання зростання. Експортні виробництва можуть першими після трансформаційної кризи реалізувати можливості, які відкриваються. Вони залучають іноземний капітал, який, в свою чергу, забезпечує приток нових технологій. Процес зростання, спричинений іноземним попитом, тобто експортом, поєднує стимули з боку конкуренції на світовому ринку з шансом фінансувати модернізацію за допомогою іноземної участі (спільні підприємства ) .

Альтернативна  стратегія  заміни  імпорту  повинна  була  б  бути спрямована   на   підтримку   внутрішніх   виробників.   Така   стратегія

призводить до відмови від стимулів, які забезпечуються конкуренцією на світовому ринку. Більше того, якщо стратегія зосереджена навколо внутрішніх  виробників,  конкуренція  з  боку  іноземного  капіталу  не буде схвалюватися в Україні, навіть якщо він прибутковий в межах держави.  Притік  іноземного  капіталу  очевидно  зменшиться,  якщо будуть сумніви щодо повної лібералізації торговельного режиму в Україні.